Постанова

від 16.04.2020 по справі 5023/5604/11

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 5023/5604/11

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алта" (далі - ТОВ "Алта", скаржник, відповідач)

на ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.06.2019 (головуючий - суддя Байбак О.І.)

та

постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.08.2019 (головуючий - суддя Гребенюк Н.В., судді: Зубченко І.В., Радіонова О.О.), прийнятих за результатами розгляду

заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Європартнер Фінанс" (далі - ТОВ "Європартнер Фінанс") про заміну сторони (стягувача),

за участю відділу примусового виконання рішень ДВС МОУ,

у справі № 5023/5604/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк"),

до ТОВ "Алта",

про стягнення коштів.

1. Історія справи

1.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.08.2011 у справі №5023/5604/11, яке набрало законної сили, стягнуто з ТОВ "Алта" на користь ПАТ "ВТБ Банк" за кредитним договором від 21.04.2008 №15.22-28/08-СК: 579 457,10 доларів США (еквівалент в гривні - 4 623 198,47 грн) - строкова заборгованість за кредитом; 99 356,26 доларів США (еквівалент в гривні - 792 713,92 грн) - прострочена заборгованість за кредитом; 12 576,90 доларів США (еквівалент в гривні - 100 344,79 грн) - строкова заборгованість по процентам за користування кредитом; 236 889,92 доларів США (еквівалент в гривні - 1890 026,22 грн) - прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 600,83 доларів США (еквівалент в гривні - 28 729,22 грн) - 3 % річних за прострочення сплати кредиту, 8 797,25 доларів США (еквівалент в гривні - 70 188,85 грн) - 3 % річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом; 19 083,21 доларів США (еквівалент в гривні - 152 255,39 грн) - пені нарахованої за порушення строку погашення відсотків; 7 812,26 доларів США (еквівалент в гривні - 62 330,11 грн) - пені нарахованої за порушення строку погашення кредиту; за кредитним договором від 30.07.2008 №15.76-28/08-СК: 57 434,97 доларів США (еквівалент в гривні - 458 244,90 грн) - строкова заборгованість за кредитом; 41 441,19 доларів США (еквівалент в гривні - 330 638,53 грн) - прострочена заборгованість за кредитом; 1260,67 доларів США (еквівалент в гривні - 10 058,25 грн) - строкова заборгованість по процентам за користування кредитом; 41 135,26 доларів США (еквівалент в гривні - 328 197,67 грн) - прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 427,85 доларів США (еквівалент в гривні - 11 392,10 грн) - 3 % річних за прострочення сплати кредиту, 1 525,10 доларів США (еквівалент в гривні - 12 168,01 грн) - 3 % річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом, 2 613,09 доларів США (еквівалент в гривні - 20 848,53 грн) - пені за несвоєчасну сплату кредиту; 2 737,57 доларів США (еквівалент в гривні - 21 841,70 грн) - пені за несплату процентів за користування кредитом; 24 224,38 грн державного мита, та 224,19 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

1.2. 16.11.2011 на виконання зазначеного рішення Господарського суду Харківської області від 29.08.2011 видано наказ № 5023/5604/11.

1.3. За результатами примусового виконання рішення державною виконавчою службою з ТОВ "Алта" на користь ПАТ "ВТБ Банк" стягнуто 5 837 734,67 грн. Заборгованість у сумі 3 099 890,56 грн залишилася не стягнутою у зв`язку з чим 05.10.2017 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", та зазначено, що виконавчий документ може бути пред`явлено до виконання у строк до 05.10.2020.

1.4. У листопаді 2018 року ТОВ "Європартнер Фінанс" звернулося до Господарського суду Харківської області із заявою про заміну сторони (стягувача) за договором про відступлення права вимоги - ПАТ "ВТБ Банк" новим кредитором - ТОВ "Європартнер Фінанс" із виконання наказу Господарського суду Харківської області від 16.11.2011 у справі № 5023/5604/11.

1.5. Заяву мотивовано тим, що 25.06.2018 ПАТ "ВТБ Банк" (первісний кредитор) та ТОВ "Європартнер Фінанс" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором № 250618ш (далі - договір №250618ш), згідно з яким первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги за кредитним договором від 30.07.2008 №15.76-28/08-СК та кредитним договором від 21.04.2008 №15.22-28/08-СК, укладеними в рамках Генеральної угоди від 21.04.2008 №28 ПАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_1 , а також за договорами забезпечення, у т.ч. договорами поруки від 21.04.2008 №15.22-28/08-ДП01 та від 30.07.2008 №15.76-28/08-ДП02, укладеними ПАТ "ВТБ Банк", ТОВ "Алта" та ОСОБА_1

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду

2.1. Справа розглядалась судами неодноразово.

2.2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.01.2019, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2019, у задоволенні заяви ТОВ "Європартнер Фінанс" про заміну сторони (стягувача) за договором про відступлення права вимоги відмовлено.

2.3. Постановою Верховного Суду від 22.05.2019 зазначені судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

2.4. За результатами нового судового розгляду, ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.06.2019, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.08.2019, заяву ТОВ "Європартнер Фінанс" про заміну сторони (стягувача) за договором про відступлення права вимоги задоволено. Замінено стягувача у наказі Господарського суду Харківської області №5023/5604/11 виданому 16.11.2011 на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 29.08.2011 у справі №5023/5604/11 з Акціонерного товариства "ВТБ Банк" на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Європартнер Фінанс" в частині стягнення 3 099 890,56 грн до відкриття виконавчого провадження.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Алта", посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Європартнер Фінанс" про заміну сторони (стягувача) за договором про відступлення права вимоги, а також визнати недійсним договір від 25.06.2018 № 250618ш про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи ТОВ "Алта "

4.1. Місцевим та апеляційним господарським судом:

4.1.1. не встановлено коли саме за часом відбулися зміни в організаційно-правовому статусі банківської установи та яким чином це вплинуло на її статус у відповідних документах, зокрема у договорі відступлення права вимоги у цьому випадку;

4.1.2. належним чином не ідентифіковано суб`єктів спірних правовідносин та суть цих правовідносин, як того вимагає стаття 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);

4.1.3. не досліджено, яким чином кредитор у організаційно-правовій формі відкритого акціонерного товариства зазначений у рішенні, яке виконується, публічним акціонерним товариством та на цей час є приватним акціонерним товариством;

4.1.4. не залучено до участі у справі Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки "ВТБ Банк" перебуває на стадії припинення;

4.1.5. не встановлено повний обсяг правовідносин, у яких сторони у справі перебувають між собою;

4.1.6. не враховано вимоги Закону України "Про захист прав споживачів" в якому наголошено про заборону надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України, що також забороняє передання права вимоги за такими договорами, та обов`язок кредитодавця повідомити споживача про передачу третій стороні своїх прав за договором про надання споживчого кредиту;

4.1.7. не враховано, що отримана ТОВ "Європартнер Фінанс" ліцензія щодо надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, не легалізує його у цих правовідносинах, адже фінансові установи мають право кредитувати за рахунок своїх коштів у національній валюті, а банк кредитує за рахунок залучених коштів та, зокрема, у іноземній валюті, як це має місце у даному випадку;

4.1.8. не застосовано Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", який є спеціальним законодавчим актом у порівнянні з Цивільним кодексом України (далі - ЦК України),- у сукупності із частиною третьою статті 512 та статтею 1054 ЦК України;

4.1.9. не взято до уваги, що ТОВ "Європартнер Фінанс" не є спеціальним суб`єктом у сфері валютного кредитування за рахунок залучених коштів, а тому не може бути стороною договору відступлення права вимоги з банком, через що не може бути його (банку) правонаступником у зобов`язаннях на підставі кредитних договорів від 21.04.2008 №15.22-28/08-СК та від 30.07.2008 № 15.76-28/08-СК, договорів поруки №15.76-28/08ДП01 та №15.22-28/08- ДП02;

4.1.10. не враховано правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16), від 31.10.2018 справі № 465/646/11 ;

4.1.11. не встановлено всіх обставин, що мають суттєве значення для вирішення справи.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

РОЗГЛЯД СПРАВИ ТА КЛОПОТАНЬ ВЕРХОВНИМ СУДОМ

Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявного у справі витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Так, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5023/5604/11 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Малашенкова Т.М., суддs - Бенедисюк І.М., Колос І.Б., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2019.

Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 07.10.2019 №29.3-02/2788 у зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. у відрядженні призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 5023/5604/11, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.

Ухвалою Верховного Суду від 07.10.2019 відкрито касаційне провадження у справі №5023/5604/11 за касаційною скаргою ТОВ "Алта", відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про зупинення виконання/дії оскаржуваних судових рішень та зупинено провадження до прийняття відповідного рішення об`єднаною палатою Верховного Суду у справі №916/2286/16.

Ухвалою Верховного Суду від 24.10.2019 поновлено касаційне провадження, відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про зупинення виконання/дії оскаржуваних судових рішень та зупинено касаційне провадження до прийняття відповідного рішення об`єднаною палатою Верховного Суду у справі №916/2286/16.

01.04.2020 ухвалою Верховного Суду поновлено касаційне провадження, розгляд справи №5023/5604/11 призначено у порядку письмового провадження.

У касаційній скарзі ТОВ "Алта" заявило клопотання про передачу справи №5023/5604/11 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду цієї справи відступили від правових висновків Великої Палати Верховного Суду, на які посилався відповідач, а також те, що аналогічна справи перебуває на розгляді Касаційного цивільного cуду у складі Верховного Суду.

Підстави для передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду визначені статтею 302 ГПК України.

Клопотання скаржника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає, оскільки обставини, зазначені у клопотанні, не є підставами передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду в розумінні статті 302 ГПК України.

Доводи, які, на думку скаржника, визначені ним як підстава для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду (розгляді заяви про заміну стягувача правонаступником на стадії виконання судового рішення) не становлять виключної правової проблеми, і можуть бути вирішені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду як належним судом.

Отже, скаржник не обґрунтував наявність передбачених процесуальним законом підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а, розглядаючи цю справу, Суд таких підстав не вбачає. Відтак, зазначене клопотання задоволенню не підлягає.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

6.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Підставою для звернення до суду із заявою про заміну сторони (стягувача) у справі, на думку заявника, є наявність юридичного факту, а саме укладення договору від 25.06.2018 №250618ш про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором.

7.2. Згідно зі статтею 129 1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що обов`язковість виконання рішення є однією із засад виконання виконавчого провадження.

Частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; обов`язковість судового рішення.

За змістом статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

У рішенні у справі "Янголенко проти України" від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

Таким чином, оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до приписів статті 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина 5 статті 334 ГПК України.)

7.3. За приписами статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

7.4. Таким чином, виходячи зі змісту наведеної вище норми, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні (відповідно до статей 512 і 520 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України). Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

7.5. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України, - це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договором цесії) є правонаступництвом, і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження.

7.6. Відповідно до положень частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Послідовна правова позиція у таких правовідносинах викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 910/5737/15-г, від 20.03.2020 у справі № 906/703/16, від 06.02.2020 у справі № 908/2251/18, від 15.08.2019 у справі № 904/4253/17.

7.7. Верховний Суд враховує, що судами попередніх інстанцій встановлено:

- наявність станом на час ухвалення судових рішень невиконаного в повній мірі судового рішення у справі №5023/5604/11, а саме в частині зобов`язання за кредитними договорами від 21.04.2008 № 15.22-28/08-СК та від 30.07.2008 №15.76-28/08-СК, за якими сума боргу становить 3 099 890,56 грн.;

- укладанням АТ "ВТБ Банк" як первісним кредитором та ТОВ "Європартнер Фінанс" як новим кредитором 25.06.2018 договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором №250618ш відбулася заміна кредитора в зобов`язанні і до ТОВ "Європартнер Фінанс" перейшло право вимоги як за кредитним договором від 21.04.2008 №15.22-28/08-СК та за кредитним договором від 30.07.2008 №15.76-28/08-СК, так і за договорами забезпечення, в т.ч. договорами поруки від 21.04.2008 №15.22-28/08-ДП01 та від 30.07.2008 №15.76-28/08-ДП-02, укладеними АТ ВТБ Банк, ТОВ Алта та ОСОБА_1 (пункти 1.1.3, 1.1.4, 1.1.10, 2.1, 2.2 договору);

-заявником здійснено оплату за відступлення права вимоги за кредитними договорами.

7.8. Відповідно до приписів статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

7.9. Вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни. Такий висновок міститься в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2019 зі справи № 916/2286/16.

7.10. Верховний Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій не встановлено, що договір від 25.06.2018 №250618ш про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором оспорюється або визнаний недійсним у судовому порядку. Ухвала місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду не містять посилань на наявність у справі доказів визнання недійсним договору від 25.06.2018 №250618ш про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором, укладеного між АТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Європартнер Фінанс".

7.11. Таким чином, суд касаційної інстанції вважає помилковим твердження скаржника про неможливість ТОВ "Європартнер Фінанс" бути належним правонаступником позивача у виконавчому провадженні з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 16.11.2011 у справі № 5023/5604/11,в тому числі на тій підставі, що ТОВ "Європартнер Фінанс" не є фінансовою установою, а тому не може бути новим кредитором, зокрема за кредитними договорами.

Аналогічну правову позицію викладено об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 17.01.2020 у справі № 916/2286/1.

Таким чином, враховуючи презумпцію правомірності правочину, Суд відхиляє доводи скарги, зазначені у пунктах 4.1.5.-4.1.9., 4.11 цієї постанови, щодо недійсності зазначеного договору та неможливості ТОВ "Європартнер Фінанс" бути належним правонаступником позивача з виконання наказу Господарського суду Харківської області №5023/5604/11, виданому 16.11.2011.

7.12. Верховний Суд відхиляє доводи скарги зазначені у пунктах 4.1.1.-4.1.3. цієї Постанови, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми.

Стаття 83 цього ж Кодексу, яка має назву Організаційно-правові форми юридичних осіб , визначає, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Отже, з точки зору зазначеної норми закону, усі товариства належать до однієї організаційно-правової форми юридичної особи.

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України Про акціонерні товариства повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне містити його організаційно-правову форму (акціонерне товариство). Тип акціонерного товариства не є обов`язковою складовою найменування акціонерного товариства.

В абзаці 3 частини другої статті 5 Закону України Про акціонерні товариства зазначено, що зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

З аналізу зазначених положень убачається, що сама лише зміна найменування (типу) юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи.

Згідно із пунктом 5 розділу XVII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про акціонерні товариства приведення діяльності у відповідність із нормами цього Закону, статутів та внутрішніх положень акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у тому числі зміна найменування акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, не є перетворенням та не потребує застосування процедури припинення.

У пунктах 50 і 53 постанови від 24.04.2019 у справі № 914/3587/14 Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок стосовно зміни найменування (типу) акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, відповідно до якого сама лише зміна найменування (типу) юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи.

Таким чином, зміна найменування (типу) товариства з публічного на приватне не свідчить про припинення суб`єкта господарювання як юридичної особи шляхом її реорганізації, з огляду на що зазначені обставини не можуть бути підставою для висновку про те, що такий суб`єкт є відмінним від відповідної юридичної особи.

7.13. Не можуть бути взяті до уваги й посилання скаржника на правові позиції Великої Палати Верховного Суду у постановах від 11.09.2018 справі № 909/968/16 та від 31.10.2018 справі № 465/646/11, оскільки вони не є релевантними, так як ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, що виключає можливість їх застосування до правовідносин, що склалися у цій справі.

7.14. Щодо ж до доводів скарги з приводу статусу ТОВ "Європартнер Фінанс" у сфері валютного кредитування, а також щодо незалучення до участі у справі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Верховний Суд зазначає, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішення законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідного процесуального статусу, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. Процесуальний закон та закон, який регулює підстави, порядок та спосіб виконання судових рішень, не обмежує можливість заміни сторони виконавчого провадження залежно від загальних умов та порядку (етапу) здійснення виконавчого провадження, наприклад, у зв`язку з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа.

Водночас, Верховний Суд виходить з того, що розглядаючи заяву про заміну сторони правонаступником, суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни; при цьому суд оцінює достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів, зокрема договорів, інших правочинів тощо, у тому числі - на предмет їх нікчемності. Тому, враховуючи викладене, задоволення заяви про заміну сторони правонаступником відповідно до приписів статті 334 ГПК України або відмову у такому задоволенні, здійснюються судом відповідно до норм матеріального і процесуального права, які не передбачають право суду фактично розглядати справи по суті, надавати на цій стадії оцінку оспорюваним правочинам, що буде порушувати презумпцію їх правомірності (стаття 204 Цивільного кодексу України), або переглядати справу.

Відтак, наведені аргументи не є предметом розгляду щодо питання заміни позивача правонаступником та не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій.

7.18. Також Верховний Суд зазначає, що інші доводи скаржника стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини другої статті 300 ГПК України.

7.19. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення під час прийняття цієї Постанови, суд касаційної інстанції враховує, що забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права, як забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності, доступу до правосуддя, законності, порушення принципу обов`язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності. А також зважає на висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України", де суд зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Звертаючись з касаційною скаргою, ТОВ "Алта" не спростувало наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довело неправильного застосування ними норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

8.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "Алта" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

9. Судові витрати

9.1. Понесені ТОВ "Алта" у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алта" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.06.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.08.2019 у справі №5023/5604/11- без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова