Рішення

від 24.02.2020 по справі 925/1440/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року

м. Черкаси справа № 925/1440/19

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого -судді Довганя К.І., при секретарі Олексенко Т.В. за участю представників сторін: позивача - Єгоров В.С. адвокат за довіреністю, відповідача - не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства теплових мереж Черкаситеплокомуненерго Черкаської міської ради про стягнення 32659,60грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача 32659,60 грн. за несвоєчасне виконання умов договору № 2504/1617-ТЕ-36 від 30.09.2016 постачання природного газу з яких: 4446,84 грн. пені та 28212,76 грн. 3% річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором постачання природного газу, а саме відповідач допустив прострочення оплати вартості отриманого за договором природного газу.

Ухвалою від 20 грудня 2019 року Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача у відзиві на позов проти позову заперечував. Заперечення вмотивовано тим, що станом на дату виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем діяли норми Постанови Кабінету Міністрів №758 від 1 жовтня 2015 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період) в редакції від 23.02.2017.

Відповідно до п.16 Положення НАК "Нафтогаз України" у період з 1 травня 2016 р. по 31 березня 2017 р. (включно) постачає природний газ виробникам теплової енергії за регульованою ціною (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води установам, що фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, та населенню в розмірі 4942 гривні за 1000 куб. метрів, а для виробництва теплової енергії для релігійних організацій - в розмірі 2471 гривня за 1000 куб. метрів.

Пунктом 17 Положення визначено, що постачання природного газу НАК "Нафтогаз України" виробникам теплової енергії здійснюється на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та з дотриманням принципу недискримінації.

Пункт 16 вказаного Положення в частині визначення ціни за 1000 куб. метрів газу змінений Постановою КМ № 315 від 27.04.2016.

Проте, Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 року, залишеним без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019 по справі № 826/9665/16, Постанову Кабінету Міністрів України № 315 від 27 квітня 2016 року "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 року № 758" визнано протиправною та не чинною з моменту її прийняття, а саме з 27.04.2016.

Відповідач стверджує, що нарахування позивачем заборгованості за природний газ за ціною, визначеною п.16 Постанови є неправомірним та необґрунтованим, адже Постанову, якою вносились зміни щодо ціни визнано не чинною з моменту її прийняття.

Враховуючи, що пунктом 5.1 Договору передбачено, що в разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін, тому відповідач вважає, що при розрахунку заборгованості необхідно керуватися ціною, що визначена попередньою Постановою Кабінету Міністрів України, якою вносились зміни в Положення щодо ціни природного газу. Відповідач стверджує, що позивач зобов`язаний здійснити перерахунок вартості спожитого природного газу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 року № 758 « Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період) в редакція від 31.03.2016.

Представник позивача у письмовому запереченні на відзив не погоджувався з позицією відповідача та зазначив, що:

- щодо рішення у справі № 826/9665/16 представник позивача вказав, що Окружний адміністративний суд міста Києва вказаним рішенням не зобов`язав учасників ринку природного газу здійснювати будь-які перерахунки чи вносити зміни до договорів;

- договір між позивачем та відповідачем був укладений відповідно до чинного на той час законодавства України. На момент укладання Договору сторони узгодили його істотні умови, в тому числі й ціну. Всі зміни до договору також вносились виключно в двосторонньому порядку за наявності згоди відповідача. На цей час договір виконаний та припинив свою дію в частині поставки газу. Відповідно до ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України, зміна ціни в договорі після його виконання не допускається;

- Постановою КМУ від 01.10.15 №758 в редакції станом на 30.03.2016 чітко визначено, що ціни на природний газ для побутових споживачів та виробників теплової енергії в період з 1 травня 2016 року по 31 березня 2017 року мають встановлюватись окремим рішенням КМУ. На даний час таке рішення відсутнє, що не дає підстав для застосування цін на природний газ, які діяли до 1 травня 2016 року. Враховуючи наведене, відсутні підстави для здійснення перерахунку ціни у Договорі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступні обставини справи.

30.09.2016 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Постачальником - позивач у справі) (в подальшому найменування позивача було змінено на акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» ) та комунальним підприємством теплових мереж »Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради» (Споживачем - відповідач у справі) укладено договір постачання природного газу №2504/1617-ТЕ-36 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 та п. 1.2 договору постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016 - 2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору. Природний газ постачається за цим договором , використовується виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

У п. 2.1 договору його сторони передбачили, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 32891 тис. куб. м., у тому числі за місяцями: у жовтні 2016 року 3045 тис. куб. м., у листопаді 2016 року 4924 тис. куб. м., у грудні 2016 року 5394 тис. куб. м., у січні 2017 року 7505 тис. куб. м., у лютому 2017 року 6744 тис. куб. м., у березні 2017 року 5279 тис. куб. м.

Згідно з п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м. природного газу за цим договором становить 4942,00 грн. крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком до додану вартість - 5930,40 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять гривень 40 коп.)

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 10.3 договору строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Розділом 12 договору встановлено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Окрім того, сторонами у справі було укладено ряд додаткових угод, якими сторони змінювали умови Договору.

Додатковою угодою № 2 від 31.03.2017 було змінено п. 2.1. Договору та викладено в наступній редакції:

« 2.1. постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 3140 тис. куб. м., у тому числі за місяцями: у квітні 2017 року 1100 тис. куб. м., у травні 2017 року 410 тис. куб. м., у червні 2017 року 410 тис. куб. м., у липні 2017 року 410 тис. куб. м., у серпні 2017 року 410 тис. куб. м., у вересні 2017 року 400 тис. куб. м.»

п. 5.2. Договору та викладено в наступній редакції: ціна за 1000 куб.м. природного газу за цим договором з 01 квітня 2017 року становить 4942,00 грн. крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком до додану вартість - 5930,40 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять гривень 40 коп.) .

Замінено в п. 8.2. слова 21% річних на 16,4% річних .

Розділ 12 Договору викладено в наступній редакції:

« 12.1 Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року до 30 вересня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. »

На виконання умов Договору сторін, згідно актів приймання-передачі природного газу, за жовтень 2016 року продавець передав, а покупець прийняв 2271,504 тис. куб. м природного газу на суму (разом з ПДВ) 13470927,32 коп., за листопад 2016 року у кількості 2804,789 тис куб м на суму (разом з ПДВ) 16 633520, 69 грн, за грудень 2016 року - 3926,606 тис. куб. м на суму (разом з ПДВ) 23286344,22 грн , за січень 2017 - 4236,362 тис. куб. м на суму (разом з ПДВ) 25123321,20 грн, за лютий 2017 року - 3159,188 тис. куб. м на суму (разом з ПДВ) 18735248,52 грн , за березень 2017 року - 2274,498 тис. куб. м на суму (разом з ПДВ) 13488682,94 грн, за квітень 2017 року - 296,664 тис. куб. м на суму (разом з ПДВ) 1759366,19 грн , за травень 2017 року - 279,985 тис. куб. м на суму (разом з ПДВ) 1660423,04 грн., за червень 2017 року - 245,327 тис. куб. м на суму (разом з ПДВ) 1454887,24 грн, за липень 2017 року - 206,894 тис. куб. м на суму (разом з ПДВ) 1226964,18 грн , за серпень 2017 року - 243,486 тис. куб. м на суму (разом з ПДВ) 1443969,37 грн, за вересень 2017 року - 258,458 тис. куб. м на суму (разом з ПДВ) 1532759,33 грн, всього на суму 119816384,24 грн.

Позивач виконав свої зобов`язання за договором постачання природного газу №2504/1617-ТЕ-36 належним чином, поставивши природний газ відповідачу у строки та в об`ємах, визначених договором та актами приймання-передачі. Однак, відповідач у встановлений договором строк не розрахувався за поставлений йому у вказаний період газ.

За порушення встановленого п. 6.1 договору постачання природного газу №2504/1617-ТЕ-36 строку оплати природного газу, поставленого у жовтні - грудні 2016 року та у січні - вересні 2017 року, позивач нарахував відповідачу до сплати передбачену п. 8.2 договору пеню у сумі 4446,84 грн., а також передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у сумі 28212, 76 грн.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором сторін стало підставою для звернення позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення пені та трьох відсотків річних.

Відповідно до положень ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки та відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу врегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з положеннями статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 6.2.договору оплата за природний газ здійснюється таким чином:

1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року поширювалася дія статті 19 Закону України «Про теплопостачання» ;

2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;

3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року не поширювалась дія статті 19 1 Закону України «Про теплопостачання» в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання;

4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором.

Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;

5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.

За змістом ст. ст. 599, 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач виконав свої зобов`язання за Договором, поставивши природний газ відповідачу у строки та в об`ємах, визначених Договором, що підтверджується актами приймання-передачі та не заперечується відповідачем.

Заперечень щодо отримання газу у вказаній кількості та по вказаній ціні відповідач суду не надав.

З доводів представника позивача вбачається, що повну оплату за переданий газ відповідач не здійснив у строк, визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1. договору, відповідно до якого оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом .

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Ст. 216 ГК України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.2. Договору у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він зобов`язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 16,4 % річних( 15,3 % річних з 01.01.2018 відповідно до Додаткової угоди № 1), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» : платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого газу, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 4446, 84 грн. пені.

В порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 28212,76 грн - 3 % річних.

Щодо заперечень відповідача у відзиві проти позову, слід зазначити наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу» з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.

На підставі ч. 1 ст. 11 цього Закону, постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року №758 затверджено «Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)» (далі - Положення № 758).

Згідно підпункту 4 пункту 3 Положення №758, на НАК «Нафтогаз України» покладений спеціальний обов`язок постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії за цінами, на умовах та у порядку, що визначені пунктами 15-17 цього Положення.

Пунктом 16 (абзаци 1, 2, 3) Положення №758 було визначено, що НАК «Нафтогаз України» постачає природний газ виробникам теплової енергії за регульованою ціною (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України), яка у період з 1 травня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) визначається для:

- виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води установам, що фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, та населенню - в розмірі 4942 гривні за 1000 куб. метрів;

- виробництва теплової енергії для релігійних організацій - 2471 грн. за 1000 куб. метрів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 234 від 30 березня 2016 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 № 758» , пунктом 5, до Положення №758 були внесені зміни: в абзаці першому слова і цифри «по 31 березня 2016 року » замінено словами і цифрами «по 30 квітня 2016 року» ; в абзацах другому і четвертому слова «до газотранспортної системи» замінені словами «до магістральних газопроводів» .

Постановою Кабінету Міністрів України №315 від 27 квітня 2016 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 № 758» (далі - постанова №315) до Положення 758 внесені зміни, зокрема, пунктом 2 (підпункт 4) пункт 16 Положення 758 викладений у новій редакції:

«НАК «Нафтогаз України» у період з 1 травня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) постачає природний газ виробникам теплової енергії за регульованою ціною (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню в розмірі 4942 грн. за 1000 куб. метрів» , а для виробництва теплової енергії для релігійних організацій - в розмірі 2471 гривня за 1000 куб.метрів» .

22 березня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №187 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, пунктом 13 якої також було встановлено ціну продажу газу виробникам теплової енергії з 1 квітня 2017 року з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню - 4 942 грн. за 1000 куб.м.

Договір між сторонами було укладено 30 вересня 2016 року, і даний договір регулював поставку газу у період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року (включно).

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2019 в адміністративній справі №826/9665/16 визнано протиправною та нечинною постанову КМУ від 27.04.2016 №315 Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року №758 , якою були визначені нові ціни на природний газ для певних категорій споживачів та постачальників з 01.05.2016. Однак суд не зобов`язав учасників ринку газу здійснювати будь - які перерахунки чи вносити зміни до договорів.

Договір між позивачем і відповідачем був укладений відповідно до чинного на той час законодавства. На момент укладення договору сторони узгодили його істотні умови, в тому числі й ціну. Всі зміни до договору також вносились виключно в двосторонньому прядку за наявності згоди відповідача.

Таким чином, виходячи з вище викладеного, суд вважає, що заперечення відповідача проти позову та наполягання щодо здійснення позивачем перерахунку вартості спожитого природного газу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 року № 758 є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору постачання природного газу, розрахунку з позивачем за поставлений газ.

Суд встановив, що відповідач не належним чином (несвоєчасно) виконав грошове зобов`язання за договором №2504/1617-ТЕ-36 від 30.09.2016 щодо оплати вартості поставленого йому позивачем природного газу, допустив прострочення його виконання і тим самим порушив права позивача на своєчасне одержання плати за поставлений природний газ.

Отже, позивач в порядку захисту своїх порушених прав вправі вимагати стягнення з відповідача на свою користь передбаченої п. 8.2 договору №2504/1617-ТЕ-36 пені, а також передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних.

Стягувані суми пені та трьох процентів річних нараховані позивачем у відповідності з умовами договору №2504/1617-ТЕ-36 фактичними обставинами його виконання сторонами, вимогами чинного законодавства, тобто нараховані правильно.

Здійснивши перевірку правильності нарахування пені та 3% річних, за допомогою калькулятора штрафних санкцій апаратного комплексу «Еліт: Ліга Закон» судом встановлено, що розрахунки здійснено позивачем вірно та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача підлягає до стягнення витрати останнього на оплату судового збору як понесені ним судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, ст. ст.232, 233, 231, 236-241 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради" (вул. Остафія Дашковича, 62, м. Черкаси, код 02082522) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , (вул. Богдана Хмельницького, 6, м. Київ, код 20077720) - 4446,84 грн. (чотири тисячі чотириста сорок шість гривень вісімдесят чотири копійки) пені, 28212,76 грн. (двадцять вісім тисяч двісті дванадцять гривень сімдесят шість копійок) 3% річних та 1921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) судового збору.

Це рішення протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст виготовлено 13.04.2020р.

Суддя К.І.Довгань