Ухвала

від 17.04.2020 по справі 915/527/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

17 квітня 2020 року Справа № 915/527/20

м. Миколаїв

Суддя Господарського суду Миколаївської області Давченко Т.М.,

розглянувши матеріали

позову Павленка Миколи Юрійовича ,

АДРЕСА_1 ;

до відповідачів:

1) Миколаївської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок,

вул. Велика Морська, 15/2, м. Миколаїв, 54001;

2) ОСОБА_2 ,

АДРЕСА_2 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Іскрицька Ганна Василівна,

АДРЕСА_3 ;

про визнання укладеним договору оренди, визнання переважного права на придбання у власність нежитлової будівлі та переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу

В С Т А Н О В И В:

Павленком Миколою Юрійовичем пред`явлено до Миколаївської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок (далі ? МОО УТМР) та ОСОБА_2 позов з такими вимогами:

"1. Визнати за Павленко Миколаю Юрійовичем переважне (першочергове) право на придбання у власність нежитлового приміщення літера А-1, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , площею 97,2 кв.м. (без збройної кімнати площею 13 кв.м.), гаража літера Б-1, орендованого за договором оренди № 10 від 02 січня 2018 року, укладеним між позивачем та відповідачем-1.

2. Перевести на позивача Павленко Миколу Юрійовича права та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу від 19 квітня 2019 року, укладеним між відповідачами, про придбання 48/100 часток у праві власності на адміністративну будівлю яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , площею 97,2 кв.м.

3. Визнати укладеним договір оренди № 10 від 2 січня 2018 року між фізичною особою-підприємцем Павленко Миколою Юрійовичем та Миколаївською обласною організацією Українського товариства мисливців та рибалок, ЄДРПОУ 03928375, на строк з 31 грудня 2019 року до 31 грудня 2020 року.

4. Стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.".

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі ? Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

У відповідності до ст. 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі ? позивачами і відповідачами ? можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 1, 5, 6, 10, 14, 16 частини першої цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення ч. 1 ст. 20 ГПК України а також ст.ст. 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

До такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18.

У відповідності до ст. 21 ГПК України, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для розгляду даного позову в порядку господарського судочинства, суд враховує, що, одним з предметів спору за даним позовом є переведення на позивача Павленко Миколу Юрійовича (як фізичну особу) права та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу, укладеним між МОО УТМР та фізичною особою ОСОБА_2 ; в даному випадку не йдеться про виникнення спору за указаною вимогою у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Викладена обставина унеможливлює розгляд цієї вимоги в порядку господарського судочинства з огляду на наведені вище приписи п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України, якою чітко встановлено неможливість розгляду господарськими судами спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Крім того, із змісту прохальної частини позову вбачається, що позивачем за вимогами 1-2 є Павленко М.Ю. , як фізична особа, тоді як за вимогою-3 ? фізична особа-підприємець Павленко М.Ю.

Статтею 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач; позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Отже, спір між сторонами має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Ураховуючи викладене, у відкритті провадження у справі слід відмовити.

Керуючись п.1 ч.1 ст.175, ст. 234 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі.

2. Позовну заяву від 10.04.2020 (вх. 13.04.2020 № 4709/20) з додатками на 37 (тридцяти семи) арк. повернути Павленку Миколі Юрійовичу .

3. Разом з позовною заявою направити Павленку Миколі Юрійовичу акт відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області від 13.04.2020 на 1 (одному) арк.

4. Копії даної ухвали направити сторонам на адреси, зазначені у вступній частині ухвали.

Ухвалу може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня її постановлення.

Суддя Т.М. Давченко