Рішення

від 16.04.2020 по справі 188/170/20

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/170/20

Провадження № 2/188/179/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2020 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Бурди П. О.,

при секретарі судового засідання Фесик Ю.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника за довіреністю - ОСОБА_2 , звернувся до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області (далі - відповідач) про визнання права власності на спадкове майно. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла спадкодавець - ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку по АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла все своє майно позивачу. Позивач у строки, визначені законом, звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Нотаріус виніс постанову про відмову у видачі свідоцтва у зв`язку з не наданням позивачем оригіналу документу про право власності спадкодавця на вказане нерухоме майно.

Посилаючись на норми ст.ст. 328, 392, 1216, 1217, 1268 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, позивач просить суд визнати за ним, як спадкоємцем за заповітом, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати залишити на ньому.

Ухвалою суду від 10 лютого 2020 року цю позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача подав до суду письмову заяву про розгляд справи за відсутності позивача, в якій позов підтримав і просив задовольнити.

Відповідач подав до суду письмову заяву про розгляд справи за відсутності його представника, позов визнав.

Вивчивши надані позивачем докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.206 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Правовідносини між сторонами регулюються нормами ЦК України.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_1 виданим 02.04.2018 виконкомом Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району (а.с. 8).

Відповідно до ч.1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкодавець ОСОБА_3 склала заповіт від 24.04.1991, посвідчений секретарем Дмитрівської сільської ради, згідно з яким усе своє майно заповіла в рівних частинах позивачу - ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 7). Вказаний заповіт було посвідчено секретарем виконкому Дмитрівської сільської ради та зареєстровано в реєстрі за №67 від 24.04.1991 року.

Отже, спадкування майна померлої ОСОБА_3 має відбуватися за заповітом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкове майно складається з житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Цей житловий будинок був збудований спадкодавцем ОСОБА_3 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.01.2020 №198359825 право власності на будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 не було зареєстровано (а.с. 15).

Згідно із довідкою Дмитрівської сільської ради від 18.03.2020 №375 земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 не приватизована (а.с. 31).

Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1).

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч.3).

Відповідно до довідки Дмитрівської сільської ради від 16.04.2019 №529 на дату смерті спадкодавець була зареєстрована сама за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9).

Позивач спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв шляхом подання заяви про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Петропавлівського районного нотаріального округу, що підтверджується постановою про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.01.2020 (а.с. 23) та листом приватного нотаріуса Свириденко Л.В., про склад спадкоємців від 09.01.2020 №1/02-31 (а.с. 22).

Інші спадкоємці ОСОБА_3 , вказані в її заповіті - брат позивача ОСОБА_4 та його сестра ОСОБА_5 спадщину не прийняли, подали через органи нотаріату заяви про те, що вони вказану спадщину не прийняли і приймати не будуть, з питання продовження строку на прийняття спадщини звертатися до суду наміру не мають (а.с. 14, 16).

Згідно з ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Крім позивача, ніхто зі спадкоємців з заявами про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався, що підтверджується листом приватного нотаріуса Свириденко Л.В., від 09.01.2020 №1/02-31 (а.с. 22).

09.01.2020 позивач звернувся до приватного нотаріуса Петропавлівського районного нотаріального округу за отриманням свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, але нотаріус своєю постановою від 09.01.2020 р., відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказаний житловий будинок у зв`язку з ненаданням оригіналу правовстановлюючого документа на це майно (а.с. 23).

Відповідно до ч. 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 Про судову практику у справах про спадкування свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

У позивача відсутні умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок за заповітом через відсутність оригіналу свідоцтва про право власності на житловий будинок і тому він звернувся з позовом до суду.

Згідно з ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 380 ЦК України визначено, що житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Садибою згідно зі статтею 381 ЦК України є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

ЦК України не містить визначення такого об`єкта права власності як домоволодіння.

Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , який прийнято 01.07.2004 року, набрав чинності 03.08.2004 року, в редакції від 04.07.2012 року, права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Належність померлій ОСОБА_3 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується довідкою № 374 виданою 18.03.2020 Дмитрівською сільською радою Петропавлівського району в якій зазначено, що ОСОБА_3 згідно даних Книги погосподарського обліку Дмитрівської сільської ради є головою домогосподарства по АДРЕСА_1 (а.с. 31).

Згідно з довідкою КП Павлоградське МБТІ від 10.12.2019 №7650 право власності на вказаний житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 24.02.1989 Петропавлівським райвиконкомом (а.с.21).

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Якщо право власності на житловий будинок, споруду підтверджується належними правовстановлюючими документами на час виникнення права власності на будівлі, споруди, органи місцевого самоврядування зобов`язані видати довідку про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцеві, а нотаріус зобов`язаний прийняти таку довідку разом із іншими правовстановлюючими документами для видачі свідоцтва про право на спадщину (п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

З технічного паспорту на вказаний житловий будинок, складеного 09.02.1989 року, вбачається, що він збудований у 1962 році, а всі господарські будівлі та споруди були збудовані у 1964 році (а.с.18-20).

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, житловий будинок по АДРЕСА_1 належав на праві власності померлій ОСОБА_3 , яка набула його відповідно до діючого на момент виникнення права законодавства, позивач є спадкоємцем спадкового майна зазначеної особи у вигляді житлового будинку за заповітом, і нотаріус відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на нього тільки внаслідок відсутності оригіналу правовстановлюючого документу, визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому позов підлягає задоволенню.

Вартість спадкового будинку складає 69547,00 грн., що підтверджується висновком від 22.01.2020 про вартість об`єкта оцінки, виконаним ТОВ Оціночна компанія Стандарт (а.с. 24).

Виходячи з цієї оцінки, позивачем була визначена ціна позову та відповідно до вимог пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір позивачем був сплачений судовий збір, про що до позову додана квитанція банку від 06.02.2020 (а.с.1).

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, тому суд вважає за можливе клопотання позивача задовольнити та залишити судові витрати на ньому (а.с. 4).

На підставі викладеного,ст.ст. 328, 380, 381, 392, 1216, 1217, 1218, 1268,

1270 ЦК України, керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 352, 354, п.3 розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , до Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, місце розташування: вул. Академіка Сайгака, буд.15, с. Дмитрівка, Петропавлівського району, Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04339043 про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , як спадкоємцем за заповітом, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати залишити на позивачу ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені для апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя П. О. Бурда