Постанова

від 14.04.2020 по справі 395/1597/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 квітня 2020 року м. Кропивницький

справа № 395/1597/19

провадження № 22-ц/4809/588/20

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.

за участю секретаря Деменко О.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Мар`ївська сільська рада Новомиргородського району Кіровоградської області;

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 31 січня 2020 року, постановленої під головуванням судді Орендовського В.А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заявника

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Мар`ївська сільська рада Новомиргородського району Кіровоградської області про визнання неправомірною відмови в поновленні договору оренди землі, визнання договору оренди землі поновленим, визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі укладеною та встановлення розміру відсоткової ставки за оплату оренди земельної ділянки.

У січні 2020 року позивач та його представник ОСОБА_2 подали до суду заяву про забезпечення вищевказаного позову в якій просили суд:

- заборонити Головному управлінню Держгеокадастру в Кіровоградській області, який є розпорядником спірної земельної ділянки, здійснювати будь-які дії спрямовані на розпорядження, надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Мар`ївської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, загальною площею - 23,7856 га, кадастровий номер 3523884600:02:000:9017, або її частини, яка є предметом спірного договору оренди землі;

- заборонити Державним кадастровим реєстраторам відділу Держгеокадастру в Новомиргородському районі Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області здійснювати будь-які дії спрямовані на скасування державної реєстрації земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Мар`ївської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, загальною площею 23,7856 га., кадастровий номер 3523884600:02:000:9017, у Державному земельному кадастрі, яка є предметом спірного договору оренди землі.

Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що в провадженні Новомиргородського районного суду Кіровоградської області, перебувають матеріали цивільної справи № 395/1597/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області про визнання неправомірною відмови в поновленні договору оренди землі, визнання договору оренди землі поновленим, визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі укладеноюта встановлення розміру відсоткової ставки за оплату оренди земельної ділянки.

Позивач зазначив, що ним в межах встановлених ч. 2 ст. 33 Закону України Про оренду землі строків подано Головному управлінню Держземагеокадастру у Кіровоградській області лист-повідомлення, з додатком примірників проектів додаткової угоди про поновлення Договору оренди землі, який зареєстровано за № 17201608 14.11.2014 року реєстраційною службою Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області.

Разом з тим, позивачем своєчасно сплачено орендну плату за Договором та на час подання позовної заяви до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області заборгованість відсутня.

Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області 09.12.2019 направило позивачу лист-повідомлення про повернення спірної земельної ділянки та приєднали акт приймання-передачі земельної ділянки для підписання.

Оскільки, істотні умови продовження Договору так і не було вирішено з Головним управлінням Держгеокадастру в Кіровоградській області Зеленюком П.М. заявлено позов, тому до закінчення розгляду справи необхідно забезпечити позов шляхом заборони здійснювати будь-які дії спрямовані на розпорядження, надання в оренду та скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки.

Короткий зміст судового рішення

Ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 31 січня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що заява не мотивована належними та достатніми доказами. Зокрема, заява про забезпечення позову не містить достатнього обґрунтування доводів очевидності небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, не наведено причин неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову до ухвалення рішення у справі, будь-яких фактичних даних, які б свідчили про те, що невжиття заходів по забезпеченню позову в даному випадку може ускладнити виконання рішення суду чи призвести до необхідності додавати значні зусилля для відновлення прав позивача.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись з ухвалою суду позивач ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати ухвалу Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 31 січня 2020 року та задовольнити заяву про забезпечення позову повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, як розпорядник земельної ділянки, на даний час при наявності судового спору щодо поновлення договору оренди землі має всі можливості здійснювати дії, спрямовані на здійснення певних операції по розпорядженню земельною ділянкою загальною площею - 23,7856 га, кадастровий номер 3523884600:02:000:9017 та існує реальна загроза, що земельна ділянка буде оброблена та засіяна іншими особами і вказаний факт може утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Вважає, що судом не взято до уваги, що зазначені дії відповідача матимуть безпосередній вплив на виконання рішення суду, а невжиття заходів до забезпечення позову, заявлених позивачем у клопотанні, не забезпечить реального захисту прав останнього на оренду земельної ділянки, що є головною метою судочинства.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд першої інстанції встановив такі обставини

У грудні 2019 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Мар`ївська сільська рада Новомиргородського району Кіровоградської області про визнання неправомірною відмови в поновленні договору оренди землі, визнання договору оренди землі поновленим, визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі укладеною та встановлення розміру відсоткової ставки за оплату оренди земельної ділянки. 17 грудня 2019 року відкрито провадження в даній цивільній справі.

30 січня 2020 року представник позивача подав до суду заяву про забезпечення вищевказаного позову в якій просив суд: заборонити Головному управлінню Держгеокадастру в Кіровоградській області, який є розпорядником спірної земельної ділянки, здійснювати будь-які дії спрямовані на розпорядження, надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Мар`ївської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, загальною площею 23,7856 га., кадастровий номер 3523884600:02:000:9017, або її частини, яка є предметом спірного договору оренди землі; заборонити Державним кадастровим реєстраторам відділу Держгеокадастру в Новомиргородському районі Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області здійснювати будь-які дії спрямовані на скасування державної реєстрації земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Мар`ївської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, загальною площею 23,7856 га., кадастровий номер 3523884600:02:000:9017, у Державному земельному кадастрі, яка є предметом спірного договору оренди землі.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувана ухвала суду відповідає.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову, зокрема, заборону вчиняти певні дії (п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні рішення.

Згідно ч. 3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з ч. 5 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову зазначено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Як убачається з письмових доказів по справі ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання поновленим договору оренди землі та укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 05.11.2014, укладеного між Головним Управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та ним, предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Мар?ївської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області загальною площею 23,7856 га, кадастровий номер 3523884600:02:000:9017 .

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що матеріали заяви про забезпечення позову та додані до неї документи не є достатньо обґрунтованими та не містять даних про те, що відповідач ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області здійснює, чи може здійснити дії щодо відчуження земельної ділянки кадастровий номер 3523884600:02:000:9017 , або її використання.

Доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що суд першої інстанції при постановленні ухвали не урахував, що ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області має всі можливості здійснювати дії, спрямовані на здійснення певних операції по розпорядженню земельною ділянкою, існує реальна загроза, що земельна ділянка буде оброблена та засіяна іншими особами і вказаний факт може утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позову є припущеннями, оскільки вони не підтверджені належними доказами.

Сама по собі підозра того, що відповідач вчинить певні дії із земельною ділянкою до вирішення спору не може братися до уваги при вирішенні питання про забезпечення позову.

Виходячи з викладеного, суд дійшов правильного висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

З урахуванням викладеного вище колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову була постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 149, 150, 157, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 31 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 15 квітня 2020 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді О.Л. Карпенко

С.І. Мурашко