Рішення

від 10.03.2020 по справі 160/72/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року Справа № 160/72/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юркова Е.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.04.2019 року № 270140/1-5353-0461 про нарахування 75986,30 грн. податкового зобов`язання з фізичною особи ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення - рішення від 26.04.2019 року № 270140/1-5353-0461 про нарахування податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб на суму 75986,30 грн. за період 2016 рік. Позивач не погоджується з винесеним податковим повідомленням - рішенням, вважає його безпідставним та таким, що підлягає скасуванню. Вказує, що згідно договору оренди землі від 31 березня 2006 року є орендарем земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:01:018:0006. Вказує, що сума зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2016 рік була задекларована шляхом подання декларації, згідно якої задекларовано суму 60649,57 грн. Задекларована сума була сплачена у повному обсязі.

Ухвалою суду від 08.01.2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем 20.02.2020 року було подано відзиви на позовну заяву (вх.. № 12232/20), в якому у задоволенні позову просив відмовити, мотивуючи тим, оскаржуване рішення є такими, що прийнято з урахуванням вимог чинного законодавства. Зазначив, що за приписами ст..288 Податкового кодексу України розмір орендної плати за рік не може бути меншим розміру земельного податку, який дорівнює не менше 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відповідно до п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, згідно якої грошова оцінка спірної ділянки складає 2532876,20 грн.

27.02.2020 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, згідно якої спірне податкове повідомлення - рішення винесено з порушенням встановленого Податковим кодексом України строку, а факт сплати податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб на суму 60649,57 грн. відповідачем ігнорується.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 (орендар) та Дніпропетровською міською радою укладено договір оренди землі від 31.03.2006 року, згідно якого орендарем прийнято в оренду земельну ділянку площею 0,0520 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:01:018:0006. Цільове використання земельної ділянки - 1.11.3 (роздрібна торгівля та комерційні послуги). Договір укладено на п`ятнадцять років (п. 3.1 договору).

15.02.2016 року ОСОБА_1 подано до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю у паперовому вигляді, якою задекларовано орендну плату за 2016 рік у сумі 60649,57 грн. (січень-грудень по 5054,13 грн.) із розрахунку 3% від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 2021651,87 грн.

Вказана сума відображена в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно квитанцій: від 23.01.2017 р. на суму 1300,00 грн., від 11.01.2017 р. на суму 7700,00 грн., від 22.12.2016 р. на суму 1300,00 грн., від 11.05.2017 р. на суму 2000,00 грн., від 10.03.2017 р. на суму 7000,00 грн., від 09.02.2017 р. на суму 7000,00 грн., від 23.11.2016 р. на суму 3650,00 грн., від 11.09.2016 р. на суму 1200,00 грн., від 11.08.2016 р. на суму 502,00 грн., від 26.12.2016 р. на суму 300,00 грн., від 06.10.2016 р. на суму 4000,00 грн., від 26.12.2016 р. на суму 2500,00 грн., від 06.05.2016 р. на суму 2050,00 грн., від 12.04.2016 р. на суму 2000,00 грн., від 12.03.2016 р. на суму 1200,00 грн., від 12.08.2016 р. на суму 4000,00 грн., від 19.07.2016 р. на суму 2000,00 грн., від 10.06.2016 р. на суму 5000,00 грн., від 01.06.2017 р. на суму 3500,00 грн. проведена оплата орендної плати з фізичних осіб.

26.04.2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення № 270140/1-5353-0461, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 75986,30 грн.

Вказана сума визначена на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 0804-1922-нго, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області, за яким грошова оцінка земельної ділянки площею 520 кв.м. (кадастровий номер 1210100000:01:018:0006), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , становить 2532876,20 грн.

Вирішуючи заявлений спір, суд виходить з такого.

Згідно статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним.

За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів; землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Аналізуючи викладене, можливо стверджувати, що платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа.

Відповідно до пунктів 286.5 та 286.6 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Дніпропетровською міською радою було прийняте рішення «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року № 5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста» від 13.07.2016 року № 7/11, яким встановлені в тому числі ставки земельного податку з фізичних осіб.

Згідно з пунктом 1.6 та підпунктом 1.7.2 додатку 2 до вказаного рішення міської ради від 13.07.2016 року № 7/11, плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку на які справляється у розмірі, визначеному пунктами 1.3 - 1.5 додатка.

Так, як вже судом встановлено, 31.03.2006 року між ОСОБА_1 (орендар) та Дніпропетровською міською радою укладено договір оренди землі, згідно якого орендарем прийнято в оренду земельну ділянку площею 0,0520 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:01:018:0006.

Отже, ОСОБА_1 є користувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:01:018:0006.

Судом встановлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області надано витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 0804-1922-нго, згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:01:018:0006, складає 2532876,20 грн.

Отже, орендна плата за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:01:018:0006 за 2016 рік має обраховуватись виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 2532876,20 грн., та має становити 75986,30 грн.

Проте, зважаючи на самостійне декларування позивачем орендної плати за земельну ділянку шляхом подання до контролюючого органу податкової декларації з плати за землю у паперовому вигляді від 15.02.2016 року, якою задекларовано орендну плату за 2016 рік у сумі 60649,57 грн., нарахування позивачу податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 75986,30 грн. шляхом винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 26.04.2019 року № 270140/1-5353-0461 вказує на подвійне оподаткування.

Отже, при перевірці правильності розрахунку податкового повідомлення-рішення від 26.04.2019 року № 270140/1-5353-0461 судом встановлено порушення чинного законодавства України щодо правильності розрахунку податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб , а саме на суму 60649,57 грн., отже вказане податкове повідомлення-рішення в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі викладеного податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 року № 270140/1-5353-0461 в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2016 рік на суму 60649,57 грн. є протиправним та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується квитанцією № 245_12 від 26.12.2019 року.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 613,31 грн. підлягає стягненню з Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із пунктами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи заяву, суд виходить із того, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, схвалених Установчим З`їздом адвокатів України від 17.11.2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Таким чином, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

Судом встановлено, що професійну правничу допомогу позивачу було здійснено за договором про надання правової допомоги № 0312 від 03.12.2019 року, укладеним між ОСОБА_1 (клієнт) та ОСОБА_2 (адвокат).

Предметом договору є надання юридичної допомоги, пов`язаної із представленням його інтересів у суді (в тому числі у Районному, Міськрайонному, Апеляційному, Окружному, Верховному, іншому), у будь-яких органах поліції, Головному управлінні Держпраці у Дніпропетровській області, перед фізичними особами, юридичним особами незалежно від форм власності, державними органами та посадовими особами з приводу захисту та реалізації його законних прав та інтересів, а Клієнт в свою чергу зобов`язується сприяти в цьому адвокату та своєчасно вносити за це оплату.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 0312 від 03.12.2019 року та квитанція до прибуткового касового ордера без дати та номеру на суму 12500,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає необґрунтованою та непропорційною до предмета спору загальну суму витрат у розмірі 12500,00 грн.. Позивачем не надано доказів, що понесені витрати перебувають у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у даній справі; не надано розрахунку опису робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, акт виконаних робіт, який би підтвердив виконання адвокатом своїх обов`язків щодо надання правничої допомоги у справі № 160/72/20.

Суд зазначає, що за наявності правових підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу адвокатом, подані суду неналежні документи унеможливлюють вирішення питання про відшкодування витрат на користь позивача.

Аналогічна правова позиція Верховним Судом викладена в постановах від 08 травня 2018 року у справі № 810/2823/17, від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, від 22 травня 2018 року у справі № 826/8107/16, від 24 січня 2019 року у справі № 716/155/17 та від 22 квітня 2019 року у справі № 806/2143/18.

Враховуючи те, що наданими до суду документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявником не надано належних та допустимих доказів сплати понесених витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 12500,00 грн., у зв`язку з чим заява щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ІН НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м.Дніпро, 49600; код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 року № 270140/1-5353-0461 в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2016 рік на суму 60649,57 грн..

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ІН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м.Дніпро, 49600; код ЄДРПОУ 39394856) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 613,31 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 10 березня 2020 року.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков