ПОСТАНОВА
Іменем України
14 квітня 2020 року
Київ
справа №804/7185/14
касаційне провадження №К/9901/8242/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у судовому засіданні у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Інспекція) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2014 (суддя - Боженко Н.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2015 (головуючий суддя - Чабаненко С.В., судді - Іванов С.М., Шлай А.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Проект-Ш (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
У травні 2014 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000052202 від 04.09.2013 та № 0000371501 від 26.02.2014.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: під час проведення перевірок, результати яких оформлені актами від 19.07.2013 № 110/22-6/35112645 та від 29.01.2014 № 137/22-01/35112645, на підставі висновків яких та з урахуванням процедури адміністративного оскарження Інспекцією були прийняті спірні податкове повідомлення-рішення, перевіряючим були надані належним чином оформлені первинні бухгалтерські на придбання товарів (робіт, послуг) у ПП Транс-Атлантика Сервіс , ТОВ Юса-Інтерстройсервіс , ТОВ АМБ Інвест , які відповідають встановленим законодавством вимогам, містять несуперечливу і достовірну інформацію, підтверджують виконання сторонами відповідних господарських операцій та, відповідно, надають Товариству право на формування валових витрат (витрат, які враховуються при визначення об`єкта оподаткування), з урахуванням того, що придбані у зазначених контрагентів товари (роботи, послуги) були використані Товариством у власній господарській діяльності, а також зважаючи на те, що чинне податкове законодавство не пов`язує право платника податку на формування валових витрат (витрат, які враховуються при визначення об`єкта оподаткування) з перебуванням його постачальника за юридичною адресою та дотриманням постачальником податкової дисципліни і законодавчо встановлених умов здійснення господарської діяльності.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 18.09.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2015, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення № 0000052202 від 04.09.2013 та № 0000371501 від 26.02.2014.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: Товариство підтвердило факт реального здійснення господарських операцій з ПП Транс-Атлантика Сервіс , ТОВ Юса-Інтерстройсервіс , ТОВ АМБ Інвест належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, з урахуванням того, що: відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; доказів визнання судом недійсними договорів, укладених Товариством із зазначеними суб`єктами господарювання податковий орган не надав; посилання Інспекції на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, порушеному стосовно ПП Транс-Атлантика Сервіс за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, є безпідставними, оскільки факту наявності вироку суду на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податковим органом надано не було, а в процесі розгляду справи - також не встановлено.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 22.09.2015 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди неповно дослідили докази у даній справі, що призвело до неповного з`ясування усіх обставин справи та постановлення рішення, яке суперечить вимогам закону. Зокрема, скаржник вказує на те, що: за висновками актів перевірок податкових органів, на обліку у яких перебувають ПП Транс-Атлантика Сервіс , ТОВ Юса-Інтерстройсервіс , ТОВ АМБ Інвест , зазначені суб`єкти господарювання не знаходяться за місцем реєстрації, не мають основних фондів, виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, сировини та матеріалів, які є необхідними для здійснення господарської діяльності, що свідчить про здійснення зазначеними контрагентами позивача діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам; стосовно ПП Транс-Атлантика Сервіс Головним слідчим управління ДПС України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні від 15.01.2013 № 32013180000000005 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України. Решта доводів скаржника зводиться до цитування норм податкового законодавства та змісту акту перевірки.
Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.03.2020 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 10.03.2020, під час проведення якого суд дійшов висновку про призначення справи до касаційного розгляду у судовому засідання у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 07.04.2020, який було перенесено на 14.04.2020 у зв`язку з перебуванням судді Хохуляка В.В. у відпустці.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела документальну позапланову виїзну перевірку Товариства щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ПП Транс-Атлантика Сервіс за період з 01.02.2012 по 31.08.2012, ТОВ Юса-Інтерстройсервіс за період з 01.01.2011 по 28.02.2011, ТОВ АМБ Інвест за період з 01.12.2010 по 31.12.2010, результати якої оформлені актом від 19.07.2013 № 110/22-6/35112645, за висновками якого Товариством були порушені, зокрема, вимоги підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 622918,80 грн., у тому числі: за 4 квартал 2010 року - 12829,26 грн., за 1 квартал 2011 року - 1123848,20 грн., за 1 квартал 2012 року - 191995,10 грн., за 2 квартал 2012 року - 221906,80 грн., за 3 квартал 2012 року - 143803,50 грн.
Зокрема, а акті перевірки було вказано, що Товариство неправомірно сформувало валові витрати (витратb, які враховуються при визначення об`єкта оподаткування) по господарських операціях із ПП Транс-Атлантика Сервіс , ТОВ Юса-Інтерстройсервіс , ТОВ АМБ Інвест , оскільки: згідно акту ДПІ у Бабушкінському районі № 7204/224/3269/32694389 від 21.12.2012 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства ПП Транс-Атлантика Сервіс під час здійснення господарських відносин з ТОВ Кафепродакшн за січень 2011 року, ТОВ Хімагросервіс за листопад 2011 року, ПП СВ Гермес за березень 2011 року, ТОВ Пасіфік за вересень 2011 року, ТОВ Олімп за вересень 2011 року, ТОВ Інфотерм за червень 2011 року, БПП Сура за вересень 2011 року, ПВП Форест за червень 2011 року перевіркою встановлено відсутність об`єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у 2011-2012 роках, ПП Транс-Атлантика Сервіс здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам; згідно акту Лівобережної МДПІ № 1135/23-3/34563256 від 05.04.2011 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ АМБ Інвест перевіркою встановлено відсутність об`єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у 2010 році, ТОВ АМБ Інвест здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам, ТОВ АМБ Інвест має ознаки фіктивності, відсутнє за податковою адресою та має стан 16 - припинено (ліквідовано, закрито) ; згідно акту Лівобережної МДПІ № 4557/225/33857907 від 29/10/2012 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ ТОВ Юса-Інтерстройсервіс перевіркою встановлено відсутність об`єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у 2011 році, ТОВ Юса-Інтерстройсервіс здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам, ТОВ Юса-Інтерстройсервіс має ознаки фіктивності, відсутнє за податковою адресою та має стан 28 - триває процедура припинення (направлені заперечення до органу ДПС) .
На підставі висновків акта перевірки Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення від 04.09.2013 № 0000052202, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 750552,50 грн., у тому числі: 622918,00 грн. - за основним платежем, 127634,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
На вказане податкове повідомлення-рішення Товариством була подана скарга, в процесі розгляду якої Інспекцією була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ПП Транс-Атлантика Сервіс за період з 01.02.2012 по 31.08.2012, ТОВ Юса-Інтерстройсервіс за період з 01.01.2011 по 28.02.2011, ТОВ АМБ Інвест за період з 01.12.2010 по 31.12.2010, результати якої оформлені актом від 29.01.2014 № 137/22-01/35112645, за висновками якого Товариством були порушені, зокрема, вимоги пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 702969,00 грн., у тому числі: за 4 квартал 2010 року - 12829,00 грн., за 1 квартал 2011 року - 190980,00 грн., за 1 квартал 2012 року - 131996,00 грн., за 2 квартал 2012 року - 200908,00 грн., за 3 квартал 2012 року - 166256,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження Інспекція залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 04.09.2013 № 0000052202 та прийняла повідомлення-рішення від 26.02.2014 № 0000371501, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 80413,50 грн., у тому числі: 80050,00 грн. - за основним платежем, 363,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Абзацом першим пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.
Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення валових витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Положеннями абзацу 1 підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), валові витрати (витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування) можуть вважатися не підтвердженими.
За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до складу валових витрат (витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування).
Тобто, право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.
Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.
Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання зобов`язаний заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень.
У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, виходили з того, що первинні бухгалтерські документи, які надані Товариством, відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та є такими, що підтверджують факт придбання товарів (робіт, послуг) у ПП Транс-Атлантика Сервіс (згідно договорів №3101 від 31.01.2012, №1203/1 від 12.03.2012, №1207/2 від 12.07.2012, №1907/12 від 19.07.2012, №1603 від 16.03.2012, №2105 від 21.05.2012, №2704 від 27.04.2012, №0103 від 01.03.2012, №2003 від 20.03.2012, №0705 від 07.05.2012, №0202-1 від 02.02.2012 року, №0603 від 06.03.2012, №0602-1 від 06.02.2012, №030512 від 03.05.2012, №2703 від 27.03.2012, №0708/12 від 07.08.2012, №1203 від 12.03.2012, №060812 від 06.08.2012, №1205/1 від 12.05.2012, №0505/12 від 05.05.2012, №3003 від 30.03.2012, за умовами яких замовник доручає, а виконавець виконує ремонтно-будівельні роботи з матеріалів, що постачає замовник та частково Виконавець), у ТОВ Юса-Інтерстройсервіс (згідно договорів № 3002 від 30.12.2010, №3001 від 30.12.2010, №1401 від 14.01.2011, №0501 від 05.01.2011, за умовами яких замовник доручає, а виконавець виконує будівельно-монтажні роботи з матеріалів, що постачає замовник та частково виконавець) та у ТОВ АМБ Інвест (згідно договорів №3011/10-1 від 30.11.2010, №3011/10-2 від 30.11.2010, №3011/10-3 від 30.11.2010, за умовами яких замовник доручає, а виконавець виконує будівельно-монтажні роботи з матеріалів, що постачає замовник та частково виконавець), з урахуванням того, що зазначені товари (роботи, послуги) були придбані Товариством для використання у власній господарській діяльності, що підтверджується поясненнями директора Товариства - ОСОБА_1 , з огляду на те, що основним видом діяльності Товариства є будівництво житлових і нежитлових будівель, а саме - облицювальні та штукатурні роботи на фасадах будівель і споруд, що підтверджується відповідними ліцензіями.
Разом з цим, суди попередніх інстанцій не надали будь-якої оцінки доводам податкового органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій між Товариством та ПП Транс-Атлантика Сервіс з огляду на те, що стосовно ПП Транс-Атлантика Сервіс Головним слідчим управління ДПС України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні від 15.01.2013 № 32013180000000005 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, тоді як вказані обставини входять до предмету доказування і підлягають обов`язковому встановленню судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.
За статтею 42 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
В свою чергу, стаття 55 1 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) містить ознаки (критерії), за якими юридична особа чи діяльність фізичної особи - підприємця можуть бути визнані фіктивними, тобто такими, в яких зовнішня організаційно-правова форма не відповідає її суті та меті створення.
Ознаки фіктивності мають бути доведені належними, допустимими і достовірними доказами, поняття, джерела і характеристики яких наведені у Главі 5 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції від 15.12.2017). Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції від 15.12.2017) докази оцінюються та мають ґрунтуватися на безпосередньому, повному, всебічному та об`єктивному їх дослідженні.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що норми матеріального закону не пов`язують визнання ознак фіктивності юридичної особи з обов`язковим встановленням вини в діях особи (осіб), яка зареєструвала таку особу, чи попереднього кримінального провадження і постановлення обвинувального вироку щодо осіб, які вчинили фіктивне підприємництво, тобто злочин, передбачений частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Поверховий підхід та неповнота при з`ясуванні обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій вимагають повторного і більш ретельного дослідження їх судом.
З урахуванням наведеного касаційна скарга Інспекції підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у даній справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає частковому задоволенню, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2014 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2015 підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 349, п. 1 ч. 2 ст. 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2015 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна
В.В. Хохуляк ,
Судді Верховного Суду
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 14.04.2020 |
Оприлюднено | 19.04.2020 |
Номер документу | 88832222 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Кучма Костянтин Сергійович
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Кучма Костянтин Сергійович
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Бившева Л.І.
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Чабаненко С.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні