Рішення

від 17.04.2020 по справі 340/576/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/576/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Сагуна А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Плоско-Забузької сільської ради Вільшанського району Кіровоградській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною відмову Плоско-Забузької сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 03.02.2020 року №38;

- зобов`язати Плоско-Забузьку сільську раду Вільшанського району Кіровоградської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.12.2019 року та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

Також просить застосувати судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання Плоско-Забузької сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області подати у місячний строк, з дня набрання законної сили, звіт про його виконання.

В обґрунтування вимог зазначив, що відповідач у супереч діючому законодавству за результатами поданої позивачем заяви від 10.12.2019 протиправно відмовив в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, з підстав не передбачених Земельним кодексом України.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки розглянувши заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею до 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Плоско-Забузької сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області йому відмовлено у наданні зазначеного дозволу, оскільки земельна ділянка, яка вказана бажаним місцем розташування з трьох сторін обгортає будівлю за адресою Господарська, 23а, яка видана в рахунок майнового паю групі співвласників: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - документи на будівництво на стадії виготовлення (а.с. 21-22).

Дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

10.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею до 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Плоско-Забузької сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області (а.с.11).

До вказаної заяви додані документи згідно додатку (а.с. 11-12).

Листом від 03.02.2020 № 38 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки на час розгляду сесією Плоско-Забузької сільської ради не внесено дану ділянку до переліку земельних ділянок із зазначенням площ, які можуть бути передані в межах норм безплатної приватизації на території Плоско-Забузької сільської ради (а.с .10).

Представник позивача не погоджуючись із зазначеною відмовою, звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується.

Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У відповідності до п. "б" ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

При цьому, з огляду на зміст п.п. "в" ч.3 ст.116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

На підставі п. "б" ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч.1, 7 ст.5 Закону України "Про особисте селянське господарство" від 15.05.2003 р. №742-IV для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про наявність у позивача можливості отримати дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель державної власності сільськогосподарського призначення, однак за умови, якщо такого права він не використав раніше.

Водночас, документальних доказів використання позивачем раніше такого права відповідач до суду не надав.

Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21.05.1997 року визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (частина 2 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ).

У відповідності до ч.1 ст.10 цього Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно приписів ст.25 цього Закону сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з ч.1 ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Проаналізувавши вищезазначені норми, суд дійшов висновку про наявність у відповідача повноважень щодо надання громадянам, в тому числі й позивачу, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч.6, 7 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, отримавши заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, відповідач, згідно з статтею 118 ЗК України, повинен був у місячний строк дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу.

Натомість, відповідач за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не прийняв жодного з рішень передбаченого ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Документальних доказів прийняття одного із рішень, які передбачені ч.7 ст.118 Земельного кодексу України (надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надання мотивованої відмови у його наданні), відповідачем до суду не надано.

Оскільки відповідачем не прийняло жодного передбаченого законом рішення за наслідками розгляду заяви позивача, а лише надіслав позивачу лист, у якому повідомило про відсутність підстав для надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, то такий документ не є рішенням суб`єкта владних повноважень (індивідуальним актом) у розумінні пункту 19 частини першої статті 4, частини першої статті 19 КАС України, відтак не може бути предметом судового розгляду.

В контексті вказаного, суд зазначає, що відповідач, у даному випадку, не вчиняв дій щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, натомість допустив протиправну бездіяльність, не прийнявши жодного з передбачених статтею 118 ЗК України рішень.

З огляду на викладене вимога щодо визнання протиправною відмову Плоско-Забузької сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 03.02.2020 року №38, не підлягає задоволенню оскільки лист відповідача не є рішенням суб`єкта владних повноважень (індивідуальним актом) у розумінні пункту 19 частини першої статті 4, частини першої статті 19 КАС України.

Разом з тим, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вже зазначалось судом, відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд заяви, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Плоско-Забузьку сільську раду Вільшанського району Кіровоградської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.12.2019 року та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду то суд зазначає наступне.

Так, в зв`язку з протиправною бездіяльністю відповідача щодо не розгляду заяви позивача у встановлений законодавством України спосіб, керуючись ч.2 ст. 9 КАС України, суд з метою ефективного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Плоско-Забузьку сільську раду Вільшанського району Кіровоградській області, у передбачений Земельним кодексом України строк, розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.12.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею до 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Плоско-Забузької сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області й видати за наслідками його розгляду рішення по суті порушеного у заяві питання у відповідності з вимогами статті 118 Земельного кодексу України.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 29 серпня 2019 року у справі №420/5288/18 (провадження №К/9901/15392/19) .

Стосовно застосування судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання Плоско-Забузької сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області подати у місячний строк, з дня набрання законної сили, звіт про його виконання, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, підстави зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору у розмірі ?420,4? грн. (а.с.13а), слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача . ?

Керуючись ст.ст.139, 143, 241-246, 255, 263 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Плоско-Забузької сільської ради Вільшанського району Кіровоградській області (вул. Центральна, 54, с. Плоско-Забузьке, Вільшанський район, Кіровоградська область, 26610, код ЄДРПОУ 04366703) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Плоско-Забузької сільської ради Вільшанського району Кіровоградській області стосовно нерозгляду у передбачений законодавством спосіб заяви ОСОБА_1 від 10.12.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею до 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Плоско-Забузької сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області.

Зобов`язати Плоско-Забузьку сільську раду Вільшанського району Кіровоградській області, у передбачений Земельним кодексом України строк, розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.12.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею до 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Плоско-Забузької сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області й видати за наслідками його розгляду рішення по суті порушеного у заяві питання у відповідності з вимогами статті 118 Земельного кодексу України.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420,4? грн. (чотириста двадцять грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Плоско-Забузької сільської ради Вільшанського району Кіровоградській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Під час карантину, встановленого постановою Кабінетом Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, строки на апеляційне оскарження, визначені КАС України продовжуються на строк дії карантину.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. Сагун