Рішення

від 13.04.2020 по справі 917/221/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2020 Справа № 917/221/20

Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", 36022, м.Полтава, вул.Старий Поділ, 5 Код ЄДРПОУ 00131819, адреса для листування: 39601, м. Кременчук, пр-т Свободи (вул. 60 років Жовтня), 8

до Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 74 Кременчуцької міської ради Полтавської області, 39600, м. Кременчук, вул. Молодіжна, буд. 25 Код ЄДРПОУ 25166552

про стягнення 63 390,31 грн.

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Полтаваобленерго звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до навчального закладу (ясла-садок) № 74 Кременчуцької міської ради Полтавської області про стягнення 63 390,31 грн. заборгованості по договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1727 від 01.01.2010 року, в тому числі: пеню в розмірі 58 294 грн. 18 коп. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 5 096 грн. 13 коп.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконує зобов"язання по договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1727 від 01.01.2010 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2020р. даний позов був переданий на розгляд судді Киричуку О.А.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання), запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

Позивач та відповідач були належним чином повідомлені про розгляд даної справи (поштові повідомлення про вручення ухвали суду від 12.02.2020 року в матеріалах справи).

02.03.2020 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 2535), в якому відповідач просить суд залишити позов без задоволення, вказуючи виникнення заборгованості з незалежних від його установи причин з огляду на ненадходження коштів з міського бюджету для виконання зобов"язань за договором. Крім того, відповідач у відзиві просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90%.

23.03.20 від позивача надійшла відповідь на відзив із спростуванням обставин, наведених відповідачем у відзиві.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Судом враховано, що за ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2, ч.3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розпочав розгляд справи по суті в установлені строки. Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

01.01.2010 між Відкритим акціонерним товариством "Полтаваобленерго", яке пізніше було перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго", а потім на Акціонерне товариства "Полтаваобленерго" (теплопостачальна організація за договором) та ДНЗ № 74 (споживач за договором) було укладено договір № 1727 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору теплопостачальна організація зобов`язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки та на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього.

Так, пунктом 1.2 Договору визначено, що тарифи на послуги з теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до Закону України «Про теплопостачання» та діючого законодавства України.

Додатком № 2 до Договору встановлено фактичні обсяги теплового навантаження та теплопостачання і орієнтовна вартість теплової енергії відпущеної споживачу за поточний рік відповідно до тарифів діючих на момент укладання Договору, а додатком № 3 до Договору встановлено тариф на момент укладення Договору, можливість його зміни і повідомлення про це споживача.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у відповідності до п. 23 Правил користування тепловою енергією, (далі Правила) затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007, п. 2.2.2 Договору та додатку № 4 «Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію» до Договору.

Пунктом 2 додатку № 4 до договору передбачено, що споживач, який має прилади обліку, щомісяця самостійно знімає показники станом на 25 число календарного місяця (розрахункового періоду), оформлює "Відомість про фактичні покази розрахункових приладів обліку" та надає її теплопостачальній організації для здійснення розрахунку, оформлення рахунку та "Акта про обсяги спожитої Споживачем теплової енергії".

Згідно п. 1 Додатку № 4 до договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в Додатку № 2 Гкал, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми "заборгованості" на початок місяця. Сплату рахунків Теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного Договору, Споживач зобов`язаний проводити не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту їх надсилання (надання).

Як зазначає позивач, у грудні 2018 року, січні 2019 року, лютому 2019 року, березні 2019року та квітні 2019 року він поставив відповідачу теплову енергію, що підтверджується відповідними актами про обсяги спожитої теплової енергії, які надані відповідачу разом з рахунками на їх оплату.

Також позивач стверджує, що відповідач, порушив терміни оплати за теплову енергію, встановлені Договором, зокрема, за грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року.

У відповідності до п. 6 Додатку № 4 до Договору, п. 4.2.2 Договору № 1718 про (постачання теплової енергії в гарячій воді, ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання (грошових зобов`язань - за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію Споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення.

Позивач вказує, що Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.09.2019 року у справі № 917/1230/19 було стягнуто пеню у розмірі 25 406 гри. 89 коп (розмір пені зменшено на 50%). нарахованої за загальний період з 20.12.2018 року по 22.05.2019 року, інфляційні нарахування у розмірі 10 613 грн. 40 коп., здійснені станом на 22.05.2019 року та частково 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 4 265 грн. 33 коп. за загальний період з 20.12.2018 року по 22.05.2019 року (рішення господарського суду Полтавської області від 25.09.2019 року у справі № 917/1230/19, роздруковане з Єдиного державного реєстру судових рішень, та копії розрахунків пені, інфляційних нарахувань та 3% річних від простроченої суми боргу додані позивачем до позову).

В межах даного позову за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію позивачем Відповідачу нараховані:

- пеня за грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року на загальну суму 58 294 грн. 18 коп. за загальний період з 23.05.2019 року по 29.09.2019 року.

- 3% річних від простроченої суми в розмірі 5 096 грн. 13 коп. за грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року за загальний період з 23.05.2019 року по 29.09.2019 року.

Позивач просить суд стягнути зазначені вище нарахування з відповідача.

Відповідач позов заперечує. У відзиві посилається на те, що відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України замовником (розпорядником бюджетних коштів) здійснюються платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Згідно п. 2.2.20 Договору споживач зобов`язався споживати теплову енергію виключно в межах кошторисів витрат як на поточне споживання, так і на покриття заборгованості з поданням до 1 грудня теплопостачальній організації кошторису витрат на кожний рік (з розбивкою поквартально, помісячно).

Отже, на думку відповідача, позивач усвідомлював, що відповідач фінансується тільки в межах затвердженого кошторису, оскільки йому достовірно було відомо, що відповідач є бюджетним закладом дошкільної освіти, є не господарюючим суб`єктом і не наділений іншими коштами, крім бюджетних.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до п. 3.1.2 Договору теплопостачальна організація мала право, у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту теплову енергію, за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, укласти договір про погашення заборгованості. Проте, жодного разу протягом дії Договору позивач, з метою скорочення своїх втрат не звертався до відповідача з вказаною пропозицією.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов"язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов"язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо постачання теплової енергії відповідачу у грудні 2018 року, січні 2019 року, лютому 2019 року, березні 2019року та квітні 2019 року, що підтверджується відповідними актами про обсяги спожитої теплової енергії, які надані відповідачу разом з рахунками на їх оплату.

Згідно пункту 1 Додатку № 4 до Договору - Розрахунковим періодом с календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в Додатку № 2 Гкал (гігакалорії), передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми заборгованості на початок місяця. Сплату рахунків Теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного Договору, Споживач зобов`язаний проводити не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту їх надсилання (надання).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.09.2019 року у справі № 917/1230/19 було встановлено, що матеріалами справи підтверджується та не спростовується відповідачем наявність прострочених зобов`язань по оплаті теплової енергії за грудень 2018 року - квітень 2019 року (рішення господарського суду Полтавської області від 25.09.2019 року у справі № 917/1230/19, роздруковане з Єдиного державного реєстру судових рішень, та копії розрахунків пені, інфляційних нарахувань та 3% річних від простроченої суми боргу додані позивачем до позову).

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, факт прострочення відповідачем оплат за грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року та квітень 2019 року встановлений судовим рішенням від 25.09.2019 року у справі № 917/1230/19, яке має преюдиційне значення для розгляду справи, а тому ці факти повторного доведення не потребують. Зазначене рішення не скасовано та набрало законної сили 16.10.2019.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

У відповідності до п. 6 Додатку № 4 до Договору - за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію Споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що в межах даної справи позивачем за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію Відповідачу нараховано пеню за грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року на загальну суму 58 294 грн. 18 коп. за загальний період з 23.05.2019 року по 29.09.2019 року, а також 3% річних від простроченої суми в розмірі 5 096 грн. 13 коп. за грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року за загальний період з 23.05.2019 року по 29.09.2019 року.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань".

Проте, суд дійшов висновку зменшити розмір нарахованої пені на 50%, виходячи з наступного.

У відповідності до Стаття 233 Господарського кодексу України У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи те, що відповідач є комунальним дошкільним навчальним закладом, що займається вихованням дітей, є бюджетною неприбутковою установою, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання взятих на себе зобов`язань за договором не мали негативних наслідків у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд зменшує розмір пені на 50%, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково в розмірі 29 147 грн. 09 коп.

При цьому судом враховано зазначену у рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 правову позицію Конституційного Суду України, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення пені в розмірі 29 147 грн. 09 коп. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 5 096 грн. 13 коп. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в іншій частині - у позові слід відмовити.

Посилання відповідача у відзиві на виникнення заборгованості з незалежних від його установи причин з огляду на ненадходження коштів з міського бюджету для виконання зобов"язань за договором як на підставу для залишення позову без задоволення судом визнаються необгрунтованими з огляду на те, що частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання. Крім того, законодавством не установлено залежності оплати товару від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.03.2018 року у справі №904/6252/17.

Також судом враховано, що Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Щодо посилання відповідача на те, що відповідно до п. 3.1.2 Договору теплопостачальна організація мала право, у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту теплову енергію, за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, укласти договір про погашення заборгованості. Проте, жодного разу протягом дії Договору позивач, з метою скорочення своїх втрат не звертався до відповідача з вказаною пропозицією, суд зазначає, що відповідно до умов п. 3.1.2, укладення договору про погашення заборгованості здійснюється за взаємною згодою сторін. При цьому, не обов`язково з ініціативи саме теплопостачальної організації. Вказаний договір міг бути укладеним і за ініціативою споживача. Проте, в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідачем до позивача з пропозицією укласти договір про реструктуризацію заборгованості за теплову енергію.

Враховуючи викладене, заперечення відповідача судом до уваги не береться.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи приписи ст.ст. 123, 129 ГПК України, судовий збір покладається судом на відповідача (без урахування зменшення судом розміру пені).

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 74 Кременчуцької міської ради Полтавської області (вул. Молодіжна, буд. 25, м. Кременчук, 39600; код ЄДРПОУ 25166552) на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022; адреса для листування: проспект Свободи, 8, м. Кременчук, 39601; код ЄДРПОУ 00131819) пеню в розмірі 29 147 грн. 09 коп., 3 % річних від простроченої суми в розмірі 5 096 грн. 13 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.04.20

Суддя Киричук О.А.