Рішення

від 14.04.2020 по справі 920/131/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.04.2020 Справа № 920/131/20

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін матеріали справи №920/131/20

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк»

до - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Харківська 5»

про стягнення 20748 грн 01 коп.

УСТАНОВИВ:

Позивач 11.02.2020 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 20748 грн 01 коп. заборгованості за кредитним договором № 50.03.000016 від 18.10.2016.

Ухвалою суду від 13.02.2020 було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 16.03.2020 відкладено розгляд справи на 14.04.2020.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

При цьому, суд зауважує, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.02.2020 повернуто відділенням поштового зв`язку на адресу суду, з зазначенням причин повернення адресат відсутній за вказаною адресою .

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 18.03.2020, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 40035, Сумська область, м. Суми, вул. Харківська, буд. 5, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України Про доступ до судових рішень вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Сумської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду про відкриття провадження у справі відповідачу відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у ній матеріалами.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на зазначене, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Сумської області встановив наступне.

18.10.2016 між АБ УКРГАЗБАНК (надалі - Позивач , Банк ) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Харківська 5 (надалі - Відповідач , Позичальник , ОСББ ) було укладено Кредитний договір №50.03.000016 з Додатком № 1 Графік зменшення ліміту кредитування та Додатком №2 Тарифи (надалі - Кредитний договір ).

Зазначений Кредитний договір був укладений в рамках Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів щодо ефективного використання енергетичних ресурсів та енергозбереження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2011 р. № 1056. Тобто, частина кредиту та проценти за Кредитним договором можуть бути відшкодовані за рахунок бюджетних коштів через Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України (зазначена інформація відображена в розділі Терміни, що застосовуються в договорі Кредитного договору).

28.11.2016р. між Банком та ОСББ було укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору, відповідно до якої було змінено Додаток №1 до Кредитного договору (Графік зменшення ліміту кредитування), у зв`язку з отриманням відшкодування частини суми кредиту з боку Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору, Банк відкриває Позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію (далі - кредит або кредитна лінія) з загальним лімітом в сумі 70495,00 грн. гривень, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, встановленого в п.1.3. цього Договору, в розмірі 22,3 % річних.

Згідно п.п. 1.3.1. Кредитного договору, кредитна лінія відкривається з 18.10.2016.

Відповідно до п.п. 1.3.2. Кредитного договору, Позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі у строки дії ліміту відповідного періоду та в сумі перевищення фактичної заборгованості по кредиту цього періоду над лімітом кредитної лінії наступного періоду, відповідно до Графіку зменшення ліміту кредитування (Додаток № 1 до цього Договору).

Згідно п. 2.2. Кредитного договору, погашення кредиту Позичальник здійснює на рахунок в АБ УКРГАЗБАНК , відповідно до Графіку зменшення ліміту кредитування, який наведено в Додатку 1 до цього Договору.

Відповідно до п. 2.3. Кредитного договору, нарахування процентів по Договору здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному в п.1.1. цього Договору. При розрахунку процентів використовується метод факт/факт , виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, враховуючи перший день та не враховуючи останній день користування кредитними коштами.

Згідно п. 2.4. Кредитного договору, проценти сплачуються Позичальником щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п.1.3. цього Договору, в день повного погашення заборгованості по кредиту, в день повного дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання цього Договору на рахунок в АБ УКРГАЗБАНК . У разі якщо останній день для сплати (погашення) процентів припадає на вихідний або святковий день, то така сплата здійснюється у день, що передує такому вихідному або святковому дню.

Відповідно до п. 2.7. Кредитного договору, за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим Договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється в розмірі 27,1 % річних. Нарахування процентів за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни передбачені цим Договором (прострочена заборгованість), здійснюється на суму; фактичного щоденного залишку простроченої заборгованості по кредиту, виходячи процентної ставки, зазначеної в першому абзаці цього пункту Договору.

Також відповідно до п. 5.3. Кредитного Договору, за порушення визначених в цьму Договорі строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами та/або комісій Позичальник зобов`язаний сплатити Банку неустойку (пеню), яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня відповідності до ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України сторони домовляються, що розрахунок пені за прострочення виконання зобов`язань (щодо строків (визначених в цьому Договорі) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами та/або комісій) припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Сплата штрафних санкцій (неустойки, пені) за Договором не звільняє Позичальника від відшкодування збитків, завданих Банку, в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що станом на дату подання даної позовної заяви, Відповідач не виконує зазначені вище зобов`язання по повній та своєчасній сплаті кредиту та нарахованих процентів, в зв`язку з чим, станом на 27.01.2020р. заборгованість Відповідача перед Позивачем за Кредитним договором складає:

- 17 179,73 гри - строкова заборгованість за кредитом;

- 2687,28 грн. - прострочена заборгованість за кредитом (виникла з 23.09.2019);

- 425,79 грн. - прострочена заборгованість за процентами (проценти не сплачені за грудень 2019р.);

- 371,96 грн. - поточна заборгованість за процентам

- 67,11 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту (нарахована відповідно до 5.3. Кредитного договору за період з дати виникнення простроченої заборгованості, тобто з 23.09.2019р. по 27.01.2020р.);

- 16,14 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів (нарахована відповідно до 5.3. Кредитного договору за різні періоди з 30.11.2017р. по 27.01.2020р.).

Загальна сума заборгованості, відповідно до наданого позивачем розрахунку становить 20748 грн. 01 коп.

Відповідач контррозрахунку суду не надав.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Господарським кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ГКУ).

Відповідно до 188 ГК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.

Статтею 188 ГК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 1049 ЦК України встановлює, що Позичальник, зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача заборгованості за кредитом у розмірі 20748 грн. 01 коп., з яких:

- 17 179,73 гри - строкова заборгованість за кредитом;

- 2687,28 грн. - прострочена заборгованість за кредитом (виникла з 23.09.2019);

- 425,79 грн. - прострочена заборгованість за процентами (проценти не сплачені за грудень 2019р.);

- 371,96 грн. - поточна заборгованість за процентам

- 67,11 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту (нарахована відповідно до 5.3. Кредитного договору за період з дати виникнення простроченої заборгованості, тобто з 23.09.2019р. по 27.01.2020р.);

- 16,14 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів (нарахована відповідно до 5.3. Кредитного договору за різні періоди з 30.11.2017р. по 27.01.2020р.).

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа Руїс Торіха проти Іспанії ).

За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Укргазбанк про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 20748 грн 01 коп. з яких: 17 179,73 гри - строкова заборгованість за кредитом; 2687,28 грн. - прострочена заборгованість за кредитом (виникла з 23.09.2019); 425,79 грн. - прострочена заборгованість за процентами (проценти не сплачені за грудень 2019р.); 371,96 грн. - поточна заборгованість за процентам; 67,11 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту (нарахована відповідно до 5.3. Кредитного договору за період з дати виникнення простроченої заборгованості, тобто з 23.09.2019р. по 27.01.2020р.); 16,14 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів (нарахована відповідно до 5.3. Кредитного договору за різні періоди з 30.11.2017р. по 27.01.2020р.) є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору суд зазначає наступне:

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Сумської області -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Укргазбанк задовольнити повністю.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Харківська-5 (40035, м. Суми, вул. Харківська, 5, код ЄДРПОУ 40412035) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Укргазбанк (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, код ЄДРПОУ 23697280) заборгованість у розмірі 20748 грн 01 коп.; а також 2102 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 Розділу X ГПК України (доповнено згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повне рішення складено 17.04.2020.

Суддя С.В. Заєць