Рішення

від 16.04.2020 по справі 280/599/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 квітня 2020 року Справа № 280/599/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

до Новоселівської сільської ради Пологівського району Запорізької області (70620, Запорізька область, Пологівський район, с. Новоселівка, вул. Гагаріна, 80, код ЄДРПОУ 25763621)

про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Новоселівської сільської ради Пологівського району Запорізької області (далі - відповідач, сільська рада), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Новоселівської сільської ради Пологівського району Запорізької області № 8 від 20 грудня 2019 року Про відмову у передачі земельної ділянки у приват власність ;

- зобов`язати Новоселівську сільську раду Пологівського району Запорізької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про безоплатну передачу йому у власність земельної ділянки площею 2,0 га. для ведення особистого селянського господарства від 30 листопада 2019 року та, за результатами його розгляду, прийняти рішення відповідно до приписів Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 18 лютого 2020 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику осіб), а справу призначено до розгляду на 23 березня 2020 року.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що Земельний кодекс України містить вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та розширеному тлумаченню не підлягає. Зазначений перелік не передбачає таку підставу для відмови як невідповідність земельної ділянки категорії земель, які можуть бути надані для ведення особистого селянського господарства. Вказує, що чинним законодавством України не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України. Таким чином, у відповідача не було жодних правових підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. В позовній заяві просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач позов не визнав, надавши 11 березня 2020 року письмовий відзив на позовну заяву (вх.№11467), у якому зазначає, що згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності територіальних громад для всіх потреб. Вказує, що зазначені норми права передбачають повноваження органів місцевого самоврядування з передачі земельних ділянок у власність фізичних осіб тільки із земель комунальної власності. В той же час позивач звернувся до Новоселівської сільської ради з клопотанням передати безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку із земель, які не є комунальною власністю. Згідно з Довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 25 листопада 2019 року № 537/170-19, яку позивач додав до позовної заяви, орієнтовна площа земельної ділянки, з якої позивач просив надати у власність земельну ділянку розміром 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, становить 3,8 га, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вид угідь: 002.03 багаторічні насадження, форма власності на землю: приватна, власник не визначений (не розподілені ділянки). Отже, зазначені сільськогосподарські угіддя не є землями комунальної власності Новоселівської територіально громади, знаходяться в масиві земель колективної власності Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка, с. Новоселівка і мають бути розпайовані колишнім членам цього КСП та особам, які мають право на земельну частку (пай) відповідно до закону. Просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На підставі приписів частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті суд зазначає наступне.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

30 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Новоселівської сільської ради Пологівського району Запорізької області з клопотанням про безоплатну передачу йому у власність земельної ділянки площею 2,0 га., для ведення особистого селянського господарства, копія якого додається.

20 грудня 2019 року відповідачем прийнято рішення № 8 Про відмову у передачі земельної ділянки у приват власність , яким відмовлено позивачу у задоволенні його клопотання з підстав не відповідності категорії земель, які можуть бути надані для ведення особистого селянського господарства.

Не погоджуючись з таким рішенням Новоселівської сільської ради Пологівського району Запорізької області позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до наступних висновків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Так, згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,00 гектара.

За приписами частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відтак, у силу статті 122 Земельного кодексу України відповідача наділено повноваженнями передавати у власність або у користування для всіх потреб земельні ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності відповідної територіальної громади.

Разом із тим, розглядаючи матеріали справи судом встановлено, що згідно з довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 25 листопада 2019 року № 537/170-19, яку позивач додав до позовної заяви, орієнтовна площа земельної ділянки, з якої позивач просив надати у власність земельну ділянку розміром 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, становить 3,8 га, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вид угідь: 002.03 багаторічні насадження, форма власності на землю: приватна, власник не визначений (не розподілені ділянки).

Відповідач зазначає, що сільськогосподарські угіддя не є землями комунальної власності Новоселівської територіально громади, знаходяться в масиві земель колективної власності Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка, с. Новоселівка і мають бути розпайовані колишнім членам цього КСП та особам, які мають право на земельну частку (пай) відповідно до закону

Доказів зворотного до суду не надано.

Пунктом 1 Указу Президента України № 720/95 від 08 серпня 1995 року "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (надалі - Указ № 720/95) установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідно до пункту 2 Указу № 720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Аналіз викладеного дає підстави вважати, що у разі якщо землі колективної власності не були повернуті до земель державної чи комунальної власності і право власності на них підтверджується державним актом на право колективної власності на землю, розпорядження такими землями не належить до компетенції жодного органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, визначеного статтею 122 Земельного кодексу України, а землі залишаються у колективній власності.

З прийняттям Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ, законодавець виключив із форм власності на землю окремі форми, правовий режим яких встановлювався попередньою редакцією Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року № 561-ХІІ, таких як колективна власність.

При цьому, в процесі реформування земельного законодавства законодавцем не передбачено жодних перехідних положень щодо права колективної власності осіб, які набули таке право до набрання чинності Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ, а саме: не врегульовано питання процесу припинення права колективної власності на земельну ділянку та її подальший перехід у державну чи комунальну власність, не встановлений орган, уповноважений приймати рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність тощо.

Необхідно звернути увагу на те, що відсутність будь-якого законодавчого врегулювання цього питання не дозволяє дійти висновку, що землі колективної власності автоматично переходять у комунальну власність.

У довідці з державної статистичної звітності від 25 листопада 2019 року № 537/170-19 зазначено, що відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку з кадастровим номером 2324283500:06:020:.

Отже, таким чином неможливо казати про те, що й при відсутності правовстановлюючих документів що землі колективної власності вони є комунальною власністю.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка належить до колективної власності, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні повноваження розпоряджатись такою земельною ділянкою, в тому числі і надавати дозвіл позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення частини зазначеної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Законом України від 10 липня 2018 року № 2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" розділ Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 21 такого змісту: "Установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності".

Доказів реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2324283500:06:020:, як комунальну власність Новоселівської сільської ради Пологівського району Запорізької області не надано.

Зважаючи що у відповідача зазначена земельна ділянка не перебуває у комунальній власності, то й розпоряджатися такою земельною ділянкою Новоселівська сільська рада Пологівського району Запорізької області не має правових підстав, а відтак суд приходить до висновку що рішення Новоселівської сільської ради Пологівського району Запорізької області № 8 від 20 грудня 2019 року Про відмову у передачі земельної ділянки у приват власність прийнято відповідачем правомірно, через що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статі 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки вони є недоведеними, необґрунтованими, та такими що не гуртуються на вимогах закону України.

За правилами статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Новоселівської сільської ради Пологівського району Запорізької області (70620, Запорізька область, Пологівський район, с. Новоселівка, вул. Гагаріна, 80, код ЄДРПОУ 25763621) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуваннями доповненнь пункту 3 розділу VІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до закінчення карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 16 квітня 2020 року.

Суддя Д.В. Татаринов