Рішення

від 07.04.2020 по справі 903/960/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 квітня 2020 року Справа № 903/960/19

за позовом : Державного комунального підприємства "Луцьктепло"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньметбут"

про стягнення 214 520 грн. 64 коп.

Суддя Шум М.С.

Секретар судового засідання Кобись Є.О.

Представники сторін: н/з

встановив:

Державне комунальне підприємство "Луцьктепло" звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньметбут" 214 520 грн. 64 коп. з яких: 148 036,69 грн. основної заборгованості , 13 623,12 грн. трьох процентів річних та 52 860,23 грн. інфляційних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань в частині вчасної та повної оплати за товар згідно з договором №1-173 від 14.02.2014 та додатків до нього.

Ухвалою суду від 08.01.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче провадження призначено на 04.02.2020р.

Ухвалою суду від 04.02.2020р. розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено та повторно запропоновано відповідачу подати суду: відзив на позов та наявні докази із врахуванням вимог ст.ст. 165, 178 ГПК України, копії якого з додатками надіслати позивачу.

Протокольною ухвалою від 10.03.2020р. суд постановив закрити підготовче засідання та призначити справу до судового розгляду по суті 07.04.2020р.

Ухвали суду від 08.01.2020р., від 04.02.2020р. та від 10.03.2020р. були направлені рекомендованими листами за належною адресою відповідача (вул. Ковельська, 3 м. Луцьк, Волинська область,43016) повернуті 23.01.2020 та 27.03.2020р. об`єктом поштового зв`язку з позначкою "за місцем обслуговування" та "за терміном зберігання ".

Разом з тим, Господарський суд Волинської області на офіційному веб-порталі судової влади України повідомляв Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньметбут"про відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Згідно п.4 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками "адресат відсутній", "закінчення терміну зберігання" тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.

Сам лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Разом з цим суд вважає, що дана обставина не є перешкодою для розгляду справи.

Ухвали суду про відкриття провадження у справі та відкладенні розгляду справи розміщена в мережі інтернет на веб-сайті "Єдиний державний реєстр судових рішень України".

З огляду на відкритість інформації щодо справи, ТзОВ "Волиньметбуд" не було позбавлене права та можливості ознайомитися з ухвалами Господарського суду Волинської області від 08.01.2020, від 04.02.2020р. та від 10.03.2020р. в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

14.02.2014 між Державним комунальним підприємством Луцьктепло (далі - теплопостачальна організація, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньметбуд" (далі - споживач, відповідач) укладено договір купівлі - продажу теплової енергії з додатками №1-173 .

Згідно п.1.1. договору, теплопостачальна організація відпускає теплову енергію у вигляді гарячої води споживачу, а споживач приймає та оплачує їх на умовах і в терміни, передбачені договором та додатками до нього.

Згідно з п.1.2 Договору теплова енергія використовується Споживачем через тепловикористальні установки для підтримання належного температурного режиму (обігрівання) належних йому приміщень (централізованого опалення).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.1.1 Споживач оплачує Теплопостачальній організації вартість теплової енергії за встановленими тарифами згідно з показами приладів обліку (з врахуванням фактично спожитої теплової енергії до кінця розраххункового місяця), які надаються Споживачем до 20 числа розрахункового місяця в Теплопостачальну організацію

Згідно з п. 3.3 Договору споживач зобовязується щомісячно сплачувати за теплову енергію в наступному порядку:

- передоплату до 01 числа розрахункового місяця (в розмірі середньомісячного нарахування, на підставі виставленого рахунку, який отримується Споживачем до 20 числа місяця, що передує розрахунковому в приміщені Теплопостачальної організації. Нез`явлення Споживача до встановленої дати у Теплопостачальну організацію для отримання рахунку не є підставою для відмови від здійснення передоплати.

- остаточний розрахунок - до 01 числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі рахунку, який отримується Споживачем до 20 числа розрахункового місяця в приміщені Теплопостачальної організації. Нез`явлення Споживача до встановленої дати у Теплопостачальну організацію для отримання рахунку не є підставою для відмови від оплати за теплову енергію.

Згідно з п. 6.1 Договору останній набирає чинності з 11.02.2014 з врахуванням ч. З ст. 631 Цивільного кодексу України і діє безстроково.

Договір судом недійсним не визнавався.

З матеріалів справи встановлено, що на виконання вимог Договору ДКП "Луцьктепло" за період з жовтня 2015 року по березень 2017 року поставило Відповідачу теплову енергію на загальну суму 148 036,69 грн, що підтверджується Довідками майстрів теплового району, Актами про пуск теплоносія до житлового будинку та щомісячними рахунками.

Пунктом 3.2 Договору Сторони погодили, що рахунок за відповідний місяць, наданий Споживачу Теплопостачальною організацією, є одночасно актом приймання-передачі теплової енергії.

ТзОВ "Волиньметбуд" не виконало належним чином взяті на себе зобов`язання в частині оплати за надану теплову енергію, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед ДКП "Луцьктепло" у розмірі 148 036,69 грн .

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами. В свою чергу, ч. 6 ст. 19 даного Закону зобов`язує споживача послуг щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору купівлі - продажу теплової енергії №1-173, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу теплової енергії, її отримання відповідачем та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред`явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості в сумі 148 036,69 грн. Сума боргу повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому випадку не була спростована чи заперечена відповідачем.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 13 623,12грн. та інфляційних втрат в сумі 52 860,23 грн. суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши методику та правильність розрахунків позивача щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних, які нараховані по кожному рахунку окремо, погоджується з ними повністю.

Вважає, що останні підставні та підлягають до повного задоволення в сумі 52 860,23 грн. - інфляційні втрати та 13 623,12 грн. - 3% річних.

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН » .

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 3 217,81 грн. відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньметбуд" (вул. Ковельська, будинок 3 місто Луцьк, Волинська область, 43016, код ЄДРПОУ 34928486) на користь Державного комунального підприємства Луцьктепло (вул. Гулака - Артемовського, будинок 20, місто Луцьк, 43021, код ЄДРПОУ 30391925) 214 520. 64 грн. заборгованості, з яких: 148 036,69 грн. основної заборгованості , 13 623,12 грн. трьох процентів річних, 52 860,23 грн. інфляційних втрат та 3 217,81 грн. витрат по сплаті судового збору

Повний текст рішення складено

14.04.2020

Суддя М. С. Шум