Рішення

від 16.04.2020 по справі 910/2451/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.04.2020Справа № 910/2451/20 Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства Руськополянський меблевий комбінат (19602, Черкаська обл., Черкаський район, село Руська Поляна, ЧИГИРИНА ВУЛ., будинок 111, Ідентифікаційний код юридичної особи 05486800); до проТовариства з обмеженою відповідальністю БУДМЕТАЛСТРОЙ (01024, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЛЮТЕРАНСЬКА, будинок 15 А, офіс 17, Ідентифікаційний код юридичної особи 41840526) стягнення 160881,00 грн. Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство Руськополянський меблевий комбінат (далі-Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю БУДМЕТАЛСТРОЙ (далі-Відповідач) про стягнення 160881,00 грн., з яких 159192,66 грн. боргу, 1529,15 грн. 3 % річних, 159,19 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань щодо поставки попередньо оплаченого Позивачем товару за Договором поставки, укладеним сторонами у спрощений спосіб шляхом направлення Відповідачем рахунку та оплати його Позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 позовну заяву Приватного акціонерного товариства Руськополянський меблевий комбінат прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2451/20, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.02.2020 направлена на адреси Сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 16.03.2020 уповноваженій особі Позивача ухвали суду від 24.02.2020 та поверненням на адресу Суду поштового конверту за закінченням встановленого строку зберігання, надісланого за адресою місцезнаходження Відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю БУДМЕТАЛСТРОЙ є 01024, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЛЮТЕРАНСЬКА, будинок 15 А, офіс 17.

Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі № 910/2451/20 направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю БУДМЕТАЛСТРОЙ , зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Позивач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

Товариством з обмеженою відповідальністю БУДМЕТАЛСТРОЙ з метою попередньої оплати вартості Продукції виставлено Приватному акціонерному товариству Руськополянський меблевий комбінат Рахунок на оплату № 6984 від 08.08.2019 на суму 159191,66 грн. (а.с. 7)

Позивачем згідно з платіжним дорученням № 3651 від 09.08.2019 сплачено Відповідачу 159192,66 грн., з посиланням в призначенні платежу на Рахунок № 6984 від 08.08.2019. (а.с. 8)

Позивач звернувся до Відповідача з Листом № 590 від 16.10.2019, в якому посилаючись на не поставку Товару, вимагає негайно повернути грошові кошти в розмірі 159192,66 грн.. На підтвердження направлення Листа позивачем надано копії опису вкладення у цінний лист, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, накладної від 16.10.2019 та роздруківку відстеження поштового відправлення з офіційного веб-сайту Укрпошта . (а.с. 10-13).

06.11.2019 Позивачем направлена Відповідачу Вимога № 605 від 29.10.2019 про повернення оплати за непоставлений товар, якою вимагає негайно повернути грошові кошти в розмірі 159192,66 грн., що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист, поштової накладної від 06.11.2019 та роздруківкою відстеження поштового відправлення з офіційного веб-сайту Укрпошта. (а.с. 14-18)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не поставив оплачений Позивачем товар, грошові кошти Позивачеві не повернув, у зв`язку з чим Позивачем заявлені вимога повернення передплати у розмірі 159192,66 грн., стягнення інфляційних втрат у розмірі 159,19 грн. та 3% річних у розмірі 1529,15 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Руськополянський меблевий комбінат підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю БУДМЕТАЛСТРОЙ з метою попередньої оплати вартості Продукції виставлено Приватному акціонерному товариству Руськополянський меблевий комбінат Рахунок на оплату № 6984 від 08.08.2019 на суму 159191,66 грн. (а.с. 7)

Судом встановлено, що Позивачем згідно з платіжним дорученням № 3651 від 09.08.2019 сплачено Відповідачу 159192,66 грн., з посиланням в призначенні платежу на Рахунок № 6984 від 08.08.2019. (а.с. 8)

Суд зазначає, що наявність чи відсутність будь-яких зобов`язань сторін підтверджується первинними документами, що фіксують та підтверджують господарські операції, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов`язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо. Тобто, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами. В даному випадку між сторонами склалися фактичні правовідносини з поставки товару шляхом виставлення рахунку на оплату й сплати грошових коштів, що відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки правочин між сторонами може бути укладений в будь-який спосіб і сторони вільні у виборі форми правочину.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, як встановлено Судом, Відповідачем всупереч нормам чинного законодавства України не був поставлений Позивачу товар на суму в розмірі 159192,66 грн.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу . Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року по справі № 5011-42/13539-2012|3-30гс13.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Позивач звернувся до Відповідача з Листом № 590 від 16.10.2019, в якому посилаючись на не поставку Товару, вимагає негайно повернути грошові кошти в розмірі 159192,66 грн.. На підтвердження направлення Листа позивачем надано копії опису вкладення у цінний лист, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, накладної від 16.10.2019 та роздруківку відстеження поштового відправлення з офіційного веб-сайту Укрпошта . (а.с. 10-13).

06.11.2019 Позивачем направлена Відповідачу Вимога № 605 від 29.10.2019 про повернення оплати за непоставлений товар, якою вимагає негайно повернути грошові кошти в розмірі 159192,66 грн., що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист, поштової накладної від 06.11.2019 та роздруківкою відстеження поштового відправлення з офіційного веб-сайту Укрпошта. (а.с. 14-18)

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, Суд приходить до висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання з повернення перерахованих Позивачем коштів у розмірі 159192,66 грн.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Відповідачем грошових коштів Приватному акціонерному товариству Руськополянський меблевий комбінат`в розмірі 159192,66 грн.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України , не здійснив поставку товару та не повернув перераховані грошові кошти, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 159192,66 грн. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3 % річних у розмірі 1529,15 грн., нарахованих за період з 24.10.2019 по 17.02.2020, та інфляційні втрати у розмірі 159,19 грн., нарахованих за період з 24.10.2019 по 30.11.2019.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року).

Перевіривши розрахунок 3 % річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем повернення грошових коштів, у розмірі 1529,15 грн., нарахованих за період з 24.10.2019 по 17.02.2020, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому розмірі, оскільки розрахунок Позивача є арифметично вірним.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України - стягнення інфляційних витрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 924/312/18 та від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, у розмірі 159,19 грн., нарахованих за період з жовтень - листопад 2019 року, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки розрахунок Позивача є арифметично вірним.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю БУДМЕТАЛСТРОЙ на користь Приватного акціонерного товариства Руськополянський меблевий комбінат підлягає стягненню 159192,66 грн. боргу, 159,19 грн. інфляційних втрат та 1529,15 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Руськополянський меблевий комбінат до Товариства з обмеженою відповідальністю БУДМЕТАЛСТРОЙ про стягнення 160881,00 грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БУДМЕТАЛСТРОЙ (01024, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЛЮТЕРАНСЬКА, будинок 15 А, офіс 17, Ідентифікаційний код юридичної особи 41840526) на користь Приватного акціонерного товариства Руськополянський меблевий комбінат (19602, Черкаська обл., Черкаський район, село Руська Поляна, ЧИГИРИНА ВУЛ., будинок 111, Ідентифікаційний код юридичної особи 05486800) 159192,66 грн. (сто п`ятдесят дев`ять тисяч сто дев`яносто дві грн. 66 коп.) боргу, 159,19 грн. (сто п`ятдесят дев`ять грн. 19 коп.) інфляційних втрат, 1529,15 грн. (одна тисяча п`ятсот двадцять дев`ять грн. 15 коп.) 3% річних, 2413,22 грн. (дві тисячі чотириста тринадцять грн. 22 коп.) судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у строки, визначені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням пункту 4 Розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 16 квітня 2020 року.

Суддя О.В. Чинчин