Рішення

від 16.04.2020 по справі 120/1027/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 квітня 2020 р. Справа № 120/1027/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного архіву Вінницької області в особі директора Легуна Юрія Вікторовича про визнання бездіяльності протиправною

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Державного архіву Вінницької області в особі директора Легуна Юрія Вікторовича (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо ненадання відповіді на запит, після реєстрації вихідного документа 25.02.2020, у встановлений законодавство строк.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що 22.02.2020 через електронну форму подав запит на інформацію до Вінницької облдержадміністрації, який зареєстровано 24.02.2020 за №78-запит/2.20 та передано до структурного підрозділу Державного архіву Вінницької області. У зазначеному запиті запитувач інформації просив надати відповідь на його електронну поштову скриньку та продублювати поштою.

28.02.2020 на електронну скриньку позивача надійшов електронний лист з сканкопією листа від 25.02.2020. Разом з тим, згодом 06.03.2020 ОСОБА_1 отримано лист поштою, поштовий штемпель на конверті якого вказує на дату відправлення 29.02.2020.

Посилаючись на Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 №1000/5, а саме щодо не надсилання відповіді не пізніше наступного робочого дня з 25.02.2020, позивач вказав про протиправну бездіяльність відповідача та звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою від 16.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку визначеному статтею 263 КАС України. Крім того, даною ухвалою встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позовну заяву з наданням зокрема підтверджуючих документів, що підтверджують надіслання відзиву позивачу.

24.03.2020 на адресу суду надійшов лист (відзив) Державного архіву Вінницької області від 18.03.2020 №01-26-64/2. Разом з тим, вимоги ухвали від 16.03.2020 щодо надання підтверджуючих документів про надіслання відзиву позивачу залишились невиконаними.

30.03.2020 судом постановлено ухвалу, якою витребувано у відповідача та зобов`язано останнього надати суду у 10-денний строк з дня отримання ухвали належним чином засвідчені копії сторінок журналу вихідної кореспонденції за період з 25.02.2020 по 29.02.2020 та/або інші докази щодо підтвердження дати направлення листа від 25.02.2020 №9-запит/2.20 ОСОБА_1 . Зобов`язано надати суду докази направлення ОСОБА_1 листа-пояснень від 18.03.2020 №01-26-64/2.

09.04.2020 на адресу суду на виконання вимог ухвали від 30.03.2020 надійшов лист, в додатках до якого надано фотокопії електронних копій реєстраційних карток запиту ОСОБА_1 у системі Lotus Notes.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів направлення позивачеві листа (відзиву) від 18.03.2020, у зв`язку з цим вказаний відзив не може бути взято судом до уваги.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

22.02.2020 через електронну форму ОСОБА_1 звернувся до Вінницької обласної державної адміністрації з запитом на інформацію.

24.02.2020 Вінницькою ОДА повідомлено запитувача, що його запит на інформацію від 22.02.2020 отримано та зареєстровано за №78-запит/2.20.

28.02.2020 на електронну скриньку позивача надійшов електронний лист з сканкопією листа Державного архіву Вінницької області від 25.02.2020 на запит №78-запит/2.20.

Разом з тим, згодом 06.03.2020 ОСОБА_1 отримано оригінал листа Державного архіву Вінницької області від 25.02.2020 поштою, поштовий штемпель на конверті якого вказує на дату відправлення 29.02.2020.

Посилаючись на Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 №1000/5, а саме щодо не надсилання відповіді не пізніше наступного робочого дня з 25.02.2020, позивач вказав про протиправну бездіяльність відповідача та звернувся з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог в контексті даної спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.

Закон України "Про доступ до публічної інформації" визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

В силу частини першої статті 19 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Статтею 20 вказаного закону урегулювано строк розгляду запитів на інформацію. Так, зокрема частиною першою статті 20 визначено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до статті 23 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5 затверджено Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, які встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності (далі - установи) (далі - Правила №1000/5).

Відповідно до п.2 Правила №1000/5 документообіг в установі - рух службових документів з моменту їх створення або одержання до завершення виконання або відправлення.

Особливості організації діловодства зі службовими документами, що містять інформацію з обмеженим доступом, діловодства за зверненнями громадян щодо запитів на інформацію в окремих галузях та сферах суспільних відносин визначаються іншими нормативно-правовими актами.

Особливості організації електронного документообігу із застосуванням кваліфікованих електронних довірчих послуг, роботи з електронними документами та їх підготовки до передавання на архівне зберігання визначаються законодавством.

Згідно розділу ІІІ частини 7 Правила №1000/5 вихідні документи надсилаються адресатам з використанням засобів поштового зв`язку, електрозв`язку, а також доставляються кур`єрською, фельд`єгерською службами.

Опрацювання документів для відправлення поштовим зв`язком здійснюється службою діловодства установи відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (із змінами).

Види документів, інформація з яких передається каналами електрозв`язку, а також необхідність і порядок надсилання адресатові їх оригіналу в паперовій формі визначаються інструкцією з діловодства установи з урахуванням наявних в установі технічних і програмних засобів.

Вихідні документи опрацьовуються і надсилаються централізовано в день їх надходження від структурних підрозділів - виконавців або не пізніше наступного робочого дня.

Не допускається надсилання або передача документів без їх реєстрації у службі діловодства.

Документи, що надсилаються одночасно одному і тому самому адресатові, вкладаються в один конверт (упакування). На конверті зазначається адреса, за необхідності проставляються реєстраційні індекси всіх документів, які містяться у конверті.

Досилання або заміна розісланого раніше документа здійснюється за вказівкою посадової особи, яка підписала документ, або керівника служби діловодства.

Структурні підрозділи та окремі виконавці зобов`язані передавати вихідні документи та інші поштові відправлення до служби діловодства у години, встановлені для цього інструкцією з діловодства установи.

Так, судом досліджено надані відповідачем фотокопії електронних копій реєстраційних карток запиту ОСОБА_1 у системі Lotus Notes, з яких вбачається наступне.

25.02.2020 в електронному журналі звернень Державного архіву Вінницької області за порядковим номером №9 зареєстровано звернення ОСОБА_1 .

З вказаного журналу вбачається, що 25.02.2020 о 10 год. 09 хв. від Вінницької обласної державної адміністрації на надійшов документ №78-запит/2.20 від 24.02.2020, запитувач Ковальов О ОСОБА_2 . В графі відповідь надати вказано електронною поштою .

За резолюцією директора архіву Легуна Ю.В. визначено ОСОБА_3 відповідальною за виконання. Строк виконання визначено 28.02.2020. В графі Виконано зазначено дату 27.02.2020.

З урахуванням наданих відповідачем доказів, зокрема фотокопій електронних копій реєстраційних карток запиту ОСОБА_1 у системі Lotus Notes, засвідчених належним чином, суд розцінює зазначену дату листа-відповіді, наданої ОСОБА_1 , а саме 25.02.2020, як помилку в даті документа, та бере до уваги встановлені обставини і зауважує, що вказана дата є опискою, оскільки надані докази свідчать про фактичне виконання відповіді на запит позивача від 24.02.2020 саме 27.02.2020.

Крім того, як зазначив, власне сам позивач, саме 28.02.2020 на електронну пошту він отримав лист відповідача, тобто в межах строку визначеного розділом ІІІ частиною 7 Правил №1000/5.

З наданих суду доказів вбачається, що в реєстраційній картці запиту №9 ОСОБА_1 в графі відповідь надати вказано надати відповідь електронною поштою , що і було вчинено відповідальною особою.

Тобто, відповідь надіслана на електронну адресу позивача у строки визначені розділом ІІІ частиною 7 Правил №1000/5, а саме вихідні документи опрацьовуються і надсилаються централізовано в день їх надходження від структурних підрозділів - виконавців або не пізніше наступного робочого дня.

Крім того, згідно розділу ІІІ частини 7 Правил №1000/5 вихідні документи надсилаються адресатам з використанням засобів поштового зв`язку, електрозв`язку, а також доставляються кур`єрською, фельд`єгерською службами.

Так, відповідачем обрано один з дозволених і визначених Правилами №1000/5 способів надсилання вихідного документа у строк вказаний вище.

Проте, суд не може не взяти до уваги копію поштового конверту Державного архіву Вінницької області з відтиску поштового штемпеля з датою на ньому 29.02.2020.

Щодо цієї обставини, на якій наголошує позивач у позовній заяві, варто зауважити наступне. З наявної копії конверту, дійсно вбачається порушення строку направлення листа відповідача, а саме 1 день. Проте, зважаючи на спосіб захисту своїх прав обраний позивачем при поданні даного позову, слід наголосити на завданні адміністративного судочинства та нормах КАС України.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Окрім того, відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 5 КАС України визначено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

В силу частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

З наведеного випливає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обрати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05.04.2005 у справі Афанасьєв проти України (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним , як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9).

Варто наголосити, що саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права і є результатом діяльності по захисту прав.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Саме зміст адміністративної юстиції - ефективний судовий захист від порушень у публічно-правових відносинах.

З наведеного випливає, що для ефективного поновлення порушеного права необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між правопорушенням та способом захисту права. Тобто, метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням -визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе.

Також суд враховує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Крім того, суд зазначає, що у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень і важливим аспектом права на справедливий суд. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату, наскільки це дозволяють надані судді матеріали, у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб.

Звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог у даній справі, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту його прав, шляхом визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень, є невідповідним засобом щодо захисту такого права, відтак в задоволенні заявленого позову слід відмовити.

З урахуванням положень статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Державний архів Вінницької області в особі директора Легуна Юрія Вікторовича (вул. Соборна, 17, м.Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 03494244)

Повний текст рішення складено 16.04.2020

Суддя Томчук Андрій Валерійович