Рішення

від 13.04.2020 по справі 120/3046/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 квітня 2020 р. Справа № 120/3046/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКИ -2017" до Подільської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування картки відмови у прийняття декларації

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАКИ-2017" (далі - ТОВ Лаки-2017 , позивач) до Вінницької митниці Державної фіксальної служби (далі - Вінницька митниця ДФС, відповідач) про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 401010/2019/00059.

На обґрунтування позову позивач вказує, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки у контролюючого органу були відсутні правові підстави для відмови у митному оформленні випуску товару. Подані документи чітко ідентифікували товар та містили об`єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню та чітко підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору.

На переконання позивача, надані документі на підтвердження заявленої митної вартості не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору, а тому у Вінницької митниці ДФС були відсутні підстави для відмови у митному оформленні випуску товару. Відтак, картка відмови в прийнятті декларації є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 23.09.2019 р. відкрито провадження у справі, визначено, що її розгляд буде здійснюватись за правилами загального провадження і призначено підготовче засідання на 23 жовтня 2020 р.

07.10.2019 р. надійшов відзив (вх.№48249), в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову та вказав, що в ході здійснення митного контролю з`ясовано, що декларантом під час декларування не враховано раніше винесене рішення про коригування митної вартості товару №UA401000/2019/000029/1 від 04.03.2019 р, яким скориговано митну вартість ідентичного товару, ввезеного за тим самим контрактом №1/02 від 01.02.2019 р. Відтак, митним органом правомірно відмовлено у митному оформленні товару. Отже, спірне рішення є правомірними, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

23.10.2019 р. ухвалою суду зупинено провадження до набрання чинності рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/2857/19-а.

04.03.2020 р. провадження у справі поновлено та призначено її розгляд на 19.03.2020 р.

19.03.2020 р. ухвалою суду замінено Вінницьку митницю ДФС на її правонаступника Подільську митницю Держмитслужби та закрито підготовче провадження і призначено розпочато розгляд справи по суті на 13.04.2020 р.

В судове засідання призначене на 13.04.2020 р. учасники справи не з`явились, подавши заяву, клопотання (вх.. №10708 від 13.04.2020 р. та вх. №10562 від 09.04.2020 р.) про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи подані заяву, клопотання представників сторін та керуючись процитованою вище нормою, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

19.03.2019 року з метою митного оформлення товару Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАКИ-2017" подано до Вінницької митниці ДФС митну декларацію № UA 4010100/2019/018434 для митного оформлення товару, зокрема панелі, які складаються з двох стінок, виготовлених з ребристого тонкого металевого листа з конструкційної сталі, з ізоляційним наповнювачем - сандвіч-панелі. Призначені для каркасних будівельних споруд: стендові сендвіч-панелі з поліізоціану ратним сердечником BALEXTHERM PU-PIR-W-S \ T 50.1100 - 42, 46 кв.м. Плити термоізоляції пористі із жорсткоого полізоціанурату THERMANO AP7 TOP L80.12008x2400/15 (пакет 43, 20 кв.м. загальна) 16 пачок. TM THERMANO .

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення декларант, разом із декларацією, надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: контракт № 1/02 від 01.02.2019 року, специфікація № 12 від 12.03.2019 р. до контракту № 1/02 від 01.02.2019 року; копію митної декларації країни відправлення 19PL301010Е0207621 від 13.03.2019 року; рахунок-фактуру (інвойс) № ЕХ/ЕХРО/01223/19 від 12.03.2019 року; міжнародну товарно-транспортну накладну № 80100 від 13.03.2019 р.; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № PL/MF/AN 0039352 від 13.03.2019 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 19.03.2019 року. Митна вартість була визначена позивачем за першим методом.

19.03.2019 року відповідачем була складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401010/2019/00059. При цьому вказано, що відмовлено з підстав, що в процесі митного контролю з`ясовано, що декларантом під час декларування не враховано раніше винесене рішення про коригування митної вартості товару №UA401000/2019/000029/1 від 04.03.2019 р.

Не погоджуючись із карткою відмови в прийняті митної декларації, та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до положень статті 248 Митного Кодексу України (МК України), митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Засвідчення органом доходів і зборів прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Частинами першою - третьою статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Митна декларація та інші документи, подання яких органам доходів і зборів передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

Митна декларація та інші документи, подання яких органам доходів і зборів передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

Відповідно до статті 334 МК України, органи доходів і зборів вимагають від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на органи доходів і зборів, тільки ті документи та відомості, які необхідні для здійснення митного контролю та встановлені цим Кодексом.

Особи, зазначені у частині першій цієї статті, зобов`язані надавати органам доходів і зборів документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, в усній, письмовій та/або електронній формі.

Частиною першою статті 335 МК України визначено, що під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають органу доходів і зборів в паперовій або електронній формі такі документи та відомості при перевезенні при перевезенні автомобільним транспортом: документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність); транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні); визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності); комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів; відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки; найменування товарів; вага брутто товарів (у кілограмах) або об`єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів.

Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про: документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію; зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами; транспортні (перевізні) документи; комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію; у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв`язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень); у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару;у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів; у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму; у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів;у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу (ч.3 ст.335 МК України).

Відповідно до частини першої статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

В розумінні частини першої статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою - другою статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно частини першої - другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою даної норми визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, як видно із процитованих норм, декларантом визначається митна вартість товарів, що використовуються для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. І лише у випадку, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, - декларант зобов`язаний на письмову вимогу органу надати додаткові документи.

Положеннями статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Положеннями пунктів 7.1 - 7.2 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом МФУ від 30.05.2012 № 631, визначено, що у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою органу доходів і зборів, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Системний аналіз вказаних норм вказує на те, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом. Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за наявності виключних підстав та прийняти рішення про коригування митної вартості.

Так, як видно із картки про відмову в прийнятті митної декларації, підставою для її формування стало наявність рішення № UA 401000/2019/000029/1 від 04.03.2019 р. , у зв`язку із чим, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.10.2019 р. у справі №120/2857/19-а, серед іншого визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товару №UA401000/2019/000029/1 від 04.03.2019 р.

Окремо суд вказує, й на те, що даним судовим рішенням, вказано :

….Як встановлено судом, всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення як обов`язкові, так і можливі були надані митному органу, а їх зміст підтверджував заявлену митну вартість товару.

У специфікації № 11 до контракту № 1/02 від 01.02.2019 року зазначено загальну вартість товарів, а саме: морозильної сандвіч-панелі з поліізоціануратним сердечником BALEXTHERM PU-PIR-F 160.1100 - 30,48 кв.м; морозильної сандвіч-панелі з поліізоціануратним сердечником BALEXTHERM PU-PIR-F 120.1100 - 334,05 кв.м; морозильної сандвіч-панелі з поліізоціануратним сердечником BALEXTHERM PU-W-ST \ t 50.1100 - 243,48 кв.м. у розмірі 11959,33 євро та продавця "TRANSMARINE ALLIANCE". Відповідно до наданого рахунку-фактури (інвойсу) № ЕХ/ЕХРО/00978/19 від 28.02.2019 року, вартість вищезазначеного товару встановлена у загальному розмірі 11959,33 євро.

Разом із тим, декларантом до митного органу був поданий документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 04.03.2019 року, в якому зазначено, що вартість перевезення вантажу по маршруту місто Томашів-Мазовецький (Польща) - місто Вінниця (Україна) складає 35000,00 грн. З яких від міста Томашів-Мазовецький (Польща) до п/п Ягодин складає 10500,00 грн., від п/п Ягодин до міста Вінниця (Україна) вартість перевезення складає 24500,00 грн.

Тобто у даному випадку, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за вказаною ціною.

…..Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст наданих позивачем документів, у тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів Республіки Польща інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем нерезидентом вказаного товару, та отримання або не отримання від позивача готівкою коштів у сумі 11959,33 євро та/або іншої суми за відчужений товар.

Доказів того, що подані декларантом до митного оформлення документи містили розбіжності, які впливають на кількісні та вартісні показники оцінюваного товару, відповідачем не виявлено і в оскаржуваному рішенні не зазначено.

…..У даному випадку, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості товару та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частини 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості товарів за ціною рахунку-фактури (інвойсу). Тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

…..Між тим, в оскаржуваному рішенні відповідач не вказав конкретні обставини, які викликали у митного органу відповідні сумніви, не спростував числові значення складових митної вартості імпортованого товару.

Крім того, спірне рішення не містить обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митним органом у рішенні, що доводило б обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, та не розкриває конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на його невідповідність вимогам частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Отже, як видно рішення про коригування митної вартості товару №UA401000/2019/000029/1 від 04.03.2019 р., що було підставою для прийняття спірної картки скасовано.

Відтак, в контексті наведеного, оцінюючи правомірність оскаржуваної картки, суд керується також нормами частини другої статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, критерій "прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України" - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

"На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень:

- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;

- зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій "прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії" - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

Беручи до уваги скасування рішення про коригування митної вартості, яке покладено в основу картки про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні від 19.03.2019 р., суд доходить висновку, що така (картка) прийнята без врахування розтлумачених вище критеріїв, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Отже, як видно відшкодовуюються витрати, які підлягають оплаті відповідно до положень цього Кодексу.

Так, як видно із матеріалів справи позивачем заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру. При цьому, згідно положень частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою судовий збір сплачується в розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2019 року становить 1921 гривень.

Відтак, при подачі позову у даній справі сплаті підлягав збір в сумі 1921 грн., однак сплачено 3 842 грн., тобто у більшому розмірі.

За таких обставин, враховуючи вищепроцитоване, беручи до уваги, що сплаті при подачі підлягав судовий збір в сумі 1921 грн. та те, що позов підлягає задоволенню судовий збір понесений позивачем у даній справі підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Подільської митниці Держмитслужби лише у сумі 1921 грн .

При цьому, суд звертає увагу, що згідно пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі сплати у більшому розмірі.

Отже, як видно сплачена сума судового збору повертається за умови наявності відповідного клопотанням особи , проте такого клопотання не надходило.

Що стосується процесуального питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то суд при його вирішенні керується наступними мотивами.

Відповідно до положень статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката , в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката , необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 вказаного Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації сторін, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інші витрати, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 19.09.2019 року, акт виконаних робіт згідно вказаного договору від 23.10.2019 року, що містить перелік (опис) наданих послуг, а також платіжне доручення №547 від 08.10.2019 року, що підтверджує оплату у розмірі 4000, грн. за надані послуги.

Як видно з матеріалів справи, 19.09.2019 року між позивачем та адвокатом Шишковською Анжелікою Борисівною укладено договір про надання правової допомоги. За умовами цього договору замовник доручає, а виконавець бере на себе здійснення юридичних послуг, інформаційного та консультаційно-довідкового обслуговування з питань діяльності підприємства в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 р. по справі № 826/2689/15, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Доказом понесення витрат позивача на правничу допомогу є платіжне доручення від 08.10.2019 року, за яким позивач сплатив гонорар у розмірі 4000 грн., на виконання умов договору від 19.09.2019 року.

Як видно із акта виконаних робіт згідно договору про надання правової допомоги від 23.10.2019 року, а також опису наданих послуг, позивачеві надано такі юридичні послуги, як підготовка адміністративного позову, підготовка відповіді на відзив та представництво інтересів замовника у судових засіданнях, на загальну суму 4000 грн.

Проаналізувавши розрахунок витрат на надання правової допомоги та враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд вважає розмір витрат на оплату послуг адвоката у даній адміністративній справі співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони.

Відтак, витрати на правничу допомогу понесені позивачем підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401010/2019/00059 від 19.03.2019 р., прийняту Вінницькою митницею ДФС.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКИ-2017" (код ЄДРПОУ: 34272710, адреса: вул. Гонти, 96, м. Вінниця, Вінницька область, 21011) судовий збір у сумі 1921 грн. (однієї тисячі двадцять однієї гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Подільської митниці Держмитслужби (вул. Лебединського,17, м. Вінниця код 43350542).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКИ-2017" понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. (чотири тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Подільської митниці Держмитслужби (вул. Лебединського,17, м. Вінниця код 43350542).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАКИ-2017" (код ЄДРПОУ: 34272710, адреса: вул. Гонти, 96, м. Вінниця, Вінницька область, 21011).

Відповідач: Подільська митниця Держмитслужби (вул. Лебединського,17, м. Вінниця код 43350542).

Повний текст рішення сформовано: 21.04.20 р.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна