Рішення

від 04.03.2020 по справі 910/16675/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.03.2020Справа № 910/16675/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І. , при секретарі судового засідання Гарашко Т.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення в особі Донецької філії Концерну радіомовлення радіозв`язку та телебачення (04112, вул.Дорогожицька, буд.10, м.Київ, 04112, код ЄДРПОУ 34926672)

до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ" (вул. Електриків, буд. 26, м.Київ, 04176, код ЄДРПОУ 22837796)

про стягнення 35 552,67 грн.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засіданні

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення в особі Донецької філії Концерну радіомовлення зв`язку та телебачення звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями формі Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія НБМ про стягнення 35 552, 67 грн.

Позовні вимоги мотивовані, неналежним виконанням умов договору №89-17-2 від 01.01.2017 відповідачем щодо оплати своїх зобов`язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.12.2019.

17.12.2019 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує мотивуючи тим, що укладення спірного договору з боку відповідача мало на меті задоволення суспільних потреб, було комерційно не привабливим та приносило збитки, виконання договору з боку позивача мало на меті одержання надприбутку, продаючи електричну енергію завищеною в декілька разів. Відповідач відмовився від пропозиції позивача укласти договір на трансляцію телевізійної програми 5 в цифровому форматі стандарту DVB-T у м.Волновасі за договірною ціною запропонованою позивачем, в свою чергу відповідачем запропоновано свою договірну ціну, на думку віддповідача виконання на трансляцію вказаної телевізійної програми засвідчує згоду позивача укласти договір за договірною ціною запропонованою відповідачем. Крім того, незалежно від факту укладення або не укладення додаткової угоди від 21.12.2018 до договору №89-17-2 від 01.01.2017 відповідач був зобов`язаний подавати і подавав сигнал в тому числі за період з 01.01.2019 по 24.05.2019, але в рамках договору з компанією SES ASTRA AB .

В судовому засіданні 18.12.2019 оголошено перерву до 22.01.2020.

Ухвалою від 22.01.2020 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.02.2020.

07.02.2020 через відділ діловодства суду позивачем подано пояснення по справі.

11.02.2019 через відділ діловодства суду відповідачем подано заяву про залишення без розгляду поданих позивачем письмових пояснень.

Вказані пояснення залишені судом без розгляду, оскільки, нормами частини 2 статті 207 ГПК України передбачено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

За приписами статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки позивач пропустив строк подання додаткових пояснень, суд дійшов висновку про залишення зазначених пояснень без розгляду.

В судовому засіданні 12.02.2020 оголошено перерву до 04.03.2020.

У судовому засіданні 04.03.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні 04.03.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення є державним господарським об`єднанням підприємств, створеним наказом Державного комітету України по зв`язку від 04.10.1991 № 102 "Про створення Концерну РРТ", заснованим на державній формі власності і належить до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Згідно з статтею 28 Закону України "Про телекомунікації" використання ресурсів телекомунікаційних мереж загального користування для потреб телебачення та радіомовлення здійснюється на договірних засадах відповідно до законодавства. Надання телекомунікаційних послуг для потреб телебачення і радіомовлення регулюється Законом України "Про телебачення і радіомовлення".

Частиною 4 статті 39 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" встановлено, що телерадіоорганізації здійснюють мовлення з використанням ресурсу багатоканальної телемережі відповідно до умов ліцензії на мовлення та угоди з оператором багатоканальної телемережі.

Пунктом 150 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 передбачено, що Послуги ефірного телерадіомовлення надаються операторами мереж ефірного телерадіомовлення за наявності ліцензії на надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації таких мереж, виданої НКРЗІ. Послугами ефірного телерадіомовлення є: технічне обслуговування і експлуатація технічних засобів випромінення в ефір; передача телерадіопрограм до технічних засобів випромінення в ефір з використанням споруд і ліній зв`язку; трансляція телерадіопрограм технічними засобами випромінення в ефір.

Концерн РРТ включений до Реєстру операторів та провайдерів телекомунікацій згідно рішення НКРЗ від 07.12.2007 № 1019 "Про введення реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій", реєстраційний № 898.

Судом встановлено, що Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "НБМ" є телерадіоорганізацією - зареєстрованою у встановленому законодавством порядку юридичною особою, яка на підставі виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення ліцензії на мовлення створює передачі та розповсюджує їх за допомогою технічних засобів мовлення (абзац 46 статті 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення").

01.01.2017 року між Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (далі-позивач, виконавець) та Підприємством з іноземними інвестиціями формі Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія НБМ (далі - відповідач, замовник) було укладено Договір №89-17-2.

Відповідно до п.1.1 договору, предметом даного договору є надання виконавцем телекомунікаційних послуг у відповідності до ліцензії виконавця на надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації мереж ефірного телемовлення.

Відповідно до п. 3.1. Договору ціна Договору визначається Додатком № 1 до даного договору.

Додатковою угодою до договору від 21.12.2018, передбачено, що виконавець і замовник прийшли до угоди продовжити термін дії договору №89-17-2 від 01.01.2017 до 31 грудня 2019.

Позивач відповідно до листа №1612 від 21.12.2018, направив на адресу відповідача на розгляд та підписання додаткову угоду до договору №89-17-2 від 01.01.2017 з додатком №1 про надання послуг у 2019, який було отримано відповідачем 26.12.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №8752502012135.

У відповідь на вказаний лист відповідач листом від 21.01.2019 №8/1 надіслав підписану додаткову угоду до договору з додатком №1 та протокол розбіжностей.

На думку позивача, у зв`язку з порушенням відповідачем строків визначених у п.4 ст.181 ГК України, позивач, листом №553/9-07 повідомив відповідача про те, що надання відповіді на пропозиції щодо продовження надання послуг у 2019 було здійснено після того, як сторони договору вчинили дії на виконання запропонованої позивачем додаткової угоди, у разі незгоди відповідача останній має право передати спір на вирішення суду.

Позивач вказує, що відповідач отримавши відповідь від протоколу розбіжностей від 30.12.2014, не вчинив жодних дій з припинення використання телекомунікаційних послуг та відповідно споживав їх.

Як вказує позивач відповідно до Актів виконаних робіт, складених позивачем, протягом періоду з 01.01.2019 по 24.05.2019 позивач надав відповідачу телекомунікаційні послуги належної якості за цінами, що зазначені в додатку №1 запропоновані позивачем на 2019 рік.

Позовні вимоги мотивовані, неналежним виконанням умов договору №89-17-2 від 01.01.2017 відповідачем щодо оплати своїх зобов`язань у розмірі 26 235, 66 грн. Крім того позивачем нараховано 7 307,19 грн пені, 686,66 грн 3% річних, 1323,16 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Як зазначалося вище в грудні 2018 року відповідач отримав від позивача:

-проект додаткової угоди від 21.12.2018 р. до договору № 89-17-2 від 01.01.2017 р.

-проект додатку № 1 від 01.01.2019 р. до договору № 89-17-2 від 01.01.2017 р.

Відповідно до додатку № 1 від 01.01.2019 р. до договору № 89-17-2 від 01.01.2017 р. тариф за 1 годину розповсюдження програми 5 в цифровому форматі протягом 2019 року мав становити 38,10 грн./год. без ПДВ (підвищення на 20,0%).

При цьому, як вказує відповідач, відповідно до даних ТОВ Донецькі енергетичні послуги на 1 квартал 2019 року було встановлено тариф 205,12 коп./кВт.*год. без ПДВ (зниження на 13,1%). Тому, у відповідача виникли певні заперечення щодо окремих умов Додаткової угоди, зокрема, щодо Додатку № 1, яким позивач намагався необґрунтовано підвищити тариф за 1 годину розповсюдження програми 5 в цифровому форматі на 20%, в той час, як вартість електроенергії знижувалася на 13,1 %.

Відповідно до частини 1 ст. 646 Цивільного кодексу України відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію. Така відповідь вважається новою пропозицією укласти договір незалежно від дати її направлення.

Таким чином, лист відповідача від 21.01.2019 р. № 8/1 та протокол розбіжностей від 21.01.2019 р. до додаткової угоди від 21.12.2018 р. до договору № 89-17-2 від 01.01.2017 р є новою пропозицією укласти договір № 89-17-2 від 01.01.2017 р. за ціною, запропоновані Відповідачем.

Відповідно до частини 5 ст. 181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Відповідно до частини 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Наведені обставини в їх сукупності свідчать про відсутність зі сторони відповідача конклюдентних дій в розумінні частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України в рамках договору від 01.01.2017 № 89-17-2, а саме щодо прийняття пропозиції на укладення договору саме в запропонованій позивачем редакції.

При цьому, як встановлено судом, позивач надав відповідачу телекомунікаційні послуги, а останній фактично споживав дані послуги.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що вказані вище дії позивача беззаперечно підтверджують фактичне виконання Концерном РРТ договірних відносин між Концерном РРТ та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ" (конклюдентні дії) в рамках договору від 01.01.2017 № 89-17-2 з урахуванням протоколу розбіжностей від 21.01.2019 (Договору в редакції відповідача).

Таким чином, беручи до уваги факт надання Концерном РРТ послуг після отримання ним листа Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ" разом з протоколом розбіжностей до Додатку №1 до договору від 01.01.2017 № 89-17-2, суд доходить висновку, що Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ" обґрунтовано вважало, що Концерн РРТ своїми конклюдентними діями (в порядку ч. 2 ст. 642 ЦК України) погодився на договірну ціну послуг за договором від 01.01.2017 № 89-17-2, запропоновану відповідачем.

З огляду на наведене, спірний договір від 01.01.2017 № 89-17-2 є укладеним на умовах та за договірними цінами, які були запропоновані відповідачем та визначені у протоколі розбіжностей від 21.01.2019, та продовжував діяти до закінчення строку його дії.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 910/16858/17.

З огляду на те, що позивачем надавались відповідачу телекомунікаційні послуги та з огляду на наведені висновки суду, вартість таких послуг слід розраховувати за договірними цінами, які були запропоновані відповідачем та визначені у протоколі розбіжностей від 21.01.2019 до Додаткової угоди до договору від 21.12.2018.

Крім того, відповідач в свою чергу має Ліцензію на супутник. Відповідно до додатку № 3 до вказаної Ліцензії на супутник супутниковий ретранслятор - ASTRA 4А ; оператор супутникового ретранслятора - SES ASTRA АВ , Швеція. Територія розповсюдження телерадіопрограм - Україна та інші країни в межах зони впевненого прийому сигналу із супутника. На виконання умов Ліцензії на супутник відповідач уклав відповідний договір з компанією SES ASTRA АВ , Швеція.

Враховуючи вказані вище умови Ліцензії на супутник, Телерадіокомпанія НБМ зобов`язана була подавати, подавала з 01.01.2019 р. по 24.05.2019 р. та до цього часу подає на супутниковий ретранслятор ASTRA 4А телевізійний сигнал (програму телевізійну 5 ).

При цьому, суд зазначає, наведені вище правовідносини між компанією SES ASTRA АВ , Швеція та Телерадіокомпанією НБМ відповідно до умов Ліцензії на супутник абсолютно не стосуються правовідносин, що виникли між Концерном РРТ та Телерадіокомпанією НБМ щодо трансляції телевізійної програми 5 в цифровому форматі стандарту DVB-Т у м. Волновасі (Донецька область).

Іншими словами, незалежно від факту укладання або не укладання додаткової угоди від 21.12.2018 р. до договору № 89-17-2 від 01.01.2017 р. між Концерном РРТ та Телерадіокомпанією НБМ , стягнення грошових коштів за яким є предметом судового спору у даній справі, Відповідач був зобов`язаний подавати і подавав сигнал на супутниковий ретранслятор ASTRA 4А з метою розповсюдження цього сигналу по території, вказаній у Ліцензії на супутник, в тому числі в період з 01.01.2019 року по 24.05.2019 року, але в рамках договору з компанією SES ASTRA AB , Швеція.

Супутниковий ретранслятор ASTRA 4А передає телевізійний сигнал (програму телевізійну 5 ) на приймальні супутникові антени, які розміщені по території України (а також на територіях країн, де є впевнений прийом вказаного телевізійного сигналу).

Провайдери (оператори) програмної послуги (т.зв. кабельні оператори ) таким чином отримують телевізійний сигнал (програму телевізійну 5 ) для використання його в своїх кабельних мережах відповідно до договорів, укладених з Телерадіокомпаніею НБМ .

Провайдери (оператори) сервісів IPTV, ОТТ та інших таким чином отримують телевізійний сигнал (програму телевізійну 5 ) для використання його в своїх сервісах відповідно до договорів, укладених з Телерадіокомпаніею НБМ .

Громадяни, які встановили у себе супутникову приймальну станцію, також, за бажанням, можуть отримувати телевізійний сигнал (програму телевізійну 5 ) для використання його у власних потребах.

Ця ж сама схема використовується з метою доставки телевізійного сигналу (програми телевізійної 5 ) на передавачі аналогові телевізійні наземні, що встановлені на радіотелевізійних вежах (станціях) Концерну РРТ у містах України, що вказані в додатку № 3 до Ліцензії на телебачення.

Живлення електричним струмом системи супутникова приймальна станція - передавач телевізійний - антенно-фідерний пристрій , що належить Концерну РРТ, у період з 01.01.2019 р. по 23.05.2019 р. забезпечував Концерн РРТ відповідно до договору № 89-17-2 від 01.01.2017 р.

Саме забезпечення безперебійного живлення електричним струмом вказаної вище системи і основною послугою, що надавалась Концерном РРТ Відповідачу в рамках договору № 89-17-2 від 01.01.2017 р.

В період з 01.01.2019 р. по 23.05.2019 р. Концерн РРТ також забезпечував обслуговування системи супутникова приймальна станція - передавач телевізійний - антенно-фідерний пристрій , що встановлений на радіотелевізійній вежі (станції) Концерну РРТ у місті Волноваха Донецької області.

Відповідно до частини 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Сторони не мають заперечень стосовно того, що протягом 01.01.2019 р. - 23.05.2019 р. Позивач надавав Відповідачу телекомунікаційні послуги.

Відповідно до п. 5.2. договору № 89-17-2 від 01.01.2017 р. Виконавець щомісячно, не пізніше 3-го числа, складає Акт виконаних робіт, після чого направляє рахунок і Акт виконаних робіт Замовнику.

Сторонами не заперечується, що Концерн РРТ направив відповідачу Акти виконаних робіт за надані телекомунікаційні послуги з розповсюдження (трансляції) телепрограм Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія НБМ згідно Договору № 89-17-2 від 01.01.2017 року за січень 2019 р., за лютий 2019 р., за березень 2019 р., за квітень 2019 р. та за травень 2019 р.

В цих Актах, які Концерн РРТ направляв Телерадіокомпанії НБМ щомісячно, вказані суми, що підлягають сплаті позивачу, але не вказано за яку кількість годин трансляції.

Ці ж самі суми, що підлягають сплаті позивачу, вказані і в рахунках на сплату, а саме:

у рахунку на сплату № 57 від 23.0.1.2019 р. за січень 2019 р.;

у рахунку на сплату № 143 від 21.02.2019 р. за лютий 2019 р.;

у рахунку на сплату № 234 від 14.03.2019 р. за березень 2019 р.;

у рахунку на сплату № 328 від 15.04.2019 р. за квітень 2019 р.;

у рахунку на сплату № 437 від 27.05.2019 р. за травень 2019 р.

Таким чином, суд дійшов до висновку, про неможливість визначення обсягу годин розповсюдження програми 5 у цифровому форматі стандарту ПУВ-Т у м. Волновасі за спірний період, в зв`язку з чим сума основного боргу заявлена позивачем є не обгрунтованою та не підлягає задоволенню.

Вимоги про стягнення пені, інфляційних та 3% річних, також не підлягають задоволенню, оскільки, є похідними від вимог про стягнення суми основного боргу.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Однак, позивач, у порушення наведених приписів процесуального законодавства, не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність заявлених ним позовних вимог.

Позивачем не доведено порушення відповідачем зобов`язання щодо оплати виконання робіт, в зв`язку з чим суд не вбачає наявності підстав для його задоволення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір та витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 13.04.2020

Суддя Н.І. Ягічева