Рішення

від 09.04.2020 по справі 594/991/19

БОРЩІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 594/991/19

Провадження №2/594/102/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 року

Борщівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого Чир П.В.

з участю секретаря Козій Я.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Борщеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Озерянської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Озерянська сільська рада, про усунення від права на спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до суду з даним позовом, в якому ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель та споруд в АДРЕСА_1 , загальною вартістю 44559 грн, та земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,05 га як за спадкоємцем за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_5 просить визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель та споруд в АДРЕСА_1 , загальною вартістю 44559 грн. В обґрунтування позову позивач ОСОБА_1 посилається на те, що нотаріусом їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності, видані на ім`я спадкодавця. Позивач ОСОБА_3 в позовній заяві зазначає, що має право на частку будинковолодіння, оскільки станом на 15.04.1991 року була членом колгоспного двору, а тому фактично набула право власності на Ѕ частку.

Ухвалою суду від 20 серпня 2019 року відкрито провадження в даній справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

27 вересня 2019 року відповідач ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву в якому зазначила, що позовні вимоги позивачів не визнає, вважає, що через неналежну поведінку позивача ОСОБА_1 по відношенню до батька ОСОБА_4 , така має бути усунена від права на спадкування за законом. Крім того, зазначила, що ОСОБА_3 , викладаючи вимогу про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, як члена колишнього колгоспного двору, не зазначила спосіб захисту права, не виклала обставини, якими обґрунтовує свої вимоги, не зазначила докази, що підтверджують вказані обставини. З позовної заяви не вбачається, що для ОСОБА_3 існує спір, остання не наводить обставин, що її право не визнається та не вказує ким. Відповідно до обставин, зазначених ОСОБА_3 , така має право звернутися до державного реєстратора з відповідним пакетом документів та зареєструвати своє право на частку в колгоспному дворі, якщо на таку позивач має право. На її переконання ОСОБА_3 не набула права на частку в колгоспному дворі, оскільки прийшла в спірне господарство лише з часу одруження 24 вересня 1989 року, а тому не є такою, що своєю працею та коштами не менше трьох років підряд до 15 квітня 1991 року (всього 1 рік 6 місяців 21 день) брала участь у веденні спільного господарства Крім того, позивачі не обґрунтували підставу об`єднання своїх позовних вимог в одне провадження та не зазначили про наявність у них або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

27 вересня 2019 року ухвалою Борщівського районного суду вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачам строк для усунення недоліків, викладених у мотивувальній частині ухвали.

27 вересня 2019 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в якій просить усунути ОСОБА_1 від права на спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 у зв`язку з тим, що така ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через тяжку хворобу був у безпорадному стані. Вказує, що її брат ОСОБА_4 за життя мав інвалідність 3-ої групи загального захворювання, був позбавлений зору на одному оці, а тому був обмежений в повноцінних діях. З часу розлучення, яке відбулося в 1998 році, його колишня дружина, тепер ОСОБА_3 з дочкою ОСОБА_1 залишили постійне місце проживання в селі Констанція та перебралися в с.Цигани Борщівського району. Брат же перейшов жити до будинку матері, де мешкала і вона. Іншої сім`ї він не мав, а тому вони спільно проживали, вели спільне господарство та вона ним опікувалась. Основним його доходом з 2002 року була пенсія по інвалідності, вона мала доходи лише від реалізації молока та городини, яку вирощувала. За рішенням суду ОСОБА_4 сплачував з пенсії аліменти на утримання доньки. Донька ОСОБА_6 жодного разу, навіть вже будучи повнолітньою, не поцікавилася справами, здоров`ям батька, не відвідувала його. 15 червня 2017 року ОСОБА_4 тяжко захворів, протягом кількох місяців перебував на стаціонарному лікуванні в різних медичних закладах. Після проведеного оперативного втручання був переведений в Борщівську районну лікарню, де помер 04 ІНФОРМАЦІЯ_1 2017 року. В період стаціонарного лікування з 10 липня 2017 року ОСОБА_4 перебував у край важкому фізичному стані, а після проведеної операції він став цілком безпорадним. Цілодобовий догляд за хворим був вкрай необхідним. Дочка ОСОБА_4 - ОСОБА_7 достовірно знала про тяжку хворобу батька, однак жодного разу не навідала його. Вона, ОСОБА_2 телефонувала ОСОБА_7 , переказували знайомими про потребу батька в доньці. Він особисто телефонував ОСОБА_6 та просив приїхати до нього та допомогти. Їй одній важко було доглядати за хворим, який потребував постійного догляду. Окрім того, для придбання ліків вона витратила усі свої і брата заощадження, продала все, що продавалося, а коли коштів не вистачало, вона неодноразово зверталася до знайомих, брала в борг, просила допомоги в жителів села. На сьогодні вона заборгувала значну суму коштів - 100 тис. грн, які має повернути. Вона має намір розпорядитися майном брата лише з однією метою - повернути позичені кошти, які витратила на лікування брата. Оскільки вона є спадкоємцем другої черги, наявність спадкоємця першої черги порушує її право на спадкування після смерті брата ОСОБА_4

03 жовтня 2019 року від позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надійшла заява про усунення недоліків в якій просять прийняти до розгляду позовну заяву про встановлення права особистої приватної власності на частину будинковолодіння, визнання права власності на спадкове майно та долучити до матеріалів справи оригінал квитанції про сплату судового збору. В уточненій позовній заяві зазначили, що станом на 15 квітня 1991 року будинковолодіння в АДРЕСА_1 відносилося до категорії колгоспний двір і станом на цю дату членами колгоспного двору були ОСОБА_4 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який був батьком ОСОБА_1 та чоловіком ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на Ѕ частину спірного домоволодіння в АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва пл. 3,05 га, що розташована на території Озерянської сільської ради. Вона, ОСОБА_1 , у встановлений законом строк подала до приватного нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті батька на підставі якої було заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_4 №390/2017. Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй було відмовлено, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно та рекомендовано звернутися до суду. Крім того, вказує, що їй, ОСОБА_3 , належить Ѕ частина будинковолодіння як члену колгоспного двору, що знаходиться по АДРЕСА_1 , право власності на яку просить визнати за нею.

17 жовтня 2019 року ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Озерянська сільська рада, про усунення від права на спадкування за законом об`єднано з первісним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Озерянської сільської ради про встановлення права особистої приватної власності на частину будинковолодіння, визнання права власності на спадкове майно.

18 листопада 2019 року ОСОБА_1 подала до суду відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 в якій зазначила, що її батько ОСОБА_4 та мати ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 24 вересня 1989 року, який був розірваний 24 березня 1998 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько помер і вона є єдиною його спадкоємицею першої черги спадкування відповідно до закону. Після розлучення батьків вона з матір`ю переїхали на постійне місце проживання в с. Цигани Борщівського району. Посилання ОСОБА_2 та те, що її батько був обмежений в повноцінних діях у зв`язку з інвалідністю ІІІ гр. не відповідає дійсності. У батька дійсно була інвалідність у зв`язку із травмою ока, однак протягом всього життя він працював в тому числі й у колгоспі, утримував домашнє господарство, мав коней, якими обробляв мешканцям с. Констанція земельні ділянки. Вказує на те, що батько після розірвання шлюбу із матір`ю навідував її всього лише один раз. Будучи повнолітньою, вона прагнула батьківського тепла, любові та турботи, горнулася до нього, намагалася підтримувати з ним родинні відносини, неодноразово провідувала його, вітала з днем народження, святами, спілкувалася по телефону, цікавилася його здоров`ям. Про те, що батько потребував від неї матеріальної та моральної допомоги, не відповідає дійсності та не підтверджується відповідними доказами. ОСОБА_2 не надано жодного медичного документу, в якому б було зазначено, що батько потребував стороннього догляду. Той факт, що ОСОБА_2 витратила на лікування батька близько 100 000 грн й має намір розпорядитися майном її батька лише з однією метою, щоб повернути кошти, які витратила на його лікування, не заслуговує на увагу, оскільки ОСОБА_2 після смерті батька неодноразово телефонувала їй, погрожувала фізичною розправою, а в разі успадкування нею майна після смерті батька, наполягала на тому, щоб подарувала їй таке спадкове майно, при цьому за борг в сумі 100 000 грн жодного разу не згадувала. Враховуючи наведене, вважає, що відсутні підстави для усунення її від права на спадкування. Вона ніколи не ухилялася від надання допомоги батькові і він за такою допомогою до неї не звертався. ОСОБА_4 ніколи не перебував у безпорадному стані. Батько хворів та лікувався нетривалий період часу. За наведених обставин просить відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви за її безпідставністю.

Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 03 лютого 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Озерянської сільської ради про встановлення права особистої приватної власності на частину будинковолодіння, визнання права власності на спадкове майно в частині:

-визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 права власності по Ѕ частині житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною вартістю 44 559 грн, на суму 22279 грн. 50 коп.

-визнання за ОСОБА_3 права власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною вартістю 44 559 грн, на суму 22279 грн. 50 коп., як члена колгоспного двору - залишено

без розгляду.

Сторони в судове засідання не прибули.

Від позивача ОСОБА_1 та її представника надійшла письмова заява, в якій вони просять розгляд справи проводити у їх відсутності, позовні вимоги в частині визнання за нею права власності на земельну ділянку в порядку спадкування підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовити.

Представник відповідача Озерянської сільської ради подав до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник-адвокат Денисова Т.С. подали до суду заяву, в якій просять розгляд справи проводити у їх відсутності, первинний позов ОСОБА_1 в частині вимог до ОСОБА_2 просять залишити без розгляду, зустрічний позов ОСОБА_2 просять задовольнити повністю.

Дослідивши докази по справі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

27 серпня 2018 року ОСОБА_9 звернулася з заявою до приватного нотаріуса Борщівського районного нотаріального округу Тернопільської області Пікуль Г.М. про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як спадкоємиця першої черги за законом на підставі ст.1261 ЦК України, однак їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно та рекомендовано звернутися до суду.

За даними копії Державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ТР №010365, виданого Озерянською сільською радою 16 вересня 2002 року на підставі рішення Озерянської сільської ради від 15 серпня 2002 року №27, ОСОБА_4 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 3,05 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Озерянської сільської ради Борщівського району Тернопільської області.

Як вбачається з Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованого державним кадастровим реєстратором 26 березня 2019 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка знаходиться на території Озерянської сільської ради Борщівського району Тернопільської області, кадастровий номер: 6120885500:01:001:0459, площею 3,0545 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва становить 50320,37 грн.

За змістом наявної в матеріалах справи копії газети "RIA" №23 від 02 червня 2018 року, у ній розміщено оголошення про те, що загублений Державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ТР №010365 на ім`я ОСОБА_4 , вважати недійсним.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Констанція Борщівського району Тернопільської області (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 , видане повторно Борщівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області 13 жовтня 2017 року).

За даними довідки, виданої Озерянською сільською радою Борщівського району Тернопільської області 25 квітня 2019 року №485, згідно Державного акта на право приватної власності на землю у власності ОСОБА_4 перебуває земельна ділянка площею 3,0545 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , оскільки у встановлений законом строк подала до нотаріуса за місцем відкриття спадщини відповідну заяву (заява про прийняття спадщини №863 від 13 жовтня 2017 року, спадкова справа 390/2017).

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого повторно Борщівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області 14 вересня 2017 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Констанція Борщівського району Тернопільської області народилася ОСОБА_10 , її батьком записаний ОСОБА_4 .

ОСОБА_10 після реєстрації шлюбу 10 листопада 2018 року з ОСОБА_11 змінила прізвище на ОСОБА_12 , про що свідчить додане до матеріалів справи свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 , видане Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області 10 листопада 2018 року.

Отже в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 як донька спадкодавця ОСОБА_4 є єдиним спадкоємцем першої черги за законом, яка прийняла спадщину після смерті батька, оскілки у встановлений законом строк подала до нотаріальної контори відповідну заяву про прийняття спадщини.

Інших спадкоємців першої черги на підставі закону відповідно до статті 1261 ЦК України, які б заявили свої права на спадкове майно спадкодавця ОСОБА_4 немає.

Крім того, заяву про прийняття спадщини до нотаріуса за місцем відкриття спадщини подала сестра померлого, ОСОБА_2 , що проживає в с.Констанція Борщівського району Тернопільської області, яка за її словами, лікувала та хоронила брата ОСОБА_4 , на підставі якої було заведено спадкову справу №390/2017 (заява про прийняття спадщини №835 поступила 06 жовтня 2017 року).

25 вересня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Борщівського районного нотаріального округу Тернопільської області Пікуль Г.М. по питанню оформлення спадщини після смерті брата ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, посилаючись на те, що вона є спадкоємицею другої черги за законом на підставі ст.1262 ЦК України, а дочкою спадкодавця ОСОБА_10 , як спадкоємицею першої черги, згідно ст. 1261 ЦК України, 13 жовтня 2017 року було подано заяву про прийняття спадщини, та роз`яснено, що оскільки спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, їй необхідно звернутися до суду для включення її в коло спадкоємців першої черги (лист приватного нотаріуса Борщівського районного нотаріального округу Пукуль Г.М. №627/02-31 від 25 вересня 2019 року).

На підтвердження родинних стосунків із спадкодавцем ОСОБА_4 відповідач ОСОБА_2 надає копію свідоцтва про своє народження серії НОМЕР_4 та свідоцтво про укладення нею шлюбу серії НОМЕР_5 , а також свідоцтво про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_6 , з яких видно, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є рідними сестрою та братом.

Відповідно до положень ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1261ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч.1ст.1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Відповідач ОСОБА_2 у зустрічному позові зазначає, що позивач ОСОБА_1 має бути усунена від спадкування за законом, оскільки вона протягом тривалого часу не цікавилась батьком, не навідувала його, ухилялася від надання йому допомоги, коли він того потребував; її брат перебував у безпорадному стані, хворів і потребував сторонньої допомоги. Хоча ОСОБА_4 мав дочку, догляд за ним здійснювала саме вона, супроводжувала його в лікарні, доглядала за ним.

Вирішуючи спір, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту згаданої норми, та з урахуванням роз`яснень, наданих у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Так, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

На обґрунтування зустрічного позову про усунення ОСОБА_1 від права на спадкування за законом, відповідач ОСОБА_2 посилається на наступне.

Згідно довідки, виданої Озерянською сільською радою Борщівського району Тернопільської області 04 вересня 2019 року №979, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який постійно проживав і був зареєстрований в АДРЕСА_1 на праві приватної власності належала земельна ділянка (пай) площею 3,0545 га, розташована на території Озерянської сільської ради. На день смерті ОСОБА_4 був зареєстрований в житловому будинку по АДРЕСА_1 , але проживав разом із сестрою ОСОБА_2 в будинку по АДРЕСА_2 . За даними сільської ради житловий будинок та земельна ділянка під забороною та арештом не перебувають. Заповітів ОСОБА_4 не складав. Малолітніх, неповнолітніх, недієздатних, обмежено дієздатних спадкоємців у ОСОБА_4 немає. Із спадкоємців у ОСОБА_4 є сестра ОСОБА_2 , 1963 р.н., яка проживає в с. Констанція та донька ОСОБА_10 , яка проживає в м. Тернопіль.

За даними довідок Озерянської сільської ради Борщівського району Тернопільської області №977 та №978 від 04 вересня 2019 року та №1142 від 23 вересня 2019 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителька та зареєстрована в АДРЕСА_2 , дійсно постійно проживала зі своїм братом ОСОБА_4 в одному житловому будинку, піклувалася про його здоров`я, вела з ним спільне господарство, доглядала під час хвороби та похоронила його за власні кошти. ОСОБА_4 з 1992 року був інвалідом ІІІ групи, постійно йому потрібна була допомога. ОСОБА_2 разом із братом ОСОБА_4 працювали в колгоспі до 2002 року, після того, як колгоспи було ліквідовано обоє ніде не працювали, в господарстві утримували корову та дрібну птицю. З доходів була пенсія ОСОБА_4 та дохід від оренди паїв. Згідно записів з погосподарських книг за 1991-1995 роки відомо, що в ОСОБА_4 є донька ОСОБА_6 , 1991 року народження, яка ніколи не навідувалася до батька, не спілкувалася з ним, не допомагала в лікуванні, коли хворому потрібна була допомога. Відомо також, що ОСОБА_4 сплачував аліменти до повноліття доньки.

Відповідно до довідки, виданої КНП Амбулаторія загальної практики сімейної медицини Озерянської сільської ради 02 вересня 2019 року за Р №143, ОСОБА_4 15 червня 2017 року захворів на лівобічну міжреберну невралгію, лікувався амбулаторно; 10 липня 2017 року хворий знаходився на стаціонарному лікуванні в ЦРКЛ з лівобічним ексудативним плевритом, Емфіземою легень, дифузним пневмосклерозом, ЛН ІІ-го ст., ревматоїдним артритом, поліартритом, активність ІІ ст.; з 20.07.2017 по 17.08.2017 хворий знаходився на стаціонарному лікуванні в обласному тубдиспансері, проходив обстеження в Тернопільській обласній клінічній лікарні, де хворому встановлено діагноз рак лівої легені, з приводу чого хворого госпіталізовано в обласний онкодиспансер. Після обстеження і лікування в Тернопільському онкодиспансері хворий переведений на паліативне лікування в Борщівську ЦРКЛ.

Випискою №444 з медичної картки амбулаторного (стаціонарного,санаторного) хворого ТБ 09 підтверджується, що ОСОБА_4 в період часу з 20.07.2017 до 17.08.2017 перебував на стаціонарному лікуванні з клінічним діагнозом ВДТБ лівої легені.

За результатами обстеження на комп`ютерній томограмі органів грудної порожнини в Тернопільському обласному протитуберкульозному диспансері, проведеного 17 серпня 2017 року, у ОСОБА_4 виявлено наступне: Гідротолакс зліва. Масивні інфільтративні зміни зліва, вузловий утвір в S3 - потребує виключення непластичного процесу. Вузловий утвір шиї, межистіння - збільшені л/вузли. Вогнищеві інфільтративні зміни справа, реакція плеври. Лімфоаденопатія. Гідропарикард. Можливе поєднання системного захворювання. Рекомендовано консультація ревматолога, онколога, біопсія.

Таким чином, судом встановлено, що підтверджується доданими до матеріалів справи вищенаведеними медичними документами, ОСОБА_4 з 10 липня 2017 року знаходився на стаціонарному лікуванні в Борщівській ЦРКЛ, а з 20.07.2017 по 17.08.2017 на стаціонарному лікуванні в обласному тубдиспансері, проходив обстеження в Тернопільській обласній клінічній лікарні, де хворому встановлено діагноз рак лівої легені, з приводу чого хворого госпіталізовано в обласний онкодиспансер. Після обстеження і лікування в Тернопільському онкодиспансері хворий переведений на паліативне лікування в Борщівську ЦРКЛ. ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Констанція ОСОБА_4 помер.

Наведене свідчить, що ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні у медичних закладах в м.Тернопіль так і в Борщівській ЦРКЛ близько півтора місяця.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що працює лікарем і ОСОБА_4 був її пацієнтом. Їй відомо, що ОСОБА_4 у липні поступив в реанімаційне відділення Борщівської ЦРКЛ, а через кілька днів був переведений в терапевтичне відділення. А згодом був направлений в тубдиспансер. Йому було поставлено діагноз: пневмонія. ОСОБА_4 перебував у важкому стані, що полягало в тому, що останній не міг самостійно пересуватися, навіть сходити в туалет, йому була потрібна стороння допомога. Біля нього в лікарні постійно була, як їй відомо, його сестра ОСОБА_2 , яка годувала його, проводила в туалет, купувала ліки.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що він є сімейним лікарем Озерянської ОТГ і ОСОБА_4 звертався до нього за медичною допомогою, перший раз, за два тижні до госпіталізації в Борщівську ЦРКЛ. Він жалівся на болі зліва, після того як виключили серцеву хворобу та міжреберну невралгію, встановили, що в легенях збирається в вода і з`явилася задишка, а тому його госпіталізували в реанімацію Борщівської ЦРКЛ. Перший раз він приїжджав до нього в с. Озеряни самостійно. Другий раз його викликали до нього додому, після того, як ОСОБА_4 перебував в тубдиспансері в м. Тернополі, вкінці серпня. При обстеженні він задихався і був у важкому стані, тому він госпіталізував його своїм транспортом у реанімаційне відділення Борщівської ЦРКЛ. Його фізичний стан був дуже важкий, він йому допомагав зайти до лікарні, практично заніс його на руках. Бачив його в безпорадному стані на початку вересня.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що працює в Борщівській ЦРКЛ медсестрою разом із ОСОБА_3 , яка кілька разів відвідувала в лікарні свого колишнього чоловіка, а вона на прохання останньої була з нею й чекала її на коридорі. Він говорив ОСОБА_3 , що простудився. Коли вони прийшли в терапевтичне відділення, він лежав, потім сидів, а коли ОСОБА_16 йшла, він встав з ліжка і провів її. Там біля нього нікого не було. Його сестру вона бачила біля нього, коли той перебував в реанімаційному відділенні. В її присутності він не просив ОСОБА_17 про допомогу.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що працює в Борщівській ЦРКЛ санітаркою. Коли вона добиралася на роботу, від сестри ОСОБА_4 , який був її колишнім чоловіком, вона випадково дізналася, що той захворів, оскільки вони разом їхали в лікарню. коли вона прийшла до нього, він лежав у кімнаті інтенсивної терапії, оскільки то був вихідний день, аналізи можна було здати лише там. Тоді біля нього були сестри і якась жінка з ОСОБА_18 . Вона навідувала ОСОБА_4 в червні і в серпні коли він лежав у терапії Борщівської ЦРКЛ. Він говорив їй, що у нього все добре, просто простудився, вона не бачила безпорадності в його стані, він нормально спілкувався, вставав без сторонньої допомоги, сестри біля нього не було. Лікарі нічого про його безпорадний стан не говорили. Її дочка в той час перебувала в Києві на лікуванні, тому вона їй нічого про батька не казала, оскільки не було такої потреби. Дитина з батьком спілкувалася по телефону, а коли навчалася в коледжі, то їздила до нього, ночувала в нього. Останній раз, коли ОСОБА_6 там перебувала, його сестра вигнала доньку серед ночі і з того часу вона до нього не їздила. До того, як він потрапив до лікарні, вона з ним відносини не підтримувала.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснила, що живе по-сусідству з ОСОБА_2 та її братом ОСОБА_4 , які проживали разом. Коли він захворів, сестра намагалася його вилікувати, возила в лікарню, позичала гроші на лікування. Їй відомо, що спочатку ОСОБА_4 звертався до сімейного лікаря, а потім їздив в Тернопіль в тубдиспансер на лікування. Вона допомагала ОСОБА_2 , коли та була біля брата, обходила її господарку. Після того, як ОСОБА_4 вернувся з тубдиспансеру і йому поставили діагноз рак, він був уже безпорадний. Їй відомо, що ОСОБА_4 допомагала лише сестра ОСОБА_2 , яка витрачала на лікування брата усі свої кошти й заощадження. ОСОБА_20 казав їй, що дочка не приходить до нього. Крім того, зі слів ОСОБА_2 їй відомо, що вона просила ОСОБА_17 , щоб та передала дочці про тяжкий стан батька. Протягом останніх трьох днів перед смертю він не міг пересуватися.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_4 знав дуже добре. Коли він, чи його сестра ОСОБА_2 зверталися до нього, він підвозив їх в лікарню. День перед смертю він возив його до сестри в с. Цигани. Йому було важко йти, тому він його вів до машини. Там вони пробули десь дві години. В машині він сидів, опершись на лікоть. Найважчий стан був тоді, коли він його віз до сестри востаннє. Усі інші рази ОСОБА_4 ішов до машини самостійно. З ОСОБА_4 про його дочку ніколи не говорив. Його дочки він не бачив. Коли приїжджав до господарства ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , крім них, які проживали разом, більше нікого не бачив. Йому було відомо, що ОСОБА_4 хворів на рак.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні пояснила, що живе неподалік від господарства ОСОБА_4 та його сестри, з якими близько спілкувалася. ОСОБА_4 говорив їй, що хотів би спілкуватися з дочкою, але вона не приходить до нього. Їй відомо, що останній місяць ОСОБА_4 постійно перебував у лікарні. Вона відвідувала ОСОБА_4 після того як він повернувся з тубдиспансеру, він був дуже тяжкий. Коли він лежав у лікарні, ОСОБА_2 кожного дня до нього їздила. Дочку бачила лише на похороні. ОСОБА_2 позичала в неї кошти на лікування брата, частину яких віддала, а 20000 грн. ще винна. З липня місяця ОСОБА_4 самостійно ходити не міг, пересувався за допомогою палички. Бачила його в червні і ще один раз після лікарні, після чого він помер.

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні пояснила, що є двоюрідною сестрою ОСОБА_4 та ОСОБА_24 і перебувала з ними в добрих відносинах. Їй відомо, що ОСОБА_4 , який хворів близько 2-х місяців, перебував на лікуванні спочатку в Борщівській, після чого в Тернопільській лікарнях. Доглядала та відвідувала його в лікарні його сестра ОСОБА_2 . Їй відомо, що в нього була саркома легенів й сукупні хвороби. Коли ОСОБА_4 лежав у реанімаційному відділенні Борщівської лікарні із запаленням легень, вона бачилась із матір`ю ОСОБА_1 , яка там працює, і просила її, щоб вона передала дочці про важкий стан батька. ОСОБА_4 просив її передати ОСОБА_6 , щоб прийшла до нього і вона особисто до неї дзвонила і говорила, щоб прийшла до тата. ОСОБА_4 потребував сторонньої допомоги, йому було важко сісти, встати щоб піти в туалет. Перед смертю в останні дні мав безпорадний стан. Дочка ОСОБА_4 - ОСОБА_1 батькові не допомагала. Вона її побачила лише на похороні.

Разом з тим, жоден з вище перелічених свідків не підтвердив факту прохання покійного ОСОБА_4 до доньки ОСОБА_1 про надання допомоги та відмови останньої у наданні такої. Свідок ОСОБА_23 суду пояснила, що особисто телефонувала до ОСОБА_1 й передавала прохання батька про те, щоб та прийшла до нього оскільки йому потрібна допомога, однак нічого не зазначає про те, що ОСОБА_1 відмовилася від надання батькові допомоги. Крім того, ОСОБА_1 заперечила розмову з ОСОБА_23 по телефону, вказала, що бачила її лише на похороні.

Показання свідків, допитаних у судовому засіданні про хворобу ОСОБА_4 та не навідування донькою померлого ОСОБА_1 не свідчать про обставини, що зумовлюють усунення її від спадкування, про що викладено вище.

Свідки в судовому засіданні дали пояснення, що покійний ОСОБА_4 протягом останніх двох місяців хворів, мав належний догляд з боку сестри ОСОБА_2 , останні дні перед смертю перебував у важкому стані, з чим суд погоджується та вважає доведеним, однак доказів того, що дочка ОСОБА_4 - ОСОБА_1 свідомо відмовлялася допомогти батькові суду не надано.

Як встановлено в судовому засіданні та сторонами не оспорювалось, спадкодавець ОСОБА_4 з 24 вересня 1989 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_25 , який було розірвано 24 березня 1998 року (Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00022451553 від 26 березня 2019 року). У шлюбі в них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_26 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ). Саме з 24 березня 1998 року, з часу розірвання шлюбу, подружжя припинило спільне проживання, донька залишилася проживати з матір`ю.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи довідок Озерянської сільської ради, ОСОБА_4 був зареєстрований по АДРЕСА_1 , а фактично проживав із своєю сестрою ОСОБА_2 в будинку по АДРЕСА_2 , проживали вдвох, вели з нею спільне господарство, а тому той факт, що його сестра піклувалася про нього коли він був хворий, свідчить про міцність родинних відносин, характер та ступень спілкування між ними, та не може бути підставою для усунення від спадкування дочки померлого - ОСОБА_1 .

Поняття безпорадний стан , яке міститься у ст. 1259 ЦК України, судова практика розглядає як стан особи, у якому ця особа не може самостійно забезпечити свої життєві потреби, потребує стороннього догляду, допомоги, піклування. У випадку існування спору за спадок, безпорадний стан спадкодавця повинен довести позивач. При цьому лише одних пояснень позивача та показань свідків недостатньо для доведення безпорадного стану спадкодавця. Повинні бути певні медичні документи.

Інших медичних довідок чи виписок з історії хвороби, окрім вищенаведених, суду не надано, тому посилання відповідача ОСОБА_2 на ту обставину, що саме з 10 липня 2017 року ОСОБА_4 перебував у край важкому фізичному стані і йому постійно була потрібна стороння допомога, не знайшло свого підтвердження та не доводиться показами свідків, даними в судовому засіданні. А тому такі доводи ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки не відповідають обставинам справи та жодним доказом не доведені.

Крім того, відповідачем ОСОБА_2 суду не надано доказів, які б свідчили про те, що спадкодавець, у зв`язку з хворобою висловлював прохання або бажання про надання допомоги, а спадкоємець першої черги на підставі закону - його донька ОСОБА_1 свідомо від її надання ухилялась, хоча мала таку можливість.

Як було зазначено вище, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.

Таким чином, відповідачем ОСОБА_2 не доведено належними та достовірними доказами обґрунтованість своїх позовних вимог, а судом не встановлена сукупність обставин, передбачена діючим законодавством, а саме: чи перебував спадкодавець в безпорадному стані через свій похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та чи потребував він допомоги саме від дочки ОСОБА_1 , за умови отримання її від інших осіб, в тому числі і від сестри ОСОБА_2 з якою проживали спільно в одному житловому будинку, вели спільне господарство.

Оцінивши надані докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, а також виходячи з засад справедливості та виваженості, суд вважає зустрічні позовні вимоги про усунення ОСОБА_1 від права на спадкування за законом недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням вищезазначеного, в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що позивач ОСОБА_1 є єдиною спадкодавицею першої черги спадкування згідно закону на підставі ст.1261 ЦК України після смерті батька ОСОБА_4 .

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Враховуючи наведене, суд має всі правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Озерянської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, а тому за ОСОБА_1 , як за спадкоємцем за законом, слід визнати право власності на земельну ділянку площею 3,05 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Озерянської сільської ради Борщівського району Тернопільської області, яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІV-ТР №010365.

На підставі ст.ст.16, 1218, 1220, 1224, 1258, 1261, 1268, 1269 ЦК України, та керуючись ст. ст.12, 13, 81, 141, 263, 265, п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Озерянської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_3 , жителькою АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , як за спадкоємицею за законом, право власності на спадкове майно - земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,05 га, кадастровий номер 6120885500:01:001:0459, що знаходиться на території Озерянської сільської ради Борщівського району Тернопільської області, яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІV-ТР №010365.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Озерянська сільська рада, про усунення від права на спадкування за законом - відмовити.

Судові витрати покласти на сторони в межах, в яких вони їх понесли.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги через Борщівський районний суд Тернопільської області до Тернопільського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строк апеляційного оскарження рішення продовжується на строк дії такого карантину.

Повне рішення складено 17 квітня 2020 року.

Головуючий П.В. Чир