Рішення

від 17.04.2020 по справі 440/759/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/759/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/759/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

11 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 09.01.2020 №645-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки", яким їй відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,18 га (кадастровий номер 5324281300:00:002:0044) із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів, а також зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність вказаної земельної ділянки.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на неправомірне, як на її думку, рішення відповідача, що перешкоджає у реалізації права особи на отримання у власність земельної ділянки. Позивач стверджує, що відповідач не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

03.03.2020 до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач висловив свої заперечення проти позову. Вказує, що наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 09.01.2020 №645-СГ позивачу правомірно відмовлено у затвердженні проектної документації із землеустрою з огляду на відсутність погодження меж суміжним користувачем - службою автомобільних доріг та розбіжність лінійних промірів між поворотними точками меж земельної ділянки; абрис та місцезнаходження межових знаків в проекті землеустрою не відповідає місцезнаходженню межових знаків у Витязі з ДЗК від 17.01.2017 (а.с. 69-74).

03.04.2020 до суду від представника позивача Кумечко М.С. надійшла відповідь на відзив, в якій та зазначає, що підписання акту погодження меж ніякого значення не має, оскільки це не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. При цьому, експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Львівській області відмічено, що проект землеустрою відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам (а.с. 79-83).

Одночасно адвокатом Кумечко М.С. було подано клопотання про стягнення судових витрат в порядку ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, які складаються з витрат на правничу допомогу в сумі 7600,00 грн (а.с. 84-87).

Розгляд даної справи, відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, в межах строку, встановленого статтею 258 цього ж Кодексу.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою від 23.12.2019 (вх. №Г-22852/0/25-19 від 26.12.2019) (а.с. 75), в якій просила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,18 га з кадастровим номером 5324281300:00:002:0044 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів та передати у її власність. До вказаної заяви додала проект землеустрою та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 12-58).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №645-СГ від 09.01.2020 "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" (а.с. 76) відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, розмір земельної ділянки 1,1800 га, кадастровий номер 5324281300:00:002:0044 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність з таких підстав: невідповідність землевпорядної документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із земель землеустрою.

Не погодившись із цим наказом, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірному наказу відповідача, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі земельних ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України.

За змістом частини першої статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини четвертої цієї статті, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

За змістом пункту "б" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частинами шостою, сьомою статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 186 1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а відповідно до частини шостої цієї статті - підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Отже, перевірка проекту землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації здійснюється на етапі його погодження.

За приписами частин дев`ятої - десятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Зі змісту наведених норм слідує, що підставами для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише відсутність погодження такого проекту у порядку, встановленому статтею 186 1 ЗК України, та у визначених законом випадках обов`язкової державної експертизи. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження та проведення експертизи, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів здійснюється саме на етапі погодження такого проекту, про що неодноразово зазначав Верховний Суд при вирішенні подібних спорів, зокрема у постанові від 24.01.2020 у справі №316/979/18.

Оскільки на затвердження до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області позивачем подано погоджений висновком №12435/82-19 від 15.11.2019 (а.с. 26) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (кадастровий номер 5324281300:00:002:0044), то цей проект, в силу положень статті 186 1 Земельного кодексу України, вважається таким, що відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою.

Проте, оскаржуваним наказом №645-СГ від 09.01.2020 позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою з підстави невідповідності землевпорядної документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою. При цьому наказом не визначено які ж саме невідповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою має поданий проект землеустрою. Лише у відзиві на позов відповідач зазначив, що у представленому на розгляд проекті землеустрою відсутнє погодження меж суміжним користувачем - службою автомобільних доріг та існує розбіжність лінійних промірів між поворотними точками меж земельної ділянки; абрис та місцезнаходження межових знаків в проекті землеустрою не відповідає місцезнаходженню межових знаків у Витязі з ДЗК від 17.01.2017.

На противагу таким доводам відповідача суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою, шостою та восьмої статті 24 вказаного Закону для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

За змістом частини першої статті 34 Закону України "Про Державний земельний кадастр" на кадастровому плані земельної ділянки відображаються: площа земельної ділянки; зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності); координати поворотних точок земельної ділянки; лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки; кадастровий номер земельної ділянки; кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності); межі земельних угідь; межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту; контури об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці.

Аналіз наведених норм дає підстави суду зробити висновок про те, що реєстрація державним кадастровим реєстратором земельної ділянки на підставі поданого проекту землеустрою свідчить про відповідність проекту вимогам законодавства та документації із землеустрою.

Крім того, у постанові від 30.08.2018 у справі №817/586/17 Верховний Суд дійшов висновку про те, що управління Держгеокадастру в області не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі поданого позивачем проекту землеустрою здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, визначено її кадастровий номер №5324281300:00:002:0044 та сформовано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.01.2017 НВ-5305185142017, який надавався позивачем до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області разом із проектом землеустрою (а.с. 54-58).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №645-СГ від 09.01.2020 не містить законодавчо визначених підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача в частині зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,1800 га, кадастровий номер 5324281300:00:002:0044, з огляду на з`ясовані судом особливості правового регулювання спірних правовідносин, суд вважає, що в разі погодження проекту землеустрою у відповідності до статті 186 1 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, позбавлений можливості приймати альтернативні рішення, окрім рішень про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Як встановлено судом, проект землеустрою позивача погоджений у відповідності до вимог статті 186 1 ЗК України, що не заперечується відповідачем.

Позивачем отримано погодження компетентного органу, яке відображено у Висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 15.11.2019 №12435/82-19, яким проект землеустрою визнано таким, що відповідає вимогам чинного законодавства і прийнятим нормативно-правовим актам (а.с. 26).

Тож, враховуючи приписи статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр", суд дійшов висновку про те, що відповідач не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

Крім того, суд приймає до уваги положення частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви, зокрема, через принцип "належного урядування".

Принцип "належного урядування", зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і найбільш послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.08.2018 у справі №817/586/17 (адміністративне провадження №К/9901/38699/18).

Викладеним спростовуються посилання відповідача на наявність дискреції його повноважень в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населених пунктів на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, розмір земельної ділянки 1,1800 га, кадастровий номер 5324281300:00:002:0044, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

При цьому суд зауважує, що за приписами частин дев`ятої, десятої статті 118 ЗК України відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відтак, суд вважає, що найбільш ефективним способом захисту порушених прав позивача на отримання земельної ділянки у власність є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населених пунктів на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, розмір земельної ділянки 1,1800 га, кадастровий номер 5324281300:00:002:0044, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та надати земельну ділянку у власність позивачу.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даній справі відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позову до суду позивач поніс витрати у вигляді судового збору у сумі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією №95566 від 10.02.2020.

Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн.

Вирішуючи заяву представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Частиною четвертою статті 59 КАС України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Відповідно до частин першої та другої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Так, до матеріалів позовної заяви додано копію договору про надання правової допомоги, укладеного 03.02.2019 між гр. Гаращенко О ОСОБА_2 (клієнт) та Кумечко М.С. (адвокат) (а.с. 59). Однак розрахунок вартості послуг за надання правової допомоги від 03.02.2020 складено з посиланням на договір від 03.02.2020, доказів існування якого суду не надано. Так само, ордер серія ПТ №181005 відсилає до договору від 03.02.2020 (а.с. 62).

Таким чином, за відсутності доказів існування між адвокатом та позивачем договірних відносин, на яких ґрунтується розрахунок вартості послуг за надання правової допомоги, відсутні й підстави для задоволення вимог щодо відшкодування таких витрат.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (с. Каленики, Решетилівський район, Полтавська область, 38431, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 09.01.2020 №645-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) затвердити ОСОБА_1 (с. Каленики, Решетилівський район, Полтавська область, 38431, РНОКПП НОМЕР_1 ) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, розмір земельної ділянки 1,1800 га, кадастровий номер 5324281300:00:002:0044 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та надати земельну ділянку у власність ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 (с. Каленики, Решетилівський район, Полтавська область, 38431, РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень та пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Б. Супрун