Постанова

від 15.04.2020 по справі 310/6213/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 310/6213/16-ц

провадження № 61-10428св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - приватне підприємство Ясон ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного підприємства Ясон на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 20 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полкова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року приватне підприємство Ясон (далі - ПП Ясон ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 08 грудня 2009 року за ПП Ясон визнано право власності на будівлі туристичного притулку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Попередній власник ПП Ясон здійснив продаж частин цього майна за договорами купівлі-продажу від 29 січня 2010 року, які були посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чигриним А. О.: ОСОБА_1 продано квартиру АДРЕСА_2 площею 57,7 кв. м; ОСОБА_2 - квартиру АДРЕСА_3 площею 62,7 кв. м; ОСОБА_3 - квартиру АДРЕСА_4 площею 62,0 кв. м.

Позивач вважав, що вказані договори укладені з порушенням законодавства. Так, у 2012 році ПП Ясон стало відомо, що реєстрація права власності на туристичний притулок була здійснена за підробленим рішенням Господарського суду Запорізької області датованим 02 грудня 2009 року. За цим фактом було порушено кримінальну справу.

Позивач зазначав, що насправді, рішення Господарського суду Запорізької області було винесено 08 грудня 2009 року і набрало законної сили 12 грудня 2009 року. За цим рішенням було визнано право власності на будівлі туристичного притулку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а не на житлові будинку туристичного притулку, як вказано у підробленому рішенні суду.

У 2012 році ПП Ясон звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року було визнано протиправними дії реєстратора щодо відмови ПП Ясон у державній реєстрації прав власності на будівлі туристичного притулку на АДРЕСА_1 , скасовано рішення про реєстрацію права власності на житлові будинки з окремими квартирами за ПП Ясон , що були прийняті на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 02 грудня 2009 року; скасовані рішення державного реєстратора про реєстрацію прав власності на квартиру АДРЕСА_5 за ОСОБА_1 , на квартиру АДРЕСА_6 за ОСОБА_2 , на квартиру АДРЕСА_7 за ОСОБА_3 , що були прийняті на підставі договорів купівлі-продажу від 29 січня 2010 року; зобов`язано реєстратора зареєструвати право власності за ПП Ясон згідно з рішенням Господарського суду Запорізької області від 08 грудня 2009 року.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 24 березня 2016 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року скасовано.

На підставі викладеного, посилаючись на статті 264, 267 ЦК України ПП Ясон просило суд визнати поважними причини пропуску строку звернення з цим позовом, відновити строк звернення до суду та визнати недійсними договори купівлі-продажу.

Протокольною ухвалою Бердянського міськрайонного Запорізької області від 28 листопада 2016 року до участі у справі в якості третьої особи залучено Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бердянського міськрайонного Запорізької області від 16 березня 2017 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений 29 січня 2010 року між ПП Ясон та ОСОБА_1 щодо купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 57,7 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чигриним А.О., зареєстрований в реєстрі за № 1453, зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за № 3808459.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений 29 січня 2010 року між ПП Ясон та ОСОБА_2 щодо купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 62,7 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чигриним А. О., зареєстрований в реєстрі за № 1454, зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за № 3808484.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений 29 січня 2010 року між ПП Ясон та ОСОБА_3 щодо купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 62,0 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чигриним А. О., зареєстрований в реєстрі за № 1452, зареєстрований в державному реєстрі правочинів за № 3808391.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП Ясон компенсацію судових витрат у сумі 1 528,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПП Ясон компенсацію судових витрат у сумі 1 528,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПП Ясон компенсацію судових витрат у сумі 1 378,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ПП Ясон право власності на будівлі туристочного притулку на АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку не набуло, оскільки право власності, яке було визнано за ним на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 08 грудня 2009 року, не було зареєстровано відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України. Відтак, укладені колишнім директором ПП Ясон ОСОБА_4 з відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 договори купівлі-продажу нерухомого майна є недійсними відповідно до частини першої статті 215 ЦК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 20 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не зазначив які права позивача за вказаними угодами були порушені, і чи не є покупці за вказаними договорами добросовісними набувачами. При цьому суд повернув нерухоме майно позивачеві не врахувавши при цьому, що він за це майно вже отримав гроші, які теж залишились у продавця. Вимоги позивача є необґрунтованими , зміна директора ПП Ясон не є тією підставою, яка вказує на наявність порушеного права позивача при укладенні спірних угод. У справі не доведено, що при цьому порушувались будь-які права інших осіб. ПП Ясон продало майно, яке йому і належало, отримало за це гроші, тому не встановлено порушення жодного права позивача яке потребує захисту в судовому порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у лютому 2018 року, ПП Ясон просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, судові витрати віднести за рахунок відповідачів.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У квітні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність юридичної заінтересованості позивача в оспорюванні договорів; суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач оспорював договори з підстав недодержання в момент їх вчинення вимог до об`єкту продажу (під виглядом відчуження приватного житлового фонду вчинено продаж частини громадської забудови); суд апеляційної інстанції вважав такими, що не суперечать актам цивільного законодавства умови спірних договорів, однак проігнорував неподільність туристичного притулку.

У квітні 2018 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_3 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 04 грудня 2009 року (а. с. 25) за ПП Ясон зареєстровано право власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 02 грудня 2009 року.

Реєстрація права власності за ПП Ясон на житлові будинки на АДРЕСА_1 , в тому числі на житловий будинок з поштовою адресою: АДРЕСА_8 було здійснено комунальним підприємством з технічної інвентаризації Бердянської міської ради на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 02 грудня 2009 року (а. с. 44-54), яке цим судом не ухвалювалось.

Після цього директор ПП Ясон ОСОБА_4., який діяв на підставі статуту товариства, уклав три договори купівлі-продажу з фізичними особами:

29 січня 2010 року з ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чигріним А. О., зареєстрований в реєстрі за № 1453, зареєстрований в реєстрі правочинів за № 3808459 (а. с. 10-14);

29 січня 2010 року з ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чигріним А. О., зареєстрований в реєстрі за № 1454, зареєстрований в реєстрі правочинів за № 3808484 (а. с. 15-19);

29 січня 2010 року з ОСОБА_3 укладено договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чигріним А. О., зареєстрований в реєстрі за № 1452, зареєстрований в реєстрі правочинів за № 3808391 (а. с. 20-24).

У провадженні Господарського суду Запорізької області перебувала справа № 4/368/09 за позовом ПП Ясон до Бердянської міської ради Запорізької області про визнання права власності на нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08 грудня 2009 року у справі № 4/368/09 було визнано за ПП Ясон право власності на будівлі туристичного притулку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 134-140).

20 жовтня 2010 року в ПП Ясон відбулася зміна директора, призначено на посаду директора ОСОБА_5 (а. с.194).

У 2012 році ПП Ясон звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради, за участю третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2014 року (а. с. 122-130), було визнано протиправними дії реєстратора щодо відмови ПП Ясон у державній реєстрації прав власності на будівлі туристичного притулку на АДРЕСА_1 ; скасовано рішення про реєстрацію права власності на житлові будинки з окремими квартирами за ПП Ясон , що були прийняті на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 02 грудня 2009 року; скасовані рішення державного реєстратора про реєстрацію прав власності на квартиру АДРЕСА_5 за ОСОБА_1 , на квартиру АДРЕСА_6 за ОСОБА_2 , на квартиру АДРЕСА_7 за ОСОБА_3 , що були прийняті на підставі договорів купівлі-продажу від 29 січня 2010 року; зобов`язано реєстратора зареєструвати за ПП Ясон право власності на будівлі туристичного притулку згідно з рішенням Господарського суду Запорізької області від 08 грудня 2009 року.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 24 березня 2016 року (а.с.131-133) скасовані постанова Запорізького окружного адміністративного суд від 15 листопада року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2014 року та прийняте нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПП Ясон до комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради, за участю третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про зобов`язання реєстратора комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради Запорізької області зареєструвати речові права на нерухоме майно згідно з рішенням Господарського суду Запорізької області від 08 грудня 2009 року № 4/368/09.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II Перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини другої статті 31 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта статті 334 ЦК України).

Стаття 203 ЦК України, яка визначає основні критерії чинності правочину, вказує, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не довів у цій справі, що відбулась реєстрація за ним іншого майна ніж те на яке за ним визнано право власності за рішенням Господарського суду Запорізької області від 08 грудня 2009 року у справі № 4/368/09, а також, що ним було продано за спірними договорами інше майно, ніж те, яке він набув за дійсним судовим рішенням.

Відповідно матеріалів справи за всіма спірними, нотаріально посвідченими договорами позивач у справі відповідно до меморіальних ордерів отримав грошові кошти від реалізації належного на час укладення договорів майна (т. 2 а. с. 4-18). Цей факт не спростовувався.

Встановивши, що позивач, будучи власником майна, його продав на підставі нотаріально посвідчених угод, отримав за це кошти, при цьому на обставини неналежної оцінки майна, заниження його вартості, неотримання коштів за нього позивач, він же продавець, не посилався, а суд першої інстанції задовольняючи позов, не зазначив які права позивача за вказаними угодами були порушені, і чи не є покупці за вказаними договорами добросовісними набувачами та повернув нерухоме майно позивачеві не врахувавши при цьому, що він за це майно вже отримав гроші, які теж залишились у продавця, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, зміна директора ПП Ясон не є тією підставою, яка вказує на наявність порушеного права позивача при укладенні спірних угод та у справі не доведено, що при цьому порушувались будь-які права інших осіб. ПП Ясон продало майно, яке йому і належало, отримало за це гроші, тому не встановлено порушення жодного права позивача яке потребує захисту в судовому порядку.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність юридичної заінтересованості позивача в оспорюванні договорів; суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач оспорював договори з підстав недодержання в момент їх вчинення вимог до об`єкту продажу (під виглядом відчуження приватного житлового фонду вчинено продаж частини громадської забудови); суд апеляційної інстанції вважав такими, що не суперечать актам цивільного законодавства умови спірних договорів, однак проігнорував неподільність туристичного притулку, висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) .

При вирішенні справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) , Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства Ясон залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Запорізької області від 20 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко