Рішення

від 16.04.2020 по справі 403/83/20

УСТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №403/83/20

Провадження №2/403/87/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2020 року Устинівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді: Годованець І. А.

при секретарі судового засідання: Остапенко Н.М.

розглянувши у відкритому cудовому засіданні в залі суду смт. Устинівка справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Устинівська районна державна адміністрація Кіровоградської області, про визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачем ОСОБА_1 та позивачем ОСОБА_2 подано до суду позов до відповідача Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області про визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. Позовні вимоги мотивуються тим, що державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та позивач ОСОБА_2 не з`явилися. Позивачем ОСОБА_1 та позивачем ОСОБА_2 подано письмову заяву про проведення судового засідання у їх відсутність, просять задовольнити позовні вимоги до Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області про визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. У судове засідання представник відповідача Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області не з`явився, про день та час судового засідання повідомлений, заяви про відкладення, проведення судового засідання у відсутність представника чи про причини неявки не подано.

У судове засідання представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області не з`явився, про день та час судового засідання повідомлений, заяви про відкладення, проведення судового засідання у відсутність представника чи про причини неявки не подано.

Ознайомившись з матеріалами справи, судом встановлено наступні обставини.

Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Згідно ст.131 ЗК України, громадяни та юридичні особи, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

У цивільній справі №2-о-41/2007 р. за заявою прокурора Устинівського району Кіровоградської області в інтересах Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області про визнання спадщини відумерлою, рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2007 року визнано відумерлою спадщину ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - земельну ділянку за № НОМЕР_1 , площею 9.83 га, на території Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області. Спадщину ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , передано у власність територіальної громади в особі Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області. Судове рішення набрало законної сили в установленому законом порядку.

Розпорядженням голови Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області за №327-р від 17 липня 2008 року, відповідно до рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2007 року, земельну ділянку, площею 9.83 га, на території Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області передано у власність Седнівській сільській раді Устинівського району Кіровоградської області.

У цивільній справі №403/93/19 провадження №2/403/94/19 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Устинівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та визнати за кожним спадкоємцем за законом право власності на спадкове майно у рівних частках встановлено наступні обставини.

У п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), законами України: від 2 вересня 1993 року № 3425-XII Про нотаріат , від 23 червня 2005 року № 2709-IV Про міжнародне приватне право , іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Пунктом 2, абз.1 п.10, абз3 п.23, абз.3 п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року за №8 встановлено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд на підставі частини шостої статті 235 Цивільного процесуального кодексу України залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах. Відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Відповідно до статті 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Пункт 1 ч.1 ст.256 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Абзацами 1,2 пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення встановлено, що відповідно до п.1 ст.273 ЦПК суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 06 грудня 1936 року, після укладення шлюбу присвоєно прізвище: чоловікові: ОСОБА_4 ; дружині: ОСОБА_5 (актовий запис про укладення шлюбу Седнівської сільської ради Устимівського району Одеської області).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис про смерть Ганно-Леонтовичівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області за 15 від 27 квітня 1984 року).

У актовому записі про народження дитини м. Бобринець рай бюро ЗАГС Кіровоградської області за №26 від 14 лютого 1948 року, ОСОБА_3 , народився: ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: м. Бобринець Кіровоградської області, в графі батьки записано: батько: ОСОБА_4 , мати: ОСОБА_7 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис про смерть виконавчого комітету Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області за 04 від 13 лютого 2006 року).

Згідно письмового повідомлення Державного архіву Кіровоградської області за С-21/1/1/0/01-70 від 03 квітня 2018 року, у книгах реєстрації актів цивільного стану у населених пунктах Ганно-Леонтовичівської сільської ради Устинівського району Кіроградської області за лютий - серпень 1937 року актовий запис про народження ОСОБА_8 відсутній.

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (актовий запис про смерть Ганно-Леонтовичівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області за 15 від 27 червня 1978 року).

ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зареєстрували шлюб 24 січня 1960 року, після укладення шлюбу присвоєно прізвище: чоловікові: ОСОБА_8 ; дружині: ОСОБА_9 (актовий запис про укладення шлюбу Седнівського сіль ЗАГС Устинівського району Кіровоградської області за №2 від 24 січня 1960 року).

У актовому записі про народження дитини Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської областіза №17 від 01 листопада 1970 року, ОСОБА_10 , народилася: ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце народження: с. Ганно-Леонтовичеве Устинівського району Кіровоградської області, в графі батьки записано: батько: ОСОБА_8 , мати: ОСОБА_9 .

ОСОБА_12 та ОСОБА_10 зареєстрували шлюб 26 серпня 1989 року, після укладення шлюбу присвоєно прізвище: чоловікові: ОСОБА_12 ; дружині: ОСОБА_10 (актовий запис про укладення шлюбу Ганно-Леонтовичівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області за №2 від 26 серпня 1989 року).

У актовому записі про народження дитини Ганно-Леонтовичівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської областіза №2 від 10 березня 1990 року, ОСОБА_1 , народився: ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце народження: с. Ганно-Леонтовичеве Устинівського району Кіровоградської області, в графі батьки записано: батько: ОСОБА_12 , мати: ОСОБА_10 .

У актовому записі про народження дитини Ганно-Леонтовичівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської областіза №4 від 14 липня 1998 року, ОСОБА_2 , народилася: ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце народження: с. Ганно-Леонтовичеве Устинівського району Кіровоградської області, в графі батьки записано: батько: ОСОБА_12 , мати: ОСОБА_10 .

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (ч.1 ст.3 СК України).

Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком (ч.2 ст.2 СК України).

Частиною 1 ст.156 ЖК України передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до ч.4 ст.156 ЖК України, до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в ч.2 ст.64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

У довідці Ганно-Леонтовичівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області за №206 від 02 квітня 2018 року зазначено, що згідно погосподарської книги за №1 за 1958-1960 роки, особовий рахунок № НОМЕР_2 , у с. Горошанка (назва вулиці, номер будинку не вказано) проживали: ОСОБА_4 - головасім`ї; ОСОБА_5 - дружина; ОСОБА_8 - син; ОСОБА_16 - син; ОСОБА_17 - теща.

Відповідно до Закону України Про органи реєстрації актів громадянського стану документами, що підтверджують родинні відносинами між фізичними особами можуть бути: паспорт, свідоцтва про шлюб, про народження, про розірвання шлюбу, про встановлення батьківства, переміну прізвища, імені.

На підставі письмових документів, в тому числі, відомостей із погосподарської книги Ганно-Леонтовичівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області за №1 за 1958-1960 роки, особовий рахунок № НОМЕР_2 , актового запису про народження дитини встановлено, що до членів сім`ї ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відносяться їх діти: ОСОБА_8 - син; ОСОБА_16 - син та ОСОБА_3 - син.

Таким чином, на підставі письмових документів встановлено, що ОСОБА_3 , народився: ІНФОРМАЦІЯ_8 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , народився: ІНФОРМАЦІЯ_9 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки як брат та брат. Суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Статтями 1216, 1217 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього кодексу.

Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносяться до п`ятої черги спадкоємців за законом спадкодавця ОСОБА_3 відповідно до ч.1 ст.1265 ЦК України, так як у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Відповідно до ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього кодексу.

У постанові приватного нотаріуса Устинівського районного нотаріального округу Трутень Олександра Яковича від 24 січня 2019 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії зазначено, що для встановлення ступеня споріднення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно подати нотаріусу документи, що підтверджують їх родинні відносини зі спадкодавцем (актовий запис) або судове рішення про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

У позивача ОСОБА_1 та позивача ОСОБА_2 виникла необхідність для оформлення спадщини в нотаріальній конторі після смерті спадкодавця ОСОБА_3 . У них немає іншої можливості одержати документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 18 липня 2019 року у цивільній справі №403/93/19 провадження №2/403/94/19 позовні вимоги задоволено частково. Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_3 , народився: ІНФОРМАЦІЯ_8 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є рідним братом ОСОБА_8 , народився: ІНФОРМАЦІЯ_9 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відмовлено в позовних вимогах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Устинівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, в частині про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та визнати за кожним спадкоємцем за законом право власності на спадкове майно у рівних частках.

Статтею 125, ч.1 ст.126 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Згідно ч.4 ст.334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

На підставі розпорядження Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області за №327-р від 17 липня 2008 року, 07 липня 2010 року Седнівській сільській раді Устинівського району Кіровоградської області видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯИ, №699510, про право власності на земельну ділянку площею 9.8300 га, розташованої на території Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області.

Постановою колегії суддів судової палати у цивільних справах Кропивницького апеляційного суду від 23 січня 2020 року у цивільній справі за заявою прокурора Устинівського району Кіровоградської області в інтересах Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області про визнання спадщини відумерлою апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2007 року скасовано. Заяву прокурора Устинівського району Кіровоградської області в інтересах Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області про визнання спадщини відумерлою залишено без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 1 ст. 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55). Відповідно до глави 16 Цивільного Кодексу України правочин може бути визнано недійсним з підстав, визначених законом. У разі визнання недійсним правочину може бути визнано недійсним і правовстановлюючий документ, який посвідчує право власності на майно.

Таким чином, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Згідно зі ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Абзацом 2 п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ за №7 від 16 квітня 2004 року передбачено, що виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 8790, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України, статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підсудні справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

У постанові Верховного Суду України від 22 травня 2013 року (справа № 6-33цс13) зазначено висновок про те, що судам підсудні справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками. Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Відповідно до ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього кодексу.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносяться до п`ятої черги спадкоємців за законом спадкодавця ОСОБА_3 відповідно до ч.1 ст.1265 ЦК України, так як у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Частиною 1 статті 1225 ЦК України передбачено, що право на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Пунктом 10 Постанови Пленум Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року зазначено, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Згідно судової практики Європейського суду з прав людини, особа вправі бути юридично необізнаною. ' Постановою колегії суддів судової палати у цивільних справах Кропивницького апеляційного суду від 23 січня 2020 року у цивільній справі за заявою прокурора Устинівського району Кіровоградської області в інтересах Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області про визнання спадщини відумерлою апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано. Заяву прокурора Устинівського району Кіровоградської області в інтересах Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області про визнання спадщини відумерлою залишено без розгляду.

Таким чином, на підставі судового рішення апеляційної інстанції та відповідно до ст.1225 ЦК України, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом набувають право власності на земельну ділянку, яка переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення).

Статтею 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

На підставі матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , право яких на спадкування за законом було порушено, скористалися конкретним способом захисту свого права та на підставі чого судом проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав шляхом визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку.

Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним способом поновлення порушених прав у судовому порядку (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2824цс15).

Згідно ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).

Частиною 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що уразі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

При встановлених обставинах, позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Устинівська районна державна адміністрація Кіровоградської області, про визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1. п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. За заявою позивача ОСОБА_1 та позивача ОСОБА_2 у справі судові витрати не стягуються (не відшкодовуються) на їх користь з другої сторони.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯИ, №699510, виданого 07 липня 2010 року на підставі розпорядження голови Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області за №327-р від 17 липня 2008 року Седнівській сільській раді Устинівського району Кіровоградської області про право власності на земельну ділянку, площею 9.8300 га, кадастровий номер: 3525887800:02:000:0033, розташованої на території Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області.

Скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 9.8300 га, кадастровий номер: 3525887800:02:000:0033, власник: Седнівська сільська рада Устинівський район Кіровоградська область, підстава виникнення права власності: рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2007 року у цивільній справі №2-о-41/2007 та розпорядження Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області за №327-р від 17 липня 2008 року.

За заявою позивача ОСОБА_1 та позивача ОСОБА_2 у справі судові витрати не стягуються (не відшкодовуються) на їх користь з другої сторони.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Суддя І. А. Годованець