Рішення

від 16.04.2020 по справі 904/5640/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2020м. ДніпроСправа № 904/5640/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.

за участю секретаря судового засідання Сироти М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІКСЕЛЬ-ГРУПП"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДВОАВТО"

про стягнення 28401,22грн., з яких 13002,00грн. основної заборгованості; 3177,75 грн. пені; 11264,40грн. штрафу; 957,07грн. десять процентів річних (договір поставки №01/03 від 01.03.2019)

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІКСЕЛЬ-ГРУПП" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДВОАВТО" (далі - відповідач) в якій просить суд стягнути 28401,22грн., з яких 13002,00грн. основної заборгованості; 3177,75грн. пені; 11264,40грн. штрафу; 957,07грн. десять процентів річних (договір поставки №01/03 від 01.03.2019).

Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00грн. позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5640/19 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2019.

Ухвалою від 03.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторін повідомлено, що процесуальні дії вчиняються протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а саме по 02.01.2020.

Ухвалою від 21.01.2020 господарський суд вирішив перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання по справі на 18.02.2020.

18.02.2020 (електронною поштою) через відділ документального забезпечення від позивача надійшло клопотання від 17.02.2020 за вих.№17/02-1 про розгляд справи без участі свого повноважного представника. Ухвалою від 18.02.2020 задоволено клопотання позивача про розгляд справи без його участі та відкладено підготовче судове засідання на 19.03.2020.

17.03.2020 (електронною поштою) через відділ документального забезпечення від позивача надійшло клопотання від 17.03.2020 за вих.№17/03-1 про розгляд справи без участі свого повноважного представника. Господарський суд визнав, що неявка представника не перешкоджає провадженню у справі.

Щодо строку для подачі відзиву.

Ухвалу від 21.01.2020 про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження відповідач отримав 11.02.2020 , що, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, підтверджується ухвалою суду, яка повернулася на адресу господарського суду 11.02.2020 з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, яка висвітлена у постанові від 13.01.2020 по справі №910/22873/17 визначено, у разі якщо судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Відповідачу в ухвалі від 21.01.2020 роз`яснено право на надання відзиву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Отже, строк для подачі відзиву по 26.02.2020.

Станом на 19.03.2020 та станом на 16.04.2020 відзив на позов не надано.

Ухвалою від 19.03.2020 підготовче провадження закрито; справу призначено до розгляду по суті; представників сторін проінформовано, що судове засідання відбудеться 05.01.2020.

Судовий процес, враховуючи неявку представників сторін та на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Крім того, явка представників сторін до зали судового засідання обов`язковою не визнавалася.

Дотримуючись приписів постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 щодо запровадження карантину з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 у судовому засіданні, яке відбулося 16.04.2020, здійснено розгляд справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні, яке відбулося 16.04.2020, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, складено вступну та резолютивну частину рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Короткий зміст позовної заяви.

01.03.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №01/03 (далі - договір).

На виконання умов укладеного між сторонами договору відповідачу поставлено товар, що підтверджується видатковою накладною №707 від 11.03.2019 на суму 14580,00грн. з ПДВ та видатковою накладною №1327 від 19.04.2019 на суму 15288,00грн. з ПДВ.

З урахуванням положень пункту 3.2 договору строк оплати є таким, що настав, а саме:

1. За видатковою накладною №707 від 11.03.2019 на суму 14580,00грн. з ПДВ - 05.06.2019.

2. За видатковою накладною №1327 від 19.04.2019 на суму 15288,00грн. з ПДВ. - 19.07.2019.

Відповідач частково погасив існуючу перед позивачем заборгованість, а саме:

- за видатковою накладною №707 від 11.03.2019 на суму 14580,00грн. з ПДВ у розмірі 2500,00грн. , що підтверджується платіжним дорученням №163 від 01.08.2019.

Між сторонами підписано Акт звірки взаєморозрахунків , станом на 03.09.2019, яким відповідач визнав існування перед позивачем заборгованості у розмірі 27368,00грн.

- за видатковою накладною №1327 від 19.04.2019 на суму 15288,00грн. з ПДВ. у розмірі 10000,00грн. , що підтверджується платіжним дорученням №25 від 03.10.2019 та 4366,00грн. , що підтверджується платіжним дорученням №40 від 17.10.2019.

Відповідач стверджує, що станом на 25.11.2019, не погашено заборгованість за поставлений товар у сумі 13002,00грн. за видатковою накладною №707 від 11.03.2019.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу:

- пеню за загальний період прострочення з 06.06.2019 по 25.11.2019 на загальну суму 3177,75грн.;

- штраф в порядку статті 8.7 договору на загальну суму 11264,40грн.

- 10% річних за загальний період прострочення з 06.06.2019 по 25.11.2019 на загальну суму 957,07грн.

Короткий зміст заперечень відповідача та узагальнення його доводів.

Станом на 16.04.2020 відзив на позов не надано; провадження у справі №904/5640/19 відкрито 03.12.2019.

Господарський суд вважає, що п`ятимісячний строк є достатнім задля складання відзиву.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків , пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався , про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Доказами, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, предметом доказування у господарській справі є лише ті факти, які мають матеріально-правове значення, тобто факти без з`ясування яких не можна правильно вирішити справу по суті.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі такі:

1. Обставини укладання договору.

2. Природа договору.

3. Факт поставки товару.

4. Строк оплати. Факт оплати. Існування заборгованості.

5. Правомірність нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу).

6. Правомірність нарахування процентів річних.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

1. Обставини укладання договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3статті 180 Господарського кодексу України).

Між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІКСЕЛЬ-ГРУПП" (далі - позивач, постачальник) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДВОАВТО" (далі - відповідач, покупець), які разом іменовані - сторони, укладено договір №01/03 поставки від 01.03.2019 (далі - договір).

Предметом договору визначено, що постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, поставити покупцю автозапчастини, обладнання, мастильні матеріали, авто хімію, автоаксесуари, шини, інші товари (далі - товар), а покупець зобов`язаний в порядку та на умовах, передбачених цим договором, приймати та оплачувати товар (пункт 1.1 договору).

Ціна договору визначена розділом 3. Вартість договору і порядок розрахунку. Ціна товару, що поставляється за цим договором, зазначається у видатковій (их) накладній (их) в національній валюті і визначається в еквіваленті до іноземної валюти за офіційним курсом НБУ, встановленим на дату поставки. Іноземною валютою за цим договором для визначення ціни товару є долар США/Євро (пункт 3.1 договору).

Строк. Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до включно, але у будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов`язань (пункт 11.1 договору).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

2. Природа договору.

За договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Факт поставки товару.

Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 29868,00грн., що підтверджується видатковою накладною №707 від 11.03.2019 на суму 14580,00грн. з ПДВ та видатковою накладною №1327 від 19.04.2019 на суму 15288,00грн. з ПДВ.

Господарський суд встановив, що видаткова накладна №707 від 11.03.2019 на суму 14580,00грн. з ПДВ підписана представниками обох сторін та скріплена відповідними печатками підприємств, проте видаткова накладна №1327 від 19.04.2019 на суму 15288,00грн. з ПДВ не підписана представником відповідача .

Пунктом 4.3 договору погоджено, що датою поставки товару є дата підписання сторонами видаткової накладної.

Отже, факт поставки товару за видатковою накладною №707 від 11.03.2019 на суму 14580,00грн. з ПДВ визнається підтвердженим.

Водночас, факт поставки товару за видатковою накладною №1327 від 19.04.2019 на суму 15288,00грн. з ПДВ підтвердженим, з огляду на положення пункту 4.3 договору, не визнається.

Проте, оцінюючи фактичні обставини справи у сукупності господарський суд встановив таке.

По-перше: для оплати видаткової накладної №707 від 11.03.2019 на суму 14580,00грн. з ПДВ позивачем виставлено рахунок на оплату №583 від 11.03.2019 на суму 14580,00грн.; для оплати видаткової накладної №1327 від 19.04.2019 на суму 15288,00грн. з ПДВ позивачем виставлено рахунок на оплату №1122 від 18.04.2019 на суму 15288,00грн.

По-друге, між сторонами підписано та скріплено печатками Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2019 по 03.09.2019 за договором поставки за яким сторони підтвердили продаж 11.03.2019 на суму 14580,00грн. та продаж 19.04.2019 на суму 15288,00грн., який підтверджує продаж товару на загальну суму 29868,00грн.

Оцінюючи Акт звірки взаєморозрахунків, господарський суд взяв до уваги , що договір укладено 01.03.2019; видаткові накладні, на підставі яких підтверджується поставка товару за договором підписано 11.03.2019 та 19.04.2019.

Отже, господарський суд робить логічний висновок, що Акт звірки взаєморозрахунків складено в межах договору на підставі якого позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги.

По-третє, матеріали справи містять платіжне доручення №163 від 01.08.2019 на суму 2500,00грн. з призначенням платежу: За оливу моторну згідно рахунку №1122 від 18.04.2019 , у т.ч. ПДВ 20% - 416,67грн. .

Господарський суд наголошує, що рахунок №1122 від 18.04.2019 виписано для оплати видаткової накладної №1327 від 19.04.2019 на суму 15288,00грн., яка є не підписаною з боку відповідача.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності . Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Питання вірогідності доказів висвітлено у статті 79 Господарського процесуального кодексу України, а саме як наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними , ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, оцінюючи наявні у справі докази у сукупності та відповідно до свого внутрішнього переконання, господарський суд визнає доведеною поставку товару позивачем відповідачу на загальну суму 29368,00грн., яка підтверджується видатковою накладною №707 від 11.03.2019 на суму 14580,00грн. та видатковою накладною №1327 від 19.04.2019 на суму 15288,00грн.

4. Строк оплати. Факт оплати. Існування заборгованості.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.2 договору визначено, що покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на поточний рахунок постачальника не пізніше 60 (шістдесяти) банківських днів з дати підписання сторонами видаткової (их) накладної (их), оформленої (их) відповідно до замовлення (нь) покупця, з урахуванням пункту 3.3 цього договору.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним , і обов`язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити його вартість.

За видатковою накладною №707 від 11.03.2019 на суму 14580,00грн. строк оплати є таким, що настав 05.06.2019.

При визначені строку оплати за видатковою накладною №707 від 11.03.2019 на суму 14580,00грн. з ПДВ господарським судом взято до уваги розпорядження Кабінету Міністрів України Про переніс робочих днів у 2019 році .

За видатковою накладною №1327 від 19.04.2019 на суму 15288,00грн. строк оплати є таким, що настав 17.07.2019.

Відповідач здійснив часткову оплату товару, що підтверджується платіжними дорученнями, на загальну суму 16868,00грн., а саме:

- платіжним дорученням №163 від 01.08.2019 на суму 2500,00грн. з призначенням платежу: За оливу моторну згідно рахунка №1122 від 18.04.2019, у т.ч. ПДВ 20% - 416,67грн. ;

- платіжним дорученням №25 від 03.10.2019 на суму 10000,00грн. з призначенням платежу: За автозапчастини згідно акту звірки від 03.10.2019, у т.ч. ПДВ. ;

- платіжним дорученням №40 від 17.10.2019 на суму 4368,00грн. з призначенням платежу: За автозапчастини згідно акту звірки від 03.10.2019, у т.ч. ПДВ. .

Повідомленням №22/11-1 від 22.11.2019 про зарахування отриманих платежів (в порядку статті 601 Цивільного кодексу України) позивач проінформував, що у відповідності до статті 601 Цивільного кодексу України сума у розмірі 15288,00грн. зарахована на погашення заборгованості за видатковою накладною №1327 від 19.04.2019 на суму 15288,00грн.; сума у розмірі 1578,00грн. зарахована за видатковою накладною №707 від 11.03.2019 на суму 14580,00грн. В якості доказів надіслання Повідомлення №22/11-1 від 22.11.2019 про зарахування отриманих платежів (в порядку статті 601 Цивільного кодексу України) на адресу відповідача позивач надав лист з описом вкладень та фіскальний чек від 22.11.2019.

Оцінивши фактичні обставини справи, господарський суд взяв до уваги, що на момент вирішення спору у даній справі відповідач, вочевидь, мав бути обізнаним про наявність волевиявлення позивача щодо призначення платежів та порядку їх зарахування. Враховуючи відсутність заперечень відповідача, господарський суд порядок зарахування грошових коштів на погашення грошового зобов`язання відповідача перед позивачем визнає правомірним.

Отже, господарський суд констатує, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 13000,00грн., яка і підлягає задоволенню. В решті, 2,00грн. основної заборгованості слід відмовити через не доведення існування вказаної заборгованості.

5. Правомірність нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу).

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сторони, відповідно до пункту 8.1 договору, несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 8.5 договору у випадку прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Щодо розрахунку пені.

Позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 06.06.2019 по 25.11.2019 на загальну суму 3177,75грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимог не заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок пені та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Щодо розрахунку штрафу.

Згідно пункту 8.7 договору, у випадку непогашення грошової заборгованості протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% (десяти відсотків) від вартості неоплаченого товару; у випадку непогашення грошової заборгованості протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 50% (п`ятдесяти відсотків) від вартості неоплаченого товару.

Позивач нарахував штраф в порядку статті 8.7 договору на загальну суму 11264,40грн

Відповідач контррозрахунку не надав; вимог не заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок штрафу та визнав правомірно заявленим штраф у розмірі 6500,00грн., який і підлягає задоволенню.

6. Правомірність нарахування процентів річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 8.5 договору у випадку прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику 10 (десять) відсотків річних від суми прострочення платежу.

Отже, сторони узгодили інший розмір процентів аніж визначено у статті 625 Цивільного кодексу України.

Позивач нарахував штраф в порядку статті 8.7 договору на загальну суму 11264,40грн

Відповідач контррозрахунку не надав; вимог не заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок 10 (десяти) процентів річних та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

ПОЗИЦІЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, господарський суд вважає, що позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню частково через неправильний розрахунок основної заборгованості та штрафу.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Господарський суд встановив, що ціна позову становить 28401,22грн.

Правильним розміром судового збору , відповідно до Закону України "Про судовий збір", є 1921,00грн.

Фактично сплачено судовий збір у розмірі 1921,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №1779 від 20.11.2019 на суму 1921,00грн.

Розмір сплаченого позивачем судового збору відповідає вимогам Закону України "Про судовий збір".

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1598,66грн., з урахуванням того, що 83,22% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись статтями 2-5, 7-15, 18, 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 194-196, 200-201, 204-205, 218-220, 222, 232-233, 236-242,253-254, 256-259, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ.

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІКСЕЛЬ-ГРУПП" (04080, м.Київ, ВУЛИЦЯ КОРАБЕЛЬНА, будинок 5; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39335777) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДВОАВТО" (49045, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ КІЛЬЧЕНСЬКА, будинок 3; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41987676) про стягнення 28401,22грн., з яких 13002,00грн. основної заборгованості; 3177,75грн. пені; 11264,40грн. штрафу; 957,07грн. десять процентів річних (договір поставки №01/03 від 01.03.2019) задовольнити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДВОАВТО" (49045, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ КІЛЬЧЕНСЬКА, будинок 3; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41987676) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІКСЕЛЬ-ГРУПП" (04080, м.Київ, ВУЛИЦЯ КОРАБЕЛЬНА, будинок 5; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39335777) 13000,00грн. (тринадцять тисяч грн. 00 коп.) основної заборгованості; 3177,75грн. (три тисячі сто сімдесят сім грн. 75 коп.) пені; 6500,00грн. (шість тисяч п`ятсот грн. 00 коп.) штрафу; 957,07грн. (дев`ятсот п`ятдесят сім грн. 07 коп.) десяти процентів річних; 1598,66грн. (одна тисяча п`ятсот дев`яносто вісім грн. 66 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог , а саме в частині стягнення з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДВОАВТО" (49045, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ КІЛЬЧЕНСЬКА, будинок 3; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41987676) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІКСЕЛЬ-ГРУПП" (04080, м.Київ, ВУЛИЦЯ КОРАБЕЛЬНА, будинок 5; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39335777) 2,00грн. основної заборгованості та 4764,40грн. штрафу відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Дата підписання та складення повного судового рішення - 21.04.2020.

Суддя І.В. Петренко