Рішення

від 17.04.2020 по справі 922/413/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/413/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Промо Груп", м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Док", м.Харків про стягнення 26672,97 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

12.02.2020 року позивач - Приватне акціонерне товариство "Промо Груп" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Док" про стягнення 26672,97 грн., з яких 24114,82грн. передоплати, 146,67 грн. 3% річних, 2411,48 грн. штрафу.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем-підрядником робіт по договору підряду №28/4 від 04.04.2017 року, у зв`язку з чим, позивач просить суд повернути попередню оплату, посилаючись на положення ст.1212 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.02.2020 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.02.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/413/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановивши учасникам справи строки для надання заяв по суті спору.

Відповідач отримав вищезазначену ухвалу суду 04.03.2020 року, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням.

Однак, відповідач своїми процесуальними правами не скористався, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подав, відзив на позов не надав.

За таких обставин справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

04.04.2017 року Між ПрАТ "Промо Груп" (Позивач, Замовник) та ТОВ "Інтер-Док" (Відповідач, підрядник) було укладено Договір №28/1 (далі - Договір).

Відповідно до вказаного Договору Підрядник зобов`язався виконати на об`єкті Замовника роботи з розробки проектно-технічної документації та погодження його в ПАТ Харківгаз , в т.ч. в Дергачівському відділенні ПАТ "Харківгаз" - провести експертизу в ДП Східний експертно-технічний центр , а за необхідності - отримати погодження з іншими компетентними органами, виконати роботи з реконструкції існуючого газопроводу, що проходить по фасаду П-А будівлі літ.Т-3 на об`єкті, розташованому за адресою: м.Дергачі, вул.Залізнична, 31-С, згідно з переліком робіт, зазначеному в Додатку №1, який є невід`ємною частиною даного Договору (п.1.1. Договору ).

Строк та порядок виконання робіт визначено у графіку виконання робіт, який є Додатком № 2 до Договору (п.1.3. Договору).

Згідно з Додатком № 2 до Договору Підрядник приступає до виконання робіт протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання передоплати на свій розрахунковий рахунок. Строк виконання робіт становить 45 робочих днів.

Оплата робіт здійснюється поетапно за графіком фінансування робіт (п.2.3 Договору).

Згідно з графіком фінансування робіт (Додаток 3 до Договору) передоплата у розмірі 50% від Договірної ціни виплачуються протягом 3-х банківських днів після підписання Договору та складає 24114,82 грн.

На виконання вказаних умов Договору Замовник (позивач) перерахував на розрахунковий рахунок Підрядника (відповідача) передоплату у сумі 24114,82 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням (а.с.52).

Таким чином, Замовник виконав свої зобов`язання за Договором в повному обсязі.

Проте, всупереч умовам Договору, Підрядник до виконання робіт не приступив та суму одержаної попередньої оплати не повернув.

Згідно з п. 5.1.1 Договору Підрядник зобов`язаний виконати роботи, зазначені в Додатку №1 цього Договору, у строки, зазначені в п.1.3. Договору.

Згідно з п.9 4 Договору у разі прострочення виконання робіт більш, ніж на 7 (сім) календарних днів, Підрядник сплачує Замовнику штраф у розмірі 5% від суми прострочених робіт.

Згідно з умовами п.5.3.3 Замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо Підрядник своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений Додатком 2 стає неможливим.

Оскільки Підрядник не приступив до виконання робіт і відповідно не виконав їх у строк, то Замовник направив Підрядникові Претензію за вих. №42 від 21.10.2019 року (а.с.53-56).

Вказаною Претензією Замовник повідомив про відмову від Договору та пред`явив вимогу про повернення суми попередньої оплати за Роботи, що були предметом Договору протягом 7 днів з дня отримання листа. Листа було направлено за адресою, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань (номер поштового відправлення 6102408335077).

При цьому за відомостями веб-сайту AT УКРПОШТА вказане вище поштове відправлення було доставлено до точки видачі (вручення) 22.10.2019 року. Оскільки одержувач проігнорував вказане поштове виправлення, то оператором поштового зв`язку його було направлено відправникові у зв`язку із закінченням строку зберігання, що підтверджується прикріпленою до конверта довідкою AT Укрпошта із штемпелем 11.11.2019 року. Ці відомості збігаються з відомостями з веб-сайту AT Укрпошта (а.с.57-58).

Отже, позивач свій обов`язок по Договору з передоплати 50% вартості робіт виконав повністю та вчасно, а відповідач, порушуючи умови Договору, не виконав підрядні роботи.

У зв`язку із тривалим простроченням виконавцем виконання робіт, замовник втратив інтерес до отримання даної продукції, розірвав договір, та звернувся до суду із позовом про повернення суми сплаченого авансу.

Позивач посилається на положення ст.1212 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України). Внаслідок відмови Замовника від Договору, підстава, на якій відповідач заволодів сумою попередньої оплати (авансу) - відпала, а відтак, така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутим підрядником без достатньої правової підстави та підтягає поверненню на підставі ст.1212 ЦК України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно зі ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ч.1 ст.174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) закріплено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Згідно із положеннями ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Так, ч.1 ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

За змістом ч.2 ст.570 ЦК України авансом є певна грошова сума або інші цінності, які боржник передає кредиторові в рахунок майбутніх платежів.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржником виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 1 статті 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч.2 ст.837 ЦК України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Згідно з ст.846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Частиною 2 статті 846 ЦК України передбачено, що якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони уклали договір підряду, який було розірвано позивачем в односторонньому порядку.

В даному випадку перерахування коштів у розмірі 50% попередньої оплати (авансу) відбулося на підставі спірного договору підряду.

Відповідачем не було надано суду доказів на підтвердження виконання робіт (надання послуг) на суму перерахованих позивачем коштів.

Будь-яких актів приймання-передачі виконаних робіт матеріали справи не містять. Крім того, відсутні докази початку виконання робіт по договору.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право в будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Згідно з умовами п. 5.3.3 Замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо Підрядник своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений Додатком 2 стає неможливим.

Оскільки Підрядник не приступив до виконання робіт і відповідно не виконав їх у строк, то Замовник направив Підрядникові Претензію за вих.№42 від 21.10.2019 року, якою повідомив про відмову від Договору та пред`явив вимогу про повернення суми попередньої оплати за Роботи, що були предметом Договору протягом 7 днів з дня отримання листа.

Згідно з ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто, виникнення у відповідача обов`язку щодо повернення коштів пов`язаний з обставиною, а саме, одержанням відповідачем листа від позивача з повідомленням про розірвання Договору.

Згідно з ч.3 ст.212 ЦК України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Таким чином, 11.11.2019 року (останній день зберігання поштового відправлення з претензією у точці вручення) є датою, з якої боржника слід вважати повідомленим про відмову замовника від Договору та вимогу про повернення суми попередньої оплати.

З огляду на викладене 7-денний строк, встановлений для повернення суми попередньої оплати сплинув 18.11.2019 року.

Статтею 631 ЦК України та ча.7 ст.180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Разом із цим відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Верховний Суд у Постанові від 15.02.2019 року у справі №910/21154/17 виклав наступний правовий висновок: "Відповідно до ч.2 ст.570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном грошовими коштами набутими підрядникам без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте маймо), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте згодам відпала.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також с грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 10 04.2018у справі М910/10156/17."

Отже, внаслідок відмови Замовника від Договору, підстава, на якій відповідач заволодів сумою попередньої оплати (авансу) - відпала, а відтак така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутим підрядником без достатньої правової підстави та підтягає поверненню на підставі ст.1212 ЦК України.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій щодо повернення суми грошових коштів, отриманої за розірваним спірним договором №28/4 від 04.04.2017 року, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 24114,82 грн. боргу є правомірними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи і тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 2411,48 грн. штрафу суд встановив наступне.

Ч.1 ст.624 ЦК України передбачено, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Оскільки суму попередньої оплати Замовником було сплачено 13.05.2017 року, то Підрядник протягом 5 робочих днів, тобто до 19.05.2017 року мусив приступити до виконання робіт.

Отже, не пізніше 45 робочих днів Підрядник повинен був завершити виконання робіт та передати результати Замовникові, а отже, останнім днем виконання зобов`язання для Підрядника було 20.07.2017 року

Таким чином, починаючи з 21.07.2017 відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з п.9.4 Договору у разі прострочення виконання робіт більш, ніж на 7 (сім) календарних днів, Підрядник сплачує Замовнику штраф у розмірі 5% від суми прострочених робіт.

Згідно з ч.4 ст.631 ЦК України, ч.7 ст.180 ГК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Оскільки до 27.07.2017 року (7-й день прострочення) роботи виконано не було, то Підрядникові було нараховано штраф.

Відповідно до ч.2 ст.220 ГК України якщо надалі прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Ст.610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В розумінні ч.ч.2,3 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи прострочення виконання відповідачем робіт за договором більше 7 днів, позивачем згідно з п.9.4 Договору, правомірно нараховано відповідачу штраф- 5% від суми виконання робіт, визначеної умовами договору - 48229,64 грн., в розмірі 2411,48 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 146,67 грн. 3% річних суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтю 625 ЦК України розміщено у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Отже, положення розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 ЦК України).

Таким чином, дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 01.06.2016 року у справі №910/22034/15, від 01.10.2014 року №6-113цс14 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі №910/10156/17, від 16.05.2018 року у справі № 14-16цс18, у постанові від 17.10.2018 року у справі №908/2552/17.

Замовник направив Підрядникові Претензію за вих.№ 42 21.10.2019 року за адресою, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Вказаною Претензією Замовник повідомив про відмову від Договору та пред`явив вимогу про повернення суми попередньої оплати за Роботи, що були предметом Договору протягом 7 днів з дня отримання листа.

При цьому за відомостями веб-сайту AT УКРПОШТА вказане вище поштове відправлення було доставлено до точки видачі (вручення) 22.10.2019 року. Оскільки одержувач проігнорував вказане поштове виправлення, то оператором поштового зв`язку його було направлено відправникові у зв`язку із закінченням строку зберігання, що підтверджується прикріпленою до конверта довідкою AT Укрпошта із штемпелем 11.11.2019 року (даний конверт з довідкою пошти долучений до матеріалів справи).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.10 Закону України 'Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла зняти про те, що такі відомості є недостовірними.

Згідно з ч.1 ст.7 зазначеного Закону Єдиний державний реєстр створюється з мстою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру

Таким чином, всі незручності та ризики, пов`язані із незнаходженням юридичної особи або її керівництва за адресою, вказаною у реєстрі юридичних осіб як місцезнаходження юридичної особи, покладаються саме на цю юридичну особу, і ця обставина також не може вважатися поважною причиною, оскільки вона виникла з вини відповідача і могла бути усунена ним.

Отже, 7-денний строк на повернення відповідачем 24114,82 грн. боргу сплив 18.11.2019 року (7 днів від дати повернення поштою претензії). Після цього строку у відповідача виникло прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, відповідач не виконав у встановлений строк свої зобов`язання та не повернув безпідставно набуті кошти, у зв`язку з чим, до нього правомірно заявлені позивачем вимоги щодо стягнення 3% річних.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню 3% річних, суд вважає його обґрунтованим, а вимоги по їх стягненню такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 146,50 грн., за період з 19.11.2019 року по 31.01.2020 року.

В частині стягнення 0,17 грн. 3% річних суд відмовляє, у зв`язку з невірним розрахунком.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписами статті 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Відповідно до п.п.3,5,6 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається: висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

Таким чином, підсумовуючи викладене та враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог, а відтак позов підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, з вини якого виник спір, пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Док" (місцезнаходження: 61145, м.Харків, вул.Новгородська, б.1, офіс 6; код ЄДРПОУ 33411336) на користь Приватного акціонерного товариства "Промо Груп" (місцезнаходження: 61157, м.Харків, вул.Селянська,110; код ЄДРПОУ 38493853) 24114,82 грн. боргу, 146,50 грн. 3% річних, 2411,48 грн. штрафу, 2101,99 грн. судового збору.

Відмовити в задоволенні частини позовних вимог щодо стягнення 00,17 грн. 3% річних.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги продовжуються на строк дії такого карантину.

Повне рішення складено "17" квітня 2020 р.

Суддя К.В. Аріт