Рішення

від 16.04.2020 по справі 380/1246/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/1246/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Ряст про стягнення заборгованості з рахунків у банках в сумі 78925,14 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Головне управління ДПС у Львівській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Ряст , в якому просить:

- прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;

- задоволити позовні вимоги та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Ряст (ЄДРПОУ 13834333) грошові кошти до бюджету в розмірі 78925,14 грн., які знаходяться на рахунках в банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Ряст перед бюджетом за період з 11 березня 2018 року по 25 листопада 2019 року становить 78925,14 грн., а саме: по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 39046,55 грн. (33438,63 грн. основного платежу; 5174,77 грн. штрафних санкцій; 433,15 грн. пені), по податку на прибуток в сумі 39878,59 грн. (39377,16 грн. основного платежу; 501,43 грн. штрафних санкцій). Вказує, що вищезазначену заборгованість по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 39046,55 грн. становлять нараховані контролюючим органом суми коштів відповідно до податкового повідомлення-рішення №0045625212 від 20 червня 2019 року, яким визначено суму грошового зобов`язання в розмірі 1361,18 грн., податкового повідомлення-рішення №0045615212 від 20 червня 2019 року, яким визначено суму грошового зобов`язання в розмірі 3813,59 грн., а також самостійно нараховані суми коштів, які зазначені у поданих податкових деклараціях від 17 квітня 2019 року в розмірі 35623,00 грн. (несплачений залишок - 4982,63 грн.), від 19 липня 2019 року в розмірі 2448,00 грн., від 18 вересня 2019 року у розмірі 26008,00 грн. Залишок несплаченої пені складає 433,15 грн. Заборгованість по податку на прибуток становлять нараховані контролюючим органом суми коштів відповідно до податкового повідомлення-рішення №0013441235 від 17 січня 2018 року, яким визначено суму грошового зобов`язання в розмірі 501,43 грн., а також самостійно нараховані суми коштів, які зазначені у поданих податкових деклараціях від 26 лютого 2018 року у розмірі 21963,16 грн., від 26 лютого 2019 року у розмірі 17414,00 грн. Зазначає, що на адресу відповідача надсилалася податкова вимога форми Ю №23702-17 від 03 жовтня 2017 року.

Позивач вказує, що на даний час суми податкових зобов`язань є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу.

Оскільки платником податків не вживаються заходи щодо погашення заборгованості, просить стягнути таку у судовому порядку.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не подано. Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 14 лютого 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 27 лютого 2020 року.

Вказану ухвалу суд у відповідності до вимог статті 124 КАС України надіслав на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження юридичної особи згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (вул. Лінкольна, 3, м. Львів).

28 лютого 2020 року від відповідача на адресу суду повернувся конверт з повідомленням про вручення поштового відправлення, на якому зазначено причину невручення: за закінченням терміну зберігання .

Судове засідання, яке відбулося 27 лютого 2020 року ухвалою суду, яка занесена в протокол судового засідання відкладено на 19 березня 2020 року у зв`язку із неявкою відповідача.

Частиною першою статті 130 КАС України передбачено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання.

З огляду на зазначену норму КАС України, судом 10 березня 2020 року розміщено оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яким повідомлено відповідача про його виклик у судове засідання, призначене на 19 березня 2020 року о 09:30 год.

У зв`язку з перебуванням головуючої судді на лікарняному, судове засідання, призначене на 19 березня 2020 року не відбулося.

В подальшому, судове засідання у справі призначено на 16 квітня 2020 року.

Судом на адресу відповідача яка зазначена позивачем у позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження юридичної особи згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (вул. Лінкольна, 3, м. Львів) направлено судову повістку про його виклик в судове засідання, призначене на 16 квітня 2020 року о 09:30 год.

Також судом 08 квітня 2020 року розміщено оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яким повідомлено відповідача про його виклик у судове засідання (повторно), призначене на 16 квітня 2020 року о 09:30 год.

06 квітня 2020 року від відповідача на адресу суду повернувся конверт з повідомленням про вручення поштового відправлення, на якому зазначено причину невручення: адресат відсутній за вказаною адресою .

Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Позивач, в судове засідання, призначене на 16 квітня 2020 року, явки уповноваженого представника не забезпечив. 10 квітня 2020 року від представника позивача на адресу суду за вх. №19376 надійшло клопотання, у якому просить розглядати справу без його участі та позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач, в судове засідання, призначене на 16 квітня 2020 року, явки уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 205 КАС України у разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Частиною дев`ятою цієї ж статті передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи те, що представник позивача заявив клопотання про розгляд справи без його участі, а відповідач, незважаючи на вжиті судом заходи щодо здійснення його належного та своєчасного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання, призначене на 16 квітня 2020 року явки уповноваженого представника не забезпечив, суд відповідно до вимог абзацу другого частини третьої, частини дев`ятої статті 205 КАС України розглядає справу у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказах.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Ряст (код ЄДРПОУ 13834333) є юридичною особою та знаходиться за адресою: вул. Лінкольна, 23, м. Львів.

Згідно даних про банківські рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Ряст станом на 25 листопада 2019 року у відповідача наявні відкриті рахунки в установах банків.

Відповідно до розрахунку недоїмки по Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Ряст по податкових зобов`язаннях станом на 25 листопада 2019 року залишок непогашеного грошового зобов`язання відповідача з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) становить 39046,55 грн., залишок непогашеного грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств становить 39878,59 грн., всього - 78925,14 грн.

Згідно довідки Головного управління ДПС у Львівській області №2879/9/55.08-16 від 26 листопада 2019 року податковий борг Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Ряст за період з 11 березня 2018 року по 25 листопада 2019 року станом на 25 листопада 2019 року становить 78925,14 грн., а саме: по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 39046,55 грн. (33438,63 грн. основного платежу; 5174,77 грн. штрафних санкцій; 433,15 грн. пені), по податку на прибуток в сумі 39878,59 грн. (39377,16 грн. основного платежу; 501,43 грн. штрафних санкцій).

Суд встановив, що податковий борг відповідача з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 39046,55 грн. виник на підставі:

- самостійно задекларованих грошових зобов`язань згідно поданих декларацій з податку на додану вартість від 17 квітня 2019 року, 19 липня 2019 року, 18 вересня 2019 року;

- податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області №0045625212 від 20 червня 2019 року, винесеного на підставі акта перевірки №205/52.12/13834333 від 14 червня 2019 року, яким застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Ряст штраф у розмірі 1361,18 грн.;

- податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області №0045615212 від 20 червня 2019 року, винесеного на підставі акта перевірки №204/52.12/13834333 від 14 червня 2019 року, яким застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Ряст штраф у розмірі 3813,59 грн.;

Зазначені податкові повідомлення-рішення направлялись платнику податків на його податкову адресу та відповідно до податкового повідомлення про вручення №7900058566612 вручені йому 24 липня 2019 року.

Податковий борг відповідача з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 39878,59 грн. виник на підставі:

- самостійно задекларованих грошових зобов`язань згідно поданих декларацій з податку на прибуток підприємства від 26 лютого 2018 року та 26 лютого 2019 року.

- податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області №0013441235 від 17 січня 2018 року, винесеного на підставі акта перевірки №39/13-01-12-35/13834333 від 15 січня 2018 року, яким застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Ряст штраф у розмірі 501,43 грн.

Відповідачу направлялась податкова вимога форми Ю №23702-17 від 03 жовтня 2017 року на суму податкового боргу 9218,55 грн., яка відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення №7900051807827 вручена йому 29 грудня 2017 року.

Докази, які б підтверджували ту обставину, що вищезгадані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога відповідачем оскаржувались у матеріалах справи відсутні, відповідно, визначені у них зобов`язання є узгодженими.

Відомості про сплату податкового боргу Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Ряст у матеріалах справи відсутні.

Вважаючи, що суми грошових зобов`язань відповідача є узгодженими та у встановлені законом строки не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу, контролюючий орган звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 41.2 статті 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 54.1. статті 54 Податкового кодексу встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України).

Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Як встановлено в абзаці 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу, податкове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З аналізу наведених положень слідує, що у разі несплати платником податків протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, визначених контролюючим органом грошових зобов`язань та не оскарження у зазначений строк відповідного рішення контролюючого органу, такі податкові зобов`язання вважаються узгодженими.

Таким чином, враховуючи, що доказів оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень в судовому порядку відповідачем не надано, а суми грошового зобов`язання у деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств самостійно визначені Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Ряст , суд дійшов висновку, що станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду та станом на момент розгляду даної справи, заявлені позивачем до стягнення грошові зобов`язання відповідача вважаються узгодженими.

У той же час, зазначені грошові зобов`язання не сплачені у встановлений строк, що підтверджується обліковими даними, та, відповідно, набули статусу податкового боргу.

Доказів на спростування вказаного факту відповідачем не надано.

Відповідно до підпункту 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених вказаним Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному вказаним Кодексом.

Згідно зі статтею 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Докази вжиття Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Ряст заходів щодо погашення податкового боргу в сумі 78925,14 грн. в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган, у, надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Тобто податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів.

При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.

В такому випадку право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня скерування на адресу платника податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг, і реалізація такого права у часі не обмежена, а право на стягнення новоствореного податкового боргу виникає на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов`язання.

Враховуючи наявну заборгованість у відповідача за минулі періоди, такому вже була скерована податкова вимога форми Ю №23702-17 від 03 жовтня 2017 року на суму податкового боргу 9218,55 грн.

Після направлення такої вимоги відповідачу сума податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Ряст збільшилася, але оскільки податковий борг не був погашений в повному обсязі, відповідно до пункту 59.9 статті 59 Податкового кодексу України повторна податкова вимога позивачем не надсилалася.

Доказів оскарження та скасування зазначеної податкової вимоги та визначеної у ній суми податкового боргу відповідачем не надано.

Погашення податкового боргу платників податків регулюється главою 9 Податкового кодексу.

Згідно з пунктом 95.1. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Зазначена норма встановлює послідовність стягнення податкового боргу платника податків за рахунок різних джерел: спочатку за рахунок коштів, а у разі їх недостатності - за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі. Отже, законом закріплено пріоритет погашення податкового боргу за рахунок коштів.

Таким чином, з наведеного вбачається, що позивачем дотримані вимоги пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, а відтак і дотримана встановлена Податковим кодексом України процедура, яка передує зверненню до суду із позовом про стягнення податкового боргу, а тому вимоги позивача про стягнення податкового боргу за рахунок грошових коштів на банківських рахунках платника податків, відповідають приписам чинного законодавства.

З огляду на наведене, а також враховуючи, що узгоджена сума податкового зобов`язання набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, беручи до уваги направлення контролюючим органом податкової вимоги та відсутність доказів добровільної сплати відповідачем визначеної суми податкового боргу, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача спірної суми заборгованості, яка є предметом розгляду даної справи.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, як зазначає Верховний Суд в постанові від 13 листопада 2018 року у справі №805/528/17-а (адміністративне провадження №К/9901/3571/17, К/9901/3590/17), згідно з принципом змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Натомість, відповідач по справі не надав жодного доказу на спростування позовних вимог.

Отже, з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003) до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Ряст (вул. Лінкольна, 23, м. Львів, 79068) про стягнення заборгованості з рахунків у банках в сумі 78925,14 грн. - задоволити повністю.

Стягнути до бюджету з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Ряст (вул. Лінкольна, 23, м. Львів, 79068, код ЄДРПОУ 13834333) кошти, які знаходяться на рахунках в банках, обслуговуючих такого платника податків та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в розмірі 78925,14 гривень.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII Перехідні положення та п. 3 Розділу VI Прикінцеві положення цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 21 квітня 2020 року.

Суддя Клименко О.М.