Рішення

від 21.04.2020 по справі 560/1320/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/1320/20

РІШЕННЯ

іменем України

21 квітня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області, в якому просить суд:

визнати дії Управління соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області, щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни - неправомірними;

зобов`язати Управління соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звертався із письмовою заявою до Управління соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області про присвоєння статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення на підставі пункту 9 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", до заяви додав документи, що підтверджують факт участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС та документи що підтверджують причини захворювань.

Проте, 21 лютого 2020 року листом № 733/03-39 відповідач відмовив у зв`язку з відсутності документального підтвердження залучення позивача до складу формувань цивільної оборони.

Позивач вважаючи такі дії Управління соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області протиправними, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 04 березня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

19 березня 2020 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує щодо задоволення адміністративного позову та зазначає, що позивачем не надано підтверджуючих документів щодо залучення його особисто та підприємства, установи, де він працював та звідки був направлений на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС до складу формувань Цивільної оборони.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 29 травня 2019 року.

Згідно з довідкою AT "Красилівського РТП", ОСОБА_1 дійсно з 01 травня 1986 року по 04 травня 1986 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Львівською регіональною міжвідомчою експертною комісією по встановленню причинного зв`язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру № 4900, постановлено Експертний висновок на засіданні № 16 від 31 жовтня 1998 року та було встановлено діагноз: Гіпертонічна хвороба II ст. Дисциркуляторна енцефалопатія II ст., за даним висновком встановлено, що захворювання пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Довідкою медико-соціальної експертної комісії серії ХМ № 108568. ОСОБА_1 , встановлено 2 групу інвалідності, довічно, причина інвалідності захворювання пов`язане із роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

17 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області із заявою про встановлення статусу особи інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни.

Відповідач листом № 733/03-39 від 21 лютого 2020 року, відмовив позивачу у встановленні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, мотивуючи відсутністю в наданих документах підстав для встановлення статусу інваліда війни та видачі посвідчення.

Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає, Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 ркоу № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №3551, закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 7 зазначеного Закону до інвалідів війни належать також інваліди з числа: осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Суд встановив, що позивач є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, має посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, а також був залучений до складу невоєнізованого формування Цивільної оборони, має інвалідність внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Згідно пункту 25 частини четвертої Положення "Про невоєнізовані формування цивільної оборони і норми оснащення (табелізації) їх матеріально-технічними засобами", введене в дію Наказом начальника Цивільної оборони СРСР - замісником Міністра оборони СРСР від 06 червня 1975 року №90, до складу формувань зараховуються в обов`язковому порядку громадяни СРСР: чоловіки у віці від 16 до 60 років та жінки від 16 до 55 років, за виключенням військовозобов`язаних, що мають мобілізаційні розпорядження, інвалідів І та ІІ груп, вагітних жінок та жінок, які мають дитину до 8-річного віку, а також жінок з середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей до 2-річного віку.

Невоєнізовані формування Цивільної оборони, які можуть використовуватись у мирний час для боротьби з масовими лісними пожежами, ліквідації наслідків стихійних лих, великих аварій та катастроф, комплектуються особовим шляхом залучення до цих формувань в обов`язковому порядку робітників, службовців та колгоспників.

Формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювалися саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварії, катастроф і стихійних лих. Отже, громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на ЧАЕС та її наслідків) залучалися до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.

Суд критично оцінює дії відповідача щодо відмови позивачу з підстав не надання останнім документального підтвердження щодо залучення його до складу формувань цивільної оборони, оскільки жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов`язковості видання розпорядчого документу про залучення конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2017 року у справі № К/800/11747/17.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку про те, що факт залучення громадян до складу формувань цивільної оборони не потрібно встановлювати, оскільки відповідно до норм законодавства, що діяли на момент аварії на Чорнобильській АЕС, на всіх без виключення підприємствах, установах та організаціях, до складу цивільної оборони в обов`язковому порядку зараховувалось все працездатне населення.

Суд звертає увагу відповідача, що факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під сумнів не ставиться, оскільки ці обставини досліджувалися під час надання позивачу статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та встановлення ступеня втрати працездатності.

Згідно приписів пункту 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302, "Посвідчення інваліда війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд встановив, що оскаржувана відмова у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни є необґрунтованою і не відповідає вказаним вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи наведене вище та надані докази, суд дійшов висновку про їх достатність для підтвердження факту участі позивача у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у складі формування Цивільної оборони. Позивач відповідає вимогам, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що дає право йому на отримання посвідчення інваліда війни, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір" з відповідача судові витрати у відповідності до ст. 139 КАС України не стягуються.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задоволити.

Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області, щодо встановлення ОСОБА_1 , статусу особи інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області надати ОСОБА_1 статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Управління соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області (вул. Центральна, 38а, Красилів, Хмельницька область, 31000 , код ЄДРПОУ - 03198445)

Головуючий суддя П.І. Салюк