Постанова

від 15.04.2020 по справі 200/5922/19-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 квітня 2020 року

Київ

справа № 200/5922/19-а

адміністративне провадження №К/9901/31102/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 4 липня 2019 року (суддя Смагар С.В.)

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року (головуючий суддя: Гайдар А.В., судді: Казначеєв Е.Г., Компанієць І.Д.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРАГРОТРЕЙДИНГ"

до Головного управління ДПС у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1.Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю ІНТЕРАГРОТРЕЙДИНГ (надалі також - позивач, ТОВ ІНТЕРАГРОТРЕЙДИНГ ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (правонаступник - Головне управління ДПС у Донецькій області; надалі також - відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 лютого 2019 року № 0000161202 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2018 року в сумі 1 105 380 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що фактично обставинам, які слугували підставою зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2018 року в сумі 1 105 380 грн. вже фактично надано під час розгляду справи № 0540/7233/18-а.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 4 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року, позов задоволено. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що судовим рішенням у справі № 0540/7233/18-а встановлено обставини щодо фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентами.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідач зазначив, що суди, ухвалюючи рішення, неправильно застосували норми матеріального права, не дали обґрунтованої оцінки доводам відповідача, що слугували підставою прийняття оспорюваного у даній справі індивідуального акта.

Так, відповідач зазначає, що позивачем сформовано податковий кредит та в подальшому заявлено до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за результатами операцій із ТОВ ЮГ-АГРО-ГРУПП та ТОВ ФОРТПЛЮС , які фактично здійснені не були.

При цьому вказує на те, що під час розгляду справи № 0540/7233/18-а позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 2 серпня 2018 року № 0000161202 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування ТОВ Інтерагротрейдінг на 2 738 366 грн. податкових зобов`язань та 1 921 873 грн. штрафних санкцій, тим самим позивач відповідно до статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України відмовився від позову в зазначеній частині.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Згідно з обставинами, що встановлені судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної перевірки позивача відповідачем складено акт від 12 липня 2018 року № 722/05-99-12-02/39937385, згідно з висновками якого позивачем допущено порушення вимоги підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пункту 199.1 статті 199, пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку 3 873 412 грн., у тому числі по періодах за січень 2018 року у сумі 1 760 809 грн., за лютий 2018 року у сумі 1 004 305 грн. за квітень 2018 року у сумі 1 108 298 грн.

На підставі акта перевірки від 12 липня 2018 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 2 серпня 2018 року № 0000161202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану на рахунок платника у банку 3873412 грн., а саме сума завищеного бюджетного відшкодування усього 3 873 412 грн., у тому числі відшкодовано на дату складання цього податкового повідомлення-рішення 2 765 114 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штраф) 1 936 706 грн.

Фактичною підставою прийняття вказаного повідомлення-рішення стали висновки відповідача про те, що позивач безпідставно включив до суми бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за результатами операцій із ТОВ ЮГ-АГРО-ГРУПП та ТОВ ФОРТПЛЮС .

Не погоджуючись податковим повідомлення-рішення від 2 серпня 2018 року № 0000161202 у частині, ТОВ ІНТЕРАГРОТРЕЙДИНГ оскаржило його в судовому порядку, провадження у справі за його позовом відкрите за № 0540/7233/18-а.

При цьому під час розгляду справи позивачем була надана заява про уточнення позовних вимог, в якій він просив суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 2 серпня 2018 року № 0000161202 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування ТОВ ІНТЕРАГРОТРЕЙДИНГ на 2 738 366 грн. податкових зобов`язань та 1921873 грн. штрафних санкцій.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 3 грудня 2018 року № 0540/7233/18-а позовні вимоги ТОВ ІНТЕРАГРОТРЕЙДИНГ до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 2 серпня 2018 року № 0000161202 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування ТОВ ІНТЕРАГРОТРЕЙДИНГ на 2 738 366 грн. податкових зобов`язань та 1 921 873 грн. штрафних (фінансових) санкцій задоволено, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 2 серпня 2018 року № 0000161202 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування ТОВ ІНТЕРАГРОТРЕЙДИНГ на 2 738 366 грн. податкових зобов`язань та 1 921 873 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року № 0540/7233/18-а апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 3 грудня 2018 року у справі № 0540/7233/18-а залишено без задоволення, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 3 грудня 2018 року у справі № 0540/7233/18-а залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2019 року по справі № 0540/7233/18-а суд відмовив Головному управлінню ДФС у Донецькій області в задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 3 грудня 2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року в адміністративній справі № 0540/7233/18-а, касаційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області повернуто.

Отже, рішення суду в адміністративній справі № 0540/7233/18-а набрало законної сили 19 лютого 2019 року.

27 лютого 2019 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000161202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 135 046 грн., у тому числі відшкодовано на дату складання цього рішення у сумі 26 748 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 14 833 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомлення-рішенням в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2018 року в сумі 1 105 380 грн., позивач оскаржив його в судовому порядку.

Крім того, за обставинами, що встановлені судами попередніх інстанцій, правовідносини в даній справі щодо спірних господарських операцій позивача з його контрагентами, вже досліджувались під час розгляду адміністративної справи № 0540/7233/18-а.

Під час розгляду цієї справи встановлено таке.

Між ТОВ ІНТЕРАГРОТРЕЙДИНГ та ТОВ Фортплюс укладено договір від 11 серпня 2017 року № 19-2018/З поставки зернових та олійних культур українського походження врожаю 2017 року та продукти їх переробки, на виконання умов якого надані специфікації.

Згідно із специфікаціями товар постачається на умовах EXW (франко-склад) - ТОВ БАРВІНКОВЕ-АГРО , (далі - зерновий склад), що знаходиться за адресою 64703, Харківська обл., м. Барвінкове, вул. Свердлова, 6 та на умовах умовах FCA (франко - перевізник) в пункті відвантаження поставки, на складі постачальника за адресою: с. Сидорове, Донецька обл., Слов`янський р-н.

На виконання умов поставки складені податкові , видаткові накладні, рахунки на оплату, платіжні доручення про здійснення оплати, товарно-транспортні накладні на поставку ячменя.

Також між ТОВ ІНТЕРАГРОТРЕЙДИНГ з ТОВ БАРВІНКОВЕ-АГРО (зерновий склад) укладено договір складського зберігання зерна від 15 серпня 2017 року № 28-3/Зб/2017, згідно з умовами якого передається на склад пшениця.

Відповідно до акта від 31 серпня 2017 року про надання послуг проведено роботи - зберігання пшениці 6 класу з 21 серпня 2017 року по 31 серпня 2017 року. Розрахунки проведено в безготівковій формі. Отримання товару на зберігання оформлено актами приймання-передачі зерна.

Також між позивачем та ПАТ ДЕРЖАВНА ПРОДОВОЛЬЧО-ЗЕРНОВА КОРПОРАЦІЯ УКРАЇНИ САВИНСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР укладено договір складського зберігання зерна від 2 серпня 2017 року № 122-3Б/2017, згідно з умовами якого передається на склад ячмінь. Розрахунки проведено в безготівковій формі. Згідно з актом від 30 вересня 2017 року № 909 надано послуги із зберігання ячменю 3 класу. На підтвердження виконання договору зберігання до матеріалів справи надані реєстри накладних на прийняття зерна з визначенням показників якості за середньодобовим зразком .

На підтвердження транспортування придбаного у ТОВ ФОРТПЛЮС зерна надано договір перевезення вантажу від 23 серпня 2017 року № 23/08, акти надання послуг товарно-транспортні накладні, платіжні доручення про оплату транспортних послуг.

Підтвердженням фактичної поставки пшениці 6 класу ТОВ ІНТЕРАГРОТРЕЙДИНГ є: трьохсторонні акти приймання-передачі зерна між ТОВ ФОРТПЛЮС , ТОВ ІНТЕРАГРОТРЕЙДИНГ та ТОВ БАРВІНКОВЕ АГРО , за якими здійснено переоформлення зерна на нового власника ТОВ ІНТЕРАГРОТРЕЙДИНГ , складські квитанції на зерно, в яких зазначено, що якість зерна підтверджена відповідними картками аналізу. Пшениця, яку ТОВ ІНТЕРАГРОТРЕЙДИНГ придбало у ТОВ ФОРТПЛЮС , вже зберігалась продавцем на зерновому складі ТОВ БАРВІНКОВЕ АГРО , тобто її транспортування не здійснювалось. Отже, товарно-транспортні накладні не складалися.

Фактична поставка ячменю та його подальше зберігання підтверджується товарно-транспортними накладними, за якими перевізником ТД Стандарт Трейд за замовленням ТОВ ІНТЕРАГРОТРЕЙДИНГ здійснено перевезення зерна до ПАТ ДЕРЖАВНА ПРОДОВОЛЬЧО-ЗЕРНОВА КОРПОРАЦІЯ УКРАЇНИ САВИНСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР , яким перевірено якість й проставлено відповідні відмітки на ТТН. Оформлені акти-надання послуг на зберігання та реєстри накладних на прийняте зерно з визначенням показників якості за середньодобовим зразком. Крім того, встановлено, що між ТОВ ІНТЕРАГРОТРЕЙДИНГ - покупець з ТОВ ЮГ-АГРО-ГРУПП укладено договір поставки зернових та олійних культур українського походження врожаю 2017 року та продукти їх переробки.

До договору поставки надано специфікації, згідно з якими товар постачається на умовах DAT - ТОВ Інвест Агро Трейд - зерновий склад або термінал за адресою зернового складу: 57263. Миколаївська обл., с. Шевченкове. вул. Урожайна, 1 (пункт поставки).

На виконання договору поставки ТОВ ЮГ-АГРО-ГРУПП виписало видаткові накладні, на підставі яких ТОВ ІНТЕРАГРОТРЕЙДИНГ здійснено оприбуткування пшениці в бухгалтерському обліку, також виписані рахунки-фактури на оплату товару та здійснена оплата згідно з платіжними дорученнями.

ТОВ ІНТЕРАГРОТРЕЙДИНГ укладено договір складського зберігання сільськогосподарської продукції від 6 липня 2017 року № 06/07/2017 з ТОВ Інвест Агро Трейд . За результатами зберігання пшениці ТОВ ІНТЕРАГРОТРЕЙДИНГ на зерновому складі ТОВ Інвест Агро Трейд виписані акти надання послуг, рахунки на оплату.

Також надані товарно-транспортні накладні, в яких замовником зазначено ТОВ ЮГ-АГРО-ГРУПП , вантажовідправником - ТОВ ЮГ-АГРО-ГРУПП , вантажоодержувачем - ТОВ Інвест Агро Трейд , власник вантажу ТОВ ІНТЕРАГРОТРЕЙДИНГ .

Також до матеріалів справи додано реєстри Свод по ввоз Авто ІНТЕРАГРОТРЕЙДИНГ ТОВ з 1 липня 2017 року по 31 серпня 2017 року , та за період з 23 серпня 2017 року по 2 вересня 2017 року , які затверджені печатками ТОВ ІНТЕРАГРОТРЕЙДИНГ та ТОВ Інвест Агро Трейд .

Відповідно до договору складського зберігання сільськогосподарської продукції ТОВ ІНТЕРАГРОТРЕЙДИНГ отримані від Інтер Агро Трейд складські квитанції на пшеницю 6 класу №№ 61, 63, 66, 70, 72, 73, 77, 80, 81, 85, 89, в яких зазначена якість зерна, що також підтверджена картками аналізу зерна.

Матеріалами справи підтверджено фактичний рух товару та фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ ІНТЕРАГРОТРЕЙДИНГ та його контрагентами ТОВ ФОРТПЛЮС та ТОВ ЮГ-АГРО-ГРУПП , придбаний товар був реалізований на експорт на виконання контракту на поставку зернових культур між позивачем та Benecoal International Limited.

На підтвердження вказаних обставин позивачем також долучено до матеріалів цієї справи відповідні документи.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Наведені норми підтверджують висновок про те, що первинні документи, створені у письмовій або електронній формі, для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, у податковому обліку операції з придбання товарів (послуг) повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та/або його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 вересня 2019 року у справі №814/2412/17.

Так, про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Так, відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Наведеною нормою Кодексу адміністративного судочинства України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи або особа, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, за змістом частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість, такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Суд звертає увагу на те, що при розгляді справи № 0540/7233/18-а судами встановлювались обставини фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ ЮГ-АГРО-ГРУПП та ТОВ ФОРТПЛЮС . При цьому в матеріалах справи відсутні належні докази,які б підтвердили, що сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2018 року в сумі 1105380 грн. сформована за результатами операцій між зазначеними вище суб`єктами господарювання за інший, відмінний ніж досліджувався у справі № 0540/7233/18-а період.

До того ж відповідачем під час розгляду справи не наведеного жодного належного доводу, який би спростував встановлені під час розгляду справи № 0540/7233/18-а обставини фактичного здійснення операцій між позивачем та ТОВ ЮГ-АГРО-ГРУПП та ТОВ ФОРТПЛЮС .

А відтак, надавши з дотриманням норм процесуального законодавства оцінку відповідним наявним у матеріалах справи доказам та зважаючи на встановлені під час розгляду справи № 0540/7233/18-а обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про протиправність зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2018 року в сумі 1105380 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 27 лютого 2019 року № 0000161202.

Щодо доводів відповідача про те, що оскаржуючи у справі № 0540/7233/18-а податкове повідомлення - рішення від 2 серпня 2018 року № 0000161202 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування ТОВ Інтерагротрейдінг на 2 738 366 грн. податкових зобов`язань та 1 921 873 грн. штрафних санкцій на підставі уточненої позовної заяви, позивач відмовився від позову іншій частині, в тому числі щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2018 року в сумі 1 105 380 грн., то їм надана правильна оцінка судами попередніх інстанцій.

Судами встановлено, що при поданні заяви про уточнення позовних вимог у справі № 0540/7233/18-а, позивач помилково зазначив невірну суму зменшення позовних вимог, при цьому судом у справі № 0540/7233/18-а не ухвалювалось жодних процесуальних документів про закриття провадження в частині позовних вимог, у рішенні від 3 грудня 2018 року судом не було визнано зазначену суму законною чи відмовлено у задоволенні позовних вимог в цій частині, тощо.

Тобто фактично визначене відповідачем зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2018 року в сумі 1 105 380 грн. не було предметом розгляду судами.

З урахуванням наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що позивач може вільно користуватися своїми позовними вимогами на власний розсуд, при цьому чинне законодавство не виключає право оскаржити зменшення суми бюджетного відшкодування, правомірність/неправомірність якої не була предметом судового розгляду, в порядку розгляду іншої адміністративної справи за новим прийнятим податковим органом податковим повідомленням-рішенням.

За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.

Такий обов`язок суб`єкта владних повноважень закріплений і в Кодексі адміністративного судочинства України, частиною другою статті 77 якого передбаченоё що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналіз матеріалів справи, встановлених судами попередніх інстанцій обставин та правових норм при застосуванні до правовідносин дає підстави вважати, що суди першої апеляційної інстанції зробили обґрунтований висновок про те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при ухваленні рішень діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача.

Відтак, задовольняючи позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій ухвалили законні та обґрунтовані рішення

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому в задоволенні касаційної скарги Управління слід відмовити.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 3, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 4 липня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська

Судді: О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх