Рішення

від 03.04.2020 по справі 917/158/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2020 Справа № 917/158/20

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДІ-ТРЕЙД", 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 34-38, літ."А", ідент. код 36473112

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремтехналадка", 36020, м. Полтава, вул. Котляревського, буд. 1/27, ідент. код 25155206

про стягнення 24 080,00 грн.

Суддя Іванко Лідія Андріївна

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Розглядається позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Віді-Трейд" до товариства з обмеженою відповідальністю "Ремтехналадка" про стягнення 24080,00 грн. штрафних санкцій за договором оренди майна № 170718ВД від 17.07.2018 року.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.02.2020 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі № 917/158/20; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Сторони належним чином та завчасно повідомлялися про відкриття провадження у даній справі за місцем їх реєстрації та про покладені на них обов`язки, про що свідчать матеріали справи. Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

19.02.2020 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що відповідач належним чином виконував умови вказаного Договору та не порушував правил здійснення господарської діяльності. Крім того, виходячи з умов вказаного п.2.4 Договору оренди майна № 170718 ВД повернув орендоване майно в цілісному вигляді та належної комплектації.

При цьому, зауважує, що загальна вартість орендованого майна, яке було повернуте орендарем, в цілісному вигляді та належної комплектації, становить 11300,00 грн. Розмір самостійно нарахованих позивачем штрафних санкцій у розмірі подвійної ставки орендної плати, встановленої орендодавцем за добу користування майном за 43 дні прострочення повернення майна становить 24080,00 грн., що значно перевищує вартість орендованого майна.

Крім того, посилаючись на норми ст.ст.258, 261, 267 Цивільного кодексу України просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити в позові повністю.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

17.07.2018 року між ТОВ "Віді-Трейд"(орендодавець, позивач) та ТОВ "Ремтехналадка" (орендар, відповідач) укладено договір оренди майна № 170718ВД (надалі - Договір).

У договорі сторони узгодили, зокрема, наступне.

Згідно п.1.1 Орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплатне користування на умовах і в порядку визначених цим Договором для використання у власній господарській діяльності наступне майно: мусоропровод будівельний 4м, власником якого є орендодавець (далі за текстом - "майно, що орендується" або "майно").

Факт передачі майна в оренду засвідчується підписанням сторонами та скріпленням печатками акту приймання-передачі майна. Майно вважається переданим орендарю з моменту підписання акту приймання-передачі майна (п.2.1 Договору.)

За п.2.3 Договору строк оренди складає 14 календарних діб з 18.07.2018 року по 31.07.2018 року.

Згідно п.2.4 Договору, за взаємною згодою сторін термін оренди може бути продовжений. Якщо орендар продовжує користуватися майном після закінчення строку зазначеного в п.2.3 Договору, то за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця, він вважається поновленим на строк, встановлений п.2.3 Договору. В разі направлення орендодавцем вимоги про повернення майна, Договір вважається припиненим з дня направлення такої вимоги і орендар зобов"язаний повернути майно в порядку і в строк встановлені п.6.1, п.6.2, п.6.3 Договору.

У випадку, коли орендар бажає продовжити договір оренди на строк інший ніж строк визначений п.2.3 Договору, він за 2 робочих дні до закінчення строку дії Договору надсилає орендодавцю заявку будь-яким зручним способом (е-мейл, факс, телефон) із зазначенням кількості календарних днів, на яку він бажає продовжити термін оренди (п.2.5 Договору).

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 Договору орендна плата за користування майном нараховується за період, встановлений п.2.3 Договору та складає 3920 грн., включаючи ПДВ - 653,33 грн.

Орендар здійснює попередню оплату за оренду майна в розмірі 100% орендної плати, вказаної в п.3.1 Договору протягом 3-х банківських днів з моменту підписання даного Договору.

В разі продовження Договору оренди на новий строк відповідно до п.2.4 Договору, орендар здійснює оплату за користування майном в останній день дії попереднього строку оренди в розмірі, визначеному п.3.1 Договору (п.3.3 Договору).

В разі продовження договору оренди на новий строк відповідно до п.2.5 Договору, орендар здійснює оплату за користування майном в останній день дії попереднього строку оренди на підставі виставленого орендодавцем рахунку-фактури в розмірі 280 грн. за кожний календарний день користування майном (п.3.4 Договору).

Згідно ст.3.8 Договору, з метою забезпечення виконання зобов"язань за цим Договором орендар перераховує орендодавцю забезпечувальний платіж у розмірі 4000 грн. без ПДВ. Забезпечувальний платіж перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця протягом трьох банківських днів з моменту підписання даного Договору.

У випадку грубих порушень своїх обов"язків орендарем (затримка повернення майна, що орендується, більше ніж на 3 доби після закінчення узгодженого терміну оренди, недбайливе використання майна, що орендується, внаслідок чого майно псується; затримка оплати орендної плати більше ніж на 3 доби, ухилення від підписання актів виконаних робіт та приймання-передачі майна, недопуск представників орендодавця до майна) орендодавець має право власними силами демонтувати та вилучити майно, що орендується, у місці, зазначеному у п.2.4 Договору, або в будь-якому іншому місці знаходження майна, яке стане відоме орендодавцю на момент вилучення. При цьому, орендодавець має право не повідомляти орендаря про такі дії. Про вилучення майна складається акт вилучення майна по одному екземпляру для кожної із сторін. Після демонтажу орендар не звільняється від відповідальності та обов"язків передбачених даним Договором (п.4.2 Договору).

Згідно п.6.1 Договору, після закінчення терміну оренди (припинення строку дії Договору) орендар зобов"язаний протягом однієї доби повернути майно орендодавцеві в повній комплектності.

За несвоєчасне повернення орендарем орендованого майна орендодавцю, орендар зобов"язаний сплатити орендодавцю штрафні санкції у розмірі подвійної ставки орендної плати, встановленої орендодавцем за добу користування майном за кожний день прострочення повернення майна (п.7.2 Договору).

Відповідно п.8.1 Договору, строк дії договору відповідає терміну оренди, встановленому п.2.3 Договору, а в частині невиконаних сторонами зобов"язань - до повного їхнього виконання.

Даний Договір не підлягає розірванню в односторонньому порядку без письмової згоди іншої сторони даного Договору (п.8.2 Договору).

За актом приймання-передачі майна від 17.07.2018 року згідно договору оренди майна № 170718ВД від 17.07.2018 року, орендодавцем - ТОВ "Віді-Трейд" було передано орендарю - ТОВ "Ремтехналадка" сміттєпровід будівельний 4 м.

Всього передано майна на загальну суму 11300 грн.

Згідно п.5.2 Договору орендар зобов"язаний повернути майно, що орендується орендодавцю після закінчення терміну оренди протягом однієї доби за адресою: м.Київ, вул.Інженерна, 1А.

Всупереч п.п.6.1, 6.2 Договору, по закінченню строку оренди - 31.07.2018 року, майно орендарем протягом доби не повернуто орендодавцю.

За даними позивача, орендоване майно орендар повернув орендодавцю 13.09.2018 року без складання акта приймання-передачі. Термін прострочення господарсько-договірного зобов"язання з повернення майна склав 43 дні.

На підставі п.п.3.4, 7.2 Договору позивач нарахував та звернувся до ТОВ "Ремтехналадка" з вимогою (вих.№ 29.08.19) сплатити 24080 грн. штрафних санкцій за прострочку повернення майна строком 43 дні за подвійним розміром ставки кожного дня користування - 560 грн.

Відповіді від ТОВ "Ремтехналадка" на вимогу ТОВ "Віді-Трейд" не надійшло.

Вважаючи свої права порушеними, ТОВ "Віді-Трейд" звернулось до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Ремтехналадка" 24080 грн. штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасне повернення останнім орендованого майна.

Відповідач у відзиві на позов просив суд застосувати позовну давність за позовними вимогами про стягнення штрафних санкцій за договором оренди майна № 170718ВД від 17.07.2018 року, у задоволенні позову відмовити повністю.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні визначення містить норма ст.759 Цивільного кодексу України, яка зокрема зазначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Факт передачі позивачем відповідачу орендованого майна підтверджується актом приймання-передачі від 17.07.2018 року, копія якого додається до матеріалів справи.

В силу дії ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 5.2, 6.1 Договору визначено обов`язок орендаря повернути майно (мусоропровод) орендодавцеві після закінчення терміну оренди - 31.07.2018 року - протягом однієї доби за адресою: м.Київ, вул. Інженерна, 1А.

Орендар - ТОВ "Ремтехналадка" повернув орендоване майно орендодавцю 13.09.2018 року без складання акта приймання-передачі. Зазначений факт не спростовується відповідачем.

З огляду на те, що у визначені строки орендоване майно не було повернуто орендодавцю, виходячи з вищенаведених норм права, орендарю на підставі п.7.2 Договору нараховано штрафні санкції у розмірі подвійної ставки орендної плати, встановленої орендодавцем за добу користування майном за кожний день прострочення повернення майна. А саме, термін прострочення зобов"язання з повернення майна складає 43 дні, в зв"язку з чим, розмір штрафних санкцій за подвійним розміром ставки кожного дня користування складає 24080 грн.

З огляду на вимоги ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач, всупереч норм статті 74 Господарського процесуального кодексу України, доводи позивача щодо нарахування штрафних санкцій в сумі 24080 грн. належними та допустимими доказами не спростував. Доказів повернення позивачеві орендованого майна у встановлені Договором строки не надав.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій за прострочення повернення майна згідно Договору № 170718 ВД від 17.07.2018 року є обгрунтованими.

При цьому, суд зазначає, що відповідач у відзиві на позов заперечив проти позовних вимог в повному обсязі з підстав зазначених в ньому та просив суд застосувати строки позовної давності виходячи з того, що позивач по справі здійснив нарахування штрафних санкцій у розмірі подвійної ставки орендної плати за кожен день прострочення починаючи з 31.07.2018 року, а відповідач по справі повернув орендоване майно в цілісному вигляді та належної комплектації 13.09.2018 року, тому, за твердженням відповідача, позивач прострочив строк звернення до суду, звертаючись з даною позовною заявою 28.01.2020 року.

Суд, розглянувши заяву відповідача про застосування позовної давності, прийшов до висновку про задоволення заяви відповідача, виходячи з наступного.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено поняття позовної давності, відповідно до якого позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Водночас ст. 257 цього кодексу передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України, передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню скорочена позовна давність в один рік.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 267 цього кодексу, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 2.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачно, що законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак, її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вбачається, що позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав з позовом до суду 28.01.2020 року. Враховуючи визначений позивачем термін прострочення господарського зобов"язання за Договором оренди майна № 170718ВД від 17.07.2018 року, - з 01.08.2018 року, строк позовної давності, за яким позивач міг звернутись до суду сплив 01.08.2019 року.

За даних обставин, строк спеціальної позовної давності в один рік щодо стягнення пені та штрафу має бути застосований судом, оскільки він є таким, що сплив, та про застосування наслідків його спливу заявлено відповідачем.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 07.04.2020 року

Суддя Іванко Л.А.