Рішення

від 17.04.2020 по справі 497/261/2020

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17.04.2020

Справа № 497/261/2020

Провадження № 2/497/302/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2020 року Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кравцової А.В.,

секретар судового засідання - Бекметова Х.В.,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болград за відсутністю сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

26.02.2020 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, яким просить визнати за ним у порядку спадкування як за спадкоємцем за законом право власності на земельну ділянку площею 0,3 умовних кадастрових гектари, що розташована на території Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області та належала на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 його батькові - спадкодавцю ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він не може оформити належним чином свої спадкові права, до складу яких входить право на вищевказану земельну частку (пай), що під багаторічними насадженнями та перебувала у колективній власності КСП Кубей , - з-за того, що нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на це спадкове майно через відсутність належного правовстановлюючого документу, оскільки під час паювання земель кожному члену КСП дісталося дві частки земельної ділянки: більша - під ріллею, та менша - під багаторічними насадженнями; його батько оформив держакт на ріллю, проте багаторічні насадження в натурі не виділялися і тому держакт на цю частку паю батьком не був оформлений, проте вн, позивач, це право фактично успадкував, і тому, що нотаріально це право він оформити не зміг, змушений був звернутися до суду за захистом свого права власності на спадкове майно.

Позивач у судове засідання не з`явився, своєю заявою просив задовольнити його позовні вимоги та розглянути справу за його відсутністю.

Представник відповідача - Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області - до суду не прибув, надіслав суду заяву, якою позовні вимоги визнає в повному обсязі, просить розглянути справу без його участі.

Згідно ст.200 ч.3 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Беручи до уваги, що відповідач визнає позовні вимоги і визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити у підготовчому судовому засіданні.

Розглянувши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також заяви сторін, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, у тому числі за законом відповідно до ст.1217 ЦПК України.

У відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Положенням частини 1 статті 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Дане зобов`язання встановлено законодавством у зв`язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна, оскільки відповідно до ч.2ст.182 ЦК України право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

З матеріалів справи вбачаються наступні факти та відповідні ним правовідносини, що були встановлені судом на підставі наданих суду і досліджених доказів:

- ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_1 (свідоцтво про його смерть серії НОМЕР_2 , видане 18.11.2005 року Червоноармійською (тепер Кубейська) сільською радою Болградського району Одеської області, а/з 89, а.с.12), після його смерті відкрилася спадщина;

- з сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3 вбачається, що батько позивача - спадкодавець, будучи мешканцем с.Кубей (на час паювання - назва села була "Червоноармійське"), - отримав право на 2,0 умовних кадастрових одиниць землі, але реалізував лише частину цього свого права - на 1,83га (а.с.13);

- згідно державного акту на право власності на земельну ділянку (серії ЯЕ №663630, що був виданий 07.03.2003 року, а.с.14) вбачається, що спадкодавцю ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , належала земельна ділянка площею 1,83га, кадастровий номер якої - 5121487000:01:002:0073, і яка розташована на території Червоноармійської (тепер Кубейської) сільської ради Болградського району Одеської області, була передана спадкодавцю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.09.2006 року, р.№4187 (а.с.15), позивач є, як спадкоємець першої черги, власником земельної ділянки площею 1,83га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Червоноармійської сільської ради Болградського району Одеської області, і яка на праві власності належала його батькові (а.с.15);

- згідно відповіді на запит начальника відділу у Болградському районі Головного управління держгеокастру в Одеській області про нормативну грошову оцінку цієї земельної частки(пай) вартість 1 га станом на 01.01.2020 р. становить 62737,54 грн. (а.с.16);

- згідно відповіді відділу у Болградському районі Головного управління держгеокадастру в Одеській області, спадкодавець реалізував право власності на земельні ділянки лише під ріллею, таким чином, в нього залишається нереалізоване право на земельну частку (пай) саме на багаторічні культури - 0,3 умовних кадастрових гектари, за особистим сертифікатом, але з 01.01.2013року органи Держгеокадастру позбавлені повноважень щодо реєстрації прав власності та користування земельною ділянкою (а.с.17);

- з довідки Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області від 27.11.2019р. за№3413, на ім`я ОСОБА_1 , вбачається, що Болградською районною державною адміністрацією було видано сертифікат на право на земельну ділянку (пай) розміром 2,0 умовних кадастрових гектари серії НОМЕР_1 , згідно якого було виготовлено та видано на ім`я спадкодавця ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку серії Р1 №457607, земля була виділена в натурі частково - в розмірі 1,83га (а.с19);

- постановою приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Одеської області Станєвої В.Б. від 19.12.2019 року, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну частку (пай) в розмірі 0,3га - у зв`язку з відсутністю документу, що підтверджує право власності на це майно спадкодавця (а.с.20);

- з відповіді завідувача Одеської державної нотаріальної контори від 30.03.2020р. за №1070/01-20 вбачається, що спадкова справа стосовно майна спадкодавця ОСОБА_1 заводилася, спадкоємцем його майна за законом є позивач ОСОБА_1 , інші спадкоємці - дружина позивача ОСОБА_2 , та його дві дочки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - відмовились від спадщини на користь сина спадкодавця - позивача ОСОБА_1 ( спадк. спр., а.с.3-6);

- відповідно до заяви представника відповідача - Кубейської сільської ради, - відповідач вимоги позивача визнає повністю.

З наданих суду доказів і відомостей вбачається, що мешканці місцевої громади села Кубей (колишнє Червоноармійське), як члени КСП Кубей , у тому числі і позивач (як спадкоємець) реалізували своє право власності на земельні ділянки лише під ріллею, проте в них залишилося нереалізованим право на земельну частку (пай) під багаторічними насадженнями в розмірі 0.3 умовних кадастрових гектари - згідно особистих сертифікатів, - що не заперечує відповідач. Під час виділення в натурі на місцевості земельних ділянок державні акти були видані пайщикам лише на земельні ділянки під ріллею, право на землю під багаторічними насадженнями (сади та виноградники) громадянами реалізовано не було. Оскільки право на земельні частки (паї) визначалося в умовних кадастрових гектарах, то число, яким зазначалася відповідна площа, завжди округлювалася до десятих (одна цифра після коми), то в усіх документах, які складалися з цього приводу, завжди зазначалася площа 0.3у.к.га.

Правовідносини з приводу спадщини регулюються відповідними нормами ЦК України, а саме, положеннями ст.ст.1216-1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. В разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також в разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Статтею 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Відповідно до ч.1, ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Згідно ч.1ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).

В силу перелічених правових норм, позивач є спадкоємцем за законом першої черги, який скористався своїм правом прийняття та оформлення спадщини, що відкрилася після смерті його батька. Разом з цим вбачається, що його право в частині права на спадщину у виді земельної ділянки розміром 0,3 у.к.г. порушене, оскільки він позбавлений можливості в позасудовому порядку реалізувати в повному обсязі свої спадкові права, хоча володіє усіма необхідними законними підставами для цього, - через те, що за час свого життя спадкодавець не оформив належним чином своє право на цю частку, що під багаторічними насадженнями.

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування при вирішенні спору про спадкування, права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Відповідно до Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995р. № 720/95, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Пунктом 17 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, який набрав чинності у 2002 році передбачено, що відповідно до формулювань Указу Президента України від 08.08.1993 року №720/95 слід розуміти, що сертифікат на право на земельну частку (пай) має не правовстановлююче, а правопосвідчувальне значення, тобто право на земельну частку (пай) виникає у члена господарства з моменту виникнення відповідного права колективної власності на земельну ділянку (пай) та існує незалежно від його посвідчення сертифікатом.

Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05.06.2003року № 899-VІ (надалі Закон) визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками. Статтею 1 Закону визначено коло осіб, які мають право на земельну частку (пай):

- колишні члени колективних сільськогосподарських підприємства, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариства, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємства, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; та громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом… Також ч.3 ст.1 цього Закону передбачено, що право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено у судовому порядку. Згідно ст.2 Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Частиною другою цієї статті визначено, що документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Стаття 3 Закону визначає підстави для виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв). Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), яка належить їм по праву, подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища). В разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація ухвалює рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

П.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз`яснено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акту про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, зокрема й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Таким чином, судом встановлено на підставі належних і допустимих доказів, що батько позивача - спадкодавець ОСОБА_1 мав право на земельну частку (паї) розміром 2 умовних кадастрових гектари, на яку, на підставі сертифіката, ним був отриманий державний акт на право власності на земельну ділянку, але частково - лише зі складом сільськогосподарських угідь у виді ріллі загальним розміром 1,83 га, при цьому оригінал сертифіката був вилучений, оскільки замість нього був виданий державний акт. За життя спадкодавець не реалізував своє право на земельну частку (пай) сільськогосподарських угідь у виді багаторічних насаджень, та не отримав відповідного державного акту на них, проте позивач, згідно вимог чинного законодавства, успадкував дане право, яке підлягає захисту у судовому порядку.

Згідно ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. а`ч.3ст.152 Земельного Кодексу України. Частиною 2 ст.373 ЦК України передбачено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Пунктами 16,17 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачою державних актів на право власності на землю.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними прав вимоги на відведення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Згідно п.3.5 Інформаційного листа Вищого ССУ з розгляду кримінальних та цивільних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , в разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай), аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців в разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців до суду з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання права власності в порядку спадкування земельної ділянки розміром 0,30га у виді багаторічних насаджень, яку він успадкував, є обґрунтованими та підлягають задоволенню; порушення цим прав третіх осіб не вбачається з наданих суду матеріалів і доказів.

На підставі ст.ст.81, 152 Земельного Кодексу України, ст.ст.328, 373, 1216-1218, 1223, 1261, 1268-1270 ЦК України, та керуючись ст. ст. 4, 10, 13, 76-81, 83, 95, 200, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України (в новій редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII), суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ), як за спадкоємцем за законом першої черги, - право на земельну частку (пай) розміром 0.30 умовних кадастрових гектари у землі, що розташована на території Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області, перебувала у колективній власності КСП Кубей , та на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , виданого на підставі рішення Болградської районної державної адміністрації Одеської області від 13.09.1996 року №738 належала батькові позивача - спадкодавцю ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Болградський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня отримання ним повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення виготовлено 17.04.2020 року.

Суддя А.В. Кравцова