Рішення

від 15.04.2020 по справі 905/63/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.04.2020 Справа № 905/63/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І., при секретарі судового засідання Турко А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області, м. Маріуполь, Донецька область

до відповідача: Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська , м.Покровськ, м.Родинське, Донецька область

про стягнення заборгованості у розмірі 876000,00грн, штрафу у сумі 368767,74грн, інфляційних втрат у сумі 3416,40грн, 3% річних у сумі 4641,67грн, всього 1252825,81грн

Представники учасників справи:

від позивача: представник не з`явився

від відповідача: представник не з`явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Маріупольський міжрайонний відділ Управління поліції охорони в Донецькій області, м. Маріуполь, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська , м. Покровськ, м. Родинське, Донецька область, про стягнення заборгованості у розмірі 876000,00грн, штрафу у сумі 368767,74грн, інфляційних втрат у сумі 3416,40грн, 3% річних у сумі 4641,67грн, всього 1252825,81грн.

Позов розглядається судом з урахуванням поданої в порядку п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу заяви №183/48/01-2020 від 23.01.2020 про збільшення розміру позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №725/Пк від 05.07.2019 про надання поліцейських послуг зі здійснення пропускного режиму в частині повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги.

Справу розглянуто судом в порядку загального позовного провадження. Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 15.01.2020; підготовче засідання призначене на 05.02.2020 з подальшим відкладанням на 25.02.2020, 17.03.2020 та 01.04.2020; ухвалою суду від 25.02.2020 підготовче провадження продовжено на 30 днів до 15.04.2020; ухвалою суду від 01.04.2020 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 15.04.2020.

У судове засідання 15.04.2020 представники сторін не з`явились, про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про розгляд справи по суті у судовому засіданні 15.04.2020. Клопотань про відкладення розгляду справи від сторін не надходило.

Враховуючи ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк, згідно зі ст.178 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

05.07.2019 між позивачем, Маріупольським міжрайонним відділом Управління поліції охорони в Донецькій області (виконавець) та відповідачем, Державним підприємством Вугільна компанія Краснолиманська (замовник), був укладений адміністративний договір №725/Пк про надання поліцейських послуг зі здійснення пропускного режиму, відповідно до п.1.1 якого виконавець, на кошти отримані від замовника, (в їх межах), починаючи з 06 липня 2019 надає замовнику поліцейські послуги по здійсненню пропускного режиму на територію підприємства, через КПП №1 та КПП№2, позначеного на плані-схемі (додаток №2 до договору).

Пропускний режим здійснюється у час визначений в дислокації (додаток №1 до договору), згідно з розробленою замовником і погодженою з виконавцем Інструкцією (додаток №3) (п.1.2 договору).

Договір не є договором охорони в розумінні статті 978 Цивільного кодексу України і тому не встановлює обв`язків виконавця по забезпеченню або схоронності майна замовника та забезпеченні недоторканності, які знаходяться на об`єкті (п.1.4 договору).

Згідно з пп.4.1.3 п.4.1 договору замовник приймає на себе зобов`язання у терміни й в обсязі обумовленому цим договором вносити плату за надані послуги.

Ціна договору (види поліцейських послуг їх вартість) визначена і узгоджена сторонами дислокацією (додаток №1 до договору) та протоколом узгодження вартості (додаток №4 до договору). На момент укладання договору вартість охорони дорівнює 219000грн на місяць (п.6.1 договору). Ціна договору (вартість поліцейських послуг) може бути змінена шляхом підписання сторонами дислокації (додаток №1 до договору) та протоколу узгодження вартості (додаток №4 до договору), без укладення додаткових угод. У разі недосягнення сторонами згоди щодо зміни вартості послуг (ціни договору) виконавець має право звернутись до господарського суду з відповідним позовом, або відмовитись від договору (п.6.2 договору).

Відповідно до п.6.3 договору оплата поліцейських послуг по здійсненню пропускного режиму на території здійснюється замовником по факту надання послуг шляхом щомісячного перерахування коштів зазначених в дислокації (додаток №1 до договору) на рахунок виконавця до 5 числа місяця наступного за тим у якому надавались охоронні послуги, а в березні, червні вересні та грудні до 28 числа місяця в якому надано послуги.

Згідно з п. 6.6 договору виконавець щомісячно надсилає замовнику рахунки, податкові накладні, акти виконаних робіт. За наявності нарікань на якість або обсяг наданих послуг, замовник повинен викласти свої вимоги шляхом внесення відповідних відомостей в акти виконаних робіт або у виді претензії. Акти виконаних робіт із запереченнями або претензії замовник повинен належним чином вручити виконавцю.

Відсутність впродовж десяти банківських днів після закінчення календарного місяця, нарікань на якість або обсяг наданих виконавцем послуг (акти виконаних робіт із запереченнями, претензії) є прийняттям замовником послуг виконавця в обсязі і вартістю, визначеними дислокацією (додаток №1 до договору) та протоколом узгодження вартості (додаток №4 до договору) (п.6.7 договору).

У разі порушення зобов`язань обумовлених пунктами 6.3, 6.4, 6.6 договору, замовник сплачує виконавцю грошову суму у розмірі 10% від суми кожного невиконаного належним чином зобов`язання. Якщо порушення, про які йдеться мова в цьому пункті будуть систематичні (два і більш рази) - замовник сплачує виконавцю грошову суму у розмірі 50% від суми кожного невиконаного належним чином зобов`язання (п.8.2 договору).

Згідно з п.9.2 договору у разі порушення замовником узятого на себе зобов`язання обумовленого пунктами 6.4, 6.6 виконавець має право без попередження припинити приймати об`єкт під охорону доки не буде здійснена відповідна оплата (припинення надання охоронної послуги в цьому випадку тягне за собою перерахунок її вартості), а якщо оплата замовлених послуг не буде здійснена замовником впродовж двох місяців - виконавець має право розірвати договору.

Договір набуває чинності після підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2019 (п.10.1 договору).

В межах договору №725/Пк від 05.07.2019 між сторонами підписано дислокацію на 06.07.2019-31.12.2019 та розрахунок до договору (додаток № 1 до договору).

Відповідно до дислокації сторонами погоджено: вид охорони - охорона об`єктів: поліцейська охорона; найменування охороняємих об`єктів - КПП 1 та КПП 2; графік охорони; часові інтервали охорони по видах днів.

Згідно з розрахунком до договору №725/Пк від 05.07.2019 сума послуг з поліцейської охорони за липень 2019 складає 183677,42грн, за серпень - 219000,00грн, за вересень - 219000,00грн, за жовтень - 219000,00грн, за листопад - 219000,00грн, за грудень - 219000,00грн, всього - 1278677,42грн.

Разом з цим, між сторонами підписано протокол узгодження договірної ціни за здійснення заходів охорони (додаток №4 до договору), відповідно до якого сторони досягли домовленості про договірну ціну за здійснення заходів охорони, яка становить 150,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідком надання послуг з охорони в липні-грудні 2019 між сторонами підписані акти прийому - здачі виконаних робіт/послуг №ПК-0003436 за липень 2019 від 31.07.2019 на суму 183677,42грн, №ПК-0004527 за серпень 2019 від 31.08.2019 на суму 219000,00грн, №ПК-0004527 за вересень від 30.09.2019 на суму 219000,00грн, №ПК-0005266 за жовтень 2019 від 31.10.2019 на суму 219000,00грн, №ПК-0005892 за листопад від 30.11.2019 на суму 219000,00грн, №ПК-0006727 за грудень 2019 від 31.12.2019 на суму 57600,00грн, всього на загальну суму 1117277,42грн. Факт належного надання позивачем охоронних послуг за договором відповідачем не оспорюється.

Вказані акти були підписані та скріплені печатками представниками сторін без зауважень, містять посилання на договір №725/Пк від 05.07.2019, внаслідок чого, враховуючи приписи положень ст.ст.76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, приймаються судом як такі, що підтверджують належне виконання позивачем умов договору №725/Пк від 05.07.2019 в частині надання охоронних послуг та прийняття їх відповідачем.

В свою чергу у виконання умов договору №725/Пк від 05.07.2019 відповідачем були оплачені охоронні послуги надані позивачем у липні - серпні 2019, що підтверджується платіжними дорученнями №1062 від 13.08.2019 на суму 183677,42грн та №1308 від 03.09.2019 на суму 219000,00грн, всього на суму 402677,42грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з листом №193 від 17.10.2019 щодо вирішення питання з розрахунку за надані послуги охорони, у відповідь на який відповідачем було повідомлено про виплату заборгованості за надані послуги в найкоротші терміни. Позивач також звертався до відповідача з претензією №216/43/24/01-2019 від 12.11.2019 з проханням сплатити заборгованість за договором №725/Пк від 05.07.2019, однак відповіді на вказану претензію відповідач не надав, послуги не оплатив.

Позивач листом №2765/43/24/01-2019 від 06.12.2019 повідомив відповідача про припинення надання послуг охорони у зв`язку з їх несплатою. 09.12.2019 між сторонами підписано акт зняття з під охорони поліції охорони КПП №1 шахти Краснолиманська .

Наведені обставини зумовили звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 876000,00грн, штрафу у сумі 368767,74грн, інфляційних втрат у сумі 3416,40грн, 3% річних у сумі 4641,67грн, всього 1252825,81грн. Розглядаючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.67, ч.4 ст.179 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Проаналізувавши укладений між сторонами договір №725/Пк від 05.07.2019, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг. Отже, до правовідносин сторін застосовуються положення Глави 63 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як визначено в ст.ст. 901, 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться в ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Як зазначає позивач та вбачається з розрахунку суми заборгованості, вартість послуг охорони наданих позивачем у грудні є 219000,00грн.

Разом з цим, як вбачається з акту №ПК-0006727 прийому - здачі виконаних робіт/послуг за грудень 2019 від 31.12.2019 вартість послуг з охорони за грудень 2019 зазначена у розмірі 57600,00грн з ПДВ.

Беручи до уваги, що відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, та враховуючи відсутність доказів щодо наявності домовленості сторін про зміну вартості охоронних послуг, суд дійшов висновку про те, що належним розміром вартості наданих охоронних послуг у грудні 2019 є 57600,00грн згідно з актом №ПК-0006727 прийому - здачі виконаних робіт/послуг.

Відповідач не здійснив в повному обсязі та своєчасно розрахунку за надані позивачем послуги за договором №725/Пк від 05.07.2019 у визначений п.6.3 договору строк - до 5 числа місяця, наступного за тим, у якому надавались охоронні послуги, тобто, за актом виконаних робіт/послуг №ПК-0003436 за липень 2019 від 31.07.2019 - до 05.08.2019 включно, №ПК-0004527 за вересень від 30.09.2019 - до 07.10.2019 включно (з урахуванням вимог ст.254 Цивільного кодексу України), №ПК-0005266 за жовтень 2019 від 31.10.2019 - до 05.11.2019 включно, №ПК-0005892 за листопад від 30.11.2019 - до 05.12.2019 включно, №ПК-0006727 за грудень 2019 від 31.12.2019 - до 08.01.2020 включно (з урахуванням вимог ст.254 Цивільного кодексу України).

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати наданих послуг за договором №725/Пк від 05.07.2019 є порушенням зобов`язання (неналежним виконанням) в розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України. З огляду на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з своєчасної та повної оплати наданих послуг у строк встановлений договором №725/Пк від 05.07.2019, суд дійшов висновку, що відповідач згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором №725/Пк від 05.07.2019 у розмірі 714600,00грн, з яких 219000,00грн за актом виконаних робіт/послуг №ПК-0004527 за вересень від 30.09.2019, 219000,00грн за актом №ПК-0005266 за жовтень 2019 від 31.10.2019, 219000,00грн за актом №ПК-0005892 за листопад від 30.11.2019 та 57600,00грн за актом №ПК-0006727 за грудень 2019 від 31.12.2019, отже, позов в цій частині підлягає задоволенню у розмірі 714600,00грн; в решті вимог щодо стягнення основної заборгованості у сумі 161400,00грн позов є таким, що задоволенню не підлягає з мотивів недоведеності наявності такої заборгованості відповідача перед позивачем.

Розглядаючи позов в частині стягнення з відповідача штрафу у сумі 368767,74грн, нарахованого на підставі п.8.2 договору, суд виходить з такого.

Нарахування заявленого до стягнення в межах даного позову штрафу зумовлено порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати за надані охоронні послуги за договором.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

За приписами ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 Господарського кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України , іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217, ч.1 ст.230 Господарського кодексу України є штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом, відповідач прийняв на себе зобов`язання у обсязі обумовленому договором вносити плату за надані послуги у строк, встановлений п.6.3 договору №725/Пк від 05.07.2019, однак, не здійснив своєчасного розрахунку за надані позивачем послуги за договором №725/Пк від 05.07.2019 в строк до 5 числа місяця, наступного за тим, у якому надавались охоронні послуги, тобто, за актом виконаних робіт/послуг №ПК-0003436 за липень 2019 від 31.07.2019 - до 05.08.2019 включно, №ПК-0004527 за вересень від 30.09.2019 - до 07.10.2019 включно (з урахуванням вимог ст.254 Цивільного кодексу України), №ПК-0005266 за жовтень 2019 від 31.10.2019 - до 05.11.2019 включно, №ПК-0005892 за листопад від 30.11.2019 - до 05.12.2019 включно, №ПК-0006727 за грудень 2019 від 31.12.2019 - до 08.01.2020 включно (з урахуванням вимог ст.254 Цивільного кодексу України).

Заявлений до стягнення штраф позивачем нараховано на підставі п.8.2 договору №725/Пк від 05.07.2019, за умовами якого у разі порушення зобов`язань обумовлених пунктами 6.3, 6.4, 6.6 договору, замовник сплачує виконавцю грошову суму у розмірі 10% від суми кожного невиконаного належним чином зобов`язання. Якщо порушення, про які йдеться мова в цьому пункті будуть систематичні (два і більш рази) - замовник сплачує виконавцю грошову суму у розмірі 50% від суми кожного невиконаного належним чином зобов`язання (п.8.2 договору).

За результатом проведеної судом перевірки, встановлено, що здійснений позивачем розрахунок штрафу є неправильним, з огляду на те, що при розрахунку штрафу за зобов`язаннями грудня 2019, позивачем невірно визначено базу для його нарахування з огляду на безпідставне збільшення суми наданих послуг, а саме назначено 219000,00грн замість 57600,00грн за актом №ПК-0006727 за грудень 2019 від 31.12.2019.

Здійснивши власний розрахунок штрафу, суд встановив, що належним розміром штрафу є 288067,74грн. Отже позовні вимоги про стягнення штрафу у сумі 368767,74грн підлягають задоволенню частково у розмірі 288067,74грн, решта вимог щодо стягнення штрафу задоволенню не підлягає.

Розглядаючи позов в частині стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат у сумі 3416,40грн за заявлений позивачем період та 3% річних у сумі 4641,67грн , суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За результатом проведеної перевірки наданого позивачем розрахунку 3% річних, судом встановлено його невідповідність фактичним обставинам справи в частині невірного визначення початкових дат періодів нарахування 3% річних за зобов`язаннями вересня 2019 та грудня 2019, бази нарахування за зобов`язаннями грудня 2019. Крім того, при здійсненні розрахунку позивачем не враховано, що у 2020 кількість днів становить не 365, а 366.

Здійснивши перерахунок 3% річних за періоди з 06.08.2019 по 12.08.2019, з 08.10.2019 по 22.01.2020, з 06.11.2019 по 22.01.2019, з 06.12.2019 по 22.01.2020, з 08.01.2020 по 22.01.2020 суд встановив, що належним розміром 3% річних за вказані періоди є 4367,26грн. Отже, заявлені позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 4641,67грн підлягають задоволенню частково у розмірі 4367,26грн; решта вимог щодо стягнення 3% річних задоволенню не підлягає.

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, судом встановлено, що розрахунок позивача методологічно є неправильним, оскільки позивачем враховані індекси інфляції за неповні місяці існування боргу.

Суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 у справі №910/24266/16, вимога сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Індекс інфляції є показником, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Водночас суд наголошує на врахуванні індексів виключно за цілі місяці існування прострочення певної суми, оскільки зі змісту п.6 Методики, затвердженої Наказом Державного комітету статистики №265 від 27.07.2007 випливає, що мінімальний період застосування індексу є саме повний місяць, за який він розрахований, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідній коефіцієнт індексу за частину такого місяця. Означений висновок узгоджується із правовою позицією з цього приводу, сформульованою Верховним Судом у постанові №910/9938/17 від 10.10.2018.

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат за цілі місяці існування заборгованості, суд встановив, що інфляційні втрати, нараховані за періоди листопад-грудень 2019 на заборгованість 219000,00грн та грудень 2019 на заборгованість 219000,00грн становлять від`ємні значення: -219,44грн та -438,00грн відповідно. Таким чином, позов в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 3416,40грн є таким, що задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання розподілу між сторонами судових витрат, суд зазначає, що за вимогами п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору у сумі 18792,39грн, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, до розподілу між сторонами учасниками справи заявлено не було.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області, м. Маріуполь, Донецька область, до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська , м.Покровськ, м. Родинське, Донецька область, про стягнення заборгованості у розмірі 876000,00грн, штрафу у сумі 368767,74грн, інфляційних втрат у сумі 3416,40грн, 3% річних у сумі 4641,67грн, всього 1252825,81грн, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська (85310, Донецька область, м. Покровськ, м. Родинське, вул. Перемоги, б.9, код ЄДРПОУ 31599557) на користь Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, б. 84, код ЄДРПОУ 40109084) заборгованість у розмірі 714600,00грн, штраф у сумі 288067,74грн, 3% річних у сумі 4367,26грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 15105,53грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 15.04.2020 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.04.2020.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України продовжується на строк дії такого карантину.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя К.І. Аксьонова