Постанова

від 15.04.2020 по справі 826/26692/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 квітня 2020 року

Київ

справа №826/26692/15

адміністративне провадження №К/9901/25287/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2016 року (головуючий суддя - Огурцов О.П.)

та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Троян Н.М., судді - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.)

у справі №826/26692/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім - Прилад"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексім - Прилад" (далі - позивач, платник, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про реальність господарських відносин позивача з контрагентом - ТОВ "Формула-Профіт" та правомірність визначення своїх податкових зобов`язань.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року, адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 06.08.2015 №0005582208, №0005592208.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальність виконання господарських операцій Товариства з ТОВ Формула-Профіт , а свідчення директора підприємства-контрагента позивача у кримінальній справі про його не причетність до діяльності ТОВ Формула-Профіт не можуть бути беззаперечною підставою для висновків про відсутність реального виконання правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Формула-Профіт".

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про відсутність у контрагента основних засобів та трудових ресурсів для виконання умов зазначених договорів, а також посилається на протокол допиту свідка директора ТОВ "Формула Профіт" ОСОБА_1 , який зазначив, що не причетний до господарської діяльності вказаного підприємства.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

19 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у період з 15.07.2015 по 21.07.2015 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарських взаємовідносинам з ТОВ "Формула Профіт" за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт від 24.07.2015 №438/1-26-50-22-08-32587888 (далі- Акт перевірки).

Як вбачається з Акта, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

- підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено податок на прибуток за 2014 рік у сумі 95 760 грн;

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит у розмірі 106 400 грн, що призвело до заниження податку на додану вартість за березень-квітень 2014 року в сумі 106 400 грн.

На підставі Акта перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 06.08.2015:

- № 0005582208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 119 700, 00 грн, у тому числі за основним платежем - 95 760, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 23 940, 00 грн;

- № 0005592208, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 133 000,00 грн, у тому числі за основним платежем - 106 400, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 26 600, 00 грн.

Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність реального виконання укладених між позивачем та ТОВ "Формула Профіт" угод у періоді, що перевірявся.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).

На думку колегії суддів, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та ПК України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п. 14.1.181 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, у тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

При цьому Суд зазначає, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним та беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач (Одержувач) придбав у ТОВ "Формула Профіт" (Постачальник) засоби індивідуального захисту, конрольно-вимірювальні прилади, діагностику несправностей та ремонт приладів, тощо.

Надані позивачем на підтвердження реального здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним вище контрагентом податкові накладні підписані керівником ТОВ "Формула Профіт" - ОСОБА_1.

В Акті перевірки, запереченні на позов, апеляційній та касаційній скаргах контролюючий орган зазначав, що згідно протоколу допиту свідка - керівника контрагента позивача - ОСОБА_1., останній зазначив, що жодного відношення до діяльності ТОВ "Формула Профіт" не має.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем документи підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Формула Профіт".

Верховний Суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на таке.

Під час розгляду справи, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки вказаним вище доводам контролюючого органу, не витребували та не дослідили протокол допиту свідка, на який посилається відповідач, належним чином не проаналізували зміст наданих позивачем на підтвердження реальності здійснення з вказаним вище контрагентом операцій документів, не дослідили економічну доцільність проведення відповідних господарських операцій, можливість їх здійснення платником податку з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, тощо, не встановили які саме товари/послуги придбавалися позивачем та не з`ясували, чи використовувались вони в подальшому Товариством у своїй господарській діяльності.

Крім того, суди попередніх інстанцій за відсутності протоколу допиту, на який посилається контролюючий орган могли використати показання ОСОБА_1 , допитавши його в якості свідка.

За таких обставин колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що внаслідок неповного з`ясування обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли передчасного та такого, що не ґрунтується на матеріалах справи висновку про наявність підстав для задоволення позову, не забезпечили повного і всебічно з`ясування обставин в адміністративній справі, не вжили визначених законом заходів, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною першою статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Під час нового розгляду справи судам необхідно відповідно до положень частини четвертої статті 9 КАС України вжити визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, запропонувати сторонам надати докази на підтвердження їх доводів та заперечень, тощо.

У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили при цьому фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві - задовольнити частково.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року- скасувати.

Справу 826/26692/15 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова