Рішення

від 15.04.2020 по справі 160/1295/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 49089 м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, (веб адреса сторінки на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://adm.dp.court.gov.ua)

15 квітня 2020 року Справа № 160/1295/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання скарги від 15.08.2019 р. задоволеною, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.07.2019 р. №400965-5353-0461 на загальну суму 75 958,56 грн., -

ВСТАНОВИВ :

03 лютого 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд визнати скаргу від 15.08.2019 р. задоволеною, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.07.2019 р. №400965-5353-0461 на загальну суму 75 958,56 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року було відкрито провадження в адміністративній справі №160/1295/20 та призначено справу до розгляду у порядку підготовчого провадження за правилами загального позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

09 серпня 2019 р. засобами поштового зв`язку фізичною особою ОСОБА_1 було отримано податкове повідомлення-рішення №400965-5353-0461 від 30.07.2019 р., яке прийнято Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за податковий період 2019 р. у розмірі 75 958,56 грн.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 30.07.2019 р. №400965-5353-0461 на загальну суму 75 958,56 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства України, а відтак підлягає скасуванню.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що останній скористався правом, передбаченим п.56.2 ст.56 ПК України, та на адресу Державної фіскальної служби України направив скаргу від 16.08.2019 р., в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.07.2019 р. №400965-5353-0461 на загальну суму 75 958,56 грн.

Рішенням ДПС України від 11.10.2019 р. залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 30.07.2019 р. №400965-5353-0461 на загальну суму 75 958,56 грн., а скарга ОСОБА_1 - без змін.

Позивач зазначає, що 14 вересня 2004 р. між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі для фактичного розміщення будівлі автомийки, загальною площею 0,0729 га, строком на 15 р.

Відповідно до умов зазначеного вище договору, нормативно оцінка землі складає - 482044,54 грн. Розмір орендної плати встановлено у розмірі 1 1 %) відсотка від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку. Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках передбачених законодавством України. ОСОБА_1 повинен щорічно, протягом першого кварталу, надавати до комітету комунальної власності Дніпропетровської міської ради копію довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

На виконання умов зазначеного вище договору, як зазначає позивач, ОСОБА_1 до контролюючого органу подавались відповідні податкові декларації та своєчасно сплачувались самостійно визначені податкові зобов`язання.

Так, відповідно до поданої ОСОБА_1 податкової декларації з плати за землю за 2018 р. (№22589 від 02.04.2018 р.) до Лівобережного управління Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, де задекларовано до сплати податкове зобов`язання з орендної плати: за 2018 рік - 33 025,38 грн. (нормативна грошова оцінка одиниці площі земельної ділянки - 33 025,37 грн.) з них по 2 752,12 грн. за кожен місяць з січня по грудень 2018 року.

Відповідно до платіжних доручень за 2018 р. ОСОБА_1 перерахував в оплату задекларованих платежів (орендної плати з фізичних осіб) за 2018 р. наступні суми, а саме: 15.02.2018 р. - 3 500,00 грн., 14.03.2018 р. - 3 500,00грн., 23.04.2018 р. - 3 500,00 грн., 14.05.2018 р. - 3 500,00 грн., 15.06.2018 р. - 3 500,00 грн., 16.07.2018 р. - 3 248,00 грн., 16.07.2018 р. - 2 752,12 грн., 14.08.2018 р. - 2 752,12 грн., 14.08.2018 р. - 3 248,00 грн., 13.09.2018 р. - 2752,12 грн., 16.10.2018 р. - 2752,12 грн., 16.10.2018 р. - 3248,00 грн., 15.11.2018 р. - 3 248,00 грн., 15.11.2018 р. - 2 752,12 грн., 17.12.2018 р. - 3 248,00 грн., 17.12.2018 р. - 2 752,12 грн. Загальна сума складає 53 452,72 грн. При здійсненні сплати самостійно визначених податкових зобов`язань з орендної плати за місяці з порушенням граничних термінів сплати таких податкових зобов`язань, визначених п. 287.3 ст. 287 ПК України ОСОБА_1 самостійно сплачено штраф.

Відповідно до поданої ОСОБА_1 податкової декларації з плати за землю за 2019 р.від 26.02.2019 р., де задекларовано до сплати податкове зобов`язання з орендної плати: за 2019 р. - 3 3025,38 грн. (нормативна грошова оцінка одиниці площі земельної ділянки - 3 3025,37 грн.) з них по 2 752,12 грн. за кожен місяць з січня по грудень 2019 р.

Відповідно до платіжних доручень за 2019 р. перерахував за призначенням платежу: земельний податок (орендна плата з фізичних осіб) наступні суми, а саме: 14.01.2019 р. - 3 248,00 грн., 14.01.2019 р. - 2 752,12 грн., 15.02.2019 р. - 3 248,00 грн., 15.02.2019 р. - 2 752,12 грн., 26.02.2019 р. -5 4534,00 грн., 15.03.2019 р. - 2 760,00 грн., 15.03.2019 р. - 200,00 грн., 15.04.2019 р. - 2 760,00 грн., 15.05.2019 р. - 2 760,00 грн., 13.06.2019 р. - 2 760,00 грн., 15.07.2019 р. - 2 760,00 грн., 14.08.2019 р. - 2 760,00 грн, 13.09.2019 р. - 2 760,00 грн., 15.10.2019 р. - 2 760,00 грн., 15.11.2019 р. - 8 257,00 грн., 13.12.2019 р. - 8 257,00 грн. Загальна сума складає 105 328,24 грн. При здійсненні сплати самостійно визначених податкових зобов`язань з орендної плати за місяці з порушенням граничних термінів сплати таких податкових зобов`язань, визначених п. 287.3 ст. 287 ПК України ним самостійно сплачено штраф.

Позивач зазначає, про відсутність у ОСОБА_1 заборгованості перед бюджетом зі сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) станом на 06.08.2019 р. свідчить лист начальника Лівобережного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області Є. Буличова від 06.08.2019 року №91115/10/04-36-53-61.

На підставі викладеного вище, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.07.2019 р. №400965-5353-0461 на загальну суму 75 958,56 грн. протиправним та таким, що підлягають скасуванню.

27.02.2020 р. за вх.№14132/20, повноважним представником відповідача, шляхом поштового зв`язку, було направлено на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив, в тексті якого зазначено наступне.

Розмір орендної плати, визначений у договорах оренди станом на 2004 рік, підлягає перегляду у зв`язку із змінами у законодавстві, а саме: на підставі норм ст.ст. 286, 287, 288 ПК України

Представник відповідача зазначає, що зазначеної правової позиції дотримується і Верховний Суд в постанові від 28 березня 2019 р. у справі № 814/1834/16 (№К/9901/2908/18), в тексті якої зазначено, що при цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений пп. 288.5.1 п. 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Отже, з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Фахівцями Головного управління ДФС у Дніпропетровській області використана чинна нормативно-грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер - 1210100000:01:009:0004).

Під час визначення податкового зобов`язання позивачу було використано інформацію від компетентного органу державної влади -Держгеокадастру.

Представник відповідача зазначає, що 02.09.2019 р., ДПС України продовжено розгляд скарги до 14.10.2019 р. (включно) рішенням 38/Р/99-00-08-05-04-14 від 02.09.2019 р..

11.10.2019 р. на зазначену у скарзі адресу контролюючим органом було направлено рішення про результати розгляду скарги 870/Р/99-00-08-05-04-14 від 11.10.2019 р.

На підставі викладеного вище, та з посиланням на відповідні норми чинного ПК України, повноважний представник відповідача просить суд у задоволенні пред`явлених позовних вимог відмовити у повному обсязі.

11.03.2020 р., через увнцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду, повноважним представником позивача було подано відповідь на відзив від 11.03.2020 р. вх.№16847/20, в тексті якого зазначено наступне.

Відповідачем не врахований той факт, що на момент формування податкового повідомлення-рішення №400965-5353-0461 від 30.07.2019 р. позивач не мав заборгованості перед бюджетом зі сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), зокрема зі сплати орендної плати, більше того, за даними інтегрованої карти платника податку станом на 30.07.2019 р. у позивача наявна переплата у розмірі 9 358,37 грн.

Про відсутність у позивача заборгованості перед бюджетом зі сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) свідчать також лист начальника Лівобережного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області Є. Буличова від 01.08.2019 р. №89044/10/04-36-53-61-18, та лист начальника Лівобережного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області Є. Буличова від 06.08.2019 року №91115/10/04-36-53-61.

При цьому, позивач зазначає, що скарга на податкове повідомлення-рішення №400965-5353-0461 від 30.07.2019 р. подана позивачем з дотриманням строку оскарження, встановленого п. 56.3. ПК України (а саме податкове повідомлення-рішення №400965-5353-0461 від 30.07.2019 р. отримане ОСОБА_1 09.08.2019 р., скарга надана до ДФС України 16.08.2019 р.) та скаргу подано до належного органу.

Представник позивача зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на рішення про продовження строку розгляду скарги від 02.09.2019 р. № 38/Р/99-00-08-05-04-14, про яке, попри вимоги п. 56.9. ст. 56 ПК України, не було повідомлено позивача.

Як зазначає повноважний представник позивача, станом на 11.03.2020 р. рішення про результати розгляду скарги № 870/Р/99-00-08-05-04-14 від 11.10.2019 р. позивачу не надано, що підтверджується зокрема додатками до відзиву, наданими відповідачем, а саме: відсутністю відмітки про отримання поштового відправлення на рекомендованому повідомленні; трекінгом з сайту ПАТ Укрпошта - 30.10.2019 р. - повернення листа відправнику; відмітки повернення за закінченням строку зберігання на конверті.

Відтак, враховуючи, положення п. 56.9. ст. 56 ПК України, представник відповідача вважає скаргу вх.№ ДФС України 3069/ДЗН від 16.08.2019 р. повністю задоволеною, а податкового повідомлення-рішення №400965-5353-0461 від 30.07.2019 року - скасованим.

Зазначеної правової позиції дотримується і Верховний суд в Постанові від 24.01.2019 у справі № 826/500/15: Наведене вище дає підстави для висновку, що юридичним наслідком порушення контролюючим органом встановленого ПК України або продовженого рішенням керівника контролюючого органу (його заступника) строку розгляду скарги платника податків, тобто нона правлення впродовж цих строків платнику податків вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги, є визнання скарги такою, що повністю задоволена на користь платника податків з наступного за днем закінчення зазначених строків дня.

Такий самий правовий наслідок настає в разі, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків розгляду скарги не було надіслано платнику податків до спливу двадцятиденного строку для розгляду скарги в процедурі адміністративного оскарження. Визнання скарги повністю задоволеною на користь платника податків означає, що оскаржене рішення контролюючої о орган> і нього часу припинило регулюючу дію та не створює для платника податків юридичного обов`язку .

Щодо неподання Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8) відповіді на скаргу.

Скарга на податкове повідомлення-рішення №400965-5353-0461 від 30.07.2019 року подана Позивачем з дотриманням строку оскарження, встановленого п. 56.3. ПК України (а саме: податкове повідомлення-рішення №400965-5353-0461 від 30.07.2019 р. отримане ОСОБА_1 09.08.2019р., скарга надана до ДФС України 16.08.2019р) та скаргу подано до належного органу.

06.04.2020 р., через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду, повноважним представником відповідача було подано додаткові пояснення від 06.04.2020 р. вх.№22241/20, в тексті яких зазначено наступне.

Твердження позивача про ненадання відповіді на запит (вх.№ 3069/ДЗН від 16.08.2019 р. не відповідає фактичним обставинам, виходячи з наступного.

02.09.2019 р. на адресу зазначену у скарзі ДПС України листом зі штриховим ідентифікатором №0405343123485 було направлено рішення №38/Р/99-00-08-05-04-12 від 02.09.2019 р. про продовження строку розгляду скарги.

Лист було вручено ОСОБА_1 05.09.2019 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

11.10.2019 року рішенням про результати розгляду скарги 870/Р/99-00-08-05-04-14 від 11.10.2019 р. в задоволені скарги ОСОБА_1 було відмовлено, відповідний лист було надіслано на адресу АДРЕСА_1 ., як і було зазначено у прохальній частині скарги від 16.08.2019 р., що підтверджується копією конверту зі штриховим ідентифікатором №0405343501870 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Поштове відправлення повернулося до відправника у зв`язку закінченням встановленого строку зберігання.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному п. 42.4 ст. 42 ПК України. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження Фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення зазначенням причин невручення.

На підставі викладеного вище, повноважний представник відповідача зазначає, що, відповідно до п.58.3 ст.58 ПК України, Рішення про результати розгляду скарги вважається належним чином врученим позивачу.

В судове засідання, призначене на 15.04.2020 р., сторони не з`явились.

Будь-яких інших заяв, клопотань, пояснень на адресу суду від представника відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

При цьому суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України карантин, заборонивши: відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників).

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 р. № 215 внесено зміни до цієї постанови, зокрема: заборонено з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р. проведення всіх масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів, у яких бере участь понад 10 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування; з 12 год. 00 хв. 18 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р.: регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями);перевезення понад 10 пасажирів одночасно в одному транспортному засобі у міському електричному (трамвай, тролейбус) та автомобільному транспорті, що здійснює регулярні пасажирські перевезення на міських маршрутах у звичайному режимі руху; перевезення понад 10 пасажирів одночасно в автобусах, які виконують регулярні пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах в режимі маршрутного таксі; з 17 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р. перевезення пасажирів метрополітенами мм. Києва, Харкова і Дніпра відповідно до рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 16 березня 2020 р.

Згідно Протоколом №6 від 17.03.2020 Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Дніпровської міської ради, Комісія вирішила, зокрема: Призупинити на території міста Дніпра з 00.01 18.03.2020 до прийняття рішення про скасування обмежувальних заходів: 1) проведення всіх масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів, у яких бере участь понад 10 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єктів критичної інфраструктури, підприємств та закладів державної і комунальної форм власності, закладів охорони здоров`я усіх форм власності; 2) роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами, виробами медичного призначення, засобами зв`язку, товарами для тварин, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень, з перевезення вантажним транспортом, технічного обслуговування усіх видів транспортних засобів, послуг, які надаються ветеринарними клініками за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту. 2. Заборонити роботу метрополітену у місті Дніпрі з 15.00 17.03.2020 по 03.04.2020 включно.

Також, 11.03.2020 Рада суддів України звернулася до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін. Також Рада суддів України просить громадян утриматися від відвідин суду, якщо у них є ознаки будь-якого вірусного захворювання.

17 березня 2020 року, Рада суддів України на своєму позачерговому засіданні ухвалила рішення №19, що стосується організації роботи судів та органів суддівського самоврядування з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби НОМЕР_1 -19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2.

Так, у вказаному рішенні зазначено, що на період з 16 березня до 03 квітня 2020 року, встановити особливий режим роботи судів України, а саме, зокрема:

- обмежити допуск у судові засідання та приміщення суду осіб з ознаками респіраторних захворювань: блідість обличчя, почервоніння очей, кашель;

- зменшити кількість судових засідань, що призначаються: для розгляду протягом робочого дня;

- по можливості здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, в порядку письмового провадження;

Крім того, Рада суддів України рекомендує громадянам та іншим особам: рекомендувати учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; утриматися від відвідування приміщення суду, особливо за наявності захворювання (слабість, кашель, задуха, утруднення дихання, тощо).

Вказані обмеження та рекомендації кореспондуються із Розпорядженням голови Дніпропетровського окружного адміністративного суду №57 від 16.03.2020р. та Наказом №80 від 17.03.2020р.

Водночас, відповідно до п. 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338-р Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації визначено, що з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров`я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемією, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України установити для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 24 квітня 2020 року.

Так, на підставі зазначеного вище, та враховуючи розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338-р Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації , суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , копія якого міститься в матеріалах справи.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 14.09.2004 р. між Дніпропетровською міькою радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі від 14.09.2004 р.

Відповідно до умов зазначеного вище договору оренди землі від 14.09.2004 р. Дніпропетровська міська рада надавала, а ОСОБА_1 приймав в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходилась за адресою: АДРЕСА_2 ) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:01:750:0010 (п.1.1.)ю

П.1.2 договору оренди землі від 14.09.2004 р. визначено, що цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.11.1 (автотехобслуговування).

Відповідно до розділу 2. Об`єкти оренди даного договору оренди землі від 14.09.2004 р. визначено, що в оренду передавалась земельна ділянка, загальною площею 0,0729 га. (п.2.1).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладання цього договору становила 482 044 грн., 54 коп. (п.2.4.).

Відповідно до п.3.1 договору оренди землі від 14.09.2004 р. визначено, що договір укладено на п`ятнадцять років.

Відповідно до розділу 4. Орендна плата даного договору оренди землі від 14.09.2004 р. визначено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюжться у грошовій формі (у гривнях), у розмірі 1 % відсотка від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку (п.4.1.).

Відповідно до п.4.2 даного договору оренди землі від 14.09.2004 р. визначено, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках передбачених законодавством України.

П.4.3 договору оренди землі від 14.09.2004 р. визначено, що ОСОБА_1 повинен щорічно, протягом першого кварталу, надавати до комітету комунальної власності Дніпропетровської міської ради копію довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

В матеріалах справи містяться відомості, що ОСОБА_1 було подано до Лівобережного управління Головного управління ДФС у Дніпропетровській області податкову декларацію з плати за землю за 2018 р., копія якої міститься в матеріалах справи.

Відповідно до поданої ОСОБА_1 податкової декларації з плати за землю за 2018 р. визначено, що до сплати податкове зобов`язання з орендної плати: за 2018 рік складає у розмірі - 33 025,38 грн. (нормативна грошова оцінка одиниці площі земельної ділянки - 33 025,37 грн.) з них по 2 752,12 грн. за кожен місяць з січня по грудень 2018 року.

Відповідно до платіжних доручень за 2018 р., копії яких містяться в матеріалах справи, ОСОБА_1 перерахував в оплату задекларованих платежів (орендної плати з фізичних осіб) за 2018 р. наступні суми, а саме: 15.02.2018 р. - 3 500,00 грн., 14.03.2018 р. - 3 500,00грн., 23.04.2018 р. - 3 500,00 грн., 14.05.2018 р. - 3 500,00 грн., 15.06.2018 р. - 3 500,00 грн., 16.07.2018 р. - 3 248,00 грн., 16.07.2018 р. - 2 752,12 грн., 14.08.2018 р. - 2 752,12 грн., 14.08.2018 р. - 3 248,00 грн., 13.09.2018 р. - 2752,12 грн., 16.10.2018 р. - 2752,12 грн., 16.10.2018 р. - 3248,00 грн., 15.11.2018 р. - 3 248,00 грн., 15.11.2018 р. - 2 752,12 грн., 17.12.2018 р. - 3 248,00 грн., 17.12.2018 р. - 2 752,12 грн. Загальна сума складає 53 452,72 грн.

Судом також встановлено, що при здійсненні сплати самостійно визначених податкових зобов`язань з орендної плати за відповідні місяці з порушенням граничних термінів сплати таких податкових зобов`язань, визначених п. 287.3 ст. 287 ПК України ОСОБА_1 самостійно сплачено штраф, що підтверджується відомостями, які містяться в матеріалах справи.

В матеріалах справи містяться відомості, що ОСОБА_1 було подано до Лівобережного управління Головного управління ДФС у Дніпропетровській області податкову декларацію з плати за землю за 2019 р. від 26.02.2019 р., де задекларовано до сплати податкове зобов`язання з орендної плати: за 2019 р. на загальну суму - 3 3025,38 грн. (нормативна грошова оцінка одиниці площі земельної ділянки - 3 3025,37 грн.) з них по 2 752,12 грн. за кожен місяць з січня по грудень 2019 р.

Відповідно до платіжних доручень за 2019 р., копії яких містяться в матеріалах справи, ОСОБА_1 перерахував за призначенням платежу: земельний податок (орендна плата з фізичних осіб) наступні суми, а саме: 14.01.2019 р. - 3 248,00 грн., 14.01.2019 р. - 2 752,12 грн., 15.02.2019 р. - 3 248,00 грн., 15.02.2019 р. - 2 752,12 грн., 26.02.2019 р. -5 4534,00 грн., 15.03.2019 р. - 2 760,00 грн., 15.03.2019 р. - 200,00 грн., 15.04.2019 р. - 2 760,00 грн., 15.05.2019 р. - 2 760,00 грн., 13.06.2019 р. - 2 760,00 грн., 15.07.2019 р. - 2 760,00 грн., 14.08.2019 р. - 2 760,00 грн, 13.09.2019 р. - 2 760,00 грн., 15.10.2019 р. - 2 760,00 грн., 15.11.2019 р. - 8 257,00 грн., 13.12.2019 р. - 8 257,00 грн. Загальна сума складає 105 328,24 грн.

Судом також встановлено, що при здійсненні сплати самостійно визначених податкових зобов`язань з орендної плати за місяці з порушенням граничних термінів сплати таких податкових зобов`язань, визначених п. 287.3 ст. 287 ПК України ОСОБА_1 самостійно сплачено штраф, що підтверджується відомостіми, які містяться в матеріалах справи.

В матеріалах справи міститься копія листа начальника Лівобережного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області Є. Буличова від 06.08.2019 року №91115/10/04-36-53-61, відповідно до тексту якого судом зазначено про відсутність у ОСОБА_1 заборгованості перед бюджетом зі сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) станом на 06.08.2019 р.

В матеріалах срави також містяться відомості, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.07.2019 р. №400965-5353-0461 на загальну суму 75 958,56 грн. оскаржувалось ОСОБА_1 в адміністративному порядку, що підтверджується наступним.

16.08.2019 р. ОСОБА_1 було направлено на адресу Державної фіскальної служби України скаргу на податкове повідомлення-рішення від 30.07.2019 р. №400965-5353-0461 на загальну суму 75 958,56 грн., в якій позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.07.2019 р. №400965-5353-0461 на загальну суму 75 958,56 грн.

02.09.2019 р. Державною фіскальною службою України було прийнято рішення про продовження строку розгляду скарги, яке направлене на адресу ОСОБА_1 , та вручене останньому 09.09.2019 р., що підтверджується поштовом повідомленням про вручення, копія якого міститься в матеріалах справи.

11.10.2019 р. Державною фіскальною службою України прийнято рішенням від 11.10.2019 р. про результати розгляду скарги, яким податкове повідомлення-рішення від 30.07.2019 р. №400965-5353-0461 на загальну суму 75 958,56 грн. залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Зазначене вище рішення від 11.10.2019 р. контролюючим органом направлено на адресу ОСОБА_1 , однак за зворотю адресу повернувся конверт, з відмуткою пошти за закінченням встановленого строку зберігання , що підтверджується відповідним конвертом, копія якого міститься в матеріалах справи.

Правовідносини сторін, що виникають у сфері справляння податків і зборів,зокрема, щодо визначення вичерпного переліку податків і зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податковою контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, ЗУ Про оренду землі від 06.10.1998 р. №161-XIV, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, Земельним кодексом України від 25.10.2001 р. №2768-ІІІ тощо.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до п.1 ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Оцінивши надані сторонами у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до ст.86 КАС України, та надавши відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника в світлі висновку, викладеного в пункті 25 Рішення Європейського Суду з прав людини Проніна проти України (заява №63566/00, Страсбург 18 липня 2006 року), суд приходить до висновку про можливість винесення законного і обєктивного рішення у справі з урахуванням всіх обставин, наведених вище.

При цьому, суд зауважує, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обовязку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Стаття 2 КАС України зазначає, що основними завданнями (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне зясування всіх обставин у справі; 5) обовязковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ч.3 ст.2 КАС України, є принцип верховенства права, який відповідно до ст.6 КАС України, полягає в наступному:суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. ст.8, 9 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ч. 4 ст. 9 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд прийшов до висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно доп.п. 14.1.72 та п.п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно доп.п.14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п.п.14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до ст.21 ПК України визначені обов`язки контролюючих органів, серед яких обов`язок дотримуватись Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати поршень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Статтею 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених ст.216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з п.55.1. ст.55 ПК України, податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.Процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби є дворівневою.

Контролюючими органами вищого рівня є:центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, - для контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць (п.55.2 ст.55 ПК України).

Порядок оскарження рішень контролюючих органів визначений у ст.56 ПК України, п. 56.1 якої визначає,що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п.56.2 ст.56 ПК України).

Згідно з п. 56.18. ст.56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до п.58.1 ст. 58 ПК України, у разі коли сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов`язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення результатів господарської діяльності або від`ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов`язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання визначається центральним контролюючим органом.

Відповідно до п.п. 61.1. ст. 61 ПК України , податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю перелічені у ст.62 ПК України, до них відноситься, зокрема, відповідно до п.62.1.3. ПК України здійснення податкового контролю шляхом проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.п. 269.1.1 та 269.1.2 п.п. 269.1 ст. 269 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з п.п 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України, об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки - згідно п. 274.1 ст. 274 ПК України.

За приписами п.284.1 ст. 284 ПК України визначено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Відповідно до ст.286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов`язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

У разі зміни протягом року об`єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо:

розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку;

права на користування пільгою із сплати податку;

розміру ставки податку;

нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Юридична особа зменшує податкові зобов`язання із земельного податку на суму пільг, які надаються фізичним особам відповідно до пункту 281.1 статті 281 цього Кодексу за земельні ділянки, що знаходяться у їх власності або постійному користуванні і входять до складу земельних ділянок такої юридичної особи.

Такий порядок також поширюється на визначення податкових зобов`язань із земельного податку юридичною особою за земельні ділянки, які відведені в порядку, встановленому Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" для безоплатного паркування (зберігання) легкових автомобілів, якими керують особи з інвалідністю з ураженням опорно-рухового апарату, члени їх сімей, яким відповідно до порядку забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями передано право керування автомобілем, та законні представники недієздатних осіб з інвалідністю або дітей з інвалідністю, які перевозять осіб з інвалідністю (дітей з інвалідністю) з ураженням опорно-рухового апарату.

Відповідно до ст.287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад або рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про приймання податкових платежів. Форма квитанції встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове (податкові) повідомлення-рішення у строки, встановлені цією статтею, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Відповідно до ст.288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку.

для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки.

Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЗУ "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 14 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ст. 13 ЗУ "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 зазначеного Закону визначені істотні умови договору оренди, серед яких є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст. 21 ЗУ "Про оренду землі" розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Таким чином, законодавством України чітко визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, Податковий кодекс України регулює лише строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, податковий період, порядок обчислення орендної плати та порядок її зарахування до бюджетів відповідно.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЗУ "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Відповідно до ст. 14 ЗУ "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України (який є загальним нормативно-правовим актом, що регулює зобов`язальні правовідносини) визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Здійснивши системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства України та надаючи оцінку доводам сторін, як викладених в заявленій позовній заяві та відзиві до неї, так і в поясненнях, які містяться в матеріалах справи, суд виходить з наступного.

Суд вважає необгрунтованою позицію Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 30.07.2019 р. №400965-5353-0461 на загальну суму 75 958,56 грн., виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджено зазначеними вище нормами ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки, а платником орендної плати є орендар такої земельної ділянки, в разі несплати орендарем обов`язкових платежів з орендної плати за землю, контролюючий орган зобов`язаний здійснити нарахування сум податку.

Суд зазначає, що відповідно до п. 12.1 договору оренди землі від 14.09.2004 р. сторони погодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Тобто одностороння зміна умов договору не допускається.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов`язковість його виконання сторонами тощо. Суб`єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства.

Судом встановлено, що, відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:01:750:0010, №3/110918 від 11.09.2018 року, наданого представником відповідача, за місцем розташування земельної ділянки: м.Дніпропетровськ, Амур-Нижньодніпровський , шосе Донецьке буд.124-М. Коефіцієнт Км2 2,62. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначено у сумі 3 302 545,94 грн. Код цільового використання землі зазначено 12.11 (для розміщення та експтуатації об`єктів).

Суд зазначає, що, відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 1210100000:01:750:0010, від 11.09.2018 року №3/110918/03-07 код цільового призначення земельною ділянки зазначений - 12.11 (для розміщення та експтуатації об`єктів), при цьому, що п.1.2 договору від 14.09.2004 р. вихначено, що цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.11.1 (автотехобслуговування).

Суд наголошує, що саме витягом від 11.09.2018 року №3/110918/03-07 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1210100000:01:750:0010 користувався контролюючий орган при винесені оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відтак, суд зазначає, що контролюючий орган, який не є суб`єктом цивільно - правових відносин у даній справі, прийнявши оскаржуване податкове повідомлення - рішення, фактично змінив умови договору в частині визначення збільшення розміру орендної плати, шляхом застосування іншого коду цільового використання землі, що в свою чергу є порушенням норм матеріального права та умов договору.

Таким чином, у разі зміни коду цільового використання землі є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної плати, а відтак і відповідного донарахування контролюючим органом суми податкового зобов`язання з орендної плати за 2019 рік за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Суд також зазначає, що відповідачем, у відповідності до норм ст.73-77 КАС України, не надано належних належних та допустимих доказів в підтвердження правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, як і жодних доказів правомірності здійснення нарахування розміру орендної плати на підставі витягу від 11.09.2018 року №3/110918/03-07 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1210100000:01:750:0010.

Суд зауважує, що зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 20.06.2018 рокуу справі №813/3819/17 (адміністративне провадження №К/9901/46821/18), в якій зазначається, що відповідно податковий орган, який є не суб`єктом цивільно-правових відносин у цій справі, прийнявши податкове повідомлення-рішення фактично змінив умови договору в частині визначення збільшення розміру орендної плати, що в свою чергу є порушенням норм матеріального права та умов договору.

Також, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що зміна індексації нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної плати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов`язання з орендної плати за 2017 рік за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак суд зазначає, що відповідачем - Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області, у відповідності до норм ст.73, 74 КАС України, під час судового розгляду справи, не було доведено правомірності підстав формування оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 30.07.2019 р. №400965-5353-0461 на загальну суму 75 958,56 грн., всупереч положенням ст.77 КАС України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Натомість, позивачем з урахуванням належних письмових доказів в розумінні ст.ст. 73, 74КАС України, як доданих до позовної заяви, так і піч надання додаткових пояснень по справі, детально наведених вище, спростовані доводи відповідача відповідно як пояснень, так і відзиву останнім в порядку ст.77 КАС України.

Таким чином, встановивши під час судового розгляду справи та підтвердивши доказами, наявними в матеріалах справи, факт прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття зазначеного рішення; недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, що мають наслідком порушення прав та законних інтересів позивача в публічно-правових відносинах з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, суд вважає, що належним засобом щодо поновлення такого порушеного права буде визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 30.07.2019 р. №400965-5353-0461 на загальну суму 75 958,56 грн.

Щодо позовної вимоги про визнання скарги від 15.08.2019 р. на податкове повідомлення-рішення від 30.07.2019 р. №400965-5353-0461 на загальну суму 75 958,56 грн. (вх.№ ДФС України 3069/ДЗН від 16.08.2019 р.) задоволеною, суд зазначає наступне.

Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Так, відповідно до норм ст.56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Обов`язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом.

Платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов`язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов`язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

У разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

У разі порушення платником податків вимог пунктів 56.3 і 56.6 подані ним скарги не розглядаються та повертаються йому із зазначенням причин повернення.

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов`язання платника податків за причинами, не пов`язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу.

У разі коли останній день строків, зазначених у цій статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Строки подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення контролюючого органу можуть бути продовжені за правилами і на підставах, визначених пунктом 102.6 статті 102 цього Кодексу.

Скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Процедура адміністративного оскарження закінчується:

днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк;

днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги;

днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику;

виключено;

днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, що оскаржувались.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Вимоги до оформлення скарги, порядок подання та розгляду скарг встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Якщо платник податків оскаржує рішення контролюючого органу в адміністративному порядку та/або до суду, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків не може ґрунтуватися виключно на цьому рішенні контролюючого органу до закінчення процедури адміністративного оскарження або до остаточного вирішення справи судом.

Початок досудового розслідування стосовно платника податків або повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення його службовим (посадовим) особам не може бути підставою для зупинення провадження у справі або залишення без розгляду скарги (позову) такого платника податків, поданої до суду в межах процедури оскарження рішень контролюючих органів.

Оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється у порядку, визначеному цією статтею з урахуванням таких особливостей:

скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику;

скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, за участі уповноваженої особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається протягом 10 календарних днів з дня отримання такої скарги центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Термін розгляду скарги не може бути продовженим;

якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не надсилається платнику податків протягом 10-денного строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що скарга на податкове повідомлення-рішення від 30.07.2019 р. №400965-5353-0461 на загальну суму 75 958,56 грн. подана позивачем з дотриманням строку оскарження, встановленого п.56.3 ПК України, оскільки оскаржуване повідомлення-рішення від 30.07.2019 р. №400965-5353-0461 отримане ОСОБА_1 09.08.2019 р., а скарга направлена до ДФС України листом за вх.№ 3069/ДЗН від 16.08.2019 р., що підтверджується відомостями, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи п.56.8, п.56.9 ст.56 ПК України, якими визначено, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту, та зважаючи на докази, які містяться в матеріалах справи, а саме: трекінг з сайту ПАТ Укрпошта - 30.10.2019 р. - повернення листа відправнику; відмітки повернення за закінченням строку зберігання на конверті, суд зазначає, що станом на 15.04.2020 р. матеріали спраив не містять будь-яких належних та допустимих доказів, у відповідності до норм ст.ст.73-77 КАС України щодо вручення позивачу рішення про результати розгляду скарги №870/Р/99-00-08-05-04-14 від 11.10.2019 р.

Зазначеної правової позиції дотримується і Верховний суд в постанові від 24.01.2019 у справі № 826/500/15, в тексті якої зазначено, що наведене вище дає підстави для висновку, що юридичним наслідком порушення контролюючим органом встановленого ПК України або продовженого рішенням керівника контролюючого органу (його заступника) строку розгляду скарги платника податків, тобто нона правлення впродовж цих строків платнику податків вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги, є визнання скарги такою, що повністю задоволена на користь платника податків з наступного за днем закінчення зазначених строків дня.

Такий самий правовий наслідок настає в разі, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків розгляду скарги не було надіслано платнику податків до спливу двадцятиденного строку для розгляду скарги в процедурі адміністративного оскарження. Визнання скарги повністю задоволеною на користь платника податків означає, що оскаржене рішення контролюючої о орган> і нього часу припинило регулюючу дію та не створює для платника податків юридичного обов`язку.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, позовна вимога в частині визнання скарги від 15.08.2019 р. на податкове повідомлення-рішення від 30.07.2019 р. №400965-5353-0461 на загальну суму 75 958,56 грн. (вх.№ ДФС України 3069/ДЗН від 16.08.2019 р.), враховуючи п.56.9 ст.56 ПК України, також підлягає задоволеною.

На підставі викладеного вище, суд зазначає, що позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання скарги від 15.08.2019 р. задоволеною, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.07.2019 р. №400965-5353-0461 на загальну суму 75 958,56 грн. є такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанцій, а саме: від 2020-01-28 р.№ 0. 0. 1598093514.1 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн., 80 коп.), який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.

Враховуючи задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання скарги від 15.08.2019 р. задоволеною, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.07.2019 р. №400965-5353-0461 на загальну суму 75 958,56 грн., суд вважає за необхідне відшкодувати ОСОБА_1 , сплачену у якості судового збору суму, за подання даної позовної заяви з Державного бюджету України, в загальному розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн., 80 коп.).

Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання скарги від 15.08.2019 р. задоволеною, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.07.2019 р. №400965-5353-0461 на загальну суму 75 958,56 грн., - задовольнити.

Визнати скаргу ОСОБА_1 від 15.08.2019 р. на податкове повідомлення-рішення Головного управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 30.07.2019 р. №400965-5353-0461 на загальну суму 75 958,56 грн. (вх.№3069/ДНЗ від 16.08.2019 р.) задоволеною.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 30.07.2019 р. №400965-5353-0461 на загальну суму 75 958,56 грн.

Стягнути судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 з оплати судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн., 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.О. Жукова