Постанова

від 21.04.2020 по справі 620/3101/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Падій В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2020 року Справа № 620/3101/19

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Кузьмишиної О.М., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

Трансімпорт-Груп

до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними та скасування рішень

і карток відмови у прийнятті митної декларації,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Трансімпорт-Груп (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 23.07.2019 № UA102000/2019/000079/2 і картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102150/2019/00171.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року позов було задоволено повністю.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що документами, поданими позивачем митному органу під час проходження митного контролю, підтверджується заявлена митна вартість товару, а відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено обґрунтованості сумнівів щодо достовірності зазначених у цих документах відомостей, правомірності прийняття ним оскаржуваного рішення і картки відмови та наявності правових підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості за резервним методом.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що декларантом не підтверджено документально відомостей щодо числових значень складової митної вартості товарів, що позивачем не було надано документів на підтвердження сплати коштів за фрахт, що в датах митної декларації країни відправлення (29.05.2019) і коносаменті (31.05.2019) містяться розбіжності, у такій декларації вказано інший коносамент, ніж той, що подавався до митного оформлення, а також, що сумніви у заявленій позивачем вартості товару виникли внаслідок аналізу інформації в інтернеті.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2020 відкрито апеляційне провадження у справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін та наполягає на правомірності декларування ним імпортованого товару за ціною договору та підтвердження зазначеної ціни і її складових всіма необхідними документами, а також зазначає, що всі наведені апелянтом доводи і сумніви у митній вартості товару досліджувалися судом першої інстанції і правильності висновків суду апелянтом не спростовано.

Від відповідача надійшло клопотання про розгляд цієї справи без його участі.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2020, які занесені до протоколу судового засідання, таке клопотання відповідача задоволено та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 311 КАС України, з урахуванням того, що наявні у справі матеріали є достатніми для її вирішення апеляційним судом, позиція обох сторін викладена в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Разом з тим, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 по справі Смірнова проти України зазначено, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 24.04.2019 між ТОВ Трансімпорт-Груп (Покупець) та компанією SHANDONG HUAGONG INTERNATIONAL TRADE CO., LTD (Продавець) укладено контракт № TR190424, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив на умовах FOB (Трактування Інкотермс - 2000) - порт Циндао, Китай, товар, відповідно до специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору. Загальна сума контракту становить 21864,55 доларів США. Ціна одиниці товару за умовами поставки FOB (Трактування Інкотермс - 2000) - порт Циндао, Китай, вказана в специфікації і включає в себе вартість товару, упаковки, сертифіката про походження товару і витрати по митних процедурах з експорту з Китаю. Передоплата за відвантажений товар здійснюється в доларах США після відправки контейнера з порту Циндао, Китай протягом 10 днів після отримання покупцем електронною поштою копій таких документів: інвойс, коносамент.

Інвойсом від 28.05.2019 № TR190424 та додатком до нього встановлено всі позиції для оплати та загальну вартість товару - 21864,55 доларів США.

22.07.2019 позивачем отримано контейнер BMOU4464932 з Китайської народної республіки, в якому, серед іншого, були підшипники від компанії SHANDONG HUAGONG INTERNATIONAL TRADE CO., LTD, Китай, що не заперечується сторонами.

Як вбачається з платіжного доручення від 18.06.2019 №11 позивачем на рахунок компанії SHANDONG HUAGONG INTERNATIONAL TRADE CO., LTD, Китай сплачено суму 21864,55 доларів США, відповідно до контракту від 24.04.2019 № TR190424.

З метою проведення митного оформлення і випуску у вільний обіг отриманого товару позивачем до Чернігівської митниці ДФС була подана електронна митна декларація № UA102150/2019/203612 з наступними документами: контракт від 24.04.2019 № TR190424 із специфікацією, в якій вказано ціну кожного найменування підшипника; рахунок - фактура (інвойс) від 28.05.2019 №TR190424, з додатком, в якому вказані всі позиції для оплати; експортну декларацію країни відправлення від 29.05.2019 № 425820190000490985; платіжне доручення від 18.06.2019 №11; коносамент QNDLEG1905045В від 31.05.2019; рахунок - фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 19.07.2019 № 3647.

Відповідач, вважаючи, що відсутні усі відомості щодо складових митної вартості, що не дає можливості органу доходів і зборів упевнитись в правильності заявленої їх митної вартості, запропонував декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості підшипників, а саме: висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, про вартість товарів №№1,2; рахунок про сплату коштів за транспортування товару (фрахт контейнера); коносамент № 140900575234В, вказаний у митній декларації країни відправлення № 425820190000490985.

Додатково, на вимогу відповідача, позивачем було надано Чернігівській митниці ДФС лінійний коносамент № 140900575234В, в якому зазначено, що ТОВ Фрівей Логістик Груп (експедитор) забезпечує сплату коштів за морський фрахт.

23.07.2019 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA102000/2019/000079/2, відповідно до якого митна вартість товару визначена за резервним методом, та складено відповідну картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102150/2019/00171.

Підставами для вищевказаної відмови зазначено порушення позивачем частини 6 статті 54 Митного кодексу України, оскільки уповноваженою особою (представником) заявлені неповні відомості про митну вартість товарів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Враховуючи наведене, відповідно до пункту 3 частини 5 статті 54 Митного кодексу України здійснено коригування митної вартості товару на підставі наявних у митниці відомостей.

Позивачем подано скаргу на рішення Чернігівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 23.07.2019 № UA102000/2019/000079/2 до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої остання листом від 12.09.2019 № 42150/6/99-99-19-02-01-15 відмовила у скасуванні оскаржуваного рішення відповідача.

З метою розмитнення товару ТОВ Трансімпорт-Груп подало електронну митну декларацію № UA102150/2019/203670, в якій вартість ввезеного товару визначена відповідно до прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару

Вважаючи зазначене рішення про коригування митної вартості товару та відповідну картку відмови в прийнятті митної декларації протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI (далі - Конвенція), Митним кодексом України (далі - МК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 (далі - Порядок № 631).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації

У частинах другій, третій, п`ятій статті 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Прямо передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку №631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з пунктом 1 частини четвертою, частинами п`ятою та шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої та десятої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту по обом поставкам було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України.

При цьому, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16.

Доводи апелянта про те, що ТОВ Фрівей Логістікс Груп , яке відповідно до договору транспортного експедирування від 24.10.2017 № 241017 надавало позивачу транспортно-експедиційні послуги, виставило рахунок на оплату морського перевезення від 19.07.2019 № 3647 у сумі 39655,00 грн., а відповідно до наявної в органу доходів і зборів інформації орієнтовна вартість перевезення товарів у 40-футовому контейнері з Китаю до Одеської області (Україна) становить 2500-3000 доларів США, що значно вище вартості вказаного фрахту, суд до уваги не приймає, оскільки, як було правильно зазначено судом першої інстанції, вартість фрахту постійно змінюється, а тому не можна порівнювати рівень вартості за фрахт в травні 2019 року з січнем 2019 року, оскільки на таку вартість впливають різні фактори, у тому числі пора року, свята, завантаження судноплавних ліній, погодні умови, попит тощо.

Посилання апелянта на те, що до митного оформлення було подано копію митної декларації країни відправлення від 29.05.2019 № 425820190000490985, а відвантаження товару на борт судна здійснено 31.05.2019 згідно коносаменту від 31.05.2019 № QNDLEG1905045А, тобто пізніше, ніж було оформлено вказану митну декларацію, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки спочатку оформляється експортна декларація, а потім контейнер вантажиться на корабель.

З приводу доводів апелянта про те, що в митній декларації країни відправлення від 29.05.2019 № 425820190000490985 в графі, де зазначається перевізний документ, вказано коносамент за іншим номером (140900575234В), ніж той, що подавався до митного оформлення (QNDLEG1905045В), суд зазначає, що в експортній декларації пишеться номер лінійного коносамента, а митниці декларант надає сервісний коносамент.

Водночас, лінійний коносамент випускає судноплавна лінія, а сервісний коносамент випускає агент експедитора в країні відправлення, що зумовлює відмінності у номерах коносаментів.

Разом з тим, вказані обставини жодним чином не впливають на заявлений рівень митної вартості товару.

Доводи апелянта про те, що відповідно до цінової інформації інтернет-ресурсу made-in-china.com вартість підшипників виробника SHANDONG HUAGONG BEARING CO., LTD (Китай) знаходиться нарівні 1,00- 10,00 USD/шт. та відповідно до цінової інформації ЄАІС ДФС на аналогічні товари: митні декларації від 08.07.2019 №UA500170/2019/015810 та від 10.07.2019 №UA401020/2019/001150 - 2,29 доларів США за кг (для товару №1) та 3,09 доларів США за кг (для товару №2), є необґрунтованими, оскільки, як вбачається з матеріалів цієї справи, позивач, як авторизований дилер заводу, отримує підшипники за оптовими цінами, а на сайті містяться роздрібні ціни.

Крім того, ані в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачем не було доведено, що підшипники, які імпортувались позивачем, та підшипники, які розміщені на сайті made-in-china.com, є ідентичними за характеристиками та підлягають порівнянню.

При цьому, як було правильно встановлено судом першої інстанції, цінова інформація, зазначена в митних деклараціях, на які митний орган посилається в рішенні про коригування митної вартості та на підставі яких здійснено коригування митної вартості не є аналогічною та не могла бути використана при коригуванні митної вартості, оскільки зазначені у них виробники підшипників інші (JINAN AR ROW MACHINERY CO LTD та LINQING HUIFENG TRADING CO LTG), ніж у митній декларації позивача (SHANDONG HUAGONG BEARING CO., LTD).

Таким чином, документами, наданими позивачем контролюючому митному органу при здійсненні митного оформлення товару, у їх сукупності підтверджуються всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність.

Отже, відповідачем ані в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження не було надано достатніх доказів наявності правовий підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості товару за резервним методом.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження повинні ними здійснюватися у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16, від 03.04.2018 по справі № 826/8797/16

Крім того, апелянтом не доведено, тим більше з урахуванням його ж доводів, неможливість застосування жодного методу коригування, що передує резервному (зокрема методу за ціною договору щодо ідентичних товарів ).

Водночас, у разі здійснення коригування митної вартості, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за відповідним методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 р. по справі № 809/4367/15.

Отже, апелянтом не доведено наявності тих обставин, на які він посилається та які зводяться, на його думку, до неможливості визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за основним методом.

Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (частина друга статті 77 КАС України), що обумовлює покладення обов`язку доказування в митних спорах на контролюючий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, та правомірність прийняття свого рішення, зокрема з дотриманням процедурних вимог.

Перевіряючи всі доводи обох сторін, апеляційний суд також приймає до уваги правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні від 21.01.1999 р. по справі Гарсія Руїз проти Іспанії , відповідно до якої …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 23.07.2019 № UA102000/2019/000079/2 і картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102150/2019/00171.

Отже, судом першої інстанції було повно та правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року - без змін.

Розподіл судових витрат.

Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 21 квітня 2020 року.

Головуючий суддя

Судді: