Рішення

від 14.04.2020 по справі 520/1848/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 квітня 2020 р. № 520/1848/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) про зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просить суд:

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області розглянути заяву про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості орієнтовною площею 5.13 га ріллі із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення (рілля), розташованої за межами населеного пункту на території Слобожанської (Чапаєвської) селищної ради Кегичівського району Харківської області за межами села Козацьке, номер кадастрової зони та кадастрового кварталу 6323155600:05:000 (найближчий кадастровий номер 6325155600:05:000:0091), для подальшого надання у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості орієнтовною площею 5.13 га ріллі із земель державного запасу сільськогосподарського призначення (рілля), розташованої за межами населеного пункту на території Слобожанської селищної ради Кегичівського району Харківської області за межами села Козацьке, номер кадастрової зони та кадастрового кварталу 6323155600:05:000 (найближчий кадастровий номер 6323155600:05:000:0091), для подальшого надання у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Однак листом від 09.08.2019 року № Л-8428/0-4805/0/95-19 Головного управління Держгеокадастру у Харківській області йому відмовлено у наданні такого дозволу на підставі того, що у судовому рішенні відповідно до якого було встановлено право ОСОБА_1 на земельну частку (пай) Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не є особою, яка брала участь у справі, та судове рішення не містить зобов`язань стосовно Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з приводу його виконання, що обумовило звернення до суду.

Представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі з тих підстав, що у оскаржуваному листі відповідачем зазначено, що згідно змісту рішення Кегичівського районного суду Харківської області № 2-589/2005 від 26.08.2005 р. Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не приймало участь у справі та зазначене судове рішення не містить жодних зобов`язань стосовно Головного управління з приводу його виконання. Відповідач зазначив, що відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, розпорядження землями колективної власності не входить до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Харківській області. Крім того, позивачем порушено процедуру виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), оскільки звернувся із неналежною заявою до неналежної особи з доданою до заяви копією судового рішення, оформленого неналежним чином.

Дослідивши матеріали позову та відзиву, враховуючи положення ч.4 ст.78 КАС України, суд встановив наступні обставини.

Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 26 серпня 2005 року по справі № 2-589 за ОСОБА_1 визнано право на земельну частку (пай) у розмірі 5.13 умовних кадастрових гектарів нормативною оцінкою 52687.70 грн. і зобов`язано Кегичівську районну державну адміністрацію Харківської області видати розпорядження про виділення цієї ділянки із земель запасу або резервного фонду на території Кегичівського району Харківської області та видати сертифікат на право на земельну частку (пай).

24.07.2018 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Відділ у Кегичівському районі щодо надання інформації відносно включення зазначеної земельної ділянки до Технічної документації щодо організації території земельних часток (паїв) із земель запасу Лозівської та Чапаївської сільських рад.

Листом від 27.07.2018 № 182/113-18 у відповідь на запит, позивачу повідомлено, що земельна ділянка, на яку претендує позивач не включена до Технічної документації щодо організації території земельних часток (паїв) із земель запасу Лозівської сільської ради та оформлення громадянам права власності на земельні ділянки на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, розробленої 2006 року Харківською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру» , а отже і до розпорядження Кегичівської райдержадміністрації «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право на земельну ділянку» № 109 від 13.03.2007 позивач не включений. Технічна документація із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) із земель запасу Чапаєвської селищної ради та оформлення громадянам права власності на земельні ділянки на території Чапаєвської селищної ради Кегичівського району Харківської області, розробленої 2006 року Харківською регіональною філією ДП. «Центр державного земельного кадастру» , не розроблялась і у Відділі відсутня ( а.с 17).

Відповідно до викопіювання схеми землекористування Слобожанської селищної ради Кегичівського району Харківської області, селищною радою запропоновано надати ОСОБА_1 земельну ділянку відповідно до наданої схеми ( а.с. 16).

В подальшому позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості орієнтовною площею 5.13 га ріллі із земель державного запасу сільськогосподарського призначення (рілля), розташованої за межами населеного пункту на території Слобожанської селищної ради Кегичівського району Харківської області за межами села Козацьке. Номер кадастрової зони та кадастрового кварталу 6323155600:05:000 (найближчий кадастровий номер 6323155600:05:000:0091), для подальшого надання у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Листом від 09.08.2019 № Л-8428/0-4805/0/95-19 відповідачем повідомлено, що заявник звернувся до неналежної особи, з невідповідною заявою та копією судового рішення, що засвідчена неналежним чином. Крім, того Головним управлінням зазначено, що судовим рішенням не визначено форму власності земель за рахунок яких повинно бути реалізовано право заявника на виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки, проте як відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 року № 2768-ІІІ, Законом України від 05.06.2003 № 899-ІV «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок (паїв) власникам земельних часток (паїв)» (далі - Закон № 899), Законом України від 10.07.2018 № 2498-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» (далі - Закон № 2498).

Згідно із абзацом другим пункту 8 Перехідних положень Земельного кодексу України члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Частинами першою та другою статті 25 Земельного кодексу України передбачено, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Згідно із частиною п`ятою , десятою - одинадцятою статті 25 Земельного кодексу України особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості). Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

За приписами ст.2 Закону України «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок (паїв) власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Положеннями ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

У відповідності до частини третьої статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

За приписами частини четвертої вказаної норми, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, розмежування компетенції районних державних адміністрацій та центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів щодо розпорядження земельними ділянками державної власності, які знаходяться за межами населеного пункту, відбувається в залежності від призначення такої земельної ділянки.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» , який набрав чинності з 01.01.2013, розмежовано землі державної та комунальної власності в України.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону визначено, що у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

Суд зауважує, що згідно довідки Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Відділ у Кегичівському районі від 24.10.2018 № 460/173-18 із звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями та відповідно до схеми бажаного місця розташування земельної ділянки, земельна ділянка, на яку претендує позивач, орієнтовною площею 5.13 га (а.с.14-15), знаходиться за межами населеного пункту та за цільовим призначенням відноситься до земель сільськогосподарського призначення, рілля та за правовим статусом відноситься до земель запасу державної власності не наданих у власність та користування за межами населених пунктів, тому відмова Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв`язку з відсутністю відповідних повноважень, та доводи Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про належність таких повноважень до компетенції відповідної ради, суд вважає необгрунтованими.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 818/661/17 та від 20.03.2018 у справі № 818/665/17.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача у відзиві на положення Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", адже у самій преамбулі зазначено, що цей закон визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), оскільки рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 26.08.2005 по справі № 2-589 зобов`язано виділити земельну ділянку позивачу із земель запасу або резервного фонду на території Кегичівського району Харківської області.

Суд також зауважує, що правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (далі також - Положення № 333, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521.

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 № 600 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

При цьому пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ, відтак рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмова в наданні такого дозволу повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №140/1992/18, від 14.08.2019 у справі №0640/4434/18, від 29.08.2019 у справі №420/5288/18 та від 17.10.2019 у справі №811/1845/18, від 08.11.2019 року у справі №420/914/19, що відповідно до ч.5 ст. 242 КАС також враховується при вирішенні даної справи.

В межах даного адміністративного спору позивач звернувся до відповідача із клопотанням (заявою), за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив надано відповідь у формі листа

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), з оцінкою усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно з положеннями ч.2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Положенням № 333 без дотримання вимог частини 2 статті 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем як суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданого позивачем клопотання (заяви).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 у справі №804/1469/17, від 14.08.2019 у справі №0640/4434/18 та від 12.09.2019 у справі №0640/4248/18, яка відповідно до ч.5 ст. 242 КАС також враховується при вирішенні даної справи.

Щодо ефективності обраного позивачем способу захисту слід зазначити, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За таких підстав, суд з урахуванням положень ст.9 КАС України, вважає, що належним способом захисту, відновлення прав позивача за даних фактичних обставин є задоволення адміністративного позову шляхом визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, викладену у листі від 09.08.2019 № Л-8428/0-4805/0/95-19 та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Харківській області повторно розглянути заяву та прийняти відповідне рішення.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку, визначеному ст.139 КАС України

Керуючись ст.ст. 14,72-77, 243-246, 263,293, 295-296 КАС України, суд,-

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, викладену у листі від 09.08.2019 № Л-8428/0-4805/0/95-19 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості орієнтовною площею 5,13 га ріллі із земель державного запасу сільськогосподарського призначення (рілля),розташованої за межами населеного пункту на території Слобожанської селищної ради Кегичівського району Харківської області за межами села Козацьке, номер кадастрової зони та кадастрового кварталу 6323155600:05:000 (найближчий кадастровий номер 6323155600:05:000:0091), для подальшого надання у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості орієнтовною площею 5,13 га ріллі із земель державного запасу сільськогосподарського призначення (рілля), розташованої за межами населеного пункту на території Слобожанської селищної ради Кегичівського району Харківської області за межами села Козацьке, номер кадастрової зони та кадастрового кварталу 6323155600:05:000 (найближчий кадастровий номер 6323155600:05:000:0091), для подальшого надання у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні та видати відповідний наказ.

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (ЄДРПОУ 39792822) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн.80 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Роз`яснити, що строки, визначені в ухвалі, обчислюється із врахуванням приписів Закону України № 540-IX від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» .

Суддя Зоркіна Ю.В.