Ухвала

від 13.04.2020 по справі 905/345/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

У Х В А Л А

13.04.2020р. Справа №905/345/20

за позовом Фермерського господарства "Одоранс", смт.Нікольське, Донецька область

до відповідача Головного управління Національної поліції в Донецькій області, м.Маріуполь

про усунення перешкод у володінні майном шляхом скасування арешту

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Ламановій А.В.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

В засіданні суду брали участь:

Фермерське господарство "Одоранс", смт.Нікольське, Донецька область, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, м.Маріуполь, про усунення перешкод у володінні майном шляхом скасування арешту.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що у зв`язку із закриттям кримінального провадження відпала необхідність в існуванні арешту транспортного засобу, натомість подане позивачем клопотання про скасування арешту повернуто відповідачем без виконання.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.03.2020р. по справі №905/345/20 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 19.03.2020. об 11:30 год.

17.03.2020р. на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача та про закриття підготовчого засідання й призначення справи №905/345/20 до судового розгляду.

17.03.2020р. до суду від позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи №905/345/20 на виконання ухвали господарського суду Донецької області від 03.03.2020р.

Ухвалою від 19.03.2020р. відкладено підготовче засідання на 13.04.2020 року о 12:30 год.

31.03.2020р. відповідач через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву №493/23-2020 від 27.03.2020р., за змістом якого запропоновано зупинити провадження по справі, оскільки після надходження позовної заяви, слідчим управління ГУНП в Донецькій області було ініційовано поновлення кримінального провадження та подане клопотання про зняття арешту зі спірного майна.

01.04.2020р. на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представників.

09.04.2020р. на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Зокрема, заява мотивована тими обставинами, що ухвалою слідчого судді Володарського районного суду Донецької області від 30.03.2020р. у межах кримінального провадження задоволено клопотання ОСОБА_1 та скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Володарського районного суду Донецької області від 08.02.2018р., зі спірного майна - колісний трактор МТЗ-82.1.26, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить Фермерському господарству "Одоранс".

У підготовче судове засідання 13.04.2020р. представники сторін не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши вищевказані заяви, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно зі статтями 5, 7 і 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.01.2020р. у справі №922/810/19.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Окрім наведеного, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України).

Як зазначено вище, предметом спору у даній справі позивачем визначено усунення перешкод у володінні майном шляхом скасування арешту, відповідачем зазначено Головне управління Національної поліції в Донецькій області, м.Маріуполь. При цьому, виходячи зі змісту позовної заяви, спір у даній справі не пов`язаний з наявністю господарських правовідносин між сторонами, здійсненням господарської діяльності. Зокрема, як зазначено позивачем, перешкоди у користуванні майном виникли вніслідок накладення арешту слідчим суддею у межах кримінального провадження, яке проводилося відповідачем. Тобто, предметом спору, в даному випадку, є право володіння майном третьої особи, яке було обмежене ухвалою судової установи, проте не відновлено після закінчення усунення підстав для такого обмеження.

Відповідно до частини першої статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частина четверта статті 174 КПК України ).

Отже, порядок скасування арешту майна, що накладений у межах кримінального провадження, встановлено статтею 174 КПК України.

При цьому, судом прийнято до уваги ті обставини, що арешт на майно було накладено слідчим суддею Володарського районного суду Донецької області ухвалою від 08.02.208р. по кримінальному провадженню за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України. Згідно даної ухвали арештоване майно передане на відповідальне зберігання власникам з правом його використання на законних підставах, а накладення арешту обумовлене саме необхідністю використання (збереження) майна як доказу у кримінальному провадженні.

З огляду на вимогу ст.14 Господарського процесуального кодексу України право визначати відповідача у спорі належить позивачу, суд такими повноваженнями не наділений.

Визначене відповідачем у справі Головне управління Національної поліції в Донецькій області, м.Маріуполь, хоч і є юридичною особою, однак являється суб`єктом владних повноважень.

Отже, враховуючи, що Головне управління Національної поліції в Донецькій області, м.Маріуполь не є особою, в інтересах якої було накладено арешт на майно, оскільки накладений судом арешт на майно безпосередньо пов`язаний з виконанням своїх посадових обов`язків упоновноваженими особами відповідача в рамках кримінального провадження, виходячи з того, що будь-який спір з приводу майна між сторонами даної справи вісдутній, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги у справі пов`язані з оскарженням дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, адміністративна юрисдикція характеризується наступними критеріями: 1) публічно-правовий характер відносин; 2) обов`язкова наявність суб`єкта владних повноважень (орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень); 3) наявність публічно-правового, а не спору про право (що характерно, зокрема, господарським правовідносинам).

Пунктами 1, 2, 7 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функції; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Виходячи з цих норм, спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративної юрисдикції у тому разі, якщо він виник із публічно-правових відносин за участю суб`єкта владних повноважень, який саме у цих відносинах здійснює надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.

За змістом п.1 ч.1 ст.175 і п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

З огляду на приписи ч.1 ст.9 Конституції України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

У справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року (заяви №29458/04, №29465/04) зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч.1 ст.6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

За таких обставин, враховуючи зазначене та наведені положення законодавства, зважаючи на те, що у даному випадку господарський суд Донецької області не є судом встановленим законом у розумінні п.1 ст.6 Конвенції, оскільки між сторонами існують публічно-правові, проте, не господарські відносини, які підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, провадження у справі за позовом Фермерського господарства "Одоранс", смт.Нікольське, Донецька область до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, м.Маріуполь про усунення перешкод у володінні майном шляхом скасування арешту підлягає закриттю.

За приписами частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Отже, оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду позову в порядку господарського судочинства, сплачений згідно з квитанцією №0.0.1631518728.1 від 26.02.2020р. судовий збір в сумі 2102,00 грн. підлягає поверненню з державного бюджету.

Таким чином, керуючись п.1 ч.1 ст.231, ст.ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі №905/345/20 за позовом Фермерського господарства "Одоранс", смт.Нікольське, Донецька область до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, м.Маріуполь про усунення перешкод у володінні майном шляхом скасування арешту.

Повернути Фермерському господарству "Одоранс" (87000, смт.Нікольське, Донецька область, вул.Свободи, 95, ЄДРПОУ 37077424) з державного бюджету України сплачений згідно з квитанцією №0.0.1631518728.1 від 26.02.2020р. судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Ухвалу підписано 13.04.2020р.

Згідно із ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина