Рішення

від 30.03.2020 по справі 525/1143/19

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/1143/19

Провадження №2/525/57/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.03.2020 Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Хоролець В.В., при секретарі Хоменко М.М., розглянувши в судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в:

З позову ОСОБА_1 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , яка на момент смерті була зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_1 , на момент смерті проживала разом з позивачем по справі ОСОБА_1 , її сином. До складу спадкового майна, поряд з іншим, увійшла будівля, а саме громадський будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Даний громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами в цілому складається відповідно до технічного паспорта з кафе (літ. - А-1), літнього павільйона (літ. - Б-1), колодязя питного №1.

Позивач вказує, що його мати ОСОБА_3 , на час придбання житлового будинку прізвище її було ОСОБА_3 , придбала у спільну сумісну власність разом із ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 , 12.10.1999 року, на сьогодні домоволодінню присвоєна поштова адреса АДРЕСА_1 рішенням Білоцерківської сільської ради №51 від 22.04.2019 року.

24 грудня 1999 року мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 уклала шлюб із ОСОБА_2 , розірвала шлюб рішенням суду у 2013 році, після розірвання шлюбу все майно було розподілене між ними за спільною домовленістю, ніяких претензій один до одного не мали. 03 серпня 2000 року мати позивача - ОСОБА_3 звернулась до Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області про надання дозволу на добудову до житлового будинку, та рішенням 15 сесії 23 скликання від 03.08.2000 року їй було надано дозвіл на добудову до житлового будинку (вказали що надати дозвіл на добудову до належної їй частини житлового будинку), хоча будинок був придбаний у спільну сумісну власність, а її частина не була виділена реально.

Позивач також у доводах позовної заяви зазначає, що 12 грудня 2000 року був складений акт державною технічною комісією про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації, яка була призначена розпорядженням голови районної державної адміністрації Великобагачанського району Полтавської області рішенням від 12 травня 1990 року №132, представника органу Державного архітектурно - будівельного контролю та членів комісії та встановила, що добудова до житлового будинку збудована згідно з дозволом на виконання будівельно - монтажних робіт, виданого відділом архітектури та будівництва Великобагачанської районної державної адміністрації від 21.09.2000 року б/н, тобто дана добудова була прийнята до експлуатації.

01 лютого 2006 року був складений акт вибору та обстеження земельної ділянки, передбаченої для розміщення об`єкту комерційного використання ПП ОСОБА_3 в с. Коноплянка Білоцерківської сільської ради та на підставі рішення 1 сесії V скликання Білоцерківської сільської ради від 05 квітня 2006 року матері позивача був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №091474 від 30.05.2006 року площею 0,04 га для комерційного використання. Рішенням 19 сесії 5 скликання Білоцерківської сільської ради від 13.08.2009 року було проведено впорядкування адресного господарства по Білоцерківській сільській раді, відповідно, в АДРЕСА_1 .

Позивач по справі ОСОБА_1 , як вказує у позовній заяві, є спадкоємцем першої черги після смерті матері ОСОБА_3 , інших спадкоємців немає. Мати позивача, як ОСОБА_1 раніше вже зазначав, розподіл майна після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 вирішила в позасудовому порядку добровільно, а на сьогодні ОСОБА_2 вирішила в позасудовому порядку добровільно, і на сьогодні ОСОБА_2 ніяких претензій стосовно визнання права власності на дану добудову за мною одноосібно як за спадкоємцем - немає, спору як такого немає. Але позивач ОСОБА_1 не може отримати свідоцтво про право на спадщину на цю добудову, оскільки хоча мати позивача і отримала всі дозволи в той час, та ввела цю будівлю в експлуатацію, але не отримала свідоцтва про право власності за життя та померла. А провести державну реєстрацію даної добудови в позасудовому порядку також позивач не має змоги, оскільки сама добудова була прибудована до житлового будинку, який належав на праві спільної сумісної власності матері позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а долі не були визначені в будинку, тому не має можливості отримати правовстановлюючі документи на майно в позасудовому порядку, тому позивач змушений звернутися до суду з відповідним цивільним позовом.

Також позивач у доводах позовної заяви вказує, що він є спадкоємцем першої черги після смерті своєї матері ОСОБА_3 , спадкова справа заведена у приватного нотаріуса Великобагачанського нотаріального округу - Сахарової Л.І. за № 204/2018, інших спадкоємців не має. Дівоче прізвище матері позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , шлюб зареєструвала з ОСОБА_5 24 грудня 1967 року в Різуненківській сільській раді Коломацького району Харківської області, розірвала шлюб 12.03.1976 року у Валківському відділі реєстрації актів цивільного стану Харківської області, потім уклала шлюб 11 березня 1977 року в м. Валки райвідділом РАЦС з ОСОБА_6 , 24 грудня 1999 року уклала шлюб із ОСОБА_2 , розірвала шлюб рішенням суду у 2013 році.

Посилаючись на вищевказані обставини та на те, що в позасудовому порядку отримати правовстановлюючі документи на спадкове майно (громадський будинок з господарськими будівлями та спорудами), який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 не можливо, так як на померлого документи не видаються, позивач змушений звернутися до суду з відповідним позовом (а.с.а.с.2-3).

Загальне позовне провадження у справі було відкрите ухвалою суду від 04.09.2019 року, розгляд даної цивільної справи призначено за правилами загального позовного провадження і підготовче засідання у справі призначено на 11.11.2019 року (а.с.32).

Після відкриття провадження у справі за нормами ЦПК України, суд вирішив зняти фотокопії з матеріалів цивільної справи №525/1145/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Білоцерківської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування та приєднати до матеріалів даної цивільної справи з метою з`ясування відомостей про те, хто прийняв спадщину (відмовився від прийняття спадщини) та про наявність/відсутність заповіту після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнім місцем проживання якої було с. Коноплянка Великобагачанського району Полтавської області та чи надходили претензії кредиторів. Відповідні документи спадкової справи приєднані до матеріалів справи.

Даною ухвалою також вирішено зробити витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень щодо належності нерухомого майна, яке розташоване в будинку АДРЕСА_1 (а.с.32).

До проведення підготовчого судового засідання у справі від відповідача у справі Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області до суду надійшов лист про те, що даний відповідач визнає заявлені позовні вимоги позивачів в повному обсязі і просять провести відповідне засідання у відсутність представника даної сільської ради (а.с.41).

Ухвалою Великобагачанського районного суду від 11.11.2019 року у справі проведено підготовче засідання і призначено розгляд справи на 06.12.2019 року (а.с.48).

В судове засідання учасники справи не з`явилися, вони належним чином сповіщені про день і час судового розгляду.

11.11.2019 року від представника позивача по справі на підставі довіреності ОСОБА_7 надійшла письмова заява про визнання позовних вимог ОСОБА_1 та про розгляд справи у його відсутність відповідача ОСОБА_2 на підставі наявних у справі письмових доказів (а.с.49).

До проведення судового засідання у справі від відповідача у справі Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області до суду надійшов лист про те, що даний відповідач просить провести відповідне засідання у відсутність представника даної сільської ради (а.с.58).

06.12.2019 року від представника позивача адвоката Ситник О.В. надійшла заява про перенесення розгляду справи на іншу дату в зв`язку з тим, що позивач звернувся до сесії Білоцерківської сільської ради для розгляду позиції співвідповідача враховуючи відповідь від служби автомобільних доріг на запит адвоката, та просила розглянути дане клопотання у відсутність позивача та його представника (а.с.64). Розгляд справи відкладено на 17.01.2020 року.

11.01.2020 року від представника позивача - адвоката Ситник О.В. надійшла заява про розгляд справи у відсутність позивача та його представника, яка призначена на 17.01.2020 року та просила приєднати до матеріалів справи відповідні документи, а також вказала на те, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити (а.с.77). Розгляд справи відкладено на 26.02.2020 року.

Відповідно до доповідної записки секретаря судового засідання Хоменко М.М. вбачається, що в ході телефонної розмови з адвокатом Ситник О.В., остання повідомила, що з`явитися в судове засідання не зможе у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, просила проводити розгляд справи в її відсутність (а.с.115). Розгляд справи відкладено на 30.03.2020 року.

До проведення судового засідання у справі від відповідача у справі Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області до суду надійшов лист про те, що даний відповідач позов ОСОБА_1 визнає в повному обсязі та просить провести відповідне засідання у відсутність представника даної сільської ради (а.с.123).

30.03.2020 року від представника позивача - адвоката Ситник О.В. до проведення судового засідання надійшла заява про проведення розгляду справи у відсутність позивача та його представника та про підтримання позовних вимог (а.с.127).

У зв`язку з викладеним, суд вирішив за можливе розглянути справу в судовому засіданні у відсутність учасників справи, на підставі наявних у справі доказів, з урахуванням норм ст.247 ЦПК України та Рішення Конституційного Суду України №16-рп/2011 від 08.12.2011 року (справа про фіксування судового процесу технічними засобами).

За нормою ч.1 ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідач у справі має право визнати позов на будь-якій стадії судового процесу (п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України). Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України). Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні - це певна річ (об`єкт), щодо якої виник спір.

Судом встановлено, що мати позивача по справі ОСОБА_1 (а.с.10) - ОСОБА_3 , яка на момент смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 (як про те вказує позивач у справі в доводах позовної заяви), померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що виконавчим комітетом Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області видано свідоцтво про смерть (а.с.4).

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 07.09.1949 року, виданого сільським ЗАГС Різуненков вбачається, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Різуненкове Харківської області, про що в книзі записів актів громадського стану про народження зроблено відповідний запис №25 від 07.09.1949 року (а.с.8).

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 21.05.1986 року вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрували шлюб 11.03.1977 року, про що районним відділом ЗАГС Харківської області м. Валки складено відповідний запис за №19. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: його ОСОБА_6 , її ОСОБА_3 (а.с.5).

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 24.12.1999 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрували шлюб 24.12.1999 року, про що Білоцерківською сільською радою Великобагачанського району Полтавської області зроблено запис за №12. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: його ОСОБА_2 , її ОСОБА_3 (а.с.5).

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища сформованого 16.09.2016 року вбачається, що 07.02.2013 року виконавчим комітетом Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , після реєстрації шлюбу прізвище подружжя ОСОБА_2 (а.с.6).

З свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_4 від 12.03.1976 року, виданого райвідділом ЗАГС м. Валки Харківської області вбачається, що ОСОБА_13 та ОСОБА_3 розірвали шлюб, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено запис за №43 від 12.03.1976 року (а.с.7).

З довідки, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану Коломацького районного управління юстиції Харківської області № 65 від 29.10.2004 року на ім`я ОСОБА_3 вбачається, що 24 грудня 1967 року в Різуненківській сільській раді Коломацького району Харківської області зареєстрували шлюб громадяни ОСОБА_13 та ОСОБА_3 , актовий запис №16 від 12.03.1976 року у Валківському відділі реєстрації актів цивільного стану Харківської області зареєстровано розірвання зазначеного шлюбу, запис акта № 43 (а.с.9).

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 22.01.2008 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Валківського районного управління юстиції Харківської області вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Валки Валківського району Харківської області, про що в книзі реєстрації народжень зроблено відповідний запис №154 від 25.11.1970 року (а.с.10).

З рішення 15 сесії 23 скликання Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області від 03.08.2000 року про надання дозволу на добудову до житлового будинку по АДРЕСА_1 вбачається, що сесією даної сільської ради було вирішено дати дозвіл громадянці ОСОБА_3 на добудову до належної їй частини житлового будинку; вказано, що громадянці ОСОБА_3 необхідно погодити добудову з відповідними службами (а.с.11).

Відповідно до Акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації від 12.12.2000 року в с. Коноплянка Великобагачанського району Полтавської області вбачається, що відповідно до розпорядження голови районної державної адміністрації смт. Велика Багачка рішенням від 12.05.1999 року №132 добудова магазину до житлового будинку в с. Коноплянка підприємця ОСОБА_3 - готова до ведення в експлуатацію; вбачається, що даний акт підписаний всіма членами комісії без будь-яких доповнень чи зауважень (а.с.12).

Відповідно до Акту вибору та обстеження земельної ділянки, передбаченої для розміщення об`єкту комерційного використання ПП ОСОБА_3 с. Коноплянка Білоцерківської сільської ради від 01.01.2006 року вбачається, що відповідна комісія, розглянувши клопотання ПП ОСОБА_3 та керуючись положеннями нормативних документів та законодавчих актів вважає, що обстежена земельна ділянка придатна для будівництва об`єкту комерційного використання; вбачається, що даний акт підписаний всіма членами комісії без будь-яких доповнень, зауважень чи застережень (а.с.13).

Житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі - продажу жилого будинку серії АВЕ № 393742, який був складений 12.10.1999 року між ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та посвідчений державним нотаріусом 1-ї Миргородської державної нотаріальної контори (а.с.14). Згідно умов цього договору, вищевказаний житловий будинок з господарськими будівлями продано за 1000 грн., які сплатив продавцю (а.с.14).

З копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 091474 від 30.05.2006 року вбачається, що ОСОБА_3 , жительці с. Коноплянка Великобагачанського району Полтавської області на підставі рішення I сесії V скликання Білоцерківської сільської ради від 05.04.2006 року належить земельна ділянка площею 0,04 га в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована в с. Коноплянка Великобагачанського району Полтавської області, для комерційного використання. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю (а.с.15).

З довідки, виданої виконкомом Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області № 1291 від 13.05.2019 року вбачається, що відповідно рішення 19 сесії 5 скликання Білоцерківської сільської ради від 13.08.2009 року було проведено впорядкування адресного господарства по Білоцерківській сільській раді, тому в АДРЕСА_1 перейменовано на АДРЕСА_1 (а.с.16).

Домоволодіння по АДРЕСА_1 складається в цілому відповідно до технічного паспорта на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами з - кафе (літ. - А-1), літнього павільйону (літ. - Б1), колодязя питного №1 (а.с.а.с.17-19).

Відповідно до витягу зі Звіту про незалежну оцінку об`єкту нерухомості, складеного ФОП ОСОБА_18 кафе загальною площею 29,9 кв.м, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , складає вартість 68271 гривень без ПДВ (а.с.20).

З довідки ПП МПТІЕ Інвентаризатор № 5902 від 18.06.2019 року вбачається, що реєстрація права власності на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами станом на лютий місяць 2004 року за адресою: АДРЕСА_1 не проводилась (а.с.21).

Постановою від 15.08.2019 року приватного нотаріуса Великобагачанського районного нотаріального округу Полтавської області Сахаровою Л.І. позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на громадський будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в зв`язку з тим, що у позивача ОСОБА_1 відсутній оригінал правовстановлюючого документу на вказаний об`єкт нерухомого майна (а.с.а.с.22-23).

З копії паспорта громадянина України НОМЕР_11 від 21.09.2017 року вбачається, що цей паспорт виданий на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця м. Валки Валківського району Харківської області, який зареєстрований в с.Коноплянка Великобагачанського району Полтавської області (а.с.24).

З копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_7 від 20.05.1999 року вбачається, що цей паспорт виданий на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Вигов Коростенського району Житомирської області, який зареєстрований в с. Коноплянка Великобагачанського району Полтавської області (а.с.25).

З свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.08.2019 року, виданого приватним нотаріусом Великобагачанського районного нотаріального округу Полтавської області Сахаровою Л.І. вбачається, що на підставі заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області 07.08.2013 року, зареєстрованого в реєстрі за №2203, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є її син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що зареєстрований та мешкає в с. Коноплянка Великобагачанського району Полтавської області. Спадщина, на яку видане свідоцтво складається з приватизованої земельної ділянки площею 0,0400 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 5320281208:08:001:0027, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належала померлій ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ПЛ № 091474, виданого Білоцерківською сільською радою Великобагачанського району Полтавської області 30.05.2006 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №010655100165 (а.с.45). Тобто, позивач у справі ОСОБА_1 є належним спадкоємцем вищевказаної земельної ділянки площею 0,0400 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та яка за життя належала його померлій ОСОБА_3 .

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності сформованого 07.08.2019 року вбачається, що на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого приватним нотаріусом Великобагачанського районного нотаріального округу Сахаровою Л.І., на праві приватної власності ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,04 га, кадастровий номер 5320281208:08:001:0027 (а.с.46).

Зі змісту повідомлення служби автомобільних доріг у Полтавській області №01-01/1085 від 29.11.2019 року та доданих до нього документів вбачається, що земельна ділянка (кадастровий номер 5320281208:08:001:0027) не перетинається (не накладається) із землями автомобільного транспорту та дорожнього господарства, відсутні інші застереження, обмеження та суперечності з боку Служби автомобільних доріг у Полтавській області для визнання права власності на нерухоме майно, яке розташоване на зазначеній земельній ділянці (а.с.а.с.65,66-68,79,80-82;).

З інформації про погодження меж земельної ділянки Адміністрації автомобільних доріг в Полтавській області (Дорожня адміністрація) №03-17/22 від 11.10.2000 та плану встановлення меж земельної ділянки, передбаченої для зміни цільового призначення під розміщенням торгівельного павільйону приватного підприємця ОСОБА_3 вбачається, що адміністрація автомобільних доріг в Полтавській області погоджує межі земельної ділянки площею 0,04 га на території Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району, розташованої вздовж автомобільної дороги державного значення Київ - Харків - Довжанський на 282 км +400 (права сторона) (а.с.а.с.67-68,80-81).

З повідомлення виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області №17/02-20 від 08.01.2020 року на запит адвоката Ситник О.В. вбачається, що земельна ділянка, кадастровий номер 5320281208:08:001:0027 площею 0,04 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що належить ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину після смерті матері, не перетинає і не накладається із землями Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області та землями автомобільного транспорту та дорожнього господарства і немає будь-яких інших застережень та обмежень, суперечностей для того, щоб визнати право власності на нерухоме майно, яке розташоване на даній земельній ділянці (а.с.78).

Відповідно до повного Звіту про незалежну оцінку об`єкту нерухомого майна нежитлова будівля , складеного ПП Бюро послуг та консультацій , ринкова вартість об`єкту оцінки - кафе загальною площею 29,9 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 складає 68271 гривень (а.с.а.с.83-104).

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 5,6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися на момент його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.ч.1,2 ст.1220 ЦК України).

У відповідності до вимог ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 цієї статті).

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст.1297 ЦК України).

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування , якою встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами загального провадження.

Отже, з досліджених матеріалів справи вбачається, що спадкоємцем після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 є позивач у справі, який прийняв спадщину у встановленому законом порядку та є належними спадкоємцями майна, однак в даний час, з урахуванням підстав відмови нотаріуса у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину (у зв`язку з відсутністю оригінал правовстановлюючого документу на вказаний об`єкт нерухомого майна), позивач ОСОБА_1 не може оформити своє право на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 (громадський будинок з господарськими будівлями та спорудами), тому змушений звернутися до суду з відповідним позовом.

В контексті звернення позивача ОСОБА_1 до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі зазначено, що в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі .

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свої власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вищевикладене вбачається, що положення ч.1 ст.1268 ЦК України стосовно захисту права власності повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що у відповідності до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі Пайн Велів Девелопментс ЛТД проти Ірландії зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі Голден проти Сполученого королівства ) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Аналогічні положення містяться у ч.1 ст.15 ЦК України та ст.4 ЦПК України.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.4 ЦПК).

Зі змісту п.3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності та того, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Як вказав Верховний Суд України у своїй постанові від 10.02.2016 року у справі №6-2124цс15, оскільки відповідно до ст.328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення у особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на відповідний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст.392 цього Кодексу.

Також, у постанові від 23.12.2014 року у справі №3-199гс14 Верховний Суд України зазначив, що за змістом ст.392 ЦК України, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інший спосіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли позивач не може реалізувати своє право власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правоустановчого документу. При цьому, передумовою для застосування положень ст.392 ЦК України є відсутність іншого, крім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

З урахуванням вищевикладеного, при таких обставинах справи, того, що відповідач у справі по суті не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнає заявлені позовні вимоги, це визнання, з огляду на сукупність досліджених матеріалів справи не суперечить закону та не порушує прав та інтересів інших осіб, в ході розгляду справи встановлено, що земельна ділянка (кадастровий номер 5320281208:08:001:0027) не перетинається (не накладається) із землями автомобільного транспорту та дорожнього господарства, відсутні інші застереження, обмеження та суперечності з боку Служби автомобільних доріг у Полтавській області для визнання права власності на нерухоме майно, яке розташоване на зазначеній земельній ділянці (в межах доводів поданої позовної заяви), тому з огляду на сукупність досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку про ухвалення рішення про задоволення позову ОСОБА_1 в межах заявлених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.55 Конституції України, ст.ст.15,16,328,392,1216-1218,1220,1261,1296,1297 ЦК України, ч.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини`ст.ст.4,11,12,13,76-80,81,83,89,206,247,259,263-265,272-273 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати, що на момент смерті на ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 належало право власності на громадський будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та який складається відповідно до технічного паспорта з кафе (літ. А-1), літнього павільйону (літ. Б-1), колодязя питного №1.

В порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 як за спадкоємцем за законом першої черги, визнати за ОСОБА_1 право власності на громадський будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та який складається відповідно до технічного паспорта з кафе (літ.А-1), літнього павільйону (літ. Б-1), колодязя питного №1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Великобагачанський районний суд Полтавської області.

На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін: позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , паспортний документ № НОМЕР_11 ; представник позивача адвокат Ситник Оксана Володимирівна, місце знаходження АДРЕСА_5 ; відповідач ОСОБА_2 , місце проживання (як вказано в позові) с. Коноплянка Великобагачанського району Полтавської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 , паспорт серії НОМЕР_7 ; представник відповідача ОСОБА_2 згідно довіреності ОСОБА_7 , місце проживання АДРЕСА_6 ; відповідач Білоцерківська сільська рада Великобагачанського району Полтавської області, місце знаходження с. Білоцерківка Великобагачанського району Полтавської області, вулиця Першотравнева, 9, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 21044763.

Повний текст рішення складений 15.04.2020 року у зв`язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті в період часу з 16 год.19 хв. 06.04.2020 року по 17 год.05 хв. 13.04.2020 року по кримінальному провадженню №546/177/18 відносно громадянина К. за ч.1 ст.364 та ч.1 ст.366 КК України.

Суддя В.В.Хоролець