Постанова

від 17.04.2020 по справі 540/821/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/821/19 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Скрипченка В.О., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року (м. Херсон, дата складання повного тексту рішення - 24.05.2019р.) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

19.04.2019 року ОСОБА_1 звернуся до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ПФУ в Херсонській області, в якому просив суд зобов`язати відповідача зарахувати у його страховий стаж період роботи у Колективному підприємстві Екоінвест з 06.12.1994 року по 19.01.1999 року та призначити пенсію за віком з врахуванням цього періоду часу з моменту звернення, т.б. з 06.12.2018 року.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що після виповнення йому 60 років, маючи страховий стаж понад 25 років, він звернувся до пенсійного органу для призначення пенсії, однак відповідачем було протиправно не зараховано певний період стажу його роботи у КП Екоінвест та безпідставно відмовлено у призначенні пенсії.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суд від 24 травня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Херсонській області від 25.03.2019 року №4/03-10 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком. Зобов`язано ГУ ПФУ в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу для призначення пенсії за віком період роботи у КП Екоінвест з 06.12.1994 року по 19.01.1999 року та призначити пенсію за віком з 06.12.2018 року.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, в.о. начальника ГУ ПФУ в Херсонській області 24.06.2019 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24.05.2019 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

01.07.2019 року матеріали даної справи, разом із вказаною вище апеляційною скаргою, надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019р. вказану вище апеляційну скаргу залишено без руху з підстав не сплати апелянтом судового збору.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2019р. відрито апеляційне провадження по даній справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність усіх належних підстав для її часткового задоволення.

Судом 1-ї інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), відповідно до записів трудової книжки, працював на наступних посадах: з 08.09.1976р. прийнятий до штату учнем слюсаря інструментального відділення Тепловозного депо Арись; 20.11.1976р. переведений слюсарем 1 розряду електроапаратного відділення; 01.03.1977р. встановлений 2 розряд слюсаря електроапаратного відділення; 11.04.1977р. звільнений зі штату депо за власним бажанням; 1977р. - 1983р. навчання в інституті; 14.04.1983р. прийнятий на посаду інженера-програміста відділу АСУ Херсонського Бавовняного комбінату; 25.12.1984р. переведений інженером-електронщиком відділу АСУ; 16.10.1987р. звільнений за власним бажанням за ст. КЗпП УРСР; 26.10.1987р. прийнятий на посаду завідуючим групою до відділу ОБУА; 01.07.1988р. переведений на посаду інженера-програміста ІІ категорії відділу ОБУА; 06.12.1990р. звільнений за переведенням до малого підприємства Стройюст за п.5 ст.36 КЗпП УРСР; 07.12.1990р. прийнятий за переведенням провідним програмістом МП Стройюст ; 12.07.1991р. звільнений за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП УРСР; 09.08.1991р. прийнятий на посаду головного спеціаліста кредитного відділу ХФ Київкомстройбанк ; 13.11.1991р. звільнений з посади у зв`язку з переведенням до МП Июль на підставі п.5 ст.36 КЗпП УРСР; 15.11.1991р. прийнятий на посаду провідного програміста за переведенням з ХФ Київкомстройбанк ; 01.10.1992р. звільнений за переведенням до Херсонського бізнес-агентства Торгівельний дім п.5 ст.36 КЗпП УРСР; 02.10.1992р. прийнятий на посаду провідного програміста Херсонського бізнес-агентства Торгівельний дім за переведенням з МП Июль ; 04.05.1994р. Херсонське бізнес-агентство Торгівельний дім перетворено на ТОВ Бізнес-агентство Торгівельний дім ; 05.12.1994р. звільнений за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України; 06.12.1994р. прийнятий на посаду директора КП Екоінвест ; 19.01.1999р. звільнений за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України; 01.02.1999р. прийнятий на посаду начальника центру Формула-1 ; 30.09.1999р. звільнений з посади в порядку переведення на посаду начальника відділу авто електроніки до ЧСО Кобра ; 01.10.1999р. прийнятий на посаду начальника відділу авто електроніки до ЧСО Кобра ; 15.09.2000р. звільнений з посади за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України; 01.03.2017р. прийнятий на посаду робітника з комунального обслуговування та ремонту будинків технічного відділу КЗ Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека ім. О.Гончара .

Відомості про звільнення з займаної посади станом на час подання позовної заяви - відсутні.

06.12.2018 року ОСОБА_1 подав до пенсійного органу заяву про призначення пенсії за віком, як працюючій особі, якій пенсія раніше не призначалася. До своєї заяви позивач додав: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, документ про місце проживання, паспорт, трудову книжку, диплом про навчання - архівну довідку від 15.11.2018р. №66-04-44/858, довідку з ДПІ про облік, як суб`єкта підприємницької діяльності від 25.07.2005 року №2782, заява про спосіб виплати пенсії.

Одна, 25.03.2019 року Відділ з питань призначення пенсії та перерахунків пенсій №9 Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Херсонській області за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.12.2018 року про призначення пенсії, прийняв рішення №4/03-10 - про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з недостатністю загального страхового стажу для призначення пенсії за віком, з підстав не зарахування періоду роботи з 06.12.1994 року по 19.01.1999 року. Згідно з даними підсистеми призначення та виплати пенсії ПФУ, ОСОБА_1 зарахований стаж для призначення пенсії за віком 21 рік 0 місяців 2 дні.

Не погоджуючись з такими діями та рішенням пенсійного органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності п/вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірного рішення відповідача.

Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, не може погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Так, відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, яке гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій тощо.

Спірні правовідносини, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначається Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року №1058-IV.

Відповідно до с.1 ст.9 Закону №1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Як передбачено ч.1 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-XV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Частиною 10 цієї статті передбачено, що якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

В свою чергу, приписами ч.4 ст.24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із ч.1 ст.26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017 року. Починаючи з 01.01.2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року - не менше 25 років.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 01.01.2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 року незалежно від перерв.

Згідно п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (затв. Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 ) передбачено, що за бажанням пенсіонера у період до 01.01.2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01.07.2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно ж до положень ст.106 Закону №1058-XV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Також, як передбачено приписами ч.1 та п. а ч.3 ст.56 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991р. №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно ж до ст.62 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 року №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (затв. Постановою КМУ від 12.08.1993р. №637 ), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

При цьому, за приписами п.3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи та наявного в них спірного рішення від 25.03.2019 року №4/03-10, відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії, лише з підстави, що на думку відповідача, спірний період стажу його роботи - з 06.12.1994р. по 19.01.1999р. не може бути зараховано до загального стажу роботи, так як ці записи зроблено не відповідно до вимог чинного законодавства, та, відповідно, у позивача недостатній страховий стаж для призначення пенсії, який складає 21 рік 0 місяців 2 дні.

Так, відповідач зазначає, що записи №20 та №21 про трудову діяльність ОСОБА_1 на підприємстві Екоінвест з 06.12.1994р. до 19.01.1999р. були внесені іншим пером (чорнилами), ніж підстави, з яких вони занесені до трудової книжки, що, в свою чергу, викликає великі сумніви у достовірності цих записів.

Судова колегія погоджується з висновками суду 1-ї інстанції, що наведені вище посилання відповідача на неможливість зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 06.12.1994 року до 19.01.1999 року - (записи №20 і №21 ) саме з підстав начебто одночасного запису ( одним розчерком пера ), оскільки такі підстави для відмови є недоведеними та не передбачені ні Законом №1058-IV, ні Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993р. №58, т.б. є надуманими та необгрунтованими, відтак не можуть свідчити про відсутність трудового стажу позивача.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, про протиправність прийнятого відповідачем з цих підстав спірного рішення про відмову у призначенні пенсії.

Разом з тим, уважно дослідивши матеріали справи судова колегія зазначає, що у відповідності до зазначеного вище п. а ч.3 ст.56 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 року №1788-XII, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

На підставі ч.1 ст.16 Закон №1058-IV, застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов`язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п.6 ч.2 ст.17 Закону) незалежно від фінансового стану платника (ч.12 ст.20 Закону).

Пунктом 1 ч.2 ст.6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №2464-IV встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ст.4 Закону №2464-IV, платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту ) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Таким чином, у випадку несплати підприємством страхових внесків до органу пенсійного фонду відповідальність за таку несплату несе саме підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа, оскільки саме на страхувальника покладено обов`язок здійснювати відрахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи та їх перерахунок до відповідного фонду.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки про сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування до управління Пенсійного фонду від 13.02.2019 року №3653/05-04 - підприємство Екоінвест зареєстровано у ПФУ 16.10.1995 року, та за період своєї діяльності з 1995р. по 1999р. сплатило страхові внески лише двічі - у березні 1996 року у розмірі 21500 карбованців ( 27,1 грн. ) та у січні 1998 року у розмірі 71,9 грн.

До того ж, зі змісту довідки №1213 з ЄДРПОУ, виданої ГУ ПФУ статистики у Херсонській області слідує, що ПП Екоінвест , ідентифікаційний код - 22741961. Керівник юридичної особи - ОСОБА_1 ; дата реєстрації підприємства 06.12.1994 року; дата перереєстрації - 02.02.2001 рік №2128; орган реєстрації - виконком Херсонської міської ради; дата включення (внесення змін) до ЄДРПОУ - 18.06.2004 року.

Також, як вбачається з наданої відповідачем детальної інформації про юридичну особи - ПП Екоінвест , підприємство взято на облік: ГУ регіональної статистики - 12.01.1995 року, Херсонської ОДПІ, як платника податків - 06.02.1995 року за №1968, Херсонської ОДПІ, як платника єдиного внеску - 06.12.1995 року, державна реєстрація підприємства в ЄДРПОУ здійснена 02.02.2001 року.

Згідно з довідкою архівного відділу Херсонської міської ради від 21.02.2019 року №09-04-05/181, документи з особового складу КП Екоінвест на зберігання до архівного відділу Херсонської міськради не надходили, місцезнаходження документів не відоме.

А відповідно до довідки КУ Трудовий архів м. Херсона від 28.02.2019 року №01-15/417, документи КП Екоінвест на зберігання також не надходили.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, судова колегія встановила, що підприємством Екоінвест за позивача не сплачено страхових внесків до органу пенсійного фонду, хоча сам позивач ОСОБА_1 був засновником та директором ПП Екоінвест у спірний період з 06.12.1994 року до 19.01.1999 року, до того ж, запис у трудовій книжці за цей період здійснено ним власноручно, т.б. саме позивач мав контролювати сплату підприємством страхових внесків, що відповідачем, при прийнятті оскаржуваного рішення фактично не було взято до уваги та відповідно, не було підставою для його прийняття, однак даний факт, на думку суду, має суттєве значення для вирішення питання щодо призначення пенсії позивачу.

Тобто, враховуючи вищевикладене, заявлені позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем та прийнятий судом 1-ї інстанції, а відтак, колегія суддів вважає, що з метою належного та ефективного захисту прав позивача, відповідача слід зобов`язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.12.2018 року про призначення йому пенсії за віком з урахуванням викладених вище висновків суду 2-ї інстанції.

Крім того, слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції було не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, до того ж, висновки суду частково не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм діючого у цій сфері законодавства.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення має право скасувати його повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Отже, за таких обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також в зв`язку із тим, що деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, у відповідності до п.п.1,3,4 ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне скасувати судове рішення суду 1-ї інстанції в частині зобов`язання відповідача зарахувати спірний страховий стаж і призначити пенсію, та прийняти в цій частині нове - про часткове задоволення позовних вимог, т.б. зобов`язання повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням висновків суду

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - задовольнити частково.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу для призначення пенсії за віком період роботи у КП Екоінвест з 06.12.1994 року по 19.01.1999 року та призначення пенсію за віком з 06.12.2018 року - скасувати та прийняти в цій частині нове, яким зобов`язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.12.2018 року про призначення пенсії за віком з урахуванням викладених в мотивувальній частині висновків апеляційного суду.

В іншій частині рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 17.04.2020р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: В.О. Скрипченко

Т.М. Танасогло