Рішення

від 17.04.2020 по справі 910/719/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.04.2020Справа № 910/719/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши у спрощеному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Авіакрансервіс

до Приватного підприємства Укрбалтбуд

про стягнення 123 840, 00 грн

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Авіакрансервіс звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного підприємства Укрбалтбуд про стягнення 123 840, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на обслуговування та експлуатацію баштового крану № 60/18 від 01.11.2018, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Авіакрансервіс залишено без руху.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Вказану ухвалу Господарського суду міста Києва позивачем було отримано 27.02.2020, а відповідачем 24.02.2020, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Вказаною ухвалою встановлено відповідачу строк, який становить п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, для подання до суду відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство та доказів направлення відзиву позивачу.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

01.11.2018 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено Договір на обслуговування та експлуатацію баштового крану № 60/18. Предметом вказаного договору є обов`язок виконавця надати, а замовника прийняти та оплатити послуги з обслуговування та експлуатації баштового крану R54/16 зав. № 118. Під послугами з обслуговування та експлуатації баштового крану cторони розуміють - послуги по обслуговуванню, нарощуванню, пуску, експлуатації, зрощуванню, підтриманню у належному технічному стані, проведенню технічного огляду, технічному обслуговуванню, періодичному огляді, налагодженню та ремонту баштового крану R54/16 зав. № 118. Виконавець надає послуги на будівельному майданчику баштовим краном, а замовник проводить оплату наданих виконавцем послуг.

Пунктом 2.5. договору сторони визначили обов`язок замовника вчасно проводити оплату робіт відповідно до умов даного Договору.

Згідно п. 2.6. договору не пізніше десятого числа місяця наступного за звітним, замовник, оформлює належним чином та повертає виконавцю щомісячні акти/кошториси (про вартість виконаних ремонтних робіт та витрат на поставку/заміну деталей, вузлів агрегаті і т.п.) та проводить оплату наданих послуг.

Відповідно до пункту 4.1. договору оплата робіт за даним Договором здійснюється замовником щомісячно в термін до десятого числа місяця наступного за звітнім.

Згідно з п.п. 4.1.1. договору відсутність обґрунтованих письмових зауважень замовника до актів здачі-приймання виконаних робіт, або не підписання ним актів здачі-приймання виконаних робіт, або неповернення виконавцю підписаних актів здачі-приймання виконаних робіт протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати їх отримання від виконавця, вважатиметься прийняттям замовником виконаних робіт. При цьому замовник зобов`язаний здійснити оплату за такими актами.

Загальна вартість наданих послуг на день подання позовної заяви становить 809 034 грн, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт: № 459 від 30.11.2018 на суму 54 900 грн, № 481 від 30.11.2018 на суму 52 297 грн, № 513 від 31.12.2018 на суму 51 840 грн, № 28 від 31.01.2019 на суму 35 820 грн, № 55 від 28.02.2019 на суму 63 900 грн, № 99 від 28.03.2019 на суму 14 160 грн, № 121 від 31.03.2019 на суму 71 460 грн, № 178 від 30.04.2019 на суму 9 821 грн, № 143 від 30.04.2019 на суму 60 840 грн, № 239 від 31.05.2019 на суму 47 160 грн, № 279 від 30.06.2019 на суму 59 760 грн, № 307 від 31.07.2019 на суму 73 260 грн, № 345 від 31.07.2019 на суму 6 636 грн, № 378 від 31.08.2019 на суму 32 400 грн, № 427 від 30.09.2019 на суму 50 940 грн, № 462 від 31.10.2019 на суму 73 800 грн та № 502 від 26.11.2019 на суму 50 040 грн. Вказані акти підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень.

Оплата за отримані послуги за договором на підставі вказаних актів була здійснена частково на загальну суму 685 194 грн, що підтверджується відповідними банківськими виписками та актом звірки взаєморозрахунків підписаним обома сторонами та скріпленим печатками сторін. Копії банківських виписок та копію Акта звірки взаєморозрахунків додано позивачем до позовної заяви.

Отже, сума заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги становить 123 840 грн (809 034 грн - 685 194 грн).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг характеризується особливим об`єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, по-друге, нероздільно пов`язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача, синхронність надання й одержання послуги. При цьому, виникнення обов`язку здійснити оплату за договором законодавець пов`язує саме з її фактичним наданням у строки та в порядку, що встановлені договором; строк (термін) виконання обов`язку здійснити оплату також визначається у відповідності з умовами договору.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із змісту ст. 525 ЦК України випливає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Як вже зазначалось позивачем були надані відповідачу послуги за договором, однак відповідач за вказані послуги не розрахувався в повному обсязі, в наслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 123 840 грн. Доказів на спростування вказаної заборгованості відповідача перед позивачем матеріали справи не містять.

За наведених обставин, Господарський суд беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи, що відповідач свої зобов`язання за договором виконував з порушенням умов договору, факт наявності заборгованості відповідача за договором не спростований, доказів їх сплати суду не надано, у той час як розмір відповідно заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 123 840 грн позивачем доведено у повному обсязі.

Частина 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. 76 - 79 ГПК України)

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За таких обставин суд, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ :

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства УКРБАЛТБУД (01011, м. Київ, вул. Рибальська, будинок 13, ідентифікаційний код 35533023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АВІАКРАНСЕРВІС (03134, м. Київ, вул. Якутська, будинок 10, ідентифікаційний код 40528544) борг у розмірі 123 840 (сто двадцять три тисячі вісімсот сорок) грн 00 коп. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

3.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва