Рішення

від 15.04.2020 по справі 904/943/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2020м. ДніпроСправа № 904/943/20 за позовом Фізичної особи-підприємця Шняк Віталії Романівни, м. Жовква, Львівська область

до Приватного підприємства "ВЕГА ТРАНС", м. Дніпро

про стягнення боргу за виконане перевезення у розмірі 38 000 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Без повідомленням (виклику) представників сторін

ПРОЦЕДУРА:

Фізична особа-підприємець Шняк Віталія Романівна звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Приватного підприємства "ВЕГА ТРАНС" про стягнення заборгованості у розмірі 38 000 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/943/20. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

11.03.2020 від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення 20000 грн, у зв`язку із тим, що заборгованість у розмірі 20000 грн була сплачена відповідачем 05.03.2020, тобто після звернення позивача із даним позовом до суду.

Ухвала суду від 19.02.2020 була отримана відповідачем 03.03.2020, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення цінного листа з ухвалою суду (арк. с. 32).

Однак, відповідач не скористався своїм правом на участь його представника у судовому засіданні та на подання відзиву на позов.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем наданих позивачем послуг перевезення згідно транспортної заявки від 06.12.2018 № 2018/303.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

06.12.2018 Приватне підприємство Вега Транс (далі - відповідач, замовник) звернулось до Фізичної особи-підприємця Шняк Віталії Романівни (далі - позивач, перевізник) із транспортною заявкою № 2018/303 (арк. с. 11).

Згідно даної заявки визначено, що перевізник зобов`язаний в період 14-17.12.2018 доставити фриту вагою 22 тн. Маршрут перевезення: 58-130 Zarow (Польща) - Київ (Україна). Місце навантаження: Colorobbia Polska Sp.z.o.o, Ul.Strefowa 3, 58-130 Zarow, Митний перехід: Ягодин, Митниця місця призначення: Україна, м. Київ, Столичне шосе, 100 вантажний митний комплекс Атлантик . Місце вивантаження: України ,м. Киї, вул. Перомислова, 4Б. Номер авто: А/М ВС 6524 ЕХ / ВС 9748/ХР.

Також, сторони погодили що фрахтова сума по замовленню складає 58000 грн. Умови оплати: б/н на р/р за оригіналами документів 10-12 банківських днів.

Оплата здійснюється після надання наступних документів: оригіналу СМR, оригіналу рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт оригіналу договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі транспортної заявки № 2018/303 від 06.12.2018 було здійснено перевезення вантажу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR). Факт виконання Фізичною особою-підприємцем Шняк В.Р. зобов`язань щодо перевезення вантажу, згідно транспортної заявки від 06.12.2018 № 2018/303 підтверджується відміткою отримувача вантажу у міжнародній товарно-транспортній накладній. Вказана міжнародна товарно-транспортна накладна підписана та скріплена печатками сторін без зауважень та заперечень до неї (арк. с. 12).

Позивачем 21.12.2018 було надіслано на адресу відповідача, для підписання: Акт приймання-передачі наданих послуг, рахунок, СМR та заявка (арк. с. 13-14).

Відповідачем було здійснено часткову оплату вартості наданих послуг перевезення на суму 20000 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (від 28.03.2019 № 826 на суму 5000 грн, від 28.05.2019 № 1444 на суму 10000 грн, від 27.06.2019 № 1798 на суму 5000 грн, арк. с. 18-19).

24.10.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості за перевезення згідно транспортної заявки № 2018/303 від 06.12.2019 на суму 38000 грн (58000 грн - 20000 грн) (арк. с. 15-17).

Відповідач залишив вказану претензію без відповіді. Заборгованість у розмірі 38000 грн не сплатив.

З урахуванням положень, які зазначені у транспортній заявці № 2018/303 від 06.12.2019, на момент звернення позивача із позовом до суду, строк оплати вартості наданих послуг з перевезення є таким, що настав.

Після відкриття провадження у справі (19.02.2020), відповідачем було частково сплачено позивачеві заборгованість за транспортною заявкою № 2018/303 від 06.12.2019 у сумі 20000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 516 від 05.03.2020 (арк. с. 35).

Тобто, несплаченою залишається заборгованість за надані послуги з перевезення за транспортною заявкою № 2018/303 від 06.12.2019 на суму 18000 грн.

На момент розгляду даної справи, доказів оплати вказаної заборгованість суду не надано.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 1 статті 908 Цивільного кодексу України встановлено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Згідно з частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини 1 статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 1 статті 916 Цивільного кодексу України, встановлено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Зі змісту транспортної заявки № 2018/303 від 06.12.2018 вбачається, що сторонами погоджено всі істотні умови, отже дана заявка, відповідає вимогам, що ставляться чинним законодавством до договорів перевезення.

З огляду на наяву в матеріалах справи транспортну заявку та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини перевезення.

Щодо суми основного боргу

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом вище, строк оплати наданих послуг перевезення згідно транспортної заявки № 2018/303 від 06.12.2018 є таким, що настав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся із даним позовом до суду 11.02.2020, про що свідчить штамп Укрпошти на конверті, в якому до суду надійшла позовна заява.

При цьому, як встановлено судом вище, відповідач здійснив часткову оплату вартості наданих послуг на суму 20000 грн після відкриття провадження у справі, а саме 05.03.2020, що підтверджується відповідним платіжним дорученням (арк. с. 35).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 20000 грн підлягає закриттю.

На момент розгляду справи доказів оплати відповідачем вартості наданих послуг у розмірі 18000 грн суду не надано.

Відповідно до викладеного, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу підлягає задоволенню у розмірі 18000 грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частина 3 стаття 123 Господарського процесуального кодексу України).

У позовні заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 4500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано договір про правову допомогу від 23.01.2020, укладений між ним (довіритель) та адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем (повірений) (арк. с. 21).

За пунктом 1.1 вказаного договору, повірений зобов`язується від імені і за рахунок довірителя здійснити наступні дії: 1. Надати правову допомогу у спорі з ПП Вега Транс . З цією метою, здійснити вивчення та огляд доказів за їх місцезнаходженням (3 год). 2. Про вести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (0, 5 год). 3. Підготувати пакет документів, необхідних для звернення до суду ,в т.ч. підготувати позовну заяву (5 год). 4. Здійснити арифметичні розрахунки (0,5 год). 5. Вчинити інші дії необхідні для розгляду справи в суді та на стадії примусового виконання судового рішення (4 год).

Пунктом 2.1 договору визначено, що зда здійснення дій, визначених у пункті 1.1 цього договору, довіритель сплачує повіреному винагороду у розмірі 4500 грн.

Також, позивачем надано до позову виданий адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем ордер від 31.01.2020 серія ТР № 079766 на надання правової допомоги позивачу ФОП Шняк В.Р. на підставі договору правову допомогу № б/н від 23.01.2020 у Господарському суді Дніпропетровської області (арк. с. 23).

Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 507 від 16.05.2008 видане Тернопільською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури (арк. с. 26).

30.01.2020 між позивачем та адвокатом Лозою В.М. було підписано акт приймання-передачі наданих послуг до договору про праову допомогу № б/н від 23.01.2020, відповідно до якого адвокатом було надано ФОП Шняк В.Р. послуги визначені пунктом 1.1 договору. Загальна вартість таких послуг визначена сторонам иу розмірі 4500 грн (арк. с. 25).

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 06-01 від 31.01.2020, ФОП Шняк В.Р. сплатила адвокату Лозі В.М. відповідно до договору про правову допомогу 4900 грн (арк. с. 24).

Відповідно до частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно з підпунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частинами 3 та 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Таких доказів або обґрунтувань, в тому числі розрахунків, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат або неналежність послуг адвоката до справи, позивач не надав. Між тим, суд дослідив додані до заяви про стягнення фактичних витрат на професійну правничу допомогу докази (рахунки, детальний опис виконаних робіт, акти виконаних робіт) та не встановив недотримання відповідачем (його представником) вимог частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідач не звертався до суду із клопотанням про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене, за відсутності клопотання відповідача про зменшення таких витрат, вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі 2102 грн.

30.03.2020 прийнято Закон України № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)", який набрав чинності 02.04.2020. Вказаним Законом у Господарському процесуальному кодексі України розділ X "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 20000 грн закрити.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства Вега Транс (49600, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2, корп.. 8, офіс 36-а; ідентифікаційний код 35396142) на користь Фізичної особи-підприємця Шняк Віталії Романівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) основний борг у розмірі 18000 грн, 4500 грн витрат на правову допомогу та 2102 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня закінчення карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню короновірусної хвороби (СОVID-19) і може бути оскаржено протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України та Закону України № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)".

Повне рішення складено 15.04.2020

Суддя В.І. Ярошенко