Рішення

від 15.04.2020 по справі 200/1449/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2020 р. Справа№200/1449/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю УКРТРАНССНАБ до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

06 лютого 2020 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю УКРТРАНССНАБ звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просить суд визнати протиправними дії щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю УКРТРАНССНАБ з питань достовірності формування та віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками: ТОВ ПОТОК-К , ТОВ АФ СЕГМЕНТ , ТОВ ХТФ РЕАЛИСТ , ТОВ ТФ АПИС , ТОВ ФАОН НФ , ТОВ ЛІДЕР ТОРГ А , ТОВ ВІЛЛ ТОРГ , ТОВ ЛИГАС , визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.09.2019р. №0000530506 , яким збільшено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 902 293, 00 грн., штрафних санкцій на суму 225 574,00 грн. та №0000550506, яким визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 100 965,00 грн.

Обґрунтовує позовні вимоги тим, що рішенням Донецького окружного суду від 22.11.2019 наказ ГУ ДФС у Донецькій області від 22.07.2019 №1380 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ УКРТРАНССНАБ визнано протиправним та скасовано. Рішення набрало законної сили 23.12.2019 року, отже перевірка є незаконною та не несе правових наслідків. Враховуючи те, що у відповідача були відсутні передбачені законом підстави для прийняття наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, здійснення перевірки за відсутності правових підстав, передбачених ст. 78 ПК України, є очевидно протиправним. Акт перевірки не містить інформації про порушення законодавства, допущені безпосередньо ТОВ УКРТРАНССНАБ . Контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законом порядку та мали статус платника ПДВ. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податків-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Платник не може відповідати запорушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. З огляду на зазначене просить визнати протиправними та скасувати спірні вимогу та рішення.

Відповідач через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на позов, відповідно до якого наголошує, що підставами для прийняття спірних повідкових повідомлень-рішень став акт перевірки, яким встановлено, що надані до перевірки видаткові накладні, товарно-транспортні накладні складені з порушеннями, наявні кримінальні провадження, порушені відносно контрагентів позивача, відсутні сертифікатів якості, наявна податкова інформація по контрагентам щодо відсутності реального джерела походження ТМЦ ґрунтується на обриві ланцюга, тобто відсутності в ланцюгу постачання виробника або імпортера зазначених ТМЦ та неможливості їх виготовлення власними трудовими та виробничими ресурсами через їх відсутність. Відповідач вважає, що діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, керуючись ст. 44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України тому прийняті податкові повідомлення-рішення, є правомірними. Просить відмовити ТОВ УКРТРАНССНАБ у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою від 25 лютого 2020 року було відкрито загальне провадження по справі та призначено підготовче засідання на 19 березня 2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року було закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду справи по суті на 15 квітня 2020 року.

До судового засідання позивач та його представник не з`явились, були повідомлені належним чином .

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З огляду на зазначене, оскільки у судове засідання не прибули представники сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю УКТРАНССНАБ (ЄДРПОУ 32721050; 84100, Донецька обл., м.Слов`янськ вул. Василівська, 49 кв.45), пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, є фізичною особою підприємцем та згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС-України) здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, Головне управління ДПС Донецької області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, діє в особі Дніпровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

22.07.2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області (надалі - відповідач та/або ТУ ДФС у Донецькій області ) прийнято наказ про проведення на підставі п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст. 79 Податкового кодексу України з 12.08.2019 року документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ УКРТРАНССНАБ з метою контролю за дотриманням повноти декларування та своєчасності сплати ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ ПОТОК-К (ЄДРПОУ 39983892) за грудень 2016 року, ТОВ АФ СЕГМЕНТ (ЄДРПОУ 40945510) за січень-березень 2017 року, ТОВ ХТФ РЕАЛИСТ (ЄДРПОУ 40977839) за червень 2017 року, ТОВ ТФ АПИС (ЄДРПОУ 40977824) за січень 2018 року, ТОВ ФАОН НФ (ЄДРПОУ 41578533) та ТОВ ЛІДЕРТОРГ А (ЄДРПОУ 41679460) за березень 2018 року, ТОВ ВІЛЛ ТОРГ (ЄДРПОУ 41383670) за травень 2018 року, ТОВ ЛИГАЄ (ЄДРПОУ 42597447) за січень 2019 року.

23.08.2019 року, за результатами перевірки складено акт №871/05-99-14-16/32721050, за висновками якого встановлено порушення:

- п.44.1, ст.44, п.п. а п.198.1, абзаців першого - третього п.198.2 та абзаців першого і другого п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ст.4, ст.9 Закону України № 996-ХГУ, п.1.2 розділу 1, п.2.1, п.2.4, п.2.5, п.2.13 розділу 2 Положення 88 в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 902293 грн., в тому числі в січні 2017 на 7979 грн., у лютому 2017 на 132643 грн., у березні 2017 на 109713 грн., у червні 2017 на 198053 грн., у березні 2018 на 75 282 грн., у травні 2018 на 62 553 грн., у січні 2019 року на 316070 грн.;

- завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 100965 грн., у тому числі у березні 2017 на 14295 грн., у червні 2017 на 1437 грн., у січні 2018 на 24500 грн., у березні 2018 на 59336 грн., у травні 2018 на 1397 грн.

У відповідності з п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України позивачем були надані заперечення на акт перевірки від 23.08.2019 №871/05-99-14-16/32721050. За результатом розгляду заперечень Головним управлінням ДПС у Донецькій області висновки викладені в акті перевірки залишено без змін.

19.09.2019 року на підставі акта перевірки податковим органом прийняті позивачу податкові повідомлення-рішення №0000550506, №0000530506.

Позивач не погодився з висновками акту перевірки та спірними податковими повідомленнями-рішеннями, 27.09.2019 року оскаржив їх в адміністративному порядку.

29.11.2019 року, Державна податкова служба України рішенням про результати розгляду скарги №11328/6/99-00-08-09-02 відмовила у задоволенні скарги ТОВ УКРТРАНССНАБ , та спірні податкові повідомлення-рішення залишила без змін.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1. ст. 1 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділ V Податкового кодексу України (ст.ст. 180-211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об`єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України, ст. 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 вказаного Кодексу датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.6 ст. 198 ПК України, порушення якого також вказано у акті перевірки, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Разом, з тим, в акті перевірки не зазначено, що податкові накладні не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто цей факт не є спірною обставиною.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень став висновок про те, що господарські відносини з ТОВ ПОТОК-К (код за ЄДРПОУ 39983892) за грудень 2016 року, ТОВ АФ СЕГМЕНТ (код за ЄДРПОУ 40945510) за січень - березень 2017 року, ТОВ ХТФ РЕАЛИСТ (код за ЄДРПОУ 40977839) за червень 2017 року, ТОВ ТФ АПИС (код за ЄДРПОУ 40977824) за січень 2018 року, ТОВ ФАОН НФ (код за ЄДРПОУ 41578533) та ТОВ ЛІДЕР ТОРГ А (код за ЄДРПОУ 41679460) за березень 2018 року, ТОВ ВІЛЛ ТОРГ (код за ЄДРПОУ 41383670) за травень 2018 року, ТОВ ЛИГАС (код за ЄДРПОУ 42597447) за січень 2019 року не мали реального характеру, на підставі:

- наявної податкових інформацій, що свідчить про неможливість здійснення господарських операцій контрагентами-постачальниками;

- відсутністю у контрагентів-постачальників необхідних умов для здійснення господарських операцій: незнаходження за юридичною адресою, відсутність достатньої кількості персоналу, складських приміщень, транспортних засобів;

- складення з порушеннями видаткових накладних, товарно-транспортних накладних;

- відсутність сертифікатів якості на товар;

- кримінальні провадження, порушені відносно контрагентів позивача.

При цьому, в акті перевірки наведено перелік первинних документів, досліджених під час перевірки, у тому числі, податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні документи.

Будь які зауваження щодо складання податкових накладних та інших первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, або їх відсутності в акті перевірки не зазначено.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 вказаного Кодексу.

Відповідно до п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 вказаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, з фактом реєстрації контрагентами (продавцями товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Як вже зазначалось судом раніше по всім господарським операціям були складені та зареєстровані податкові накладні, про що зазначено в акті перевірки та не заперечується сторонами, отже зазначена обставина не є спірною.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до п.п. 44.1 та 44.2 якої для цілей оподатковування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з п.134.1. ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначений ч. 2 ст. 9 цього Закону.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, яке містить аналогічні норми.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ по укладеним договорам позивачем надані відповідні документи бухгалтерського та податкового обліку.

Надані документи підтверджують факт здійснення господарських операцій та правомірність включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України визначає податкову накладну, як єдиний документ, який підтверджує суми податкового кредиту і на підставі якого платник податків має право формувати податковий кредит. При цьому, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від факту декларування та сплати контрагентом його зобов`язань.

Податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, виписані контрагентом, який на момент спірних правовідносин був зареєстрований платником ПДВ, що не спростовано в акті документальної перевірки відповідачем та зареєстровані в ЄРПН. Зазначена обставина не є спірною.

Стаття 6 КАС України передбачає принцип верховенства права при здійсненні адміністративного судочинства. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв`язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. Аналогічні положення містяться й в Конституції України.

Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу фінансових звітів контрагента є неприйнятними, оскільки норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, зокрема і щодо сплати податкових зобов`язань контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Посилання відповідача на те, що позивач не надав сертифікати якості, суд не приймає до уваги, оскільки зазначені документи не є документами первинного бухгалтерського обліку. Крім того не є документами первинного бухгалтерського обліку товарно-транспортні накладні.

Також суд не приймає до уваги посилання позивача на недоліки у видаткових накладних отримані від контрагентів-постачальників, а саме підписи осіб не дають можливості ідентифікувати особу, котра брала участь у здійсненні господарської операції,окремі графи при їх складанні не заповнені взагалі (графа за довіреністю ), оскільки по-перше зазначені недоліки були допущені не позивачем, а його контрагентами, по-друге само по собі такі порушення не можуть бути підставаим для невизнання господарських операцій.

Посилання податкового органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача є неприйнятними оскільки склад податкового правопорушення не може доводитися податковою інформацією, яка має виключно інформаційне навантаження вільного розсуду податкового органу (припущень), та не заснована на аналізі первинних та інших документів. Аналогічну позицію викладено у постановах Верховного Суду №0870/4806/12 від 07 серпня 2018 року.

Крім того суд не приймає посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень порушених стосовно контрагентів позивача, оскільки це не є належним доказом у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, контролюючий орган дійшов до помилкового висновку про те, що господарськи операції між позивачем та його контрагентами, не мали реального характеру, та про порушення позивачем податкового законодавства, в частині декларування податку на додану вартість.

Крім того, невиїзну документальну перевірку ТОВ УКРТРАНССНАБ проведено на підставі наказу ТУ ДФС у Донецькій області від 22.07.2019 №1380 Про проведення на підставі п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст. 79 Податкового кодексу України з 12.08.2019 року документальної/позапланової невиїзної перевірки ТОВ УКРТРАНССНАБ з метою контролю за дотриманням повноти декларування та своєчасності сплати ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ ПОТОК-К (ЄДРПОУ 39983892) за грудень 2016 року, ТОВ АФ СЕГМЕНТ (ЄДРПОУ 40945510) за січень-березень 2017 року, ТОВ ХТФ РЕАЛИСТ (ЄДРПОУ 40977839) за червень 2017 року, ТОВ ТФ АПИС (ЄДРПОУ 40977824) за січень 2018 року, ТОВ ФАОН НФ (ЄДРПОУ 41578533) та ТОВ ЛІДЕР ТОРГ А (ЄДРПОУ 41679460) за березень 2018 року, ТОВ ВІЛЛ ТОРГ (ЄДРПОУ 41383670) за травень 2018 року, ТОВ ЛИГАЄ (ЄДРПОУ 42597447) за січень 2019 року .

Позивачем було оскаржено правомірність наказу № 1380 від від 22.07.2019 року в судовому порядку.

Рішенням Донецького окружного суду від 22.11.2019, яке набрало законної сили 23.12.2019 року наказ ГУ ДФС у Донецькій області від 22.07.2019 №1380 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ УКРТРАНССНАБ визнано протиправним та скасовано.

Відповідно до ч.4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд зазначає, що незаконність перевірки, порушення порядку її проведення призводить до відсутності її правових наслідків.

До аналогічної правової позиції дійшов Верховний суд по справі № 810/1438/17, який зазначив, що акт перевірки, отриманий в результаті документальної виїзної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

З урахуванням наведеного та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та прийняття за її наслідками податкових повідомлень-рішень є протиправними, оскільки вони були здійсненні на підставі визнаного протиправним та скасованим судом наказу про проведення перевірки.

За цих саме обставин спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Доводи заперечення спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу в межах позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів суду правомірність прийняття спірних рішень.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при пред`явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 20534,48 грн. згідно з квитанцією № 41 від 19.02.2020 року

Таким чином, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 20534,48 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний Товариство з обмеженою відповідальністю УКРТРАНССНАБ до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними дії області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю УКРТРАНССНАБ з питань достовірності формування та віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками: ТОВ ПОТОК-К , ТОВ АФ СЕГМЕНТ , ТОВ ХТФ РЕАЛИСТ , ТОВ ТФ АПИС , ТОВ ФАОН НФ , ТОВ ЛІДЕР ТОРГ А , ТОВ ВІЛЛ ТОРГ , ТОВ ЛИГАС .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000530506 від 19.09.2019р., яким товариству з обмеженою відповідальністю УКРТРАНССНАБ збільшено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 902 293, 00 грн., штрафних санкцій в сумі 225 574,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000550506 від 19.09.2019р., яким товариству з обмеженою відповідальністю УКРТРАНССНАБ визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 100 965,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826; 87515, Донецька область м. Маріуполь, вул.Італійська, буд. 59) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю УКТРАНССНАБ (ЄДРПОУ 32721050; 84100, Донецька обл., м.Слов`янськ вул. Василівська, 49 кв.45) судовий збір у розмірі 20534,48 (двадцять тисяч п`ятсот тридцять чотири гривні) 48 коп.

Повний текст рішення складений та підписаний 15.04.2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Стойка