Ухвала

від 17.04.2020 по справі 358/1594/19

БОГУСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

гСправа № 358/1594/19 Провадження № 1-кс/358/142/20

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2020 року м. Богуслав

Слідчий суддя Богуславського районного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Богуславського відділення поліції Миронівського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором у кримінальному провадженні начальником Богуславського відділу Кагарлицької місцевої прокуратури в Київській області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 42019111190000134 від 22.08.2019 року, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, про арешт майна,-

В С Т А Н О В И В:

14 квітня 2020 року слідчий у кримінальному провадженні - слідчий СВ Богуславського ВП Миронівського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_3 (далі-слідчий поліції), звернулася до слідчого судді з клопотанням, в якому просить накласти арешт на нерухоме майно підозрюваного ОСОБА_5 з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення останнім кримінальних правопорушень, а саме накласти арешт на: житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку з кадастровим номером 3220682700:01:003:0012 та земельну ділянку з кадастровим номером 3220682700:01:003:0019.

На обґрунтування клопотання слідчий зазначила, що у провадженні слідчого відділу Богуславського ВП Миронівського ВП ГУ Національної поліції в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке винесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019111190000134 від 22.08.2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

20.03.2020 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підозрюваний ОСОБА_5 є власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім цього ОСОБА_5 являється власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3220682700:01:003:0012 та 3220682700:01:003:0019, які перебувають в оренді ТОВ «Агрофортуна».

Враховуючи викладене, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, слідчий вважає за необхідне накласти арешт на дане нерухоме майно.

В судове засідання слідчий поліції та прокурор не з`явилися.

Як, вбачається з матеріалів клопотання слідчий Богуславського відділення поліції Миронівського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області ОСОБА_6 , просила розглянути дане клопотання без участі слідчого та прокурора.

Відповідно до ч.1 ст.172 КПК України неприбуття слідчого та прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Оскільки слідчий просить накласти арешт на нерухоме майно підозрюваного ОСОБА_5 з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення останнім кримінальних правопорушень, та зважаючи що підозрюваний при отриманні інформації щодо мети накладення арешту, може вчинити дії по відчуженню нерухомого майна, слідчий суддя прийшов до висновку про розгляд клопотання без повідомлення підозрюваного ОСОБА_5 .

За відсутності клопотань від учасників, на підставі ч.1 ст.107 КПК України, фіксування процесуальної дії за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Перевіривши надані матеріали клопотання, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого було подано клопотання, та дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Як убачається із матеріалів доданих до клопотання, ОСОБА_5 20.03.2020 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підозрюваний ОСОБА_5 є власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім цього ОСОБА_5 являється власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3220682700:01:003:0012 та 3220682700:01:003:0019, які перебувають в оренді ТОВ «Агрофортуна».

Слідчий просить накласти арешт на вищевказане нерухоме майно, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Натомість, дане клопотання не обгрунтоване на вимогах кримінального процесуального закону та не містить належного обгрунтування щодо необхідності та підстав накладення арешту на майно.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України заборона на використання майна або заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Таким чином, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно вимог ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Отже, звертаючись з клопотанням, слідчий мала чітко визначити мету зазначену в законі та довести необхідність арешту саме з цією метою за наявності достатніх підстав, що у цьому випадку зроблено не було.

Так, додані до клопотання матеріали не містять доказів існування у даному кримінальному провадженні цивільного позову.

Також положення ст. 170 КПК України не містять підстав для накладення арешту з метою забезпечення майбутнього цивільного позову, передбачаючи лише право звертатись з таким клопотанням у разі необхідності забезпечення цивільного позову, який вже подано у кримінальному провадженні.

Накладення арешту з метою забезпечення цивільного позову, який буде поданий у майбутньому, унеможливлює з`ясування питання співмірності вартості майна, на яке слідчий просить накласти арешт та ціни позову, оскільки він ще не поданий зацікавленою особою.

Крім цього, положення ст. 128 КПК України передбачають право пред`явлення цивільного позову лише до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, тоді як відсутність цивільного позову позбавляє слідчого суддю можливості перевірити чи підлягає арешту майно особи, про яку йдеться у клопотанні слідчого.

Зазначені обставини, на переконання слідчого судді, свідчать про відсутність підстав для накладення арешту, оскільки слідчий не надала суду достатніх і належних доказів існування цивільного позову. Так як відсутній цивільний позов, то як наслідок відсутня мета для накладення арешту на вищезгадане майно підозрюваного ОСОБА_5 , передбачена п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, а тому клопотання слідчого необхідно залишити без задоволення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого Богуславського відділення поліції Миронівського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309, ст. 395 КПК України.

Слідчий суддя ОСОБА_1