Постанова

від 21.04.2020 по справі 915/2173/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/2173/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.

суддів: Аленіна О.Ю., Лавриненко Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Вітовського управління водного господарства

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.01.2020, прийняте суддею Ржепецьким В.О., м. Миколаїв, повний текст складено 07.02.2020,

у справі №915/2173/19

за позовом Вітовського управління водного господарства

до відповідача Фермерського господарства Колос

про стягнення заборгованості 149 737,66 грн.

ВСТАНОВИВ :

Вітовське управління Водного господарства звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Фермерського господарства Колос про стягнення заборгованості за договором №3/31/Р-16/959 від 03 травня 2019 про надання послуг у розмірі 149 737, 66 грн., з яких 140 789, 74 грн. основного боргу за договором, 350,01 грн. інфляційних нарахувань, 707, 95 грн. 3% річних від суми основного боргу за весь час прострочення, 7889, 96 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми основного боргу за кожен день прострочення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив що 03 травня 2019 року між Управлінням каналів річки Інгулець (далі - УКРІ), Снігурівським міжрайонним управлінням водного господарства (далі - СМУВГ), Вітовським управлінням водного господарства (далі- Вітовське УВГ або управління), Регіональним офісом водних ресурсів у Миколаївській області (далі - РОВР у Миколаївській області) та Фермерським господарством Колос (далі - ФГ Колос було укладено п`ятисторонній договір №3/31/Р-16/959 про надання послуг, відповідно до умов якого позивач надав послуги відповідачу Фермерському господарству Колос , пов`язаних із забором води (перекачування води водокористувачам у маловодні регіони) та вилучення води з водних об`єктів (канали державної міжгосподарської меліоративної мережі, системи закритого типу) із використанням водозабірних споруд Виконавця І, Виконавця ІІ, Виконавця ІІІ для поливу сільгоспкультур Замовником. Однак, як зазначає позивач, Фермерське господарство Колос здійснило забір 222000 м води з точок водовиділу Вітовського УВГ за травень-вересень 2019 року на загальну суму 145 529, 74 грн., що підтверджується актами про надання послуг, пов`язаних з забором води. Також, позивачем зазначається, що у свою чергу Фермерське господарство Колос частково оплатило вартість послуг Вітовського УВГ за травень 2019 року у сумі 4740, 00 грн., а отже не виконало вимоги п.4.7. Договору та не здійснило оплату послуг із забору води за червень-вересень 2019 року, та усупереч п.4.6 договору Фермерське господарство Колос також не здійснювало попередню оплату послуг, пов`язаних із забором води, згідно поданих заявок протягом поливного сезону, що і стало підставою для позивача нарахувати на суми несвоєчасно сплаченої заборгованості пеню, три проценти річних, втрати від інфляції.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.01.2020 позов задоволено частково.

Стягнуто з Фермерського господарства Колос на користь Вітовського управління водного господарства 140789,74 грн. - основна заборгованість за договором №3/31/Р-16/959 про надання послуг від 03.05.2019 року за період з червня по вересень 2019 року включно; 7759,24 грн. - пеня; 696,38 грн. - 3% річних; 350,01 грн. - інфляційні втрати; 2246,06 грн. - судовий збір.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що у травні 2019 року позивач надав відповідачу послуги, пов`язані з забором води, на суму 4740,00 грн. (7,90 тис.куб.м х 0,6 грн.), що підтверджується актом надання послуг №4 від 31.05.2019 року; у червні 2019 року позивач надав відповідачу послуги, пов`язані з забором води, на суму 28200,00 грн. (47,00 тис.куб.м х 0,6 грн.), що підтверджується актом надання послуг №3 від 30.06.2019 року; у липні 2019 року позивач надав відповідачу послуги, пов`язані з забором води, на суму 68634,64 грн. (40,90 тис.куб.м х 0,6 грн. + 63,20 тис.куб.м х 0,6977 грн.), що підтверджується актом надання послуг №9 від 31.07.2019 року; у серпні 2019 року позивач надав відповідачу послуги, пов`язані з забором води, на суму 18837,90 грн. (27,00 тис.куб.м х 0,6977 грн.), що підтверджується актом надання послуг №3 від 31.08.2019 року; у вересні 2019 року позивач надав відповідачу послуги, пов`язані з забором води, на суму 25117,20 грн. (36,00 тис.куб.м х 0,6977 грн.), що підтверджується актом надання послуг №2 від 30.09.2019 року. Проте, доказів оплати відповідачем послуг, наданих у період з червня по вересень 2019 року включно на загальну суму 140789,74 грн. суду не надано. У зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором №3/31/Р-16/959 про надання послуг від 03.05.2019 року за період з червня по вересень 2019 року включно в сумі 140789,74 грн. є обґрунтованою.

Щодо вимоги про стягнення пені в сумі 7889,96 грн., та 3% річних місцевим господарським судом зазначено, що позивачем невірно визначено період нарахування, оскільки останні повинні здійснюватися з 11 числа місяця, наступного за розрахунковим, а не з 10 числа, як розраховано позивачем.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Вітовське управління водного господарства звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та недотриманні норм процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.01.2020 у справі №915/2173/19 частково щодо відмови у задоволенні позовних вимог Вітовського УВГ про стягнення 3% річних у сумі 11, 57 грн. і про стягнення пені в сумі 130, 72 грн. та змінити рішення, задовольнивши позовні вимоги Вітовського управління водного господарства в повному обсязі та стягнути з Фермерського господарства КОЛОС на користь Вітовського управління водного господарства судові витрати.

Узагальнені доводи апеляційної скарги:

Вітовське управління водного господарства не погоджується з рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.01.2020 щодо часткового задоволення позовних вимог, і вважає, що рішення суду було прийнято з суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, зазначає, що Господарським судом Миколаївської області у мотивувальній частині рішення від 28.01.2020 року було зазначено, що остаточний розрахунок за надані послуги відповідач мав здійснювати виключно до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, та здійснено перерахунок пені й 3% річних. Своє рішення суд обґрунтував правовою позицією Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 року у справі №910/9096/18.

Відповідно до п.4.7. договору №3/31/Р-16/959 від 03.05.2019 року про надання послуг (далі - Договір) до 10 числа поточного місяця замовником здійснюється остаточний розрахунок з виконавцем-1, виконавцем-2 та викоавцем-3 за надані послуги, пов`язані із забором води за попередній місяць відповідно до наданих виконавцем-1, виконавцем-2 та виконавцем-3 рахунків. У випадку співпадання дати оплати з вихідним чи святковим днями, Замовник здійснює оплату у найближчий робочий день, що передує вихідному чи святковому дню. На думку суду прийменники до і п визначають кінцеву календарну дату чинності чи виконання чого-небудь, проте вони розрізняються лише сферами свого використання: до закріплений за офіційно-діловим стилем по - за розмовним. Інколи, щоб увиразнити входження певної дати до встановленого терміну додають прислівник включно . Проте, його вживання поряд з останньою датою є недоречним.

Також, скаржником в апеляційній скарзі зазначається, що Вітовське управління водного господарства не погоджується з правовим обґрунтуванням відмови у задоволенні позовних вимог Вітовського УВГ щодо стягнення 3% річних у сумі 11, 57 грн. та щодо стягнення пені в сумі 130, 72 грн., оскільки на думку скаржника предметом розгляду постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі №910/9096/18 був кінцевий строк дії попереднього договору, а не термін виконання грошових зобов`язань за договором.

Таким чином, скаржник вважає, що відповідні правовідносини не є подібними, а отже посилання на правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 у справі №910/9096/18 є хибним.

Також, скаржником в апеляційній скарзі звертається увага на те, що господарським судом першої інстанції при розгляді справи №915/2173/19 допущено порушення норм процесуального права, а саме: не враховане те, що розгляд справи №915/2173/19, яка відповідно до п.2 ч.5 ст.12 ГПК України є малозначною, адже ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснювався за правилами загального позовного провадження, а не спрощеного позовного провадження, що призвело до затягування судового розгляду господарської справи та порушення п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.

Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2020 відкрито апеляційне провадження у справі 915/2173/19 за апеляційною скаргою Вітовського управління водного господарства на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.01.2020.

Розгляд апеляційної скарги Вітовського управління водного господарства на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.01.2020 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Встановлено Фермерському господарству Колос строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 7 днів з дня отримання даної ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, відзив має надійти до Південно-західного апеляційного господарського суду не пізніше десятого дня з дня вручення про відкриття апеляційного провадження у справі, з урахуванням строків поштового перебігу.

Фермерське господарство Колос правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Згідно з частини 13 статті 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до приписів статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог статті 282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

03.05.2019 між Фермерським господарством Колос (замовник, відповідач), Управлінням каналів річки Інгулець (виконавець-1), Снігурівським міжрайонним управлінням водного господарства (виконавець-2), Вітовським управлінням водного господарства (виконавець-3, позивач), Регіональним офісом водних ресурсів у Миколаївській області (виконавець-4) було укладено договір №3/31/Р-16/959 про надання послуг (далі - Договір) (а.с. 15-19).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що даний Договір передбачає умови та порядок надання послуг, пов`язаних із забором води (перекачування води водокористувачам у маловодні регіони), та вилучення води з водних об`єктів (канали державної міжгосподарської меліоративної мережі, системи закритого типу) із використанням водозабірних споруд виконавців 1-3 для поливу сільгоспкультур замовником, крім того консультативних послуг, пов`язаних з раціональним використанням водних ресурсів та експлуатацією об`єктів водогосподарсько-меліоративного комплексу, а також розрахунків за надані послуги.

Положеннями пункту 1.2 Договору визначено, що забір води замовником здійснюється з точки водовиділу виконавця-3. Точкою водовиділу вважається відкритий водовиділ з каналу, насосна станція з регулюючою ємністю, водоводом та гідротехнічною спорудою на ньому, що перебувають на балансі виконавця-3, з якої здійснюється забір води замовником.

Відповідно до пункту 2.9.4 Договору передбачено, що замовник зобов`язаний зокрема подавати виконавцю-3 за 5 діб письмову заявку на заповнення внутрішньо-господарської мережі. Протягом поливного сезону до 1 числа кожного місяця надавати заявку на необхідний об`єм водозабору в розрізі водовиділів, та до початку кожного поливу письмову заявку витрат води (при необхідності, безпосередньо перед поливами подавати уточнену заявку), яка є підставою для включення НС, відкриття засувки тощо, за зразком. За 10 діб до остаточного завершення проведення поливів подавати письмову заяву про відмову, яка є підставою для відключення насосної станції або припинення подачі води в точку водовиділу (каналу).

Пунктом 2.9.6 Договору визначено, що замовник зобов`язаний зокрема прибути особисто (або направити уповноважену наказом особу) в останній день кожного розрахункового місяця для звірки з виконавцем-3 обсягів забраної води і підписання відповідних актів в установлене місце: м. Миколаїв, вул. Бригадна, 44-А.

Згідно із пунктом 2.9.10 Договору визначено, що замовник зобов`язаний зокрема забезпечити звірку обсягів забраної води та використаної електроенергії, підписання відповідних актів до 2-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Положеннями пункту 3.9 Договору визначено, що забір води замовником здійснюється і регулюється в точках водовиділу виконавця-3 та реєструється щоденно в журналах подачі-приймання води, які ведуться виконавцем-3 та щоденно підписуються уповноваженим працівником замовника.

Згідно із пунктом 3.10 Договору встановлено, що першого числа кожного наступного за звітним місяця на основі даних журналів обліку забору води виконавцем-3 складається акт про надання послуг, пов`язаних із забором води, який підписується уповноваженими представниками замовника, виконавця-3, виконавця-2 та виконавця-1.

Відповідно до п. 4.1 Договору визначено, що оплата вартості послуг, пов`язаних із забором води, здійснюється за договірною ціною на послуги, пов`язані із забором 1 куб.м води із використанням водозабірних споруд виконавця-3 за фактично забрані обсяги води.

Пунктом 4.4 Договору встановлено, що договірна ціна узгоджується у протоколі погодження договірної ціни на послуги, пов`язані із забором 1 куб.м води із використанням водозабірних споруд виконавця-3.

Згідно із пунктом 4.6 Договору визначено, що замовник здійснює попередню оплату вартості послуг в сумі 85%, пов`язаних із забором замовлених на поточний місяць обсягів води, на підставі рахунків, наданих виконавцем-1 та виконавцем-2, та в сумі 100% - на підставі рахунку, наданого виконавцем-3, відповідно до поданої замовником заявки, протягом п`яти днів після отримання рахунків.

Положеннями пункту 4.7 Договору встановлено, що до 10 числа поточного місяця замовником здійснюється остаточний розрахунок з виконавцем-1, виконавцем-2 та викоавцем-3 за надані послуги, пов`язані із забором води за попередній місяць відповідно до наданих виконавцем-1, виконавцем-2 та викоавцем-3 рахунків.

Відповідно до п. 5.6 Договору у разі несвоєчасної оплати замовником вартості послуг, визначених договором, замовник сплачує виконавцям пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент нарахування пені, передбаченої цим пунктом договору, здійснюється протягом усього часу існування заборгованості замовника перед виконавцем.

Відповідно до п. 10.1 Договору Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Замовником та виконавцем-3 підписано протокол погодження договірної ціни на послуги, пов`язані із забором 1 куб.м води з точки водозабору виконавця-3 замовником (додаток №6 до Договору), відповідно до якого сторонами досягнуто домовленість про розмір договірної ціни на послуги, пов`язані із забором 1 куб.м води на підставі рахунків, виконаних виконавцем-3, у сумі 0,6 грн. (а.с. 22).

18.07.2019 року замовником та виконавцями 1-4 підписано додаткову угоду до Договору, якою сторони домовились збільшити вартість послуг виконавця-3, при чому протокол погодження договірної ціни викласти у новій редакції (а.с. 25).

18.07.2019 року замовником та виконавцем-3 підписано протокол погодження договірної ціни на послуги, пов`язані з транспортуванням 1 куб.м води між замовником та виконавцем-3, відповідно до якого сторонами досягнуто домовленість про розмір договірної ціни на послуги, пов`язані із забором 1 куб.м води на підставі розрахунків, виконаних виконавцем-3 з 18.07.2019 року, у сумі 0,6977 гривень.

У травні 2019 року позивач надав відповідачу послуги, пов`язані з забором води, на суму 4740,00 грн. (7,90 тис.куб.м х 0,6 грн.), що підтверджується актом надання послуг №4 від 31.05.2019 року.

Надані в травні послуги відповідачем оплачені в повному обсязі 06.06.2019 року, що підтверджується випискою по рахунку.

У червні 2019 року позивач надав відповідачу послуги, пов`язані з забором води, на суму 28200,00 грн. (47,00 тис.куб.м х 0,6 грн.), що підтверджується актом надання послуг №3 від 30.06.2019 року.

У липні 2019 року позивач надав відповідачу послуги, пов`язані з забором води, на суму 68634,64 грн. (40,90 тис.куб.м х 0,6 грн. + 63,20 тис.куб.м х 0,6977 грн.), що підтверджується актом надання послуг №9 від 31.07.2019 року.

У серпні 2019 року позивач надав відповідачу послуги, пов`язані з забором води, на суму 18837,90 грн. (27,00 тис.куб.м х 0,6977 грн.), що підтверджується актом надання послуг №3 від 31.08.2019 року.

У вересні 2019 року позивач надав відповідачу послуги, пов`язані з забором води, на суму 25117,20 грн. (36,00 тис.куб.м х 0,6977 грн.), що підтверджується актом надання послуг №2 від 30.09.2019 року.

Доказів оплати відповідачем послуг, наданих у період з червня по вересень 2019 року включно на загальну суму 140789,74 грн. суду не надано.

Сторонами підписано акт звірення взаємних розрахунків за період з 01.01.2019 року по 30.09.2019 року, відповідно до якого заборгованість відповідача становить 140789,74 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією №545 від 30.07.2019 року щодо оплати заборгованості за червень-липень 2019 року. Доказів надання відповідачем відповіді на претензію або оплати заборгованості суду не надано.

Листом №68 від 14.08.2019 року (вх. №304 від 14.08.2019 року) відповідач просив позивача відстрочити оплату поставки води для поливу сільськогосподарських культур до 05.09.2019.

Листом №620 від 22.08.2019 року позивач відмовив відповідачу у наданні відстрочки платежу.

Заборгованість в сумі 140789,74 грн. залишилась несплаченою, на підставі чого Вітовське управління водного господарства звернулось до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з Фермерського господарства Колос 140789,74 грн. - основного боргу, 350,01 грн. інфляційних нарахувань, 707, 95 грн. 3% річних, 7889, 96 грн. пені.

Позиція Південно - західного апеляційного господарського суду.

Оскільки позивач не погоджується із оскаржуваними рішенням виключно у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 11,57 грн. 3% річних та 130,72 грн. пені, колегія суддів переглядає зазначене судове рішення лише в межах цих вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем здійснено нарахування пені за період з 10.07.2019 року по 18.10.2019 року, нарахування здійснено по кожному окремому зобов`язанню. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи.

Як зазначено вище, відповідно до п. 4.7 Договору до 10 числа поточного місяця замовником здійснюється остаточний розрахунок з виконавцем-1, виконавцем-2 та викоавцем-3 за надані послуги , пов`язані із забором води за попередній місяць відповідно до наданих виконавцем-1, виконавцем-2 та виконавцем-3 рахунків.

Згідно статті 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Колегія суддів дослідивши розрахунок, наданий позивачем на підставі оцінки п.4.7 Договору, встановлено, що судом першої інстанції невірно визначено дати початку періоду прострочення виконання зобов`язань, оскільки, якщо у договорі виконання грошового зобов`язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов`язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов`язання визначено по 1 серпня 2014 року або включно до 1 серпня 2014 року , то останнім днем виконання такого зобов`язання буде 1 серпня 2014 року. (Аналогічна правова позиція викладена в п.1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань від 17.12.2013 року № 14).

Визначення місцевим господарським судом періоду прострочення з 11 числа не відповідає умовам договору, а відповідач є таким, що прострочив в оплаті з 10 числа місяця, наступного за місяцем забором води.

Аналогічного висновку суд дійшов і у питанні стягнення з відповідача 3%, без врахування пункту 4.7 Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 3% річних за період прострочення з 10.07.2019 року по 18.10.2019 року, нарахування здійснено по кожному окремому зобов`язанню, загальний розмір нарахованих позивачем 3% річних склав 707,95 грн. Детальний розрахунок 3% річних наявний у матеріалах справи.

Здійснений позивачем сум 3% річних є вірним, оскільки враховує умови п. 4.7 договору, вірного початку періоду прострочення виконання зобов`язання, проте суд першої інстанції дійшов

Зважаючи на погоджене сторонами у п.4.7 Договору формулювання строку здійснення остаточного розрахунку за надані у звітному місяці послуги, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що здійснений позивачем розрахунок пені та трьох відсотків річних є арифметично вірним, а суд першої інстанції помилково визначив початок строку нарахування пені та 3% річних з 11 числа, відтак, безпідставно відмовив у стягненні 130,72 грн. пені та 11,57 грн. трьох процентів річних.

Колегія суддів не погоджується з місцевим господарським судом щодо врахуванням у даному випадку правової позиції Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 року у справі №910/9096/18, оскільки предметом розгляду у справі №910/9096/18 був кінцевий строк дії попереднього договору, натомість у справі № 915/2173/19, яка розглядається, предметом розгляду є виконання грошових зобов`язань за договором.

Отже, предмет і підстави позову, а також фактичні обставини у справах 910/9096/18 та цій справі є різними, що виключає застосування викладеної у зазначених постановах правової позиції Верховного Суду під час вирішення цього спору, що виник не з подібних правовідносин.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справах від 26.07.2018 у справі №910/23359/15 та від 16.05.2018 у справі № 918/337/17.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Південно - західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Вітовського управління водного господарства підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.01.2020 у справі № 915/2173/19 слід скасувати в частині відмови в задоволенні позову в частині стягнення 130,72 грн. пені та 11,57 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Фермерське господарство Колос .

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Вітовського управління водного господарства - задовольнити.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.01.2020 у справі № 915/2173/19 скасувати в частині відмови в задоволенні позову про 130,72 грн. пені та 11,57 грн. 3% річних. В інший частині рішення залишити без змін.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фермерського господарства Колос (с. Білозірка, Вітовський район, Миколаївська область, 57230, код ЄДРПОУ 30405651) на користь Вітовського управління водного господарства ( вул. Бригадна, буд. 44-А, м. Миколаїв, 54050, код ЄДРПОУ 03562282):

- 140789,74 грн. - основна заборгованість за договором №3/31/Р-16/959 про надання послуг від 03.05.2019 року за період з червня по вересень 2019 року включно;

- 7889,96 грн. - пеня;

- 707,95 грн. - 3% річних;

- 350,01 грн. - інфляційні втрати;

- 2246,06 грн. - судовий збір.

Стягнути з Фермерського господарства Колос (с. Білозірка, Вітовський район, Миколаївська область, 57230, код ЄДРПОУ 30405651) на користь Вітовського управління водного господарства ( вул. Бригадна, буд. 44-А, м. Миколаїв, 54050, код ЄДРПОУ 03562282) 2881,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Миколаївської області на виконання постанови видати наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя Л.В. Лавриненко