Постанова

від 08.04.2020 по справі 570/3987/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 570/3987/14-ц

провадження № 61-402св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - пансіонат Лазурний Збруч ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 30 листопада 2017 року ускладі колегії суддів: Григоренка М. П., Боймиструка С. В., Ковальчук Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до пансіонату Лазурний Збруч з урахуванням уточнених позовних вимог від 09 грудня 2016 року просила стягнути з пансіонату Лазурний Збруч на її користь заборгованість із заробітної плати за період роботи з 01 червня 2008 року до 31 травня 2011 року у розмірі 141 264,36 грн, визнати незаконними та скасувати наказ пансіонату Збруч від 31 грудня 2008 року № 45-к Про звільнення з посади юриста та наказ пансіонату Лазурний Збруч від 27 квітня 2012 року № 1-к Про скасування наказів та розпорядчих актів в частині скасування наказу пансіонату Збруч від 08 липня 2011 року Про скасування наказу №45-к від 31 грудня 2008 року.

Позов обґрунтований тим, що з 01 травня 2008 року позивач працювала на посаді юриста пансіонату Збруч (після зміни назви - Лазурний Збруч ) із заробітною платою в розмірі 4 205,00 грн на місяць.

Пансіонат Лазурний Збруч нерегулярно виплачував їй заробітну плату та не у повному обсязі.

Наказом від 31 грудня 2008 року № 45-к ОСОБА_1 звільнено із посади юриста пансіонату "Збруч".

Про звільнення з роботи її ніхто не повідомляв і вона продовжувала працювати і представляла як юрист інтереси пансіонату Збруч до травня 2011 року. Вважає, що наказ про звільнення її з роботи від 31 грудня 2008 року винесений у період, коли справа перебувала в провадженні суду. З наказом про звільнення вона ознайомлена не була, повідомлень про звільнення через засоби поштового зв`язку також не одержувала. Вважала що у звітах, поданих до Державної податкової інспекції, її звільнення не зафіксоване, відомості про свою заробітну плату вона взяла з персонального обліку у Пенсійному фонді, і ця інформація є офіційною.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Короткий зміст рішень суду касаційної інстанції

16 січня 2013 року ухвалою Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 02 квітня 2012 року та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 02 жовтня 2012 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що після видання наказу від 31 грудня 2008 року про звільнення позивача, як штатного працівника, між сторонами існували цивільно-правові відносини згідно з договором про надання юридичної допомоги.

18 червня 2014 року ухвалою Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 14 листопада 2013 року та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 10 грудня 2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди не встановили предмет спору та розглянули вимоги, які не були заявлені у позові.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 24 липня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено .

Стягнуто з пансіонату Лазурний Збруч на користь позивача заборгованість із заробітної плати в сумі 141 264,36 грн. Визнано незаконним та скасовано наказ пансіонату Збруч від 31 грудня 2008 року № 45-к Про звільнення з посади юриста та наказ пансіонату Лазурний Збруч від 27 квітня 2012 року № 1-к Про скасування наказів та розпорядчих актів в частині скасування наказу пансіонату Збруч від 08 липня 2011 року Про скасування наказу від 31 грудня 2008 року № 45-к. Проведено розподіл судового збору.

Рішення мотивоване тим, що після прийняття позивача на роботу та призначення її на посаду юриста пансіонату Збруч відповідач не ознайомив її у встановленому порядку про її звільнення з посади, в зв`язку із чим вона продовжувала працювати на посаді юриста пансіонату Збруч й надалі. Тому на користь позивача підлягає стягненню заборгованість із заробітної плати в розмірі 141 264,36 грн, накази пансіонату Збруч від 31 грудня 2008 року № 45-к Про звільнення з посади юриста та наказ пансіонату Лазурний Збруч від 27 квітня 2012 року № 1-к Про скасування наказів та розпорядчих актів в частині скасування наказу пансіонату Збруч від 08 липня 2011 року Про скасування наказу від 31 грудня 2008 року №45-к підлягають скасуванню, як незаконні.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанцій

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 30 листопада 2017 року, рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 24 липня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що за період роботи позивача з 30 квітня до 31 грудня 2008 року заробітна плата була виплачена їй у повному обсязі, згідно з затвердженого штатного розпису. За період з 01 січня 2009 року до 31 травня 2011 року заробітна плата позивача взагалі не нараховувалась, так як було видано наказ від 31 грудня 2008 року про її звільнення з займаної посади.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування наказів пансіонату Збруч від 31 грудня 2008 року № 45-к Про звільнення з посади юриста та наказу пансіонату Лазурний Збруч від 27 квітня 2012 року № 1-к Про скасування наказів та розпорядчих актів в частині скасування наказу пансіонату Збруч від 08 липня 2011 року Про скасування наказу від 31 грудня 2008 року №45-к апеляційний суд виходив з необґрунтованості позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

03 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 30 листопада 2017 року просила рішення суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2018 року відкрито провадження у вказаній справі.

У лютому 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року №460-ІХ (далі - Закон №460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у січні 2018 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-ІХ.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що на підставі наказу від 30 квітня 2008 року № 5-к ОСОБА_1 прийнята на посаду юриста згідно зі штатним розписом пансіонату Збруч (т. 3, а. с.79).

Згідно з штатним розписом посадовий оклад юриста в 2008 році становив 1 050,00 грн (відповідно до протоколу від 22 квітня 2008 року № 9, засідання ради обласного об`єднання міжгосподарських здравниць Тернопільсільгоспздравниця ).

Відповідно до наказу пансіонату Збруч від 31 грудня 2008 року №45-к позивач звільнена з посади юриста.

Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача заробітну плату за період роботи з 01 червня 2008 року до 31 травня 2011 року, у розмірі 141 264,36 грн.

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач виплатив ОСОБА_1 заробітну плату у повному обсязі, згідно з штатним розписом: за травень 2008 року нараховано 1 050,00 грн, виплачено 861,26 грн, згідно з видатковим касовим ордером від 06 червня 2008 року № 58 - 700,00 грн та видатковим касовим ордером від 30 червня 2008 року № 92 - 161,26 грн.; за червень 2008 року нараховано 1 050,00грн, виплачено 860,47 грн, згідно з платіжною відомістю від 04 липня 2008 року; за липень 2008 року нараховано 1 050,00 грн, виплачено 860,47 грн згідно з платіжною відомістю від 05 серпня 2008 року; за серпень 2008 року нараховано 1 050,00 грн, до виплати 860,47 грн. (заборгованість 860,47 грн); за вересень 2008 року, нараховано 1 050,00 грн до виплати 860,47 грн (заборгованість 1720,94 грн); за жовтень 2008 року нараховано 525 грн до виплати 471,48 грн (заборгованість 2 230,18 грн), виплачено заробітну плату за серпень, вересень, жовтень 2008 року згідно з видатковим касовим ордером від 05 листопада 2008 року № 264; за листопад 2008 року нараховано 525,00 грн до виплати 471,48 грн, виплачено згідно з видатковим касовим ордером від 29 грудня 2008 року № 268; за грудень 2008 року, нараховано 525,00 грн, до виплати 471,48 грн, виплачено згідно з видаткового касового ордера від 30 січня 2009 року № 1.

Згідно з штатним розписом відповідача посадовий оклад юриста в період роботи позивача у 2008 році становив 1 050,00 грн, а тому саме з такого розміру їй нараховувалась щомісячна заробітна плата окрім листопада-грудня 2008 року, коли нарахування відбувалось в розмірі 50% від штатного окладу.

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач надавала пансіонату Збруч послуги на основі цивільно-правових угод, за які вона отримувала окремо грошові кошти, зокрема: за видатковим касовим ордером від 22 квітня 2008 року № 27 сплачено 2 600,00 грн, за видатковим касовим ордером від 22 квітня 2008 року № 28 - 400,00 грн, як повернення коштів , за видатковим касовим ордером від 21 липня 2008 року № 130 сплачено згідно договору - 2 500,00 грн, за видатковим касовим ордером від 22 серпня 2009 року № 200 сплачено позивачу згідно договору - 4 000,00 грн, за видатковим касовим ордером від 29 вересня 2009 року № б/н, сплачено згідно договору - 3 000,00 грн, за видатковим касовим ордером від 05 жовтня 2009 року № б/н сплачено згідно договору - 3 000,00 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач виплатив ОСОБА_1 заробітну плату за період роботи у повному обсязі, згідно з штатним розписом, що підтверджується довідкам, які містяться в матеріалах справи. Крім того, суд встановив існування між сторонами цивільно-правових відносин, про що свідчить виплата позивачу грошових коштів як плата за виконання цивільно-правового договору у період з квітня 2008 року до жовтня 2009 року.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з пансіонату Лазурний Збруч на користь позивача заборгованість із заробітної плати, так як заробітна плата, виплачена в повному обсязі відповідно до строку перебування позивача в трудових відносинах з відповідачем.

Відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК України 2004 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з статтею 212 ЦПК України 2004 року суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування наказів пансіонату Збруч від 31 грудня 2008 року № 45-к Про звільнення з посади юриста та наказу пансіонату Лазурний Збруч від 27 квітня 2012 року № 1-к Про скасування наказів та розпорядчих актів в частині скасування наказу пансіонату Збруч від 08 липня 2011 року Про скасування наказу від 31 грудня 2008 року №45-к , суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач не довела в чому полягає незаконність вищезазначених наказів та порушення її законних прав та інтересів. Позовну вимогу про поновлення на посаді юриста пансіонату Збруч ОСОБА_1 не заявляла.

Суд апеляційної інстанції встановив обставини справи, повно та всебічно дослідив докази у справі, надав їм належну оцінку та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому Верховний Суд доходить висновку про те, що підстави для скасування судового рішення відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін та інші проти України ( Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, зводяться до незгоди з судовим рішенням, власним тлумаченням норм матеріального права, переоцінкою доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Рівненської області від 30 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко