Ухвала

від 14.04.2020 по справі 325/131/20

ПРИАЗОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/325/95/2020

Справа № 325/131/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2020 року Приазовський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Пантилус О.П. за участю секретаря Орманджи Ф.К., розглянувши в підготовчому засіданні клопотання представника відповідачів - адвоката Ковальова Д.В. про застосування до позивача заходів процесуального примусу та забезпечення витрат відповідача на правову допомогу у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , фермерського господарства Діоби О.С. ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

27 січня 2020 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій з підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст. 33 Закону України Про оренду землі просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 12,7496 га, кадастровий номер земельної ділянки 2324583600:02:001:0003, укладений між ОСОБА_2 та фермерським господарством Діоби О.С. , який зареєстрований 02 грудня 2019 року державним реєстратором. В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що укладений нею із відповідачем ОСОБА_2 строк договору оренди земельної ділянки від 12.12.2007 продовжений на 10 років на підставі укладеної сторонами 13.12.2012 додаткової угоди. Але, відповідачами укладений договір оренди цієї ж земельної ділянки до спливу строку оренди за договором від 12.12.2007.

Представник обох відповідачів - адвокат Ковальов Д.В. у відзивах на позов заявив: 1) клопотання про застосування до позивача заходів процесуального примусу за зловживання процесуальними правами. В обґрунтування зазначив, що так як жодне право позивача не порушене, оскільки право оренди земельної ділянки закінчилось у 2015 році, а додаткова угода є завідомо підробленим документом, поданий завідомо безпідставний позов, що є зловживанням процесуальними правами; 2) клопотання про забезпечення витрат відповідачів ОСОБА_2 та фермерського господарства Діоби О.С. на правову допомогу шляхом зобов`язання позивача внести на депозитний рахунок суду по 20000,00 гривень в інтересах кожного відповідача. Друге клопотання обґрунтоване тим, що заявлений позов має ознаки завідомо безпідставного, у зв`язку з чим та згідно ч.4 ст.135 ЦПК, наявні підстави для забезпечення витрат відповідачів на професійну правничу допомогу.

Позивач ФОП ОСОБА_1 та її представник - адвокат Сєров М.І. в підготовче засідання не з`явились. Позивач подала заяву про відкладення підготовчого засідання, так як її представник не може з`явитись на засідання у зв`язку із оголошеним карантином та закриттям м.Мелітополя Запорізької області.

Відповідачі до суду не з`явились без повідомлення про причини неявки.

Представник відповідачів - адвокат Ковальов Д.В. подав заяву про проведення засідання за його відсутності, просив з урахуванням вищенаведеної заяви позивача вирішити питання про об`єднання первісного та зустрічного позовів, а також клопотання про проведення експертизи, після чого підготовче засідання відкласти на іншу дату.

Третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області належним чином повідомлена про підготовче засідання, представник до суду не з`явився з невідомої причини.

За таких обставин та з урахуванням того, що наведені клопотання представника відповідачів надійшли до суду 10.02.2020, з метою забезпечення вирішення їх у розумні строки, суд вважає можливим розгляд клопотань за відсутності учасників справи та без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ст.247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи в обсязі, необхідному для вирішення клопотань встановлено наступне.

Підстави застосування і види заходів процесуального примусу передбачені главою 9 Розділу П та ст..44 ЦПК України, за змістом яких підставою для вжиття вказаних заходів є невиконання учасниками справи встановлених в суді правил, недобросовісне виконання процесуальних обов`язків, зловживання правами, створення протиправних перешкод у здійсненні судочинства тощо, а також подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору, або спору, який має очевидно штучний характер.

З наведених положень законодавства випливає, що передумовою для вжиття заходів процесуального примусу є випадки неналежної процесуальної поведінки учасників справи або явно безпідставне звернення до суду із позовом.

Між тим суд не вбачає ознак такої поведінки в діях позивача, яка вважає своє право порушеним, у зв`язку з чим звернулася до суду з позовом в установленому законом порядку. Представник відповідачів в обґрунтування клопотання навів тільки свої припущення. Та чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги позову та якими доказами вони підтверджуються, чи підлягають вимоги позову задоволенню, суд вирішує під час ухвалення рішення, згідно ст..264 ЦПК України.

Відповідно до ч.4 ст.135 ЦПК України як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов`язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв`язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).

Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо: 1) позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або 2) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Забезпечення судових витрат, відповідно до положень ст.135 ЦПК України, є правом, а не обов`язком суду та за наявності вичерпного переліку підстав.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всупереч цих вимог закону відповідачі та їх представник не довели наявність підстав, передбачених ч.4 ст.135 ЦПК України, для забезпечення витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки позивач має зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання, на даний час у суду відсутні підстави вважати, що поданий позов має ознаки завідомо безпідставного, відсутні відомості, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові, суд не вбачає необхідності зобов`язання позивача вносити на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідачів на професійну правничу допомогу,

Таким чином, заявлені клопотання задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 143-148 , 197, 260, 261, 353 ЦПК України , суд

УХВАЛИВ:

в задоволенні клопотань представника відповідачів про застосування заходів процесуального примусу до позивача та забезпечення витрат відповідачів ОСОБА_2 і фермерського господарства Діоби О.С. на правову допомогу відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О.П. Пантилус