Рішення

від 08.04.2020 по справі 465/7789/18

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/7789/18

2/465/875/20

РІШЕННЯ

Іменем України

08.04.2020 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова,

в складі:

головуючого судді Ванівського Ю.М.

при секретарі Школьніковій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за позовом Товариства з Обмеженою відповідальністю Видавництво Генеза до ОСОБА_1 , Товариства з Обмеженою відповідальністю Видавничий Дім Високий Замок , про захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в

позивач звернувся до суду з позовом про захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в мережі інтернет на веб сайті https://wz.lviv.ua/ поширено статтю під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 підручника - підставна особа. Про військову агресію Росії проти України не має жодної згадки , яка є публічно доступною, що підтверджується експертним висновком №221/2018-ЕВ-ЦК від 04.10.2018.

Інформація на вищевказаному веб сайті, на якому розмішена стаття, поширюється під назвою видання (газети) Високий ІНФОРМАЦІЯ_3 інформації, засновником якого є ТзОВ Видавничий дім Високий замок відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації НОМЕР_1 , що підтверджується публічно доступними відомостями Державного реєстру друкованих засобів масової інформації та інформаційних агенств як суб`єктів інформаційної діяльності в мережі інтернет на веб-сайті https://dzmi.informjust.ua/

У розміщеній в мережі інтернет на веб-сайті https://wz.lviv.ua/ в статті відповідчі поширили недостовірну інформація щодо підручника Захист Вітчизни (рівень стандарту) підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти (автор ОСОБА_2 ).

Майнові права інтелектуальної власності на вищевказаний підручник належить Позивачу, що підтверджується авторським договором №37-17а від 30.10.2017 р. та додатковою угодою.

Крім цього, позивач є видавцем підручника, що підтверджується договором №19/15-2018 від 23.07.2018 р. про видання Підручника за державні кошти.

Відповідачі поширили інформацію про підручник, що не відповідає дійсності та завдають шкоди діловій репутації позивачу, а саме ствердження про те, що підручник містить маніпуляцію, тобто інформацію, що не відповідає дійсності та вводить в оману учнів закладів загальної середньої освіти, а також інформаційну диверсію.

Зі змісту інформації, яку поширив ОСОБА_1 , полягає у невідповідності підручника навчальній програмі та військово-патріотичному вихованню, у негативному впливі підручника на учнів закладів загальної середньої освіти, відсутність виховання поваги до Конституції України та законів.

Відповідач №2 вказує про те, що ОСОБА_2 , який є автором книги - підставна особа, а сам підручник містить неповноту та недостовірну інформацію щодо історичних подій та не відповідає національній безпеці України.

Однак, такі наведені твердження спростовуються тим, що підручнику надано гриф Рекомендовано Міністерством освіти і науки України та включено до переліку підручників для 10 класу закладів середньої освіти, що можуть друкуватися за кошти державного бюджету.

Факт відповідності підручника науково-методичним та психоголо-педагогічним вимогам підтверджується листом 22.1/10-4421 від 27.11.2018 року.

На підставі вищевикладеного, просить позов задоволити.

ОСОБА_1 подав на адресу суду відзив на позов, який мотивований тим, що він не заперечує, що був респондентом у інтерв`ю для засобу масової інформації (газети) ІНФОРМАЦІЯ_4 формі ІНФОРМАЦІЯ_5 Захист Вітчизни (рівень стандарту), що рекомендований Міністерством освіти і науки України (Наказ МОН України від 31.05.2018 №551). Зокрема, при виражені оціночних суджень використовувалися мовно-стилістичні засоби (вживання гіпербол, алегорій).

Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Звертає увагу суду на те, що публікації в засобах масової інформації є творами, як в теорії юриспруденції, так і в теорії літературознавства та журналістики. Такі твори об`єднують в окремий рід літератури - публіцистику.

На підставі вищевикладеного, просить відмовити в задоволенні позову.

На адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка мотивована тим, що доводи відповідача є необгрунтованими та жодним чином не підтверджені.

19 червня 2019 року позивач подав заяву про заміну предмету позову, а саме про визнання недостовірної інформації щодо підручника, спростування такої відповідачами, вилучення такої та відшкодування моральної шкоди.

01 жовтня 2019 року на адресу суду поступив відзив від ТОВ Видавничий Дім Високий замок , який мотивований тим, що оспорювана інформація є по суті оціночним судженням.

На підставі чого просили відмовити в задоволенні позову.

25 жовтня 2019 року позивач подав відповідь на вищевказаний відзив, який мотивований тим, що відповідач не заперечує факту поширення ним неправдивої інформації, а також заперечує наявність оціночних суджень, та вважає їх такими, що містять негативний характер.

В попередніх судових засіданнях позивач та його представник надали пояснення аналогічні за змістом до позовної заяви.

08.04.2020 року позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, однак на адресу суду подали заяву про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять задоволити.

В судове засідання відповідачі не з`явилися, однак від їхнього представника на адресу суду поступила заява про розгляд спрви без їхньої участі. В задоволенні позову просив відмовити, з підстав вказаних у відзивах та наданих пояснень у суді.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України , до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також в інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Частиною 1ст. 5 ЦПК ,передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно роз`яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 Про судове рішення у цивільній справі , оскільки, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Судом встановлено, що майнові права інтелектуальної власності на підручник Захист Вітчизни належить Позивачу, що підтверджується авторським договором №37-17а від 30.10.2017 р. та додатковою угодою.

Крім цього, позивач є видавцем підручника, що підтверджується договором №19/15-2018 від 23.07.2018 р. про видання Підручника за державні кошти.

Виходячи із змісту ст.270 ЦК України,ст.32 Конституції України, ст.10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, фізична особа має право,серед інших видів особистих немайнових прав, на недоторканість особистого і сімейного життя,на повагу до гідності і честі,на захист ділової репутації.

Згідно ст.34 Конституції України , кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно обирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Як зазначено у ст.ст.297,299 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі, недоторканість ділової репутації. Фізична особа має право звернутись до суду з позовом про захист її честі, гідності та ділової репутації.

Відповідно до статті 277 ЦК України , Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена .

У відповідності до ст.3 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні , друковані засоби не можуть бути використані для втручання в особисте і сімейне життя особи,крім випадків,встановлених законом; для завдання шкоди честі і гідності особи.

Статтею 26 вказаного Закону передбачено обов`язок журналіста подавати до публікації об`єктивну і достовірну інформацію.

Відповідно до ст. 37 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність. Якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов`язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою. Спростування повинно бути набрано тим же шрифтом і поміщено під заголовком "Спростування" на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується.

З роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у п.15 постанови від 27.02.09р. Про судову практику у справах про захист гідності,честі фізичної особи,а також ділової репутації фізичної та юридичної особи вбачається, що недостовірною є інформація,яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували,але відомості про них не відповідають дійсності(неповні або перекручені).

Окрім цього, у вказаній постанові, зазначено,що при розгляді справ даної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову,є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи- позивача; в) поширення недостовірної інформації,тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації,що порушує особисті немайнові права,тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

За вимогами статті 12 , 80 , 81 , 83 ЦПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. 30 Закону України „Про інформацію" передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Закон дає визначення, що оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Посилання в законі на те, що судження не повинно містити фактичних даних обумовлює те, що особа, яка є споживачем інформації, повинна вирізняти, чи є висловлена інформація саме оціночним судженням, а не даними про подію, факт, що мали місце, і зробити правильний та адекватний висновок. Законодавством заборонено поширювати недостовірну інформацію і кожна особа вправі розраховувати на те, що інформація, яка доводиться до її відома, є правдивою.

Встановлення у законі вимоги про те, що оціночні судження не повинні містити фактичних даних обумовлено тим, що самі по собі судження є результатом психічної діяльності людини і виражають ставлення особисто автора до певної події. Твердження про фактичні події відрізняється від судження тим, що викладається як факт, що відбувся, і є таким, що підлягає доведенню, оскільки споживачу інформації було представлене в якості факту, а не оціночного судження.

Зазначена інформація, виходячи з наведених вище визначень закону, не містить особистого ставлення автора сюжету до певних подій, а навпаки, її було подано суспільству як перелік конкретних фактів, що відбулися, які негативно характеризують позивача в очах суспільства, а відтак достовірність поданої відповідачем інформації про факти підлягає доведенню.

Згідно ст.62 Конституції України,особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Аналогічний принцип міститься і в ст.6 Європейської конвенції з прав людини, яка відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що Позивачем не було надано суду належних доказів поширення саме відповідачами інформації, яка виходить за межі оціночних суджень, крім того, до суду не надано і інших доказів неправомірних дій відповідачів, на які посилається позивач.

Щодо заявлених вимог про стягнення моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайнових прав фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до ст.22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, з огляду на положення ст.1166 ЦК , для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:протиправної поведінки, збитків, причинного звязку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний звязок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, визначає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Так, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, до загальних підстав відповідальності, встановлених ст.1167 ЦК України , для покладення відповідальності на заподіювача моральної (немайнової) шкоди, відповідно, необхідна сукупність чотирьох умов, а саме: наявність шкоди; протиправність дій заподіювача; причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; вина в заподіянні шкоди.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно із ст. 6 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. ст. 89 ЦПК України,суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільного права та інтересів є припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст. 263 ЦПК України , судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства,визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права,викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, оскільки, перед судом не доведено неправомірності дій відповідачів, які б спричинили шкоду позивачу, так як дії останніх не виходять за межі оціночних суджень .

Керуючись ст.4,10,12,13,80,89,223, 263-265,268 ЦПК України,суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з Обмеженою відповідальністю Видавництво Генеза , до ОСОБА_1 , Товариства з Обмеженою відповідальністю Видавничий Дім Високий Замок , про захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,- відмовити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги,відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом 30днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Видавництво Генеза , що зареєстроване за адресою: м. Київ, пл. Лесі Українки, 1, знаходиться за адресою: м. Київа, вул. Маршала Тимошенка, 2л, код ЄДРПОУ: 19138238;

Відповідач: ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Видавничий дім Високий замок , що розташованийза адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, 65.

Суддя Ванівський Ю.М.