Рішення

від 15.04.2020 по справі 910/657/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.04.2020Справа № 910/657/20

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Приватного підприємства "БМФ-Страж"

вул. Олегівська, 36, м. Київ 71, 04071

до Гаражного кооперативу "Юпітер"

проспект Науки,119-Б, м. Київ 83,03083

про стягнення 29 700,00 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "БМФ-Страж" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Гаражного кооперативу "Юпітер" про стягнення 20 550,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог Приватне підприємство "БМФ-Страж" вказує, що за Гаражним кооперативом "Юпітер" обліковується заборгованість у розмірі 29 700,00 грн., що виникла внаслідок неналежного виконання умов з оплати за договором надання послуг по охороні об`єкту від 01.12.2016 .

Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/657/20 від 22.01.2020 позовну заяву Приватного підприємства "БМФ-Страж" залишено без руху.

30.01.2020 від Приватного підприємства "БМФ-Страж" надійшли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 22.01.2020.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/657/20 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

28.02.2020 до канцелярії суду відповідачем подано клопотання про об`єднання справ в одне провадження разом із відзивом на позовну заяву, в котрому проти позовних вимог заперечує.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.03.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Гаражного автокооперативу "Юпітер" про об`єднання справи № 910/657/20 в одне провадження зі справою № 910/2617/20.

16.03.2020 до суду надійшла відповідь на відзив.

26.03.2020 відповідачем подано заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін разом із клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.

Суд, розглянувши клопотання Гаражного кооперативу "Юпітер" про розгляд справи в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, приходить до висновку, що дане Клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 250 ГПК України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про залишення заяви відповідача без задоволення або про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

За змістом ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247 ГПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Малозначні справи розглядаються тільки у порядку спрощеного позовного провадження.

Суд наголошує, що відсутність підстав для розгляду справи в порядку загального позовного провадження обґрунтовано в ухвалі Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 про відкриття провадження в даній справі.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи предмет та підстави позову, подані докази, Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.

26.03.2020 від відповідача до суду надійшло клопотання про врахування додаткових відомостей та виклик свідків, а саме: ОСОБА_1 як охоронника ПП "БМФ-СТРАЖ" який здійснював охорону території ГАК Юпітер за адресою: м. Київ, пр-т Науки 119-Б, ОСОБА_2 як охоронника ПП "БМФ-СТРАЖ" який здійснював охорону території ГАК Юпітер за адресою: м. Київ, пр-т Науки 119-Б, ОСОБА_3 , - учасника пожежі 08.10.2019 року на території ГАК Юпітер за адресою: м. Київ, пр-т Науки 119-Б; ОСОБА_4 , - свідка пожежі 08.10.2019 року на території ГАК Юпітер за адресою: м. Київ, пр-т Науки 119-Б; ОСОБА_5 - свідка пожежі 08.10.2019 року на території ГАК Юпітер за адресою: м. Київ, пр-т Науки 119-Б; ОСОБА_6 - свідка, зазначеного в акті від 28.10.2019 року, ОСОБА_7 - свідка, зазначеного в акті від 28.10.2019 року.

Частиною 1 статті 88 Господарського процесуального кодексу України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.

У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень (ч. 1 ст. 88 ГПК України).

Частина 3 статті 88 Господарського процесуального кодексу України визначає, що підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом.

Однак, до матеріалів справи долучені копії письмових пояснень гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 заявою свідка не оформлені, зміст наданих пояснень не відповідає вимогам ч. 2 ст. 88 ГПК України, а підпис свідка нотаріусом не посвідчений.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Господарського процесуального кодексу України, свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Оскільки заява свідка, у розумінні статті 88 Господарського процесуального кодексу України, в матеріалах справи відсутня, то у суду не має підстав для виклику свідка та відповідно для задоволення клопотання про виклик свідка.

З огляду на зазначене, суд відмовляє в задоволенні клопотання про виклик свідків.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно укладеного Договору від 01.12.2016р.. Про надання охоронних та інформаційно-консультативних послуг (далі - Договір), між Приватним підприємством БМФ-Страж (далі-Позивач) та Гаражним автокооперативом Юпітер (далі- Відповідач) надавались послуги по охороні об`єкту Відповідача: за адресою: м. Київ, проспект Науки. 119-Б, в період із 01.12.2016р. по 06.11.2019р.включно.

Згідно із додатком № 1 до Договору від 01.12.2016р. Про надання охоронних та інформаційно-консультативних послуг вартість охоронних послуг із 01.01.2019р. по 31.12.2019р. становить 13 500 гривень за кожен місяць.

За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем та підтверджено матеріалами справи, послуги по охороні об`єкту Гаражного автокооперативу Юпітер Позивачем були виконані (надані) в повному обсязі, що підтверджується Актами виконаних робіт, направленими (переданими) для підписання Відповідачу. Акт № ОУ-0000036 за вересень 2019р. підписаний головою правління Гаражного автокооперативу Юпітер , Акт № ОУ- 0000039 за жовтень 2019р. та Акт № ОУ-0000045 за листопад 2019р. із 01.11.2019р. по 06.11.2019р. включно направлені цінним листом № 0407136511990 від 21.11.2019р. із описом вкладення у лист до Відповідача.

Відповідно до п.2.3 Договору оплата відповідно до визначених тарифів здійснюється щомісячно платіжними дорученнями Замовника (Відповідача) не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Звертаючись до суду із позовом позивач вказує, що Порушуючи умови Договору, Відповідачем не здійснено в повному обсязі оплату послуг по охороні, а саме: по Акту № ОУ-0000036 за вересень 2019р., Акту № ОУ-0000039 за жовтень 2019р. та по Акту № ОУ-0000045 за листопад 2019р. із 01.11.2019р. по 06.11.2019р. включно.

21 листопада 2019р. позивачем цінним листом № 0407136511990 від 21.11.2019р. із описом вкладення у лист, було направлено претензію №9 з пропозицією сплатити суму заборгованості, але котра відповідачем проігнорована.

Разом з претензією №9 Відповідачу було направлено Акт звіряння розрахунків та Акт № ОУ-0000039 за жовтень 2019р. та Акт № ОУ-0000045 за листопад 2019р. із 01.11.2019р. по 06.11.2019р. включно, в 2-х екземплярах кожний документ.

Судом встановлено, що договір від 01.12.2016р. Про надання охоронних та інформаційно-консультативних послуг , між Приватним підприємством БМФ-Страж та Гаражним автокооперативом Юпітер станом на 07.11. 2019р. - розірвано у відповідності до акту зняття постів охорони від 07.11.2019р., послуги по охороні на об`єкті Відповідача: за адресою: м. Київ, проспект Науки, 119-Б, не надаються.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач у позовній заяві зазначає про порушення відповідачем умов укладеного договору в частині оплати отриманих послуг у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір про надання охоронних та інформаційно-консультативних послуг від 01.12.2016р, за умовами якого сторонами погоджено надання позивачем послуг з охорони об`єкту відповідача, а також оплату відповідачем вказаних послуг за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 включно у розмірі 13 500,00 грн.

За даними акту № ОУ-0000036 здачі-прийняття робіт (надання послуг) позивачем надано на користь відповідача послуги з охорони об`єкту, вартість яких за вересень 2019 року становить 13 500,00 грн. грн. з ПДВ. Вказаний акт підписано повноважними представниками сторін договору. Позивачем стверджується, що відповідачем не проведено повної оплати за надані послуги у вересні 2019 року у зв`язку з чим наявна заборгованість за даний період на рівні 13 500,00 грн. За період жовтень-листопад 2019 року відповідачем не проведено оплату за надані послуги за договором у розмірі з 01.10.2019р. по 31.10.2019р. - 13 500 грн.00коп., з 01.11,2019р. по 06.11.2019р. - 2 700 грн.00коп., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000039 за жовтень 2019р. та № ОУ-0000045 за листопад 2019р. із 01.11.2019р. по 06.11.2019р. включно відповідачем не підписано, при цьому сам об`єкт охорони був знятий з охорони лише 07.11.2019, що підтверджується актом зняття охорони від 07.11.2019, підписаного повноважними представниками позивача та відповідача. Відповідачем доказів у спростування наявної заборгованості, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не надано.

Судом встановлено, що акти наданих послуг підписані лише Позивачем, однак у матеріалах справи відсутні заперечення щодо якості та вартості наданих послуг зі сторони Відповідача. Таким чином, суд приходить до висновку, що Відповідач у встановлений вищевказаним договором строк не розрахувався чим порушив умови договору.

Відповідно до практики Верховного суду України зазначається, що у разі відмови однієї із сторін від підписання акту, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту, визнані судом обґрунтованими (Постанова ВСУ у справі №913/1397/16 від 26 квітня 2018 р.).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач фактично надавав відповідачу послуги з охорони об`єкту за період з вересня 2017 року по листопад (до 06.11.2019 включно) 2019 року до розірвання договору відповідно до акту зняття постів охорони від 07.11.2019р Надання позивачем послуг з охорони об`єкту з 08.10.2019 заперечується відповідачем у відзиві у зв`язку із виникненням пожежі на об`єкті охорони. Водночас з наявних матеріалів справи не вбачається, щоб відповідач частково чи повністю відмовлявся від одержання таких послуг. Окрім того, надання послуг підтверджується зокрема і наданими позивачем табелями обліку робочого часу його працівників.

Отже, суд приходить до висновку, що Відповідач зобов`язаний сплатити на користь Позивача заборгованість по наданих послугах згідно вищезазначеного договору.

Відповідач належними засобами доказування доказів протилежного не довів.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, відповідачем, надані послуги оплачено не було, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 29 700,00 грн.

Таким чином, враховуючи надані суду докази суд дійшов висновку про порушення умов укладеного між сторонами договору з боку відповідача в частині проведення повної оплати за надані послуги у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 29 700,00 грн. є обґрунтованими.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "БМФ-Страж" підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "БМФ-Страж" задовольнити.

2. Стягнути з Гаражного кооперативу "Юпітер" (проспект Науки,119-Б, м. Київ, 03083, ідентифікаційний код 22865060) на користь Приватного підприємства "БМФ-Страж" (вул. Олегівська, буд. 36, м. Київ, 04071, ідентифікаційний код 36799555) заборгованість у розмірі 29 700 грн. 00 коп. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102 грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Суддя М.О. Лиськов