Рішення

від 15.04.2020 по справі 140/342/20

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2020 року ЛуцькСправа № 140/342/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф. А.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Комфорт-Буд до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Комфорт-Буд (далі - ТзОВ Комфорт-буд , позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю Комфорт-Буд платником податку на додану вартість № 4/03-20-04 від 15.01.2020; зобов`язання Головного управління ДПС у Волинській області внести у Реєстр платників податку на додану вартість зміни щодо скасування анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю Комфорт-Буд .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.12.2003 було зареєстроване ТОВ Комфорт-Буд . 12.01.2004 здійснена реєстрація позивача платником ПДВ. 21.01.2020 товариством отримано рішення № 4/03-20-04 від 15.01.2020 про анулювання реєстрації платником ПДВ товариства Комфорт-Буд . Позивач вважає таке рішення протиправним, у зв`язку з тим, що ТОВ Комфорт-Буд у зазначений в акті перевірки період здійснювало оподатковувані господарські операції як платник ПДВ, усі господарські операції позивача відповідали вимогам цивільного та податкового законодавства і здійснені у суворій відповідності до закону. Тобто, фактично відбувались господарські операції, які потягнули за собою податкові наслідки у вигляді реєстрації податкових накладних, що свідчить про те, що ТОВ Комфорт-Буд не відповідало критеріям для анулювання реєстрації платником ПДВ, а отже рішення прийнято безпідставно.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, встановлено, що судовий розгляд справи необхідно проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

05.03.2020 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого останній не погоджується з даним позовом та вважає його безпідставним з огляду на наступне.

ТзОВ Комфорт-Буд протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та подає таку декларацію, яка свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, а саме за звітні періоди з 01.12.2018 по 30.04.2019 подає декларації з ПДВ з нульовими показниками та за звітні періоди з 01.05.2019 по 30.11.2019 взагалі не подає декларації з ПДВ.

При цьому, позивач необґрунтовано стверджує, що для анулювання статусу платника ПДВ законодавець нібито встановлює дві обставини: неподання податкових декларацій ч, протягом послідовних 12 місяців та відсутність господарських операцій протягом року, оскільки в дійсності відповідно до абзацу г пункту 184.1. статті 184 ПК України, анулювання реєстрації платника податку здійснюється у тому числі, у разі наявності однієї із двох альтернативних умов: не подання декларації з ПДВ, а також подання таких декларацій з показниками, що свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Крім того, представник відповідача звертає увагу суду, що буквальне тлумачення словесної конструкції абзацу г пункту 184.1. статті 184 ПК України, зокрема використання законодавцем словосполучника та/або, дає підстави для висновку, про те, що протягом 12 послідовних податкових місяців може мати місце як виключно не подання податкових декларації або подання таких декларацій з показниками, що свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, так і неподання декларацій в поєднанні з їх подання з нульовими показниками протягом зазначеного періоду.

Також позивач помилкового вважає, що факт реєстрації ТзОВ Комфорт-Буд податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, нібито свідчить про відсутність підстав для анулювання платника ПДВ, оскільки абзац г пункту 184.1. статті 184 ПК України надає контролюючому органу право на анулювання реєстрації платника ПДВ, не у випадку відсутності факту реєстрації платником податку податкових накладних протягом 12 місяців, а у випадку не відображення вказаних господарських операції у поданих деклараціях з ПДВ, що і мало місце у даному випадку.

Враховуючи вищезазначене, Головне управлінням ДПС у Волинській області діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а підстави для задоволення позовних вимог ТзОВ Комфорт-Буд відсутні.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТзОВ Комфорт-буд зареєстроване 11.12.2003 про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

12.01.2004 здійснена реєстрація позивача платником ПДВ.

15.01.2020 ГУ ДПС у Волинській області винесене рішення № 4/03-20-04 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю Комфорт-Буд на підставі пп. г п. 184.1 ст. 184 ПК України. Датою анулювання реєстрації є 15.01.2020 .

В даному рішенні зазначено, що Товариство зареєстровано платником ПДВ 12.01.2014. Також у даному рішенні зафіксовано встановлення комісією:

1) ТзОВ КОМФОРТ-БУД протягом 12 послідовних податкових місяців подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту за звітні періоди з 01.12.2018 по 30.04.2019р., та не подає декларації з податку на додану вартість за звітні періоди 01.05.2019 по 30.11.2019, що підтверджено Довідкою про відповідність. за даними ІС Податковий блок критеріям підпункту г пункту 184.1 статті 184 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями від 15 січня 2020 року № 9/55-12;

2) Платник ТзОВ КОМФОРТ-БУД не подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з 01 травня 2019 року по 30 листопада 2019 року, та подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з 01 грудня 2018 року по 30 квітня 2019 року з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання, метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0 грн. Перелічені документи є підставою для анулювання реєстрації платника податку, на додану вартість реквізити якого вказано вище, у зв`язку з поданням контролюючому органу податкової декларації з податку на додану вартість, що свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту за період з 01.І2.2018 по 30.04.2019 та не поданням податкових декларацій з податку на додану вартість за звітні періоди з 01.05.2019 року по 30.11.2019 року відповідно до пп. г пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Правовідносини, що виникають у сфері подачі, прийняття та реєстрації податкових декларацій, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 року № 1130, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 року за № 1456/26233 (далі Положення № 1130).

Відповідно до підпункту г пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Згідно з пунктом 184.2 статті 184 Податкового кодексу України, анулювання реєстрації на підставі, на підставах, визначених у підпунктах б-и пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.

Згідно п. 1.2 Положення № 1130 цим Положенням визначається порядок: реєстрації платників податку на додану вартість; анулювання реєстрації платників податку на додану вартість; ведення реєстру платників податку на додану вартість (далі - Реєстр); присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість; оприлюднення даних з Реєстру; перереєстрації платників податку на додану вартість; ведення документації при реєстрації / анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість; формування і надання витягів та довідок з Реєстру.

Підпунктом г) пункту 5.1 Положення № 1130 встановлено, що реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, якщо особа, зареєстрована як платник ПДВ, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає до контролюючого органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Відповідно до абз. 3 п. 5.2 Положення № 1130, при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункт "г" пункту 5.1 цього розділу) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що: не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого ніж перший день календарного місяця; включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Згідно пп. 3 п. 5.5 Положення № 1130, рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є, зокрема: довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

Пунктом 5.6 Положення № 1130 передбачено, що за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов`язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Таким чином, анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу підставі підпункту г пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України можливе лише за таких обставин: неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з податку на додану вартість з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту. В свою чергу такі обставини мають підтверджуватись як самими деклараціями з податку на додану вартість, так і довідкою підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

З визначеної причини прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, визначеної в системі електронного адміністрування платника податку на додану вартість встановлено ненадання платником податків протягом 12 календарних місяців податкової звітності (декларації з ПДВ) та має за останні 12 календарних місяців суму оподатковуваних операцій 0 грн.

Аналіз наведених норм права свідчить про обов`язок платника, зокрема, податку на додану вартість подавати податкову декларацію за кожен звітний (податковий) період - календарний місяць, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, якщо платник податку протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Зокрема, з метою вирішення питання щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість контролюючий орган має враховувати останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації до складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації. У свою чергу, підтвердним документом для прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації у даному випадку є відповідна довідка щодо анулювання такої реєстрації.

Вказана правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.09.2019 в справі №200/13263/18-а та від 18.09.2019 у справі №440/3963/18.

Як встановлено судом, спірне у даній справі рішення відповідачем прийнято у зв`язку із наявністю одночасно двох умов, за яких законодавством надано контролюючому органу повноваження прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Такими були: відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту за період з 01.12.2018 по 30.04.2019; не подання податкових декларації з ПДВ за звітні періоди з 01.05.2019 по 30.11.2019.

Отже суд приходить до висновку, що відповідач, скориставшись своїм правом по прийняттю самостійного рішення про анулювання реєстрації позивача, по суті об`єднав періоди як по першій так і по другій з можливих умов, які слугували для прийняття спірного у даній справі рішення.

При цьому суд вважає, що як і в першому так і в другому випадку виявлені періоди не відповідають дійсним обставинам, адже як зазначено у позовній заяві позивачем подавались контролюючому органу декларації з ПДВ за період з грудня 2018 року по квітень 2019 року (5 послідовних місяців) подавав декларації з ПДВ із нульовими показниками, а в період із травня 2019 року по листопад 2019 року (7 послідовних місяців) не подавав декларації. Тобто, ознаки безперервності (протягом 12 послідовних податкових місяців), яку визначено ПК як одну із підстав для можливості відповідачу прийняти самостійне рішення для анулювання платнику свідоцтва ПДВ, у випадку з позивачем не було.

Згідно з п.49.3 ст.49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Відповідно до п.49.9 ст.49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Згідно з п.49.10, п.49.11 ст.49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється. У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Доказів відмови у прийнятті податкових декларацій позивача із зазначенням причин такої відмови суду не надано.

Крім того, позивач 24.04.2019 придбав у ТОВ УА Брук бруківку носталіт на загальну суму 4061,44 грн. (в т.ч ПДВ 676,91). Відповідно, в єдиному державному реєстрі податкових накладних/податкових розрахунків була зареєстрована податкова накладна № 44 від 24.04.2019. 02.07.2019 ТОВ Комфорт Буд придбало у ТОВ Інтергеоком дизельне паливо на загальну суму 300 грн. (в т.ч. ПДВ 50 грн.). По даному факту також була зареєстрована податкова накладна № 4115906 від 02.07.2019. 30.09.2019 позивач придбав у ТОВ УА Брук щебінь на загальну суму 11 108,57 грн. (в т ч. ПДВ 1851,43). По даному факту також була зареєстрована податкова накладна № 148 від 30.09.2019.

Вказані документи підтверджують здійснення позивачем господарської діяльності, постачання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Відтак, підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ТзОВ Комфорт-буд відсутні, а тому рішення Головного управління ДПС у Волинській області № 4/03-20-04 від 15.01.2020 про анулювання реєстрації платника на додатну вартість № 4/03-20-04 від 15.01.2020 підлягає скасуванню судом.

Як наслідок скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, з метою повного відновлення порушеного права позивача, суд зобов`язує Головне управління Державної податкової служби у Волинській області внести до Реєстру платників податку на додану вартість запис про реєстрацію платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю Комфорт-буд (код ЄДРПОУ 32748444) з 15.01.2020.

У справах Європейського суду з прав людини Серков проти України (заява №39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), суд в своїх рішеннях встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, вказавши, що органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку.

Відповідно до пункту 5.4. рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Крім того, відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту першого частини третьої, четвертої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

Відповідно до пункту другого ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України).

Гонорар адвоката формується з дотриманням вимог Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року самостійно адвокатом.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність та статей 28, 29,30 Правил Адвокатської етики, затвердженої звітно-виборним З`їздом адвокатів України 09.04.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо, визначаються в договорі про надання правничої (правової) допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача судові витрати по справі. Крім того зазначив, що станом на день подання позову витрати понесені в розмірі судового збору 2102,00 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 7363,20 грн.

На підтвердження витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано: договір про надання правничої допомоги від 27.01.2019 № 27/01/20-01; акт приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання правничої допомоги № 27/01/20-01 від 27.01.2020, згідно якого адвокатським об`єднанням Преміум сервіс були надані наступні роботи/послуги: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з питань правомірності винесення ГУ ДПС у Волинській області рішення № 4/03-20-04 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 15.01.2020 (2 год.-1681,60 грн.); складання позовної заяви про визнання протиправним і скасування рішення № 4/03-20-04 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 15.01.2020 (2 год. - 1681,60 грн.); рахунок-фактуру № 30/01/20-01 від 30.01.2020, згідно якого позивачу необхідно сплатити адвокатському об`єднанню Преміум сервіс 7363,20 грн. (в тому числі за надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з питань правомірності винесення ГУ ДПС у Волинській області рішення № 4/03-20-04 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 15.01.2020 (1681,60 грн.); складання позовної заяви про визнання протиправним і скасування рішення № 4/03-20-04 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 15.01.2020 (1681,60 грн.); представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції згідно п. 4.1. Договору про надання правничої допомоги від 27.01.2020 № 27/01/20-01 (4000,00 грн.).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст. 134 КАС України).

Разом з тим, на переконання суду, вартість наданої адвокатом правової допомоги, яка зазначена в акті виконаних робіт є необґрунтованою та не відповідає складності справи.

Відповідно до частини 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечила проти стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДРС у Волинській області витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7363,20 грн. У зв`язку з тим, що ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 відкрито спрощене позовне провадження, що виключає необхідність надання адвокатом таких послуг як представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції (пункт 3 рахунку-фактури № 30/01/20-01 від 30.01.2020), відтак відсутні і правові підстави для стягнення витрат за надання вказаної послуги в розмірі 4000,00 грн.

Судом встановлено, що в акті приймання-передачі № 27/01/20-01 від 30.01.2020 адвокатом виділено окремі види наданих послуг: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з питань правомірності винесення ГУ ДПС у Волинській області рішення № 4/03-20-04 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 15.01.2020 - 2 години, 1681,60 грн.; складання позовної заяви про визнання протиправним і скасування рішення № 4/03-20-04 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 15.01.2020 - 2 години, 1681,60 грн.

Водночас, згідно рахунку-фактури № 30/01/20-01 від 30.01.2020 додатково за представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції позивачу необхідно сплатити адвокатському об`єднанню 4000,00 грн. згідно пункту 4.1. Договору про надання правничої допомоги від 27.01.2020 № 27/01/20-01.

Суд не вбачає підстав для визнання обґрунтованою частину витрат на правничу допомогу, як представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції (4000,00 грн.), при цьому позовна заява підписана директором від імені товариства. Жодних інших процесуальних документів по даній справі зі сторони позивача до суду подано не було. Крім того, згідно ухвали судді від 17.02.2020 розгляд вказаної справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами, тобто жодного судового засідання не проводилось. Таким чином, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження представництва його інтересів будь-яким представником окрім директора товариства.

Підсумовуючи викладене, судом встановлено не дотримання адвокатом розумності та виправданості гонорару, як це передбачено статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), №34884/97).

Таким чином, наданими документами не доведено співрозмірность витраченого часу адвоката та суми гонорару в повному обсязі за всі визначені адвокатом послуги, оскільки викладені в них обставини надання правової допомоги складені формально, суперечать одне одному та фактично сума гонорару не залежить від витраченого часу ані на підготовку позовної заяви до розгляду ані на підготовку відзиву, і будь-які зміни кількості годин, витрачених на надання правової допомоги в ході розгляду справи, не вплинули на розмір гонорару.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані суду матеріали, не доводять факту понесення адвокатом витрат пов`язаних з цією справою у повному обсязі, заявленому позивачем.

Суд враховує те, що дана справа є справою незначної складності (характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, а також інші обставини, які мають значення для вирішення справи, не вимагали проведення підготовчого провадження), про що було зазначено в ухвалі суду від 17.02.2020 про відкриття провадження в адміністративній справі.

Враховуючи те, що наданими до суду, документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено в повному обсязі, суд дійшов висновку про часткове задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3363,20 грн.

При цьому, витрати у сумі 4000,00 грн., понесені товариством, відшкодуванню не підлягають.

Також, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач сплатив судовий збір у сумі 2102,00 грн., згідно квитанції від 30.01.2020.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 2102,00 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 3363,20 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Волинській області про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю Комфорт-Буд платником податку на додану вартість № 4/03-20-04 від 15.01.2020.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Волинській області внести до Реєстру платників податку на додану вартість запис про реєстрацію платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю Комфорт-буд (код ЄДРПОУ 32748444) з 15.01.2020.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Комфорт-буд (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Федорова, будинок 1, офіс 41, ідентифікаційний код 32748444) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код 43143484) судовий збір в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні та понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3363 (три тисячі триста шістдесят три) гривні 20 копійок.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255, 295 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням п.3 розділу VI «Прикінцевих положень» КАС України.

Суддя Ф. А. Волдінер