Рішення

від 15.04.2020 по справі 903/17/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 квітня 2020 року Справа № 903/17/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нейл»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНАРТ»

про стягнення 127234,12 грн.

Суддя Вороняк А.С.

секретар судового засідання Хвищук Н.В.

за участю представників сторін:

від позивача: н/з;

від відповідача: н/з;

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нейл» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНАРТ» (враховуючи зміну найменування відповідача) про стягнення 127234,12 грн. (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог), з них 78303,07грн. - основна заборгованість, 30331,54 грн. - пеня, 17558,70 грн. - штраф, 1040,81 грн. - втрати від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору поставки №25956 від 27.03.2019 в частині оплати вартості товару.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 16.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено 12.02.2020.

Ухвалою від 12.02.2020 повідомлено сторін, що підготовче засідання відбудеться 04.03.2020.

Ухвалою суду від 04.03.2020 строк проведення підготовчого провадження продовжено на 30 днів - до 16.04.2020; повідомлено сторони, що підготовче засідання відбудеться 25.03.2020.

В судове засідання 25.03.2020 представники сторін не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про підготовче засідання у суді, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4301038383595 та клопотанням представника відповідача про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою суду від 25.03.2020 було повідомлено сторін, що розгляд справи по суті відбудеться 15.04.2020.

Відповідач, в судове засідання 15.04.2020 не прибув, уповноваженого представника не направив, ухвала суду, яка була надіслана на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та у позовній заяві, повернулась з відміткою поштового відділення: Неправильно зазначена, відсутня адреса одержувачів .

Судом встановлено, що подаючи позов до Господарського суду Волинської області позивач направив копію позовної заяви з додатками на адресу відповідача, в підтвердження чого долучив до позовної заяви докази надіслання (накладна № 2900900839373 та опис вкладення у цінний лист).

Отримавши позовну заяву відповідач був належним чином повідомлений про наявність відповідного спору, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" № 2900900839373.

Крім того, представник відповідача у клопотанні №174 від 24.03.2020 просив справу розглянути у його відсутності.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами, -

встановив:

27.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Нейл , в особі директора Федорука С.С., діючого на підставі Статуту, (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вест Вуд Спектр (рішенням ТОВ «Вест Вуд Спектр» від 11.02.2020 № 01/20 змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Вуд Спектр» на Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНАРТ» , далі - покупець) було укладено договір поставки № 25956 (далі - договір поставки).

Згідно п 1.1 договору поставки постачальник зобов`язується поставляти на умовах, у строки та в порядку встановлених договором поставки товар і передати його у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах та в порядку передбаченому договором поставки.

Відповідно до п. 1.2 договору поставки асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється, визначається в накладних на товар.

Поставка Товару здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих Постачальником до виконання Замовлень Покупця. Партією Товару є Товар, що поставлений по одній товарній накладній (п. 2.1 договору).

Згідно умов п. 6.3 Договору поставки оплата за отриманий товар повинна бути проведена протягом 14 днів з моменту його поставки в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок або іншим способом не забороненим законодавством України.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 250587 грн., що підтверджується видатковими накладними № 425353 від 18.06.2019 та № 427336 від 21.06.2019 (а.с. 9-10).

Відповідач частково розрахувався за отриманий товар у сумі 75000 грн., що підтверджується доданими позивачем до матеріалів справи платіжними дорученнями № 430 від 29.11.2019, № 422 від 05.11.2019, № 370 від 05.09.2019, № 253 від 11.07.2019 (а.с. 11-14).

12.09.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію № 1109 з вимогою сплатити заборгованість, однак претензія залишилась відповідачем без виконання.

21.01.2020 відповідач повернув товар на суму 97283,93 грн. у зв`язку із чим позивач зменшив розмір позовних вимог в частині основної заборгованості до 78303,07 грн.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ст.144 Господарського кодексу України(далі - ГК України), майнові права та майнові обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що в даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер поставки товару, укладений між ними Договір предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Згідно ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.193 ГК України, статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що станом на час розгляду справи основна заборгованість відповідача перед позивачем з оплати товару по договору поставки складає 78303,07 грн., що не заперечується сторонами.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товару, отримання його відповідачем та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, часткове повернення товару відповідачем, суд дійшов висновку, що вимога позивача в частині стягнення основної заборгованості в сумі 78303,07 грн. підлягає до задоволення.

Суд зазначає, що оскільки розрахунок позивача охоплює період липень-грудень 2019 року і нарахування штрафних санкцій та інфляційних втрат позивачем відбувається до грудня 2019, то в основу розрахунку штрафних санкцій та інфляційних втрат беруться суми основної заборгованості без врахування суми на яку відповідач 21.01.2020 повернув товар позивачу.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 30331,54 грн., з них: 19373,43 грн. за період з 04.07.2019 по 31.12.2019 та 10958,11 грн. пені за період з 07.07.2019 по 31.12.2019, суд зазначає, що вимога підлягає задоволенню частково на суму 30040,34 грн., з огляду на таке.

Відповідно до розділу 7 договору, у випадку порушення своїх зобов`язань заданим договором сторони несуть відповідальність, визначену даним договором та чинним в Україні законодавством. За порушення строків поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару. У випадку несвоєчасної або неповної оплати Товару відповідно до п. 6.4, цього Договору Покупець на вимогу Постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від вартості несплаченого вчасно товару.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.551 ЦК України ,якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Суд перевіривши розрахунок пені, що здійснений позивачем, встановив таке.

Враховуючи 14-денний строк оплати, встановлений п.6.3 договору поставки, згідно видаткової накладної № 425353 від 18.06.2019 на суму 180844,90 грн. останній день строку оплати припадає на 02.07.2019.

Враховуючи приписи ст. 253 ЦК України, відповідно до якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, строк прострочення виконання зобов`язання починається із 03.07.2019, однак позивач рахує із 04.07.2019, що не суперечить чинному законодавству.

Перевіривши розрахунок пені позивача за видатковою накладною від 21.06.2019 суд дійшов висновку про підставність заявленої суми в розмірі 10958,11 грн.

Щодо розрахунку пені по видатковій накладній від 18.06.2019, то враховуючи часткові проплати відповідача, суд здійснив власний розрахунок пені та встановив, що вимога позивача про стягнення із відповідача 19373,43 грн. за видатковою накладною від 18.06.2019 підлягає до задоволення частково, на суму 19082,23 грн., виходячи із такого.

За період із 04.07.2019 по 10.07.2019, сума заборгованості 180844,90 грн., кількість днів прострочення - 7, розмір подвійної облікової ставки НБУ-0.096 %, сума пені-1213.89 грн., за період із 11.07.2019 по 04.09.2019, сума заборгованості 130844,90 грн., кількість днів прострочення - 56, розмір подвійної облікової ставки НБУ змінювався і становить 0.096 %, за період з 11.07.2019 - 18.07.2019 та 0.093 % за період 19.07.2019 - 04.09.2019, за період із 05.09.2019 по 04.11.2019 сума заборгованості -110844,90 грн., кількість днів прострочення - 61, розмір подвійної облікової ставки НБУ змінювався і становить 0.093 %, 0.090 %, 0.085 % відповідно за періоди: 05.09.2019 - 05.09.2019, 06.09.2019 - 24.10.2019, 25.10.2019 - 04.11.2019, сума пені - 6049.40 грн., за період з 05.11.2019 по 28.11.2019, сума боргу - 108844,90 грн., кількість днів прострочення - 24, розмір подвійної облікової ставки НБУ - 0.085%, сума пені - 2218.65 грн., за період з 29.11.2019 по 31.12.2019, сума заборгованості становить 105844,90 грн., кількість днів прострочення - 33, розмір подвійної ставки НБУ - 0.085 % та 0.074 % за періоди: 29.11.2019 - 12.12.2019 та 13.12.2019 - 31.12.2019, сума пені - 2746,17 грн.

З огляду на невірно проведені позивачем розрахунки, в частині стягнення пені в сумі 291,20 грн. слід відмовити через безпідставність.

Відповідно до п. 7.3 договору поставки за прострочення відповідачем оплати понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі 10% від вартості несплаченого вчасно товару.

Оскільки відповідач прострочив оплату товару більше як на тридцять днів, то з нього на підставі п. 7.3 договору слід стягнути 17558,70 (10584,49+6974,21=17558,70) грн. штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснюючи перевірку наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 1040,81 грн., за період з липня 2019 року по грудень 2019 року, судом враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Вказана позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 № 904/7401/16.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

За розрахунком здійсненим судом, сума інфляційних втрат за прострочення відповідачем оплати поставленого товару становить 2666,78 грн. При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Однак беручи до уваги той факт, що суд не вправі виходити за межі позовних вимог, встановлення факту невиконання відповідачем обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого позивачем товару за договором поставки, суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення із відповідача 1040,81 грн. інфляційних втрат.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи їх за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути 224226,85 грн., з них: 175587 грн. основної заборгованості, 30040,34 грн. пені, 17558,70 грн. штрафу та 1040,81 грн. інфляційних втрат, в іншій частині про стягнення 291,20 грн. пені слід відмовити через безпідставність.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій сторін та відсутність правових підстав для звільнення від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 3363,40 грн. судового збору, в іншій частині 4,37 грн. сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. 129, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МАНАРТ (03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 24, код ЄДРПОУ 42629280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нейл» (29009, м. Хмельницький, вул. М. Красовського, 64, код ЄДРПОУ 21336490) 224226,85 грн. (двісті двадцять чотири тисячі двісті двадцять шість гривень вісімдесят п`ять копійок), з них: 175587 грн. основної заборгованості, 30040,34 грн. пені, 17558,70 грн. штрафу та 1040,81 грн. інфляційних втрат та 3363,40 грн. (три тисячі триста шістдесят три гривні сорок копійок) сплаченого позивачем судового збору.

3. У задоволенні позовних Товариства з обмеженою відповідальністю «Нейл» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНАРТ» про стягнення 291,20 грн. пені відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено

16.04.2020

Суддя А. С. Вороняк