Рішення

від 16.04.2020 по справі 480/758/20

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2020 р. Справа № 480/758/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, третя особа - Вільненська сільська рада Великописарівського району Сумської області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській області), третя особа - Вільненська сільська рада Великописарівського району Сумської області, в якій просив:

1) визнати протиправною та скасувати відмову ГУ Держгеокадастру у Сумській області, викладену в наказі від 22.01.2020 за вих.№18-2643/16-20, щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Вільненської сільської ради Великописарівського району Сумської області;

2) зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Сумській області не пізніше 30 днів з дня набрання рішенням суду законної сили надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Вільненської сільської ради Великописарівського району Сумської області.

Свої вимоги мотивував тим, що наказ відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою суперечить нормам Земельного кодексу України. Відмітив, що підставою для відмови в наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Однак, в даному випадку, відповідач жодної з них у наказі не навів.

Ухвалою суду від 10.02.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представником відповідача було подано відзив на позовну (а.с.27-32), в якому, з урахуванням поданих доказів, просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що ГУ Держгеокадастру у Сумській області розглянута заява позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та повідомлялось про неможливість її задоволення, оскільки відповідно до рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 №2/1 начальники головних управлінь Держземагентства в областях за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок мають забезпечити обов`язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою. Вільненська сільська рада Великописарівського району Сумської області не висловила свою позицію щодо погодження або не погодження про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Крім того, у відзиві зазначив, що вимога зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою є втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Суд не вправі зобов`язати відповідача до вчинення тих дій, які згідно із земельним законодавством України можуть здійснюватися лише за його розсудом.

Представник позивача подала до суду відповідь на відзив (а.с.35-39), в якій вказала, що не погоджується з доводами представника ГУ Держгеокадастру у Сумській області, викладеними у відзиві, позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Крім того, у відповіді на відзив просила суд вирішити питання про стягнення судових витрат з відповідача, а саме суми сплаченого судового збору у розмірі 840,80грн. та витрат, понесених на професійну правничу допомогу, у розмірі 1800,00грн.

Станом на сьогодні пояснення на позов від Вільненської сільської ради Великописарівського району Сумської області до суду не надходило.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач 23.12.2019 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою від 23.12.2019 щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Вільненської сільської ради Великописарівського району Сумської області (а.с.15,29). До заяви було додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки, а також копія паспорту та РНОКПП (а.с.13-14,16,29зворот).

Наказом від 22.01.2020 №18-2643/16-20-СГ (а.с.17) відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, що відповідно до наказу Держземагентства України №3328 від 15.10.2014 "Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014", яким введено в дію рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 №2/1, згідно з якого передбачено обов`язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, Вільненська сільська рада Великописарівського району Сумської області не висловила свою позицію щодо погодження або не погодження надання дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. «а» ч.3 ст. 22 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - Земельний кодекс України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. Згідно ч.4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Порядок передачі земельних ділянок у власність громадян врегульовано ст.118 Земельного кодексу України відповідно до частин 6-7 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, серед іншого, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з наведених норм, стаття 118 Земельного кодексу України містить виключний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відповідач, в силу вимог Земельного кодексу України та покладених на нього обов`язків, зобов`язаний в кожному випадку дослідити фактичні обставини повно та всебічно для з`ясування наявності чи відсутності встановлених законом підстав для відмови в задоволенні заяви.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. З огляду на вимоги частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим. Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.02.2019 у справі №820/688/17, в якому Суд наголосив, що рішення відповідача про відмову в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не може відповідати критеріям, установленим ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо не надає чіткої та зрозумілої відповіді стосовно наявності причини (причин), які унеможливлюють позитивне вирішення порушеного позивачем питання. Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України така відмова має бути мотивованою, а підставою відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідач, розглядаючи заяву позивача, повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні. При цьому, у випадку надання відмови, ГУ Держгеокадастру у Сумській області повинно було керуватись лише тими підставами, виключний перелік яких визначено у ст.118 Земельного кодексу України.

Натомість, у наказі від 22.01.2020 (а.с.17) відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з посиланням на те, що Вільненська сільська рада Великописарівського району Сумської області не висловила свою позицію щодо погодження або не погодження надання дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою та на рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 №2/1, відповідно до якого передбачено обов`язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності.

Однак, вказана підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є необґрунтованою та не передбачена приписами Земельного кодексу Україну. Також, в самому наказі, всупереч вказаним вище приписам Земельного кодексу України, відповідачем не зазначено, в чому саме місце розташування земельної ділянки, що планується до відведення, не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, чи генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Посилання відповідача на рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 №2/1 (введеного в дію наказом Держземагентства України від 15.10.2014 №328) яким, доручено начальникам головних управлінь Держземагентства в областях за зверненнями фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходитимуть з 15 жовтня 2014 року, забезпечити обов`язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою, є безпідставним. Таке рішення колегії є розпорядчим, а не нормативним документом, а врахування чи неврахування позиції місцевої ради під час вирішення питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не передбачено чинним законодавством та, відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, не є підставою для відмови у наданні такого дозволу.

Крім того, посилання представника відповідача у відзиві на розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.04.2014 №333-р та від 22.09.2016 №688-р також є безпідставним, оскільки даними розпорядженнями схвалено Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні та затверджено план заходів щодо її виконання, однак вони не встановлюють жодних норм у галузі регулювання земельних відносин. До того ж, відповідно до Закону України «Про Кабінет Міністрів України» розпорядження є актом Кабінету Міністрів України, який видається з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань, а тому посилання на такий документ як підставу для унормування порядку отримання позиції органу місцевого самоврядування щодо проекту землеустрою є необґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Таким чином, вказана підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є необґрунтованою та не передбачена приписами Земельного кодексу Україну та такий наказ не може відповідати критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Будь-яких інших доводів на обґрунтування своєї позиції відповідачем не наведено. Натомість, як вбачається з інформаційної довідки Міськрайонного управління у Великописарівському та Краснопільському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 09.01.2020 (а.с.32), спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення (землі запасу), земельна ділянка не використовується, не була раніше сформована, не відноситься до особливо цінних ґрунтів, не відноситься до категорії тих, які не можливо передавати у приватну власність, бажане місце розташування земельної ділянки не порушуватиме вимог раціональної організації території.

Враховуючи, що відповідач, відмовляючи позивачу наказом в задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не дотримався вимог Земельного кодексу України, суд, з урахуванням ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вбачає необхідним визнати такий наказ протиправним, скасувавши його, та зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Вільненської сільської ради Великописарівського району Сумської області за межами населеного пункту.

Щодо доводів відповідача про те, що суд не може зобов`язати орган владних повноважень до прийняття конкретного рішення, оскільки це буде фактичне втручання в його дискреційні повноваження, суд зазначає, що згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може .

При цьому, слід зазначити, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов`язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача.

У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано статтею 118 Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Вказані висновки узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 07.06.2019 (справа №826/17196/17), від 30.09.2019 (справа №818/1760/17).

Також суд наголошує, що відповідно до статті 118 Земельного кодексу України відповідач зобов`язаний або надати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою, або відмовити у наданні такого дозволу, але на законних підставах.

Оскільки процес надання позивачу формальної відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може тривати безкінечно, то в даному випадку, враховуючи, що позивач звернувся до відповідача із всіма необхідними документами, єдиним правильним способом захисту порушеного права є зобов`язання ГУ Держгеокадастру надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Вільненської сільської ради Великописарівського району Сумської області.

Така позиція повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 30.09.2019 (справа №818/1760/17), а також Верховного Суду України, який у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, враховуючи, що ГУ Держгеокадастру у Сумській області протиправно відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, з підстав, не передбачених Земельним кодексом України, суд вважає, що в даному випадку не буде втручанням суду в дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру у Сумській області, а зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Вільненської сільської ради Великописарівського району Сумської області буде обґрунтованим, повним та належним способом захисту порушеного права позивача, оскільки відповідач протиправно надав формальну відмову з підстав, не передбачених діючим законодавством.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Сумській області не пізніше 30 днів з дня набрання рішенням суду законної сили надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою, вказане суд розцінює як заяву про встановлення судового контролю, однак, позивачем не наведено аргументів, які б свідчили про ухилення відповідача від виконання судового рішення та необхідність у зв`язку з цим застосування положень статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України. Враховуючи вказане, а також те, що за нормами ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлення судового контролю є правом, а не обов`язком суду, суд не вбачає підстав для задоволення такої вимоги позивача.

Щодо розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1800,00грн. та судового збору у розмірі 840,80грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення, суд, окрім іншого, має вирішити як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Представником позивача було заявлено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1800,00грн. (а.с.35-39).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вказаних вимог, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження) та суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Нежевело Валентиною Вікторівною (далі - Нежевело Т.В.).

Представником позивача для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду було подано наступні документи: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, видане Нежевело В.В. на підставі рішення Ради адвокатів Сумської області від 01.10.2018 №21 (а.с.19), копію договору про правничу допомогу від 25.01.2020 (а.с.45), копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги, виданого на підставі договору від 25.01.2020 (а.с.18), копію розрахункової квитанції з датою проведення розрахунку 25.01.2020 (а.с.46), копію акта виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги (детальний опис) від 16.03.2020 (а.с.47-48), а також копії адвокатських запитів до ГУ Держгеокадастру у Сумській області та Вільненської сільської ради (а.с.40-42).

Згідно п.1 договору про правничу допомогу від 25.01.2020 предметом договору є надання адвокатом послуг за плату, коли замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором, за дорученням і за рахунок клієнта (замовника) необхідних юридичних дій правового характеру.

Згідно п.9 вказаного договору об`єм правничої допомоги та юридичних послуг складає: надання допомоги консультативно-юридичного характеру та правничої допомоги, правове супроводження при підготовці та проведення розгляду судової справи за позовом ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Сумській області, третя особа Вільненська сільська рада Великописарівського району Сумської області, про визнання протиправною та скасування відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки власність шляхом зобов`язання вчинити дії.

До суми у межах оплати за правничу допомогу Замовник (клієнт) сплачує Адвокату гонорар за правничу допомогу за погодинним тарифом (60 хвилин астрологічного часу) у розмірі 180.00 грн. (п.16 договору про правничу допомогу від 25.01.2020).

Так, згідно копії акта виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги (детальний опис) від 16.03.2020 (а.с.47-48), адвокатом виконані наступні зобов`язання відповідно до умов домовленості:

1) 25.01.2020 - консультативна робота та надання юридичної - правничої допомоги щодо визнання протиправною та скасування відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність викладену у наказі ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 22.01.2020 - витрачений часовий термін складає з 15:10год. до 16:00год. - кількість витраченого часу складає 00:50год.;

2) 26.01.2020 - правнича допомога при визначені правової позиції клієнта, вивчення документів наданих клієнтом, відповідних нормативних актів - витрачений часовий термін складає з 15:40год. до 17:00год. - кількість витраченого часу складає 00:50год.;

3) 06.02.2020 - правнича допомога при підготовці позовної заяви (адміністративного позову) про визнання протиправною та скасування відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом зобов`язання вчинити дії - витрачений часовий термін складає з 08:00год. до 09:00год. - кількість витраченого часу складає 01:00год.;

4) 02.02.2020 - формування адвокатського запиту до Вільненської сільської ради з приводу виниклого спору - витрачений часовий термін складає з 09:00год. до 10:00год. - кількість витраченого часу складає 01:00год.;

5) 10.02.2020 - формування адвокатського запиту до ГУ Держгеокадастру у Сумській області з приводу виниклого спору - витрачений часовий термін складає з 08:00год. до 12:30год. - кількість витраченого часу складає 04:30год.;

6) 16.03.2020 - правнича допомога при підготовці відповіді сторони позивача на відзив сторони відповідача в особі ГУ Держгеокадастру у Сумській області на адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Сумській області, третя особа Вільненська сільська рада Великописарівського району Сумської області, про визнання протиправною та скасування відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом зобов`язання вчинити дії - витрачений часовий термін складає з 08:00год. до 10:15год. - кількість витраченого часу складає 02:15год..

Загальна кількість годин згідно вказаного акту складає 10:55год., вартість однієї години за домовленість сторін - 180,00грн., а загальна сума за кількогодин (10:55год.*180,00грн.) - 1899,00грн. При цьому, домовлено про фактичну оплату наданої правничої допомоги на суму 1800,00грн.

Оплата наданих послуг підтверджується копією розрахункової квитанції від 25.01.2020 на суму 1800,00грн. (а.с.46).

Дослідивши зміст поданих позивачем документів, суд відмічає, що наданий представником акт виконаних робіт (а.с.47-48) не містить детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а перераховані в ній такі види послуг, як: консультативна робота та надання юридичної - правничої допомоги, визначення правової позиції клієнта, вивчення документів та нормативних актів, загальною тривалістю 2 години (25.01.2020 та 26.01.2020) не дають змоги визначити об`єм та кількість опрацьованих матеріалів, їх відношення до предмету спору, ступінь впливу на кінцевий результат, якого прагне досягти сторона при розгляді даної справи, та кількість витраченого часу на кожен вид робіт. Крім того, на переконання суду, надання консультацій у формі окремої позасудової процесуальної процедури не може вважатись окремою послугою правового характеру, оскільки сама суть кваліфікованої правової допомоги передбачає наявність у адвоката спеціальних знань, у тому числі й володіння нормативною базою.

Також в акті не наведено необхідність та доцільність направлення запитів як до третьої особи так і до відповідача, тим паче, що при формуванні запиту до відповідача вже був поданий позов до суду. Вказане не дає змоги визначити ступінь впливу направлених запитів на кінцевий результат, якого прагне досягти сторона при розгляді даної справи, яка сама по собі є не складною, а спірні правовідносини - не новими у судовій практиці. Крім того, кількість фактично витраченого часу на складення запитів, зокрема, для запиту до Вільненської сільської ради - 01:00год., а для запиту до ГУ Держгеокадастру у Сумській області - 04:30год. не співмірна зі складністю формування таких запитів.

Таким чином, з урахуванням досліджених судом доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу загальною тривалістю 10:55год. є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову, тому задоволенню підлягають частково, виходячи з витраченого часу ОСОБА_2 на складання позовної заяви та відповіді на відзив, загальною тривалістю в 03:15год. , що враховуючи вартість однієї години роботи представника позивача, з якою погодились сторони в договорі, в 180,00грн., складає 585,00грн. (03:15год.*180,00грн.).

Крім того, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Сумській області суму судового збору в розмірі 840,80грн., сплаченого ним за подання позовної заяви згідно квитанції від 06.02.2020 (а.с.12).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40000, м.Суми, вул.Герасима Кондратьєва, буд.25, код ЄДРПОУ 39765885), третя особа - Вільненська сільська рада Великописарівського району Сумської області (42820, Сумська область, Вільненський район, с.Вільми, вул.Сумська, код ЄДРПОУ 04390481) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 22.01.2020 №18-2643/16-20-СГ про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Вільненської сільської ради Великописарівського району Сумської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Вільненської сільської ради Великописарівського району Сумської області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40000, м.Суми, вул.Герасима Кондратьєва, буд.25, код ЄДРПОУ 39765885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок повернення сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80коп., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 585 (п`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 00коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст судового рішення складено 16.04.2020.

Суддя І.Г. Шевченко