Рішення

від 15.04.2020 по справі 903/154/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 квітня 2020 року Справа № 903/154/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Трак ЛТД"

до відповідача: фізичної особи-підприємця Бака Тимофія Миколайовича

про стягнення 16088,00 грн.

Суддя Вороняк А.С.

секретар судового засідання Хвищук Н.В.

за участю представників сторін:

від позивача: н/з;

від відповідача: н/з.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Трак ЛТД" звернулося з позовом до фізичної особи-підприємця Бака Тимофія Миколайовича про стягнення 16088 грн., з них 14050 грн. основна заборгованість, 2038 грн. - пеня.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконано в повній мірі умови договору купівлі-продажу № 05/19/01 від 01.01.2019 щодо оплати вартості, поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду 04.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 25.03.2020.

24.03.2020 на адресу суду надійшло клопотання від 20.03.2020 про розгляд справи без участі представника позивача; позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі.

В судове засідання 25.03.2020 представники сторін не з`явилися.

Розгляд справи 25.03.2020 було відкладено, повідомлено сторони, що розгляд справи по суті відбудеться 15.04.2020; оприлюднено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про повідомлення відповідача - фізичну особу-підприємця Бака Тимофія Миколайовича про дату та час судового засідання.

В судове засідання 15.04.2020 представники сторін не з`явилися.

Факт належного повідомлення позивача про розгляд справи підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4302001255771 від 01.04.2020.

Відповідач в судове засідання 15.04.2020 не прибув, уповноваженого представника не направив, ухвала суду від 25.03.2020 була направлена на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, яка відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була повернута поштовим відділенням з відміткою "Інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки".

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно ч. 4 ст. 10 вищезазначеного Закону відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Виходячи з вимог ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із п. п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов`язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останнього.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Як роз`яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому суд засвідчує, про здійснення офіційного оприлюднення на веб-порталі судової влади України 25.03.2020 інформації про повідомлення відповідача про розгляд справи №903/154/20 Господарським судом Волинської області.

Згідно ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача у справі про дату, час та місце судового слухання, проте останній не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, господарський суд -

встановив:

01.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Трак ЛТД" та фізичною особою-підприємцем Баком Тимофієм Миколайовичем було укладено договір купівлі-продажу № 05/19/01(далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору предметом цього договору є домовленість про продаж продавцем і купівлю покупцем на визначених умовах запчастин відповідної якості, обумовленої кількості, по взаємовигідній ціні, згідно видаткових накладних, що є невід`ємними частинами договору.

Відповідно до п. 2.1 договору кількість та асортимент товару узгоджується сторонами на кожну на кожну партію і оформляється видатковими накладними.

Відповідно до п. 3.1 договору поставка товару здійснюється на умовах EXW (зі складу продавця) згідно правил Інкотермс в редакції 2010 року, якщо інше не передбачено сторонами у письмовій формі.

Ціна за одиницю кожного найменування товару і загальна вартість кожної партії товару встановлюється перед поставкою товару згідно домовленості сторін і відповідає вказаним в видаткових накладних і рахунках ціні (п. 4.1 договору).

Умови платежів відповідають правилам розрахунків, встановлених нормами чинного законодавства України, загальновизнаними вимогами ділового обороту за погодженням сторін. Платежі здійснюються шляхом перерахування грошових коштів за кожну партію товару на рахунки, вказані продавцем. Датою оплати є день зарахування коштів на рахунок продавця. Строк оплати партії товару покупцем становить 10 календарних днів з дня передачі (відвантаження) товару продавцем, якщо сторонами не буде домовлено про передоплату (розділ 5 договору).

Відповідно до розділу 6 договору передача - приймання товару (кожної партії товару) по кількості і якості, а також відповідних документів на товар, здійснюється уповноваженими представниками продавця і покупця на умовах EXW (зі складу продавця) згідно з правилами приймання даного виду товару. Строки передачі-приймання товару - 10 (десять) календарних днів з моменту узгодження сторонами асортименту та кількості товару, при умові відсутності простроченої заборгованості за попередньо відвантажений товар. Передача-приймання Товару здійснюється за кількістю згідно видаткових накладних, за якістю - згідно документів, які свідчать про якість товару. Видаткова накладна надається продавцем покупцю разом із товаром, яку покупець (представник покупця) зобов`язаний підписати в момент отримання товару, повернувши один примірник видаткової накладної продавцю.

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками, предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, доказів розірвання суду не надано.

На виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 72241,40 грн., що підтверджується видатковими накладними № 167 від 26.02.2019, № 181 від 04.03.2019, № 184 від 05.03.2019, № 189 від 05.03.2019, № 225 від 15.03.2019, № 232 від 19.03.2019, № 234 від 19.03.2019, № 245 від 21.03.2019, № 247 від 22.03.2019, № 264 від 28.03.2019, № 500 від 10.07.2019, № 547 від 22.07.2019, № 555 від 23.07.2019, № 560 від 24.07.2019, № 637 від 15.08.2019, № 697 від 27.08.2019, № 714 від 03.09.2019, № 715 від 03.09.2019, № 731 від 06.09.2019, № 734 від 09.09.2019, № 773 від 20.09.2019, 774 від 23.09.2019, № 776 від 23.09.2019, № 783 від 24.09.2019, № 787 від 25.09.2019, № 811 від 02.10.2019 (а.с. 5-30).

Відповідач здійснив часткові оплати за отриманий товар по договору на загальну суму 58191,40 грн., що стверджуються виписками з інтернет-банкінгу Приват-24, що наявні у матеріалах справи (а.с. 32-49).

Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 144 Господарського кодексу України(далі - ГК України) передбачено, що майнові права та майнові обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.193 ГК України та ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами Договору, передачу позивачем на виконання його умов відповідачу товару, отримання його відповідачем та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд дійшов висновку, що вимога позивача в частині стягнення основної заборгованості в сумі 14050 грн. підлягає до задоволення.

Щодо стягнення з відповідача 2038 грн. пені за порушення строків оплати по договору, суд зазначає таке.

Згідно п. 8.3 договору за порушення обумовлених даним договором строків - несвоєчасну передачу товару чи несвоєчасний платіж стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Згідно ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Судом встановлено, що позивачем допущено помилки, не враховано положення ст. 253, ч.5 ст. 254, ЦК України, при нарахуванні пені, а саме:

За видатковою накладною № 167 від 26.02.2019 кінцевим терміном оплати позивач вказав - 07.03.2019, хоча враховуючи ст. 253 ЦК України кінцевий термін оплати-08.03.2019. Оскільки 08.03.2019 - вихідний день, то днем закінчення строку є перший за ним робочий день - 11.03.2019. Тобто з 12.03.2019 (з наступного) починається період прострочення. Отже, правильним є період нарахування з 12.03.2019 по 17.03.2019.

За видатковою накладною № 181 від 04.03.2019 кінцевим терміном оплати позивач вказав - 13.03.2019, хоча враховуючи ст. 253 ЦК України кінцевий термін оплати-14.03.2019. Тобто з 15.03.2019 (з наступного дня) починається період прострочення. Отже правильним є період нарахування з 15.03.2019 по 17.03.2019.

За видатковою накладною № 184 від 05.03.2019 кінцевим терміном оплати позивач вказав - 14.03.2019, хоча враховуючи ст. 253 ЦК України кінцевий термін оплати-15.03.2019. Тобто з 16.03.2019 (з наступного дня) починається період прострочення. Отже правильним є період нарахування з 16.03.2019 по 17.03.2019.

За видатковою накладною № 189 від 06.03.2019 кінцевим терміном оплати позивач вказав - 15.03.2019, хоча враховуючи ст. 253 ЦК України кінцевий термін оплати-16.03.2019. Оскільки 16.03.2019 - вихідний день, то днем закінчення строку є перший за ним робочий день - 18.03.2019, коли була здійснена оплата за цією видатковою накладною в розмірі 200,40 грн.

За видатковою накладною № 225 від 15.03.2019 кінцевим терміном оплати позивач вказав - 25.03.2019, враховавши ст. 253 ЦК України. Тобто з 26.03.2019 (з наступного дня) починається період прострочення. Отже розрахунок позивача в цій частині є правильним. Період нарахування - з 26.03.2019 по 07.04.2019.

За видатковою накладною № 232 від 19.03.2019 кінцевим терміном оплати позивач вказав - 28.03.2019, хоча враховуючи ст. 253 ЦК України кінцевий термін оплати-29.03.2019. Тобто з 30.03.2019 (з наступного дня) починається період прострочення. Отже правильним є період нарахування з 30.03.2019 по 29.05.2019.

За видатковою накладною № 234 від 19.03.2019 кінцевим терміном оплати позивач вказав - 28.03.2019, хоча враховуючи ст. 253 ЦК України кінцевий термін оплати-29.03.2019. Тобто з 30.03.2019 (з наступного дня) починається період прострочення. Отже правильним є період нарахування з 30.03.2019 по 29.05.2019.

За видатковою накладною № 245 від 21.03.2019 кінцевим терміном оплати позивач вказав - 01.04.2019, врахувавши приписи ст. 253 ЦК України, визначивши 02.04.2019 початок періоду прострочення. Отже період нарахування: з 02.04.19 по 29.05.2019 є правильним.

За видатковою накладною № 247 від 22.03.2019 кінцевим терміном оплати позивач вказав - 01.04.2019, враховувавши приписи ст. 253 ЦК України, тобто з 02.04.2019 (з наступного дня) починається період прострочення. Період нарахування: з 02.04.2019 по 29.05.2019 є правильним.

За видатковою накладною № 264 від 28.03.2019 кінцевим терміном оплати позивач вказав - 08.04.2019, хоча враховуючи ст. 253 ЦК України кінцевий термін оплати-07.04.2019. Оскільки 07.04.2019-вихідний день, то днем закінчення строку є перший за ним робочий день - 08.04.2019. Тобто з 09.04.2019 (з наступного) починається період прострочення. Отже правильним є період нарахування з 09.04.2019 по 29.05.2019.

За видатковою накладною № 500 від 10.07.2019 кінцевим терміном оплати позивач вказав - 19.07.2019, хоча враховуючи ст. 253 ЦК України кінцевий термін оплати-20.07.2019. Оскільки 20.07.2019 - вихідний день, то днем закінчення строку є перший за ним робочий день - 22.07.2019. Тобто з 23.07.2019 (з наступного дня) починається період прострочення. Отже правильним є період нарахування з 23.07.2019 по 18.08.2019.

За видатковою накладною № 547 від 22.07.2019 кінцевим терміном оплати позивач вказав - 31.07.2019, хоча враховуючи ст. 253 ЦК України кінцевий термін оплати-01.08.2019. Тобто з 02.08.2019 (з наступного дня) починається період прострочення. Отже правильним є період нарахування з 02.08.2019 по 18.08.2019.

За видатковою накладною № 555 від 23.07.2019 кінцевим терміном оплати позивач вказав - 01.08.2019, хоча враховуючи ст. 253 ЦК України кінцевий термін оплати-02.08.2019. Тобто з 03.08.2019 (з наступного дня) починається період прострочення. Отже правильним є період нарахування з 03.08.2019 по 18.08.2019.

За видатковою накладною № 560 від 24.072019 кінцевим терміном оплати позивач вказав - 02.08.2019, хоча враховуючи ст. 253 ЦК України кінцевий термін оплати-03.08.2019. Оскільки 03.08.2019 - вихідний день, то днем закінчення строку є перший за ним робочий день - 05.08.2019. Тобто з 06.08.2019 (з наступного дня) починається період прострочення. Отже правильним є період нарахування з 06.08.2019 по 18.08.2019.

За видатковою накладною № 637 від 15.08.2019 кінцевим терміном оплати позивач вказав - 26.08.2019, хоча враховуючи ст. 253 ЦК України кінцевий термін оплати-25.08.2019. Оскільки 25.08.2019 - вихідний день, то днем закінчення строку є перший за ним робочий день - 27.08.2019. Тобто з 28.08.2019 (з наступного дня) починається період прострочення. Отже правильним є період нарахування з 28.08.2019 по 03.09.2019.

За видатковою накладною № 697 від 27.08.2019 та видатковою накладною № 714 від 03.09.2019 позивач не нараховує пеню.

Що стосується розрахунку позивача за видатковими накладними № 715 від 03.09.2019, № 731 від 06.09.2019, № 734 від 09.09.2019, № 773 від 20.09.2019, 774 від 23.09.2019, № 776 від 23.09.2019, № 783 від 24.09.2019, № 787 від 25.09.2019, № 811 від 02.10.2019, суд зазначає наступне.

Як вбачається із розрахунку позивача кінцева дата в періоді за який позивач нараховує пеню - 23.01.2019, що є неможливим, оскільки 23.01.2019 передує початку виникнення заборгованості - 05.09.2019.

Суд здійснивши власний розрахунок в межах періодів, які зазначає позивач, прийшов до висновку про таке.

За видатковою накладною № 715 від 03.09.2019 кінцевим терміном оплати позивач вказав - 12.09.2019, хоча враховуючи ст. 253 ЦК України кінцевий термін оплати -13.09.2019.

04.09.2019 відповідач сплатив 550 грн., тому позивач нараховує пеню із 05.09.2019 по 23.01.2019. Беручи до уваги те, що 23.01.2019 передує 05.09.2019, суд прийшов до висновку, що розрахунок пені слід проводити за заявлений позивачем період з 05.09.2019 по 13.12.2019.

Аналогічний порядок визначення кінцевого строку в періодах нарахування пені, суд застосовує і до інших видаткових накладних № 731 від 06.09.2019, № 734 від 09.09.2019, № 773 від 20.09.2019, 774 від 23.09.2019, № 776 від 23.09.2019, № 783 від 24.09.2019, № 787 від 25.09.2019, № 811 від 02.10.2019.

За видатковою накладною № 731 від 06.09.2019 кінцевим терміном оплати позивач вказав - 16.09.2019 і нараховує пеню із 17.09.2019 по 23.01.2019, хоча правильним є період з 17.09.2019 по 13.12.2019.

За видатковою накладною № 734 від 09.09.2019 кінцевим терміном оплати позивач вказав - 18.09.2019, хоча враховуючи ст. 253 ЦК України кінцевий термін оплати-19.09.2019. Тобто з 20.09.2019 (з наступного дня) починається період прострочення. Отже правильним є період нарахування з 20.09.2019 по 13.12.2019.

За видатковою накладною № 773 від 20.09.2019 кінцевим терміном оплати позивач вказав - 30.09.2019 і нараховує пеню із 01.10.2019 по 23.01.2019, що відповідає вимогам ст. 253, ч.5 ст. 254 ЦК України, однак правильним є період нарахування із 01.10.2019 по 13.12.2019.

За видатковою накладною №774 від 23.09.2019 кінцевим терміном оплати позивач вказав - 02.10.2019, хоча враховуючи ст. 253 ЦК України кінцевий термін оплати-03.10.2019. Тобто з 04.10.2019 (з наступного дня) починається період прострочення. Отже правильним є період нарахування з 04.10.2019 по 13.12.2019.

За видатковою накладною № 776 від 23.09.2019 кінцевим терміном оплати позивач вказав - 02.10.2019, хоча враховуючи ст. 253 ЦК України кінцевий термін оплати-03.10.2019. Тобто з 04.10.2019 (з наступного дня) починається період прострочення. Отже правильним є період нарахування з 04.10.2019 по 13.12.2019.

За видатковою накладною № 783 від 24.09.2019 кінцевим терміном оплати позивач вказав - 03.10.2019, хоча враховуючи ст. 253 ЦК України кінцевий термін оплати-04.10.2019. Тобто з 05.10.2019 (з наступного дня) починається період прострочення. Отже правильним є період нарахування з 05.10.2019 по 13.12.2019.

За видатковою накладною № 787 від 25.09.2019 кінцевим терміном оплати позивач вказав - 04.10.2019, хоча враховуючи ст. 253 ЦК України кінцевий термін оплати-05.10.2019. Оскільки 05.10.2019-вихідний день, то днем закінчення строку є перший за ним робочий день - 07.10.2019. Тобто з 08.10.2019 (з наступного дня) починається період прострочення. Отже правильним є період нарахування з 08.10.2019 по 13.12.2019.

За видатковою накладною № 811 від 02.10.2019 кінцевим терміном оплати позивач вказав - 11.10.2019, хоча враховуючи ст. 253 ЦК України кінцевий термін оплати-12.10.2019. Оскільки 12.10.2019 - вихідний день, то днем закінчення строку є перший за ним робочий день - 15.10.2019. Тобто з 16.10.2019 (з наступного дня) починається період прострочення. Отже правильним є період нарахування з 16.10.2019 по 13.12.2019.

Суд провівши власний перерахунок пені, із врахуванням ст. 253, ч.5 ст.254 ЦК України, за заявлені позивачем періоди прострочення оплати на суми заборгованості, прийшов висновку, що пеня підставна в загальній сумі 1655,03 грн. в решті частини стягнення пені в сумі 382,97 грн. слід відмовити через безпідставність.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача слід стягнути 15705,03 грн., з них 14050 грн. основної заборгованості та 1655,03 грн. пені, а у стягненні 382,97 грн. пені слід відмовити через безпідставність.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій сторін та відсутність правових підстав для звільнення від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2051,96 грн. судового збору, в іншій частині 50,04 грн. сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.73-79, 86, 129, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Бака Тимофія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Трак ЛТД" (43020, Волинська область, м. Луцьк, вул. Рівненська, 48, код ЄДРПОУ 41646477) 15705,03 грн. (п`ятнадцять тисяч сімсот п`ять гривень три копійки) з них: 14050 грн. основної заборгованості, 1655,03 грн. пені та 2051,96 грн. (дві тисячі п`ятдесят одну гривню дев`яносто шість копійок) сплаченого позивачем судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Трак ЛТД" до фізичної особи-підприємця Бака Тимофія Миколайовича в частині стягнення 382,97 грн. пені - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено

16.04.2019

Суддя А. С. Вороняк