Рішення
від 13.04.2020 по справі 905/297/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002


Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.04.2020 Справа № 905/297/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,

секретар судового засідання Доннік Н.В.,

у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтозапчастини" (49000, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б. 98, кв. 195, код ЄДРПОУ 36641388)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" (85621, Донецька область, с. Вовчанка, вул. Нагорна, 1А, код ЄДРПОУ 33959754)

про стягнення заборгованості в розмірі 13 320,02 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Товариство з обмеженою відповідальністю ""Дніпроавтозапчастини" звернулось з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" про стягнення заборгованості в розмірі 13 320,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №1069-ЦК-ДЦ від 12.08.2019р., у зв`язку з чим, просить суд стягнути 12 105,72 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 114,33 грн., пеню в сумі 1 099,97 грн.

Також, позивачем заявлені до стягнення судові витрати, які складаються з 2 102,00 грн. витрат на оплату судового збору та 2 400,00 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.02.2020р. було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, а відповідача запропоновано надати відзив на позовну заяву

04.03.2020 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 20.02.2020 про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для формування правової позиції.

23.03.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява б/н від 20.03.2020, в якій останній підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

23.03.2020 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 20.03.2020 про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для направлення відзиву.

До клопотання додана копія наказу №60 від 18.03.2020 про введення з 19.03.2020 по 03.04.2020 дистанційного режиму роботи.

13.04.2020 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 08.04.2020 про: 1) продовження строку на надання відзиву; 2) продовження строку провадження у справі на 30 днів, але не менше строку дії карантину; 3) відкладення розгляду справи.

Відповідно до поштового повідомлення про вручення поштової кореспонденції, ухвалу про відкриття провадження у справі №905/297/20 від 11.02.2020 відповідач отримав 18.02.2020.

Тобто, строком для надання відзиву з урахуванням положень ч.8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України сплинув 04.03.2020 - до моменту введення карантину на території України.

Даний строк не продовжувався судом, та не є продовженим в розумінні Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

З доданого до клопотання б/н від 20.03.2020 копія наказу №60 від 18.03.2020 вбачається, що дистанційний режим роботи був введений з 19.03.2020.

Обгрунтованих підстав неможливості надати відзив у місячний термін до моменту запровадження на підприємстві карантину та дистанційної роботи, які б були підтверджені документально, суду не надано.

Тому, суд відмовляє відповідачу у продовженні строку на надання відзиву.

Згідно з ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представники сторін у судове засідання 13.04.2020р. не з`явились, про час, дату та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення поштової кореспонденції.

Дослідивши документи, наявні в матеріалах справи, судом встановлено.

12.08.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" (далі - покупець або відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтозапчастини" (далі - постачальник або позивач) було укладено договір поставки №1069-ЦК-ДЦ (далі - договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору, в порядку та на умовах, передбачених даним договором, постачальник зобов`язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, та строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в даному договорі та специфікаціях, які є невід`ємними до даного договору.

Покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, яка йому поставлена за умовами даного договору.

За приписами п. 4.1 договору, поставка продукції виконується партіями в асортименті, кількості, по цінам, з якісними характеристиками та в строки, узгоджені сторонами у специфікаціях до даного договору.

Згідно з п. 5.4 договору розрахунки за поставлену постачальником продукцію за даним договором виконуються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 30 (тридцятий) календарній день з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та при умовах надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 даного договору.

Як вбачається з п. 6.8 договору (в редакції, погодженій у протоколі розбіжностей) в разі несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості несвоєчасно оплаченої продукції.

Пунктом 8.1 договору встановлено, що даний договір набирає сили з дати його підписання та у разі належного виконання сторонами своїх зобов`язань, діє до 31.12.2020 включно.

До договору між сторонами було укладено специфікацію від 12.08.2019 на суму 12105,72 грн. з урахування ПДВ.

Позивачем на виконання у мов договору та специфікації було здійснено поставку товару, що підтверджується підписаною сторонами видатковою закладною №ТОВ-001418 від 11.09.2019 на суму 12 105,72 грн.

Відповідачем продукція була прийнята без зауважень.

Датою початку прострочення платежу за видатковою закладною №ТОВ-001418 від 11.09.2019 є 12.10.2019.

Відповідачем оплата за поставлену продукцію не здійснювалась.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідачем не надано доказів оплати суми основної заборгованості в розмірі 12 105,72 грн., тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позивачем заявлена до стягнення пеня на підставі п. 6.8 договору поставки за період з 12.10.2019 по 03.02.2020 на суму 12 105,72 грн. в розмірі 1 099,97 грн.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Частинами 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом перевірено арифметичний розрахунок пені та встановлено розмір пені в сумі 1 113,98 грн., але позивачем заявлена до стягнення менша сума 1 099,97 грн., що не суперечить нормам чинного законодавства.

Тому, позовна вимога про стягнення пені в сумі 1 099,97 грн. за період з 12.10.2019 по 03.02.2020 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивачем заявлені до стягнення 3% річних за період з 12.10.2019 по 03.02.2020 на суму 12 105,72 грн. в розмірі 114,33 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши поданий розрахунок трьох відсотків річних, господарським судом встановлено, що він є арифметично вірними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі 114,33 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову сума судового збору підлягає стягненню з відповідача.

У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 2400,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України ).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12 , 46 , 56 ЦПК України ). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В обгрунтування вартості наданих адвокатських послуг позивач посилається на: 1) договір про надання послуг правової допомоги №123 від 31.01.2020р., відповідно до якого вартість послуг складає 600,00 грн. за одну годину роботи, але не більше 5400,00 грн.; 2) акт здавання-приймання наданих послуг від 03.02.2020 до договору №123 від 31.01.2020 на суму 2400,00 грн.; 3) рахунок №504 від 03.02.2020 на суму 2 400,00 грн.; 4) платіжне доручення №9820 від 04.02.2020 про оплату 2 400,00 грн.

На підставі вищевикладеного, суд вважає обґрунтованими розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 2 400,00 грн., тому, вони підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтозапчастини" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" про стягнення: 12 105,72 грн. основного боргу - задовольнити, 3% річних в сумі 114,33 грн. - задовольнити, пені в сумі 1 099,97 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтозапчастини" 12 105,72 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 114,33 грн., пеню в сумі 1 099,97 грн., витрати на оплату судового збору в розмірі 2 102,00 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 2 400,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 13.04.2020 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.04.2020.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтозапчастини" (49000, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б. 98, кв. 195, код ЄДРПОУ 36641388).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" (85621, Донецька область, с. Вовчанка, вул. Нагорна, 1А, код ЄДРПОУ 33959754).

Суддя О.М. Сковородіна

Дата ухвалення рішення13.04.2020
Оприлюднено21.04.2020

Судовий реєстр по справі —905/297/20

Ухвала від 10.08.2020

Господарське

Господарський суд Донецької області

Сковородіна Олена Миколаївна

Рішення від 13.04.2020

Господарське

Господарський суд Донецької області

Сковородіна Олена Миколаївна

Рішення від 13.04.2020

Господарське

Господарський суд Донецької області

Сковородіна Олена Миколаївна

Ухвала від 25.03.2020

Господарське

Господарський суд Донецької області

Сковородіна Олена Миколаївна

Ухвала від 04.03.2020

Господарське

Господарський суд Донецької області

Сковородіна Олена Миколаївна

Ухвала від 11.02.2020

Господарське

Господарський суд Донецької області

Сковородіна Олена Миколаївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні