Постанова

від 15.04.2020 по справі 813/7327/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 квітня 2020 року

Київ

справа №813/7327/14

адміністративне провадження №К/9901/10550/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н. В., суддів: Берназюка Я. О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Возного Любомира Євгеновича, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправним рішення, визнання нечинним реєстраційного запису щодо зміни керівника та зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Львівського окружного адміністративного суду у складі судді Сакалоша В.М. від 23.03.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі суддів: Шинкар Т.І., Большакової О.О., Макарика В.Я. від 29.08.2016,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2014 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Возного Любомира Євгеновича (далі - державний реєстратор, відповідач), третя особа - ОСОБА_2 , в якому просила:

- визнати протиправною відмову відповідача, викладену у відповіді від 21.10.2014 вих. №6487/05-19 на заяву від 20.10.2014 про вилучення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) реєстраційного запису щодо керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Техносервіс-Львів (ідентифікаційний код 05409432; далі - Товариство, ТОВ Техносервіс-Львів ), вчиненого на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства, яке було оформлене протоколом від 27.12.2011, визнаного судом недійсним;

- визнати нечинним реєстраційний запис від 10.01.2012 №14151070002025886, вчинений державним реєстратором у Єдиному державному реєстрі, щодо ТОВ Техносервіс-Львів (ідентифікаційний код 05409432), на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства, яке було оформлене протоколом від 27.12.2011, про обрання керівником ОСОБА_3 ;

- зобов`язати державного реєстратора вилучити з Єдиного державного реєстру реєстраційний запис від 10.01.2012 №14151070002025886, щодо зміни керівника ТОВ Техносервіс-Львів (ідентифікаційний код 05409432) ОСОБА_4 на обраного згідно рішення загальних зборів учасників ТзОВ Техносервіс-Львів , оформленого протоколом від 27.12.2011, ОСОБА_3 (далі - спірний реєстраційний запис).

2. В обґрунтуванні позову зазначалось, що спірний реєстраційний запис внесено відповідачем до Єдиного державного реєстру на підставі рішення загальних зборів Товариства (учасником якого він є), однак останнє було визнано недійсним в судовому порядку у зв`язку з порушенням процедури його прийняття.

3. Позивач наголошував на тому, що з огляду на вищевикладені обставини спірний реєстраційний запис підлягає вилученню з Єдиного державного реєстру, втім відповідач, на думку ОСОБА_1 , протиправно відмовив у вчиненні таких дій, оскільки для цього були подані усі необхідні і передбачені Законом України від 15.05.2003 №755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Закон №755-IV в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) документи.

4. У позові наводились аргументи про те, що викладені у спірній відмові державного реєстратора мотиви стосовно необхідності подання заявником, окрім іншого, рішення загальних зборів учасників Товариства не узгоджується з вимогами Закону №755-IV. При цьому, позивач звертав увагу на те, що вказаний документ не може бути подано у зв`язку з визнанням його недійсним відповідно до рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2012 у справі №5015/1219/12, а тому для вилучення державним реєстратором спірного реєстраційного запису було достатньо доданих до заяви документів, в тому числі вищезазначеного судового рішення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016, позов задоволено частково. Визнано нечинним спірний реєстраційний запис та зобов`язано вилучити його з Єдиного державного реєстру. В решті позову відмовлено.

6. Приймаючи таку постанову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що, враховуючи законодавчо закріплений у частині п`ятій статті 124 Конституції України та частині другій статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів принцип обов`язковості виконання судових рішень, які набрали законної сили, остаточне рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2012 у справі №5015/1219/12 є обов`язковим до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, в тому числі й державним реєстратором.

7. Спираючись на вищевикладене суди дійшли висновку, що державний реєстратор, відмовляючи у вилученні спірного реєстраційного запису, діяв протиправно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з такими судовими рішеннями, ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та відмовити у позові в повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач, є учасником ТОВ Техносервіс-Львів із часткою в статутному капіталі цього товариства в розмірі 500 гривень, яка становить 2,030044661відсотків загального статутного капіталу, що підтверджується Статутом Товариства та витягом від 15.01.2013 з Єдиного державного реєстру.

10. Рішенням загальних зборів учасників ТОВ Техносервіс-Львів , оформленого протоколом від 27.12.2011, було вирішено, зокрема, звільнити ОСОБА_4 з посади директора цього Товариства та обрати на цю посаду Агеєва М.А.

11. На підставі зазначеного рішення відповідачем внесено до Єдиного державного реєстру реєстраційний запис від 10.01.2012 №14151070002025886 про зміну керівника ТОВ Техносервіс-Львів із попереднього - Матущака М.М. на обраного вказаним рішенням - ОСОБА_3 .

12. Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.05.2012 у справі №5015/1219/12, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.2012, визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ Техносервіс-Львів від 27.12.2011.

13. 09.10.2013 Господарським судом Львівської області у справі №5015/1219/12 постановлено ухвалу, якою роз`яснено, що рішення загальних зборів учасників ТОВ Техносервіс-Львів , оформлене протоколом від 27.12.2011, слід вважати недійсним з моменту його прийняття, тобто з 27.12.2011.

14. 20.10.2014 позивач звернулась до державного реєстратора із заявою, в якій просила вилучити з Єдиного державного реєстру реєстраційний запис, щодо зміни керівника ТОВ Техносервіс-Львів , вчинений на підставі рішення загальних зборів учасників цього Товариства, оформленого протоколом від 27.12.2011, яке визнане недійсним у судовому порядку.

15. 21.10.2014 відповідачем надано відповідь за вих. №6487/05-19 на заяву позивача, в якій повідомлено про те, що для внесення змін до Єдиного державного реєстру необхідне подання документів, визначених статтею 19 Закону №755-IV, зокрема рішення загальних зборів учасників Товариства про переобрання керівника.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

16. У касаційній скарзі ОСОБА_3 , наводить аргументи про те, що статтею 19 Закону №755-IV встановлено імперативну вимогу стосовно можливості внесення змін про юридичну особу щодо зміни її керівника лише за умови надання рішення уповноваженого органу управління. Згідно з позицією скаржника відсутність такого документу при зверненні до державного реєстратора не дає останньому законних підстав для внесення змін про юридичну особу щодо її керівника.

17. Скаржник наголошує, що суди попередніх інстанцій вказаних вище вимог законодавства не врахували, а також, всупереч приписів норм процесуального закону, не дослідили, яким чином оскаржувана позивачем реєстраційна дія порушує його права та які конкретні норми законодавства були порушені відповідачем.

18. Касаційна скарга мотивована й тим, що суд першої інстанції повинен був залишити без розгляду дану позовну заяву, оскільки така подана з пропуском строку звернення до адміністративного суду. Разом з тим, суди на вказані обставини уваги не звернули і всупереч відповідних положень процесуального закону (статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України; далі - КАС України) розглянули позов по суті.

19. Усе вищевикладене, на переконання скаржника, призвело до ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій незаконних та необґрунтованих рішень, які, як наслідок, підлягають скасуванню.

20. У запереченнях на касаційну скаргу, поданих позивачем, висловлено незгоду з доводами та вимогами скаржника, оскільки, як вважає ОСОБА_1 , такі не свідчать про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та їх не спростовують.

21. Зокрема, позивач вказує на те, що ухвалені господарськими судами рішення, якими визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства, набрали законної сили і є обов`язковими до виконання, в тому числі й відповідачем, у зв`язку з чим останній не мав права відмовляти у задоволенні поданої позивачем заяви про вилучення спірного реєстраційного запису.

22. Вказував позивач і на помилковість тверджень касаційної скарги стосовно пропуску ним строку звернення до адміністративного суду, оскільки про відмову у вилучення спірного реєстраційного запису, а отже і про порушення своїх прав дізналась з відповіді державного реєстратора, яку вона отримала 23.10.2014. При цьому, з даним позовом позивач звернулась до суду 28.10.2014, тобто у межах шестимісячного строку, встановленого статтею 99 КАС України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Вирішуючи це спір, суди виходили з того, що такий є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

24. Разом з тим, згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

25. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду та прийняття рішення судом першої інстанції) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

26. За визначенням пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

27. Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

28. В свою чергу, пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

29. Наведені норми права узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

30. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

31. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

32. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

33. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

34. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання позову) господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов`язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів.

35. При цьому, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

36. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 (справа №11-479апп18 (№ 805/4506/16-а)).

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

37. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду цієї справи, ОСОБА_1 оскаржує до адміністративного суду дії суб`єкта владних повноважень - державного реєстратора, пов`язані з внесенням до Єдиного державного реєстру запису стосовно зміни керівника Товариства, посилаючись при цьому на відсутність законних підстав для проведення такої реєстрації, оскільки відповідне рішення органу управляння юридичної особи визнано недійсним у судовому порядку.

38. Як вбачається з наявних у справі матеріалів, зокрема й заперечень на касаційну скаргу, наявність порушення своїх прав позивач обґрунтовував тим, що ОСОБА_3 , який згідно з спірним реєстраційним записом є керівником Товариства, продовжує управління цією юридичною особою за відсутності на це жодних правових підстав. Наведене, як зазначає позивач, свідчить про порушення його прав як учасника ТОВ Техносервіс-Львів на управління цим товариством легітимно обраним виконавчим органом - директором, гарантованого статтями 97-100 Цивільного кодексу України, статтями 41, 59, 62 Закону України Про господарські товариства . Саме за захистом цих прав ОСОБА_1 й звернулась до суду з даним позовом.

39. За наведеним у статті 167 Господарського кодексу України визначенням, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

40. Отже, звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту її корпоративних та майнових прав, а не прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

41. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що даний спір позбавлений ознак публічно - правового, оскільки є спором щодо захисту корпоративних прав учасника Товариства, відтак, з огляду на суб`єктний склад учасників спірних правовідносин та предмет спору, такий повинен вирішуватись судом господарської юрисдикції.

31. Колегія суддів враховує й правову позицію, висловлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2019 (справа №826/16500/17; провадження №11-372апп19), відповідно до якої участь державного реєстратора як відповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його характеру на публічно-правовий. Оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства.

32. Лише скасування з формальних підстав запису про державну реєстрацію відомостей про юридичну особу, проведеного за заявою іншої особи, в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності юридичних фактів, на підставі яких були вчинені оскаржувані реєстраційні дії, обов`язково постануть перед судом, який буде вирішувати спір.

33. Отже цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних, зокрема, з діяльністю юридичної особи, а відтак повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

34. Подібна правова позиція також була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові у справі №904/2796/17 (провадження №12-26гс18)

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

42. За правилами пункту 5 частини першої статті 349, частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

43. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

44. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

45. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 341 КАС України).

46. В той же час, пунктом 1 частини першої статті 238, частиною першою статті 239 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

47. Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає за необхідне вийти за межі доводів і вимог касаційної скарги й задовольнити її частково. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасувати і закрити провадження у справі. При цьому, роз`яснити позивачу, що даний спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

48. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 354, 355, 356 підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення КАС України, пунктом 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15.01.2020 №460-IX,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016 - скасувати.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Возного Любомира Євгеновича, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправним рішення, визнання нечинним реєстраційного запису щодо зміни керівника та зобов`язати вчинити дії.

Роз`яснити позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарських судів.

Роз`яснити ОСОБА_1 про наявність у неї права протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

І.В. Желєзний